Подкасти«Я не можу без тебе жити». Як працює конфлюєнція?
Розповідаємо про захисні механізми з точки зору гештальт-підходу
У попередніх епізодах ми описували захисні механізми у психоаналітичному підході. У наступних епізодах говоритимемо про захисні механізми з точки зору гештальт-підходу.
У практичному гештальт-підході захисні механізми називають способом переривання контакту. У новому епізоді Марк та Ілля говорять про конфлюєнцію – спосіб переривання контакту, який ще називають злиттям, оскільки його суть полягає в тому, що людина «зливається» з навколишнім середовищем. Наприклад, конфлюєнція часто виникає на початку стосунків, коли люди настільки закохані одне в одного, що стають не розлий вода. Вони починають думати, відчувати, робити все однаково. У новому епізоді ми пояснюємо, як працює конфлюєнція, чому виникає цей процес і що робити, коли один партнер у стосунках прагне злитися, а інший – ні.
Підписуйтеся на телеграм-канал про подкасти «Міністерство подкастів України»
Підтримай подкаст
«Простими словами» на Patreon
У гештальт-підході не існує поняття «захисний механізм». Схожі процеси називають формою переривання контакту – це також адаптивний механізм психіки. У гештальті взаємодію людини з навколишнім середовищем називають контактом. Найчастіше контактом вважається взаємодія з людьми та самим собою.
У будь-який момент ми перебуваємо на стадії циклу контакту з певною фінальною точкою задоволення нашої потреби. Їх виникає багато й вони можуть бути настільки маленькими, що ми навіть їх не помічаємо. Наприклад, ми потягнули шию, бо відчули, що вона затерпла, або кліпнули очима – й задовольнити свою потребу. Цих мікропотреб багато, та хоч ми їх можемо навіть не помічати, всі вони постійно обробляються психікою. Існують більш фундаментальні потреби, наприклад, потреба у визнанні. Іноді людина може не усвідомлювати свої фундаментальні потреби, тоді завдання психотерапевта полягає в тому, аби допомогти людині побачити й усвідомити їх.
Що таке цикл контакту
Цикл контакту – це пройдений шлях від моменту виникнення потреби до її задоволення. Цикл контакту складається з декількох фаз: передконтакт, контакт, постконтакт. На фазі передконтакту дуже повільно мобілізується потреба. Наприклад, ми записували епізод у залі офісу, на іншому поверсі хтось голосно розмовляв. На стадії передконтакту Марк усвідомив, що його дратує шум, оскільки в нього є потреба записувати подкаст. Тобто в цей момент повільно мобілізувалася інша потреба – в тиші. На стадії контакту Марк спускається до колег і просить їх говорити тихіше, а на стадії постконтакту задоволений повертається. Це цикл контакту однієї невеликої потреби.
Що таке переривання контакту
На якомусь етапі циклу контакту відбувається переривання контакту: у якийсь момент людина перестає контактувати з навколишнім середовищем, що погіршує якість її життя. Перериваючи контакт, людина заважає собі задовольнити власну потребу.
Наприклад, вас дратує галас, але ви не говорите людям, аби вони говорили тихіше – це переривання контакту, адже ви не задовольняєте свою потребу. У такий спосіб відбувається адаптація до навколишнього середовища, яка допомагає легше пережити незадоволення своєї потреби. Тобто щоб легше пережити фрустрацію однієї потреби, людина перериває контакт з іншою
Що таке конфлюєнція
Конфлюєнція – це один зі способів переривання контакту, який найчастіше відбувається на початку контакту. На глибших стадіях контакту відбуваються інші способи переривання контакту, про які ми поговоримо в наступних епізодах.
Конфлюєнцію також називають злиттям, оскільки людина перебуває в недиференційованому стані. Диференціація – це можливість усвідомлювати, що з нами відбувається, та знаходити відмінності між певними відчуттями. Наприклад, ви усвідомлюєте, що втомилися завдяки тому, що порівняли свої стани, тобто диференціювали їх. Відповідно, в диференційованому стані ми можемо усвідомлювати, що з нами відбувається. Наприклад, що нам соромно або ніяково, весело або сумно. У цілому, психіка прагне до диференціації. Тобто люди хочуть у ході диференціації усвідомлювати свої потреби.
Конфлюєнція передбачає відсутність кордонів і неможливість диференціюватися, відокремитися. Наприклад, мама дитини говорить: «Ми пішли у школу», «Ми пішли на танці», «Ми добре поїли сьогодні», хоча йдеться про дитину. Тобто в цьому випадку конфлюєнція полягає у злитті мами з дитиною, коли вона забуває, що мама й дитина – це різні люди.
Також конфлюєнція часто виникає у стосунках, коли люди настільки закохані одне в одного, що стають не розлий вода. Вони починають думати, відчувати, робити все однаково. Коли конфлюєнція виникає у стосунках, людина не відчуває себе, як окрему одиницю. Вона ідентифікує себе не як «я», а як «ми».
Також злиття у стосунках дорослих людей часто відбувається в побуті. Наприклад, коли людина приходить додому в хорошому настрої, а партнер у поганому настрої. Через це людина вже не може бути в хорошому настрої та не може розслабитися, тому що бачить, що інша людина напружена.
Обов’язковою умовою конфлюєнції є неусвідомлення цього процесу. Якщо людина усвідомлює, що вона злиться через те, що її партнер злиться, вона певною мірою вже диференціює світ стан. А коли відбувається конфлюєнція, людина злиться й не усвідомлює, чому вона це відчуває.
Те ж саме відбувається між мамою й дитиною. На початку свого життя дитина також не усвідомлює себе окремо від мами. Із самого народження ми проходимо стадію злиття зі своїми батьками. Діти можуть реагувати на стрес батьків. Наприклад, мама в напрузі – дитина плаче. Це форма злиття. У період кризи трьох років відбувається стадія автономії, дитина починає відокремлювати себе від батьків. У такому віці у дітей часто виникає бажання робити все самостійно – так вони досліджують свою автономію.
Злиття дуже розповсюджене явище в побуті, особливою між мамою та дитиною. Буває таке, що мама дзвонить, аби записати сина до психотерапевта, хоча сину вже 25 років. У злитті вона не усвідомлює того, що син – уже доросла окрема людина й може сам це зробити. Вона записує його на психотерапію, як маленьку дитину на танці. Це вже є симптомом конфлюєнції.
Також конфлюєнцію можна розглянути на прикладі життя в однокімнатній квартирі. Хтось буде намагатися диференціюватися та якось відокремити окремий простір для дитини стелажем або шафою біля ліжка, а хтось буде спати разом із дитиною в одному ліжку навіть у дорослому віці. У другому випадку відбувається злиття, оскільки немає спроби розмежувати власні кордони від кордонів дитини.
Чому виникає конфлюєнція
Найчастіше до конфлюєнції схильні люди, у яких було порушене дослідження автономії в дитинстві. Це діти, яким говорили: «Не треба, ти не зможеш цього зробити» або «Це небезпечно, куди ти без мами?». Дитина отримує досвід, що їй необхідно бути завжди з кимось, через це стикається з конфлюєнцією в дорослому віці, а здорове бажання іншої людини диференціюватися викликає занепокоєння, навіть страх.
У злитті є багато чого хорошого, це дає відчуття безпеки ще з дитинства. Якщо ми недоотримали цього в дитинстві, ми прагнутимемо цього в дорослому віці. Часто люди можуть компенсувати фрустрацію інших потреб у конфлюєнції з роботою, алкоголем або легкими наркотиками. Якщо відокремитися, можна зрозуміти, які потреби насправді ховаються за цим злиттям.
Злиття – це добре чи погано?
Усі ми проходимо через злиття в дитинстві, але важливо, щоб виникала здорова потреба в диференціації. Узагалі, злиття – це нормальна та здорова частина взаємодії з навколишнім середовищем. у нормі ми маємо вміти зливатися та диференціюватися.
У стосунках має бути здорова функція зближення та розділення партнерів. Часто трапляється проблема того, що людина хоче бути в контакті з кимось близьким, але хоче бути окремо. Тобто ми намагаємося зблизитися, коли є така потреба, й також відокремитися, коли й така потреба виникає.
У злитті взагалі відсутні кордони у стосунках із партнером. Людина не диференціює свої переживання й переживає все через «ми». За певний час відбувається криза, що абсолютно нормально, й одному з партнерів уже не хочеться робити все разом. Наприклад, пара завжди дивилася ввечері разом серіал, у якийсь момент один із партнерів не захотів цього робити, а захотів почитати сам книжку, наприклад. Це здорова потреба відокремитися. Але в іншого партнера може виникати занепокоєння, оскільки він не має бажання диференціюватися. Це конфлюєнція.
Злиття – це природний процес, який відбувається на початку стосунків або на якихось колективних заходах – наприклад, на стандап-шоу, коли всі сміються – й у злитті немає нічого поганого, якщо воно не заважає диференціації.
Коли злиття стає проблемою
Злиття стає проблемою та вважається перериванням контакту, коли буквально заважає людині розпізнати свої відчуття та потреби. У ході психотерапії можна дізнатися, що, наприклад, за поганим сном людини стоять переживання втратити свого партнера. А за цим стоїть недиференційований досвід того, чим людина займається, що особисто їй цікаво. Тобто партнер стає провідником у цей світ, людина не уявляє свого життя без нього. Відповідно, всі потреби людини злитті в один шар. Людині здається, що якщо з партнером щось трапиться і його не стане, то її теж не стане. Тобто людина думає: «Я без тебе не виживу».
Часто, коли в одного партнера виникає бажання відокремитися, в людини, яка перебуває у злитті, паніка, що партнер віддаляється. Людина намагається зробити все, аби не втратити це злиття, а іншого партнера це задушує, йому хочеться віддалитися ще більше. У стосунках виникає криза, що буває дуже часто. Це відбувається через налагоджену функцію віддалятися та зближуватися.
Партнери можуть бути на різних фазах: одному хочеться віддалитися, а іншому зблизитися. Необхідно усвідомлювати ці моменти та прямо говорити про свої потреби. У випадку, коли партнери перебувають на різних фазах, у будь-якому разі хтось буде переживати фрустрацію своєї потреби. Складніше буде тому, хто переживає потребу у злитті. У такому випадку краще піти на психотерапію та визначити, які є причини виникнення конфлюєнції.
Завдання психотерапевта – допомогти людині відновити контакт зі своїми потребами, допомогти зрозуміти, чого вона хоче, що вона відчуває. Через те, що людина не усвідомлює свої потреби, вона може відчувати злість, утому або просто відчувати, що щось не так. У злитті людина може не помічати інших потреб, які фруструються. І з цим необхідно працювати.
Що почитати на цю тему
Фредерік Бакман «Чоловік на ім’я Уве» – Уве все своє життя прожив з однією жінкою, яка помирає. Він не знає, як жити далі. Після її смерті весь його світ зруйнувався.
Еріх Марія Ремарк «Три товариші», «Тріумфальна арка» – всі історії закоханості в історіях Ремарка показують злиття, яке завершується трагічно.
Що подивитися на цю тему
Мультик «Вперед і вгору» – пара прожила разом усе своє життя. Вони завжди мріяли відвідати одне екзотичне місце, але жінка помирає, і дідусь залишається сам. Він вирішує все-таки вирушити в це місце й зустрічається з маленьким хлопчиком-скаутом, з яким вони спочатку не можуть побудувати стосунки. Але в підсумку виходить дуже лірична історія.
Фільм «Капітан Фантастік» (2016) – це фільм про те, як розвивається злиття у дітей і як їм не дають сепаруватися.
Фільм «Дитя робота» (2019) – дівчинку виховує мама-робот, це приклад дуже холодних стосунків. У фільмі показали бажання доньки злитися та неможливість цього.
ПРОДЮСЕР: Тарас Галаневич
ВЕРСТКА ТА ДИЗАЙН: Катерина Шерстобітова
ОБКЛАДИНКА: Альбіна Колесніченко
Текст: Анастасія Шумілова
ВЕДУЧІ: Марк Лівін, Ілля Полудьонний