ПодкастиВлад Болєлов (Limelite) – про рекламу в Україні, коронавірус та «американську мрію»
«Моїм першим проєктом був Vaseline. Тому я зайшов в індустрію «на гладенького»
Mincultpryvit – авторський подкаст українського режисера Нарімана Алієва, який виходить у форматі «безкультурно про культуру». У межах другого сезону подкастів The Village Україна Наріман спілкується з гостями про культуру в усіх її проявах.
Гість нового епізоду сезону – Владислав Болєлов, виконавчий директор рекламного продакшну Limelite, що має досвід зйомки кліпу Майлі Сайрус, а також відео для брендів: MasterCard, T-Mobile та Uniqlo.
Раніше The Village Україна анонсувало другий сезон Mincultpryvit в інтерв’ю з Наріманом Алієвим. Іншими гостями сезону вже стали Антоніо Лукіч («Мої думки тихі»), Валентин Васянович («Атлантида») й Антон Слєпаков («Вагоновожатые»).
Підписуйтеся на телеграм-канал про подкасти «Міністерство подкастів України»
Я навчався міжнародному менеджменту в американському ВНЗ, який працював у Литві. Американські рекрутери приїздили й шукали меценатів для країн пострадянського простору. Я набрав на тесті на один бал вище за прохідний рівень, пройшов інтерв’ю та потрапив у ВНЗ. Навчався протягом чотирьох років, тоді поїхав до США працювати за робочою візою. Жив там три-чотири роки з 2008-го, працював у компанії, яка відповідала за рекрутинг на низькопрофесійні посади. Це був постійний conflict management: хтось побився, хтось потрахався, хтось натовк пику менеджеру, і я як менеджер мав це вирішувати.
Я хлопчик з Рівного, виріс на старих VHS і касетах, які кореші передавали один одному. З дитинства була мрія потрапити в Америку: фільми, музика, шмот тощо. Я зрісся з американською культурою в універі, тоді в США глибше копнув і зрозумів пріоритети цінностей. Там усі одне одному усміхаються, перше враження дуже круте. Але я вже тоді розумів, що для того, аби стати крутим чуваком, треба буде їбошити років 20. До того ж у США не знайшов емоційної підтримки, мені цього дуже бракувало.
Я повернувся до України тимчасово, але залишився на пів року-рік. Якось мені зателефонував друг, який співпрацював із рекламним продакшном, відповідав за гостей з-за кордону, яким треба було показувати Київ, водити їх по закладах, розважати тощо. Він не міг приділити час, але не хотів втрачати клієнтів, тому попросив його підстрахувати. Згодом до мене звернулися Вова [Яценко] та Наташа Романюк і запропонували роботу.
Найбільш кумедне те, що моїм першим проєктом з Limelite був Vaseline. Тому я зайшов в індустрію, скажімо, «на гладенького». [сміється] Я ще думав, тоді прийшов до Вови, і він у своїй манері почав відмовляти: ти overqualified, тобі буде не цікаво. За перші місяці я зрозумів, що це жорсткий ад. Але, коли я опинявся без цього всього, починалася ломка. «Спокійне життя», «вихідний» чи «піти попити пивка після роботи» – коли ти влаштовуєшся в рекламний продакшн, це все зникає.
Я працюю з Limelite уже приблизно вісім років. Як змінився ринок за цей час? Спочатку експертів галузі можна було перерахувати на пальцях однієї руки, але з часом з’являлися нові гравці, нові потреби й креативи. Агенції змінювалися, змінювався підхід. Думаю, передусім завдяки співпраці з закордонними замовниками, сервіси дуже жорстко виховували ринок – і зараз в Україні є дуже багато крутих операторів, стилістів тощо. Є молоді енергійні обличчя, які готові рвати й метати.
Ми робимо професійно та відносно дешево, тому закордонним клієнтам вигідно віддавати роботи в Україну. Зараз із нами конкурує Болгарія, але я спілкуюся з замовниками, і вони здебільшого кажуть, що рівень виконання в Україні сильніший, ніж у європейських країнах.
Я хотів би зробити кіно. Але розумію, що зараз до цього не готовий. Не тому що мені бракує якихось якостей як продюсеру чи як людині. Радше я вважаю, що створення кіно – це наступний емоційний ступінь. Робити кіно – це вже більше філософська штука. Реклама та музичні відео – це більш швидкі, оперативні речі.
Пандемія – це величезна проблема, і для індустрії реклами передусім. Адже під час кризи компанії насамперед заощаджують на рекламі, а не на працівниках чи продукті. Тому зараз усі ми дуже сподіваємося на вакцину.
Limelite уже 15 років, ми пережили низку криз і політичних, й економічних, й особистих. Це живий механізм, він складається з людей, а не верстатів. Тому все постійно змінюється залежно від того, хто працює та як себе почуває.
Звичайно, нам зараз не просто, як і всім іншим. Комусь пощастило з локальними проєктами, комусь вдалося привезти й сервіс. Але конкуренція, дійсно, дуже висока. Та ми вже зрозуміли: криза зробила нас сильнішими.
ВЕДУЧИЙ: Наріман Алієв
ПРОДЮСЕР: Костянтин Гузенко
РЕДАКТОР: Ярослав Друзюк
ВЕРСТКА: Анна Шакун
Фото обкладинки: Роман Пашковський