ПодкастиЯк ми змінилися за рік повномасштабної війни. Масі Найєм х «Простими словами»

Про перемогу

Я впевнений, що цей День Перемоги буде дуже-дуже важким для нас, тому що дуже багато людей ми втратимо. Це не буде свято. Ми будемо святкувати це потім, пізніше, я впевнений у цьому. Коли настане мир, у нас не буде можливості згадати, як нам зараз важко та що насправді зараз є важливим.

Тому я собі насправді іноді записую якісь такі речі, які стосуються сьогодення. Тобто я розумію, що сьогодні, наприклад, мені, чесно кажучи, дуже важливо, що я, наприклад, зможу ввечері сьогодні побачити Мустафу [Мустафу Найєма, брата Масі]. Попри те, що він в уряді, він дуже складний. Але я точно розумію. Я памʼятаю себе, історію, коли я когось втрачав. Я думаю: «Блін, чувак, ти б міг би… Ти не міг із ним поговорити? Чого? Того що якісь там, наче там якісь барʼєри між вами? От тепер, коли людини фізично немає, от тепер це барʼєр. Вагомий аргумент. А все інше не було вагомим».

Про емоції на фронті й емоції в цивільному житті

Якщо мене спитати, наприклад, за останній рік, коли я був дуже щасливим, я чесно скажу, що був дуже щасливим, коли воював. Я був у своєму місці, я відчував свою надзвичайну місію того, що ми робимо. Я пишався й пишаюся досі місцем, де я служив і служу досі. Емоційності не було. І знаєте, що я себе зловив на думці, що я в соцмережах не хочу писати нічого, бо мені нема що кому доводити. Або отримувати сторонню мотивацію щось робити. Я був настільки ахуєнним, настільки класним на місці, я був настільки спокійним, збалансованим і беземоційним стосовно будь-чого. Тобто ми їздили на якийсь виїзд, щось траплялось, повертаюся назад. Ну, коротше, я був збалансований, мені було заєбісь. А зараз зловити це почуття дуже складно. Набагато складніше, ніж на війні. Бо ти не належиш до цього великого й прекрасного, а саме боротьбі з Росією.

На війні майже немає емоцій. Ну, в мене особисто. Це небезпечно. Та й не потрібно, це зайве. А в цивільному житті дуже важко знайти баланс, і тут емоцій насправді більше. Знаєте чому? Тому що в нас дохуя багато сил.

На війні ти працюєш. А тут іноді буває таке, що в нас дохуя сил, і ми такі, «Ммм, обстріл, там померли люди. Давайте, блять, зайдемо, сука, у всі новини, подивимося всі фотографії, напишемо всі пости, що яка Росія підараси, що нам з цим робити, я вигораю й усе піздець». Нахріна ти стільки часу витратив на це?

Про важливість психотерапії

Коли себе аналізую, я розумію, що щось не так. От, наприклад, я почав ламати стосунки з близькими людьми. Прямо дуже категорично й дуже різко реагую на речі. І я, коли це спіймав себе на цій думці, я думаю, так, це щось не то. І поговорив зі своєю психологинею й кажу, слухайте, чи це може бути те, що я рву стосунки з суспільством? Нафіга мені це? Що це таке? І я розумію, що я коли за собою бачу якісь зміни, чого в мене не було до поранення, я з нею проговорюю це. Чому? Тому що я хочу вловити ментальні зміни після поранення. Я їх ще не зловив. Я розумію, що, от, я з вами коли зараз говорю, я розумію, що вчора перший раз їхав у машині й аналізував, думаю, блін, я тільки зараз починаю розуміти, що зі мною сталося.

От буквально вчора я в черговий раз усвідомив, що в мене не буде ока. Його немає. Я дивлюся, на речі інакше. Я не зможу, мабуть, ніколи подивитись на жінку й очікувати, що вона буде дивитися на мене нормально. Вона однаково буде дивитися з розгляданням якимось. І я себе ставлю на її місце, я розумію, що я все життя, сука, буду дивитися на чувака з одним оком, якщо я буду з ним жити. На все життя.