Як мозок перетворює стрес на дофамін, чи шкідлива залежність від задоволення та чому фізичні навантаження – це правильна відповідь на стрес? У новому епізоді спеціального сезону подкасту «Простими словами» Марк Лівін обговорив це з Віктором Досенком – українським патофізіологом, генетиком, завідувачем відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології імені Богомольця НАН України. Раніше Віктор Досенко вже розповідав у подкасті «Простими словами» про те, чому штучний інтелект замінить психологів, а таблетки – розмовну терапію.

Спеціальний сезон подкасту «Простими словами» про здоровʼя під час війни виходить у межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я «Ти як?» Проєкт реалізовано за ініціативи Першої леді Олени Зеленської й за підтримки ВООЗ і ГО «Безбар’єрність».

ФОТО: Серж Хуцану для The Village Україна

 

Про дофамінове покоління та зміну парадигми

Не тільки дофамін, всі нейромедіатори працюють разом і дають нам радість, щастя, горе. Авторка книжки «Дофамінове покоління. Де межа між болем і задоволенням» Анна Лембке писала, що нове покоління отримало доступ
до великих концентрацій дофаміну щодня, що ми нарешті маємо масовий доступ до задоволень.

Це все базується на заможності. З більшості людей у цивілізованих країнах знявся тягар, що потрібно працювати. Мовляв, якщо не маєш роботи, то буде біда. Це все стало неправдою. 

Це змінює парадигму. Нічого поганого в цьому немає. Мабуть, люди будуть дуже прискіпливо ставитися до профорієнтації. Тобто не просто йти на роботу, бо там платять гроші, а йти на роботу, яка приносить задоволення. Це більш чиста мотивація.

 

 

Чи може залежність від дофаміну почати шкодити людині

Ми істоти, створені еволюцією завдяки пошуку задоволень. Наш мозок – це мозок наркоманів. Із часом ми стали дуже чутливими до задоволення, воно швидко проходить і нам потрібна наступна доза. Це призвело до того, що люди також знайшли зовнішні активатори «рецепторів щастя».

Базові джерела задоволення знаходить кожна людина. Їжу, наприклад.
Потім трішки підросли, знайшли статеві органи й ерогенні зони, спробували і відкрили для себе секс. На цих двох базових джерелах задоволення більшість людей зупиняється. Насправді джерел задоволення більше.

Є більш толерантні до задоволень етноси. Вони не можуть зупинитися, їм завжди мало. Учені проаналізували частоту генетичних варіацій дофаміну, найбільша частота – в популяції [корінних народів Південної Америки]. Найменша частота варіації на півночі Африці, звідки всі люди почали мандрівку. 

У Південну Америку люди пройшли через всю Північну Америку. Там уже важко було вижити, якось пристосувались, а вони пішли далі. Більшість із них гинула, але хтось дійшов. Це рухало всю нашу еволюцію, відмовитися від цього – це відмовитися від прогресу.

 

 

Ми істоти, створені еволюцією завдяки пошуку задоволень. Наш мозок – це мозок наркоманів.
Із часом ми стали дуже чутливими до задоволення, воно швидко проходить і нам потрібна наступна доза. Це призвело до того, що люди також знайшли зовнішні активатори «рецепторів щастя» 

 

Що таке правильно відреагований стрес
та як його досягти

Правильно відреагований стрес має призвести до величезної кількості задоволення у нашому мозку. Мозок так збудований, що після стресу утворюється дофамін. Шлях до задоволення в біохімічному плані йде від незадоволення. Чому природа так вчинила? Тому що потрібно мати мотив зробити й наступного разу все, щоби вижити. 

Уявіть себе в дикій природі: летить на вас хижий птах, і ви ледь встигли врятуватися. Ви уявляєте, яке задоволення ви матиме після цього? І так щоразу. У якийсь момент, якби не було задоволення, пташка би подумала, що досить вже, зʼїжте мене, аби це закінчилося. Ці механізми повʼязані з інтенсивним фізичним навантаженням. Бий або тікай. Правильно відреагований стрес – це той, що супроводжується потужним фізичним навантаженням. Якщо ця енергія залишиться всередині, вона не дасть задоволення. 

У тварин значно менше психічних захворювань через це. Пошукайте слона чи тигра із ПТСР. Це можна зробити хіба що під час експерименту, щоби вони не змогли правильно відреагувати на стрес. Цивілізація навчила нас тримати себе в руках, це першоджерело. Не тримайте себе в руках, але прийде поліція. Для цього знаходять виходи. У багатьох офісах в Японії, наприклад, є боксерські груші, де можна фізично «відпрацювати» невідреагований стрес.

Тактика «замри» – це неможливість відреагувати стрес за моделлю «бий або тікай». Завмирання в дикій природі – це варіант поведінки, коли вже немає можливості врятуватися.

 

 

Про черепно-мозкову травму
та стигматизацію захворювання

Ще зовсім недавно черепно-мозкову травму називали контузією. У мене в дитинстві це постійно фігурувало, коли питали: «ти що, контужений?» Так ображали військових, які пережили вибухову травму, яка сповільнює когнітивні процеси. Ця історія не тільки радянська, по всьому світу стигматизували й пригнічували людей з контузією. Думали, що вони симулянти, що вдають симптоми, аби їм співчували. Потім нарешті стало зрозуміло, що це захворювання, це невидима рана. Так, ніби й не було крові, розривів, а ушкодження мозку відбулося. 

Треба бути дуже обережним у нашому суспільстві. Людина, яка може вас дратувати, бо робить щось трохи повільніше, може бути людиною, яка врятувала всю країну. Таких людей буде багато. Треба бути ввічливим, коректним. Повторити питання ще раз, якщо потрібно, почекати на відповідь, розуміючи, що людина може це робити повільніше. Не менш правильно, просто повільніше.

 

 

Чи працює дофамінове голодування

Чутливість рецепторів до дофаміну може змінитися. Будь-яке обмеження збільшує потяг до того, чого у вас немає. Можна отримати більше задоволення після відмови й це варто робити. Я за періодичну відмову від їжі, наприклад. 

Цивілізація позбавила нас такого прекрасного відчуття як голод. Голод вбиває, так, але всі істоти існували й жили з голодом. Він вмикає адаптаційні механізми, які дозволяють нам жити понад 60 діб без поживних речовин. На другий день голодування вже все буде смакувати як у дитинстві. Щоби довго і здорово жити, потрібні додаткові джерела щастя.

 

 

Про здоровий сон під час війни

Сон – це можливість для організму очистити мозок від різноманітних речовин, які накопичилися від діяльності мільярдів нервових клітин. Коли вони починають активно працювати, то створюють купу сміття – білків та ушкоджених молекул. Під час сну їх «прибирають» завдяки спеціальній дренажній системі – глімфатичній системі.

90% роботи глімфатичної системи відбувається саме під час сну. Позбавлення людини сну – це жахливе катування. Крім того, правильний сон у приматів має бути вночі. І цього ми не зможемо змінити ніколи, бо наші пращури сотні мільйонів років спали саме вночі. Є клітини в мозку, шкірі, серці, яке ніколи не бачило світла, які точно знають, коли насправді день, а коли ніч. За дослідження роботи біологічного годинника Нобелівську премію з медицини у 2017 році отримали троє учених – Джеффрі Голл, Майкл Росбаш і Майкл Юнг.

Тож люди, які з професійних мотивів не можуть спати вночі, мають більший ризик виникнення захворювань. Це вже певною мірою стрес, коли ми не виспалися. Крім того, ми, як і миші, погано спимо на новому місці. Це щось незнайоме – недостатньо запахів, не ясно, чим закінчиться ніч. На якість сну впливають ті ж самі гормони щастя. Якість сну може покращити фізична активність. Найбільші наші мʼязи – мʼязи ніг, навантаження на них є важливим. 

 

 

 

 СЛУХАЙТЕ ПОДКАСТ «ПРОСТИМИ СЛОВАМИ» НА YOUTUBE

 

 

 

 

   

 

Проєкт реалізовано в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я – ініціативи Першої леді України за підтримки ВООЗ у співпраці з Координаційним центром із психічного здоров’я при Кабінеті Міністрів України й громадською організацією «Безбар’єрність»