«МУР. Ти [Романтика] в кіно» в кінотеатрах із 10 квітня, та рекорди стрічка бʼє, відколи оголосили про її вихід на екрани. Ще до початку прокату українці викупили понад 3,5 тисячі квитків, а кінотеатр у Чикаго вже говорить про sold out і ставить додаткові сеанси.

У часи, коли українська культура як ніколи квітне, навіть за обмеженої інституційної підтримки, на допомогу приходить відповідальний бізнес зі спільними цінностями. Так і почалася тривала співпраця Bolt і МУР, яка виросла в проєкти, що не просто популяризують мистецтво, а створюють справжні культурні медіаподії.

Більше про місію МУРу зробити українську культуру модною та співпрацю з Bolt слухайте в розмові Олександра Хоменка та Сергія Кості на маркетинговому форумі «Сенсотворці».

А нині Віледж разом із Bolt і МУР розповідають, як вдалося побудувати тривалу ціннісну співпрацю, і діляться її успішним результатом.

 

Сергій Костя

директор із маркетингу компанії Bolt у країнах Східної Європи й Азії

Співпраця Bolt і МУР розпочалася з особливих поїздок із командою гурту. Чому тоді обрали саме МУР, чим вони підкорили команду сервісу?

Наша з МУР історія почалася з дзвінка Жені Яновича: він розповів про крутий проєкт, який робить цей світ кращим. Я, як зазвичай, усе спростив до питання ефективності інвестицій, однак у процесі обговорення ми з командою зрозуміли, що справа не тільки в інвестиціях, а в самій суті – підтримати культуру, яка формує проукраїнське майбутнє.

Ми чітко розуміємо, що культурні проєкти були важливі й до війни, а зараз – дуже на часі, тому звернули увагу на МУР і вирішили принаймні спробувати.

Уже не секрет, що МУР ми підтримуємо постійно, а наша співпраця отримала свій слоган, чи то пак відповідь на питання, чому ми разом, бо «Нам по дорозі». Так і почалася ця поїздка довжиною в тур Україною – і вже дійшла до повного метру в кіно. Для себе відзначаю, що ми вміємо розгледіти талант, коли він тільки починає зароджуватися, і це, власне, про цінності, а не комерцію. Вкотре скажу, не люблю купувати штуки за гривні.

 

Людмила Квятковська

менеджерка з маркетингу Bolt в Україні

Співпраця бізнесу та митців нині як ніколи актуальна, адже поширює в суспільстві важливі культурні акценти. Якого результату ви очікуєте від співпраці з МУР?

Для нас співпраця з МУР – це не лише про охоплення, а про інвестицію в майбутнє української культури. Ми захоплюємося тим, як команда пробуджує інтерес молоді до нашої історії, використовуючи сучасні та креативні підходи. Підтримуючи цей проєкт, ми не лише розширюємо нашу комунікацію серед молодої аудиторії, для якої цінності української ідентичності є важливими, але й робимо свій внесок у формування сильного та свідомого суспільства.

Це дійсно можливість для бізнесів бути залученими до важливих тем.

 

Євген Янович

амбасадор Bolt

Після повномасштабного вторгнення виразно відчувається участь неполітизованих бізнесів у культурному житті, особливо вони підтримують проєкти, що працюють із темою ідентичності. Що від такої співпраці виграють бізнеси?

Гадаю, у самому питанні частково і є відповідь. Це дійсно можливість для бізнесів бути залученими до важливих тем.

До того ж це більше про гру в довгу. Коли результат співпраці не виникає за секунду (хоч і цей варіант залишається), а проростає на дистанції. МУР – ідеальний приклад, коли абсолютно смішна, за мірками ринку, інвестиція від Bolt у лютому 2024 року привела до явищ, які є більшими та ціннішими за кожного з учасників.

 

Олександр Хоменко

засновник МУР

Мюзикл «Ти [Романтика]» дуже органічно перетворився на стрічку «МУР. Ти [Романтика] в кіно». Розкажіть, чому вирішили винести сценарій за межі театрального досвіду?

Розмова про те, щоб зафільмувати «Романтику», почалася майже одразу після прем’єри. Вистава знайшла свого глядача, і для багатьох із нашої команди було природним бажання зберегти її. Ми давно надихаємося закордонними прикладами: бродвейськими спешлами, архівами європейських театрів, які іноді відкрито доступні, іноді – не зовсім (усміхається). Але головне – вони є.

На жаль, в українському театрі культури збереження досвіду майже немає. Ми не можемо побачити вистави Танюка. Постановки Курбаса – узагалі поза межами відеофіксації, і це, хоч і зрозуміло історично, але однаково сумно. Це були потужні митці, але оцінити їх ми можемо лише за текстами, описами, а не за живим театральним процесом.

Щоби зберегти живу картину театру, його потрібно фіксувати – якісно, вдумливо, з повагою до процесу. Не просто на кілька камер, а як окремий мистецький продукт.

Як відбувався процес створення стрічки, чи відчують глядачі різницю між зніманням і мюзиклом наживо?

Над фільмом працювала та сама команда, що й над виставою. Ми не передали цей проєкт «назовні» – усі рішення щодо картинки й звуку ухвалювали автори. Це були три місяці майже щоденної роботи: вечори, ночі, коли ми крок за кроком збирали спешл, допоки не досягли результату, який нас справді задовольнив.

Монтаж театрального спешлу – це окрема мова. У виставі глядач сам вирішує, куди дивитися. У відеоверсії це рішення бере на себе команда: ми спрямовуємо погляд – на репліку, на реакцію, на деталь. Додаються великі плани, змінюється темп – усе це дає змогу краще передати задум авторів.

Окрему увагу приділили звуку. Музику обробляв Віктор Ткаченко, він також працював над тонкими моментами звукового середовища. Партнером стала команда Film.ua, і ми щиро вдячні їм за участь і підтримку.

 

Іванка Гавлюк

піарниця МУР

Ще до початку прокату українці викупили понад 3,5 тисячі квитків. Це наслідки успіху в соцмережах чи таки дійсно в українців настільки високий запит на перепрочитання історії й літератури?

Тут поєдналися кілька чинників. І активність у соцмережах, і справді глибокий, щирий запит українців на переосмислення себе. Від початку великої війни ми як нація почали інтенсивно шукати відповіді на питання: хто ми, за що боремось, у чому наше коріння. Це проявляється в усьому: музиці, моді, гастрономії, у культурі загалом.

Тема Розстріляного відродження – один із найболючіших, але й найважливіших пластів нашої історії. Масовий інтерес до неї почав формуватися після виходу альбому «Ти [Романтика]», і ми свідомо підтримали цей запит. Наша команда робила (і робить) усе можливе, щоб розповісти цю історію молоді – школярам, студентам. Бо саме їм будувати майбутнє країни. І саме їм потрібно розуміти, ким ми є, і хто наш ворог.

Ми не граємо в культурну місію – ми її справді живемо. І, мабуть, саме це люди відчувають.

Як вам було співпрацювати з Bolt? Чому бізнесам варто активніше включатися в підтримку схожих проєктів?

В Україні останні роки змінили все – зокрема й у бізнесі. Ми стали іншими. Соціальна відповідальність перестала бути просто трендом, а стала внутрішньою потребою.

Наш зв'язок із Bolt – це не про «співпрацю», це про довіру і єдність.

Ми телефонуємо Сергію Кості, ділимося новою ідеєю, а він, не питаючи деталей, просто каже:

«Ми в ділі!». Бо знає, що ми не робимо щось «аби було». Як і вони. Ми вкладаємо серце в те, що створюємо. Ми мріємо, вигадуємо, утілюємо – так, щоби це справді змінювало. Щоб торкалося. Щоб залишалося.

 

Марія ОʼРайлі

режисерка монтажу в МУР

Один із напрямів діяльності МУР – альтернативна освіта, і одне з останніх відео ви робили за підтримки Bolt. Розкажіть про процес створення освітніх матеріалів – як вдається навернути навіть незацікавлених?

Процес створення освітніх відео складний, але захопливий. Спочатку Олег Криштопа, автор ютуб-каналу «Історія для дорослих», збирає інформацію, яку досліджує Саша Хоменко й на основі якої пише текст. Потім ми створюємо аудіоверсію, додаючи саунд-дизайн. Часом навіть усі разом озвучуємо історичних персонажів.

Я отримую лише текст і звук без технічного завдання, і на 3–4 тижні повністю занурююсь у роботу.

Моє завдання – не просто вразити, а знайти образ, який підсилює сенс.

Наприклад, у відео «Щедрик – Птах Фенікс» є фраза: «У крові втоптується синьо-жовтий прапор». І я візуалізувала, як він поступово стає червоно-чорним – символом боротьби. Працювала 13 годин заради 2 секунд відео. Я навіть почала ховати «пасхалки» для наших поціновувачів. Бо деталі важливі. Саме вони спонукають переглядати відео знову, щоразу відкриваючи нові сенси, які ніби сховані між анімацією й кадрами.

 

Антон Азізбекян

продюсер МУР

«МУР. Ти [Романтика] в кіно» покажуть і за кордоном. Розкажіть про тамтешній попит, стрічку чекають лише українці, чи й іноземці?

Зважаючи на попередню зацікавленість місцевої аудиторії мюзиклом, трагічною історією Павла Тичини й темою Розстріляного відродження, ми впевнені в аншлагах і в переповнених залах!

Кінотеатр у Чикаго вже говорить про sold out і ставить додаткові сеанси! Також наше кіно можна побачити в Польщі, Чехії, Португалії, Канаді, США, Шотландії, Великій Британії й інших країнах. Ми зробили англійські субтитри, тож дуже сподіваємося, що українці за кордоном приведуть своїх друзів і родичів на наше кіно.

Чому варто виносити такі історії за межі України? І як грає на руку формат, крізь який глядачі сприймають уривки з історії?

У нас є що сказати світу – і не тільки про війну. «Ти [Романтика]» – це про вибір, який ламає людину. Про любов, яка потрапляє під каток ідеології. Це не локальна драма – це універсальний нерв.

Це не хрестоматія, а емоційна розрядка. І це працює. Бо коли ти переживаєш щось через музику й кіно, воно з тобою залишається навічно. Ми не розповідаємо історію – ми її проживаємо разом із глядачем у будь-якій країні.

Формат – наш козир. Ми не втираємо глядачу мораль, не читаємо лекцій. Ми виносимо історію на сцену, на екран у вигляді мюзиклу, де слово, звук і зображення б’ють прямо в серце.

Обрати сеанс в Україні

МАТЕРІАЛ ПІДГОТОВЛЕНО ЗА ПІДТРИМКИ