Останнім часом стали дуже помітними полярні стани українського суспільства: хтось вважає, що особисте життя не на часі, а для когось повномасштабне вторгнення, навпаки, стало викликом почати «жити на повну». Це й не дивно, адже кожен організм індивідуально реагує на стресові чинники, яких під час війни стало надто багато.
Нині дуже важливо відстежувати зміни у поведінці своїй і близьких, адже відкладати життя так само небезпечно, як і нераціонально жити одним днем. Бо впадаючи в будь-який із полярних станів, ми ризикуємо поринути в депресію чи тривожність.
The Village Україна разом із комунікаційною агенцією The Tellers і платформою перевірених психотерапевтів Rozmova розповідають, чому не варто відкладати життя на потім так само як і жити одним днем. А ще, як унормувати ці дві крайнощі.


Анна Вовк
психотерапевтка платформи Rozmova, клінічна психологиня, керівниця й супервізорка проєкту PSPU Харківської правозахисної групи й данського інституту DIGNITY Against Torture.
Що таке синдром відкладеного життя
Ми живемо під час війни, тож реальне життя наповнене великою кількістю негативних емоцій. Багато цивільних людей відчувають сильну потребу включатися в події: активно відбудовувати міста, донейтити абощо. А хтось, навпаки, завмирає в очікуванні, що скоро все налагодиться, буде «як раніше».
В обох випадках люди, зрештою, можуть втратити баланс і поставити на паузу власне життя: вони відкладають плани й бажання на потім, бо ж «не на часі», і не дозволяють собі жити тут і зараз.
Усе це характерні ознаки синдрому відкладеного життя або страху втрачених можливостей. Під обома назвами криється тривожно-депресивний стан, пов’язаний зі страхом пропустити щось важливе.

Ознаки синдрому відкладеного життя:
- безперервне гортання стрічки новин і перегляд інтернет-сторінок без жодної мети, емоційна залежність від соцмереж
- тривожність, різкі зміни настрою, відчуття апатії й виснаження
- порівняння життя власного й інших людей
- сумніви й труднощі в ухваленні рішень
- порушення базових режимів: сну, харчування, гігієни
- утрата концентрації, що зрештою спричиняє неможливість конструктивно реагувати на події
- ізолювання від соціуму, відчуття постійної нудьги або ж, навпаки, надлишок планів, які не вдається реалізувати
- ігнорування домашніх і професійних задач.

Як почати боротися із синдромом відкладеного життя
Поради можуть бути очевидні, але дослухатися до них насправді не так вже й легко. Якщо ви розумієте, що відкладаєте життя на потім, спробуйте повертатися до реальності невеликими кроками:
- обмежте щоденний час використання соціальних мереж
- зменште кількість підписок, залишивши в інфополі тільки дійсно важливі й корисні
- увімкніть самоаналіз. Коли виникає запит на імпульсивну дію – взяти телефон до рук чи придбати нову річ, запитайте себе, наприклад, що ви зараз відчуваєте або ж чого насправді хочете
- подбайте про повсякдення: поверніть або ж додайте звички, які будуть приносити задоволення й наповнювати. Це може бути ранкова 30-хвилинна прогулянка, йога, дихальні вправи, танці, малювання – будь-що, що здатне принести задоволення й водночас не виснажувати.
- дисциплінуйте себе: реалістично прописуйте плани на день, встановіть чіткий час для сну, не забувайте про спорт і повноцінний раціон.


Що таке синдром життя одним днем
Іноді людям здається, що війна забирає можливість довгострокового планування: думати про майбутнє не логічно, бо немає впевненості, що воно настане. Так вони поринають у кардинально протилежний до попереднього стан, живуть без плану й цілей – одним днем.
Синдром життя одним днем теж пов’язаний із війною. Проте людина в такому стані дещо по-іншому сприймає ситуацію. Життя здається занадто коротким, невизначеним і неконтрольованим, без жодних гарантій. Тому хтось обирає жити швидко й нераціонально, «на повну», навіть якщо насправді це про спустошення й небезпеку.

Ознаки синдрому життя одним днем:
- відсутність у житті сенсу й контролю, що підштовхує лише плисти за течією
- пасивне або ж, навпаки, надто імпульсивне життя
- легковажне ставлення до стосунків з іншими людьми й до будь-яких обов’язків
- пошук легкого дофаміну, що може проявлятися в переїданні, вживанні алкоголю чи психоактивних речовин
- руйнування попередніх стосунків, досягнень і, навпаки, легка згода на відповідальність, але без реального наміру підтримувати її. У такому стані, наприклад, людина може одружитися, знаючи партнера декілька тижнів
- пошук гострих відчуттів, жага до небезпеки.

Як діяти, щоби перестати жити одним днем
Щоби вийти з цього стану, треба повернутися на стежку більш конструктивного й раціонального життя. Для початку варто заземлитися: перестати бігти й намагатися робити якомога більше протягом дня. На користь можуть піти дуже банальні речі: полежати в ліжку, подумати протягом дня, виписати емоції. Головне не супроводжувати відпочинок гаджетами.
У такому надактивному стані важливо памʼятати про якісний відпочинок. Бо втома й виснаження часто стають причинами імпульсивної поведінки. Тож поїздки на природу, медитації, довгі прогулянки чи просто неспішний відпочинок удома – усе це точно піде на користь.


Що робити, коли близька людина «пірнає» в полярний стан
Війна не дає нам можливості активно впливати на ситуацію, що розгортається довкола. Реальність загрозлива й мінлива, тож логічно, що в багатьох людей це провокує бажання тікати. Якщо ви помітили полярні стани в когось із близьких, моя головна порада: будьте тактовні й обережні:
- спробуйте поговорити про зміни в поведінці, але більше слухайте. Не намагайтеся повчати;
- ставте відкриті запитання: це дасть людині змогу проаналізувати власну поведінку;
- запропонуйте якісний час разом: спільна поїздка, прогулянка, тренування абощо. Важливо приділити людині увагу й заповнити час корисною справою.
Замість того, щоби робити ставку на миттєве, імпульсивне задоволення, потрібно прагнути гармонії з соціальним оточенням. Коли самостійно це робити надто складно, не бійтеся звертатися по допомогу до психотерапевтів. Однак памʼятайте, що робота з терапевтом має бути усвідомлена й із власної волі, а не чиєюсь нав’язаною ідеєю.


МАТЕРІАЛ ПІДГОТОВЛЕНО ЗА ПІДТРИМКИ