Зрада – це травма, яку ще називають раною прив’язаності. Цей досвід не можна перекрити, забути або не прожити, бо він повертатиметься флешбеками. Зараз українці мають велике підґрунтя для зрад, бо в кожного з нас є особлива потреба у зв’язку, отримати який не завжди виходить.

Парна та сімейна терапевтка Софія Терлез і письменник Марк Лівін у новому епізоді подкасту «Простими словами» розбираються з тим, чому партнери зраджують, чи свідчить це про те, що між ними більше немає любові та чому зрада – це завжди вибір.

Слухайте подкаст «Простими словами» на зручній платформі

– це вибір, не завжди вона свідчить про погані стосунки

Зрада – це процес, який відбувається в парі, але стосується багатьох: обох партнерів, тих людей, із якими зрадили, друзів і близьких, які лишаються поруч і мають ставати на бік якоїсь зі сторін. Про зраду варто говорити як про вибір – це дає відчуття, що за зраду є відповідальність в однієї людини, а інша людина не почуває себе за це винною. Бо навіть у щасливих сім’ях бувають труднощі. І це вибір людини – дати собі раду з цими труднощами, шукаючи зв’язку «на стороні».

У суспільстві побутує думка, що зрада – це наслідок якоїсь дефіцитної моделі стосунків. Щось у стосунках іде не так, я чогось людині не додаю, і тому людина мене зраджує. Це дефіцитне ставлення провокує провину в людини, яку зрадили, але якщо ми почитаємо дослідження, зрозуміємо, що ще в дослідженні 1985 року серед осіб, які були невірними, 56% чоловіків і 34% жінок оцінили свій шлюб перед зрадою як щасливий або дуже щасливий. І з того періоду статистика демонструє, що ще більше людей, які зраджують, насправді відчувають сильний емоційний зв’язок із партнером і часто не оцінюють свої стосунки як нещасні.


Людина, яка вчинила зраду, зробила два вибори:

1. Коли їй було важко (а в щасливих шлюбах також буває важко), вона пішла «на сторону»

2. Вона повернулася в ці стосунки.

Тобто якщо після зради людина однаково обрала свого партнера чи партнерку – це буде суттєвим кроком для продовження стосунків. Бо якби це були дійсно нещасливі стосунки, можна було б лишитися з новою, іншою людиною. Але вибір був зроблений і в інший бік. А отже, можна спробувати попрацювати над відновленням довіри. Так само і людина, яку зрадили, також робить вибір – лишитися в цих стосунках.

Зрада – це деструктивний копінг-механізм, який від труднощів у стосунках може почати активніше працювати. Є ті, хто йдуть «до друзів у гараж», ті, хто починають пити більше алкоголю, і ті, хто може зраджувати. Відповідно, це одна з копінг-стратегій, яка допомагає переживати труднощі в стосунках. Водночас стосунки можуть бути хорошими, адже і в хороших стосунках теж є труднощі. Наприклад, у нас народжується дитина, нам треба адаптуватися, ми не спимо ночами, втрачаємо увагу близької людини, і це зчитується як трудність. Або ж ми змінюємо роботу, перебуваємо в стресі, не впевнені в собі – це теж трудність. З практики ми знаємо, що зрада найчастіше трапляється на цих тектонічних зсувах плинності людського життя.

Пережити досвід зради

Люди не завжди проживають цей розрив, приділяючи йому дійсно ту кількість часу, якого він потребує. Багато хто поспішає продовжувати стосунки, у які один із партнерів повернувся, ховаючи свою недовіру та біль. Іноді це може тривати навіть десятиліттями та може забирати в людей можливість поновити справжній емоційний зв’язок і близькість. Люди можуть продовжувати отруювати стосунки, щоби тільки не зізнатися собі, що їм досі погано від пережитого досвіду.

Зрада, яка є непробаченою та непережитою, вносить певний патерн до стосунків між двома людьми. Вони починають взаємодіяти інакше, коли змушують себе пробачити когнітивно, зусиллями волі. Тоді є вірогідність постійно робити щось таке, що цю зраду постійно у стосунках відтворюватиме.

На жінках, які пережили зраду, провели дослідження. Їм запропонували послухали певні слова, пов’язані зі зрадою чи історією зради, і магнітно-резонансним томографом пробували з’ясувати, які ділянки мозку активуються в ці моменти. Виявилося, що активуються три частини мозку:

  • яка відповідає за страх, злість і сум (неприємні емоції);
  • яка відповідає за румінацію (це когнітивний процес, притаманний депресії, коли людина не може вийти з певного кола нав’язливих думок, забарвлених страхом, гнівом або сумом);
  • яка відповідає за обсесивно-компульсивні рухи та дії.

Тобто людина, яку зрадили, почувши чи побачивши щось, що нагадає їй про зраду (слово, вираз обличчя чи навіть близькість людини, яка зрадила), на рівному місці діятиме так, ніби в неї стався флешбек. Вона може гніватися, плакати, відсторонюватися – і це буде фізіологічний процес. Це те, чим людина не керує. Це робить її мозок. Такі реакції відбуваються на рівні тіла та фізіології. Можна скільки завгодно казати собі, що вже все минуло, і ти все пробачив, але тіло буде казати про зворотне.

У стосунках це може виглядати так, що один партнер бачитиме, що кохана людина ні з того ні з сього вибухає гнівом, сльозами чи відсторонюється, відходить. Чи починає згадувати все, що було, повторює одні й ті самі речі (якщо не вголос, то всередині себе програє той самий сценарій). Вона в деталях згадує, що було тоді, коли їй довелося пережити зраду. І тоді партнер, який зрадив, і який уже тисячу разів хотів би, щоби це забулося, який просив пробачення та повзав на колінах, почуватиметься знову в тому самому місці. Прожиття зради потребує феноменальної усвідомленості у своїх стосунках і роботи над відновленням довіри.

Предиктори зради: чому це може статися

Антропологиня Елен Фішер виділяє три системи мозку, пов’язані з любов’ю:

  • статевий потяг, який схожий на нестерпний нейронний свербіж, коли ми шукаємо партнерів, яким хочемо передати наші гени;
  • романтичне кохання, яке допомагає зосередити свою шлюбну енергію (зосередити рутину: квартиру, комуналку, комфорт на одній людині);
  • прихильність: безпека, спокій, які ми відчуваємо з довгостроковим партнером. Тобто ми можемо виховувати з ним дітей як команда.

Однак ці три системи не завжди пов’язані одна з одною. Так, можна відчувати глибоку прихильність до партнера та водночас – сексуальний потяг до іншої людини. Тобто ми влаштовані так, що здатні любити більш як одну людину одночасно.

Разом із тим Елен Фішер каже, що ці три системи підживлюють одна одну. Тобто якщо в довготривалих стосунках, де є прив’язаність, партнери займаються сексом, вони збільшують шанси на продовження життя романтичного кохання.

Фактично всі три системи взаємопов’язані та працюють на стосунки. Але якщо ми не вміємо в нашій надійній і глибокій прив’язаності отримати задоволення від сексу чи дивитися закоханими очима на партнера, а тому знаходимо когось іще – ми диверсифікуємо ці системи. Так, ніби зі своєї хати несемо дрова в інше місце. Тобто забираємо від себе ж це тепло.

Варто пам’ятати, що в нас завжди є вибір. Наприклад, я можу розвинути здорову прив’язаність зі здоровим харчуванням, бо знаю, що це корисно моєму організму. Але водночас можу відчувати потяг до курячих нагетсів щодня. І запитання тільки до себе: чи я піддаватимуся цьому потягу.

Ми можемо інвестувати всі сили з усіх трьох систем у межах однієї людини, а можемо – у різних людей, підживлюючи себе диверсифіковано.

Ми можемо мати прекрасний секс із нашим партнером або партнеркою, але нам не вдається з ними розвинути безпечну прив’язаність. Тоді ми можемо розвинути цю безпечну прив’язаність із нашими дітьми, з якими бавитимемося та яким говоритимемо приємні слова. Тобто може скластися така ситуація, коли ти переміщаєш прив’язаність на дітей. І тоді ти наче маєш гарний секс із дружиною, але у вас постійні сварки. Тобто люди є хорошими батьками, мають класний фізичний контакт, але не можуть порозумітися на побутовому рівні. І це також буде місцем, куди як копінг-механізм може заповзти зрада.

Якщо я відчуваю сексуальний потяг до іншої людини – це не означає, що я не люблю свого партнера. Але завжди стоїть питання вибору, чи я розвиватиму цей потяг у щось далі.

Зраджуємо, бо маємо таку можливість

Один із найпотужніших предикторів зради, згідно з дослідженнями, – можливості, які відкриваються перед людьми. Подорожі, відрядження, великі офіси та коворкінги, де працюють багато людей. Також фінансові можливості, можливість мати вищий рівень конфіденційності.

У дослідженні понад 4000 дорослих виявили, що дохід і статус також є можливостями для роману. Особи з вищим доходом можуть вважатися такими, які мають вищий статус і більшу кількість фліртів.

Тобто підґрунтя для зрад просто в тому, що ти можеш собі це дозволити. Якщо ми працюємо, ходимо до офісу, гарно туди вбираємося, гарно пахнемо, а наші колеги такі самі, у випадку тектонічних зсувів у сім’ї ми завжди можемо мати місце, де когось зацікавимо. Але якщо в колег палають очі, коли вони дивляться на мене, то чому б і ні, це може допомогти почуватися більш значущим для себе.

Людина, яка йде в ліс рубати дрова, дійсно матиме менше можливостей завести там роман, тому й статистично матиме менше досвіду. Тому офіс – джерело розмноження фліртів, романів і зрад. Особливо, коли є можливість і немає усвідомленості. Коли ти не думаєш, що робиш вибір, а просто йдеш за своїм задоволенням.

Що в стосунках може призвести до зради

Якщо взяти три виміри любові, про які ми говорили: надійну глибоку прив’язаність, романтичне кохання та сексуальний потяг, якщо в якомусь із цих вимірів є прогалина, навіть через обставини, можна казати, що тут є місце, у якому може виникнути деструктивний копінг. Чи це буде зрада, чи алкоголь, чи комп’ютерні ігри – ми не знаємо. Але якщо в стосунках довго немає сексу, то немає банального відчуття фізіологічного щастя разом. Я можу сприймати близьку людину як друга, як надійного партнера, але чогось бракуватиме.

У стосунках це виглядає по-різному. Наприклад, ми не торкаємося одне одного руками. Чи, крім батьківських обов’язків, ми не цікавимося одне одним як люди.

Дуже важливо зберігати романтичне кохання, попри іпотеку, бухгалтерію, вигулювання собак і забирання дітей зі школи. Важливо берегти себе саме як пару – залишати дітей і ходити на побачення. Це вимагає зусиль, бо є рутина, і дуже непросто в неї втручатися та змінювати. Але хороші стосунки – це про подолання інерції. Це ті зусилля, які я докладаю на кожному етапі життя для того, щоб почуватися добре, щоб повернути у стосунки романтику, секс, довіру.

У стосунки пробирається не зрада, а прірва. Але там, де з’являється прірва, з’являється можливість для зради або іншої деструктивної поведінки. Це стається через неможливість поговорити, бути почутим і прийнятим у найрозібраніші моменти.

Як упоратися

Зрада не може просто стертися, це травматична подія, яка має багато спільного з ПТСР. Якщо пара ухвалила рішення залишитися разом, на них чекає велика кількість роботи.

Дослідження каже, що ліками в такому випадку буде інший партнер. Людей, які пережили зраду, і тих, хто має патологічну ревність – лікує вприскування окситоцину у ніс. Люди, які відчувають окситоцин, мають кращу прив’язаність, у них спадає відчуття ревнощів, вони заспокоюються. Тобто ліками буде партнер – його рука, його уважні очі. Окситоцин – це гормон обіймів. Єдине запитання: як зраджену людину, яка відбивається та стає холодною, обійняти?

Варто також наголосити, що відповідальність має початися з того партнера, який зрадив. І тільки потім передаватися партнеру, якого зрадили.

Найперше, що має відбутися – партнер, який зрадив, має почути історію травми. Що пережив його партнер(-ка), що з ним/нею відбувалося. У секунди та дні, коли він чи вона дізналися про зраду. Це буде дуже боляче. Але коли двоє дорослих людей роблять вибір залишитися разом – це означає, що в них є надія. А надія базується на хорошому минулому.

Старий шлюб на зраді закінчиться, але може початися новий шлюб: надійніший, у якому буде більше проговорення й усвідомлення.

Зрада може піднести стосунки на новий рівень якості. Але чи варто партнерам, які мають труднощі, розв’язувати питання через зраду? Це приблизно те саме, що захворіти на рак, щоби полюбити життя.

Відновлювати довіру може бути довго та складно. Тут буде зосереджено багато тригерів: телефони, підозри, контроль. Щоби ця рана могла залікуватися, обом партнерам треба бути відвертими, за необхідності показувати телефон. Якщо у стосунках постійно з’являється нагадування, що це зі мною сталося, це означає, що довіра не відбудовується. Це не те, що людина може контролювати.

Що може допомогти:

  • усвідомлення, що зараз мій партнер у такому стані, тому що переживає флешбеки;
  • наближення замість відсторонення;
  • парна психотерапія;
  • «що я можу сказати, дати чи зробити, щоби тобі стало краще»?

Неможливо чекати від партнера зцілення через якийсь конкретний проміжок часу. У цих епізодах треба реагувати теплом і прийняттям. Роздратування, утома, відстань, дистанція нагадуватимуть те, що було раніше.

Усвідомленість у процесах – те, що буде сприяти тому, щоб зрозуміти, що зараз відбувається.

слухайте Епізод про зраду у стосунках подкасту «простими словами»