Трамп провокує депресію? Автор бестселеру «Тіло веде лік» Бессел ван дер Колк пояснює, чого не варто очікувати від Трампа
Бессела ван дер Колка називають, мабуть, найбільш впливовим психіатром 21 століття. Книга «Тіло веде лік» (The Body Keeps the Score) 141 тиждень була в списку бестселерів New York Times, 27 з яких на першому місці. У ній Колк за допомогою науки й історій розповідає, як виник термін ПТСР, як цей розлад проявляється в тілі і що з цим можна зробити, щоб одужати.
У чому ж, власне, полягає вплив Колка на сучасну медицину й культуру?
Після його роботи люди почали інакше сприймати поняття травми. Це не просто те, що трапилося з тобою й залишилося у твоїй памʼяті. Травма вражає все тіло, вона змінює принципи роботи мозку й нервової системи, змушує людину почуватися так, ніби травматична подія досі триває. Це життя в режимі «виживання» (survival mode), який провокує чимало важких захворювань, серед яких хвороби серцево-судинної системи, метаболічні порушення, автоімунні захворювання тощо.
Відповідаючи на запитання, у чому ж секрет шалених продажів і чому книгу досі читають, зокрема, у США, Бессел ван дер Колк сказав:
«Я думаю, що Трамп, будучи президентом, мав до цього стосунок. (...). Він явно жорстока людина, і це нагадувало багатьом людям про брехню, маніпуляції й знущання їхніх власних батьків. (...). Люди, які пережили травмувальний досвід, страждають, зокрема, і через те, що люди їм не вірять і знецінюють, мовляв, такого насправді не було».
Через «нову» політику Трампа після його переобрання люди в США відчувають приступи тривоги й паніки схожі до тих, які траплялися під час терактів 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку, а в медіа навіть зʼявився неофіційний термін «Посттрампівський стресовий розлад» за аналогією з ПТСР.
Ведучі подкасту Віледжа «Простими словами» поговорили з професором Колком про те, що варто знати про Трампа, щоб не мати хибних очікувань у майбутньому; як давати собі раду з почуттями, які він може викликати в людей в Україні, зокрема. А також дізналися, як давати раду з нашим власним досвідом і відчуттям ізоляції.
Випуск подкасту про Трампа можна послухати на всіх
популярних подкаст платформах
У мене немає відповіді на питання, хто голосував за Трампа. Я живу в Бостоні, і ніхто з моїх знайомих не віддав свого голосу за нього. Жоден із моїх друзів, пацієнтів чи колег. Будь-хто, хто поділяє мій погляд на травму, не проголосував би за Трампа. Я відчуваю особисте глибоке співчуття до того, що відбувається.
Я народився під час Другої світової війни в Нідерландах і виріс серед руїн розбомблених будинків. Я дійсно співпереживаю тому, через що ви зараз проходите. Коли я був маленьким хлопчиком, наша велика надія була на Америку, визволення прийшло з Америки, і добре мислення прийшло з Америки. А тепер питання в тому, хто ж допоможе нам із цим?
Мати надію надзвичайно важливо. Ви стали великим натхненням для багатьох, кого я знаю. Але якщо війна триватиме й триватиме, вам потрібно мати якусь надію на те, що вона закінчиться. Гадаю, це серйозна проблема.
Але я бачу, що європейські країни роблять потужні заяви на вашу підтримку. Можливо, ви цього не відчуваєте, але решта світу на вашому боці. Те, що люди нас підтримують, – важлива частина подолання травми. Коли ти знаєш, що хтось є поруч. Натомість великою частиною травми є відчуття ізоляції й те, що ніхто не бачить того, що відбувається.
Коли люди отримують владу, єдине, що для них важливе, – це влада
Що відбувається з Трампом?
Найкращим поясненням тут буде Джордж Орвелл із романом «1984». Що цікаво, Орвелл виріс у британській приватній школі, де панували жорстокість і безглузді правила. Його книга «1984» народилася з власного досвіду хлопчика в дуже жорсткому британському середовищі.
Орвелл зазначив, що, коли люди отримують владу, єдине, що для них важливе, – це влада. Людська емпатія не є частиною їхньої мотивації. Любов не є частиною їхньої мотивації. Ба більше, люди, які досягають таких висот, зазвичай мають історію глибокої нестачі любові у своєму житті.
Тож вони прагнуть влади, щоб подолати внутрішню безпорадність і відчуття, що світ їх не любить. Вони прагнуть цього обожнювання й захоплення, але обожнювання – не те саме, що любов. Знаєте, важливо не мати нереалістичних очікувань. «Якщо він побачить, як сильно ми страждаємо, то змінить свою думку». Такі люди зневажають слабкість.
Люди, які досягають таких висот, зазвичай мають історію глибокої нестачі любові у своєму житті
Трамп завжди очікує, що люди перед ним схилятимуться й казатимуть: «Ви найкращий із людей». Саме цього він шукає в інших. Але водночас він захоплюється людьми, які мають силу. (...). Я зустрічав людей із його найближчого оточення, і, мушу визнати, мені було важко з ними розмовляти, бо їхня система поглядів сильно відрізняється від моєї. І частиною їхньої системи поглядів є не те, як зробити цей світ кращим, а те, як отримати ще більше влади.
Гадаю, людям допомагає те, що вони можуть назвати його «жорстоким батьком» чи «нарцисом». Це дає змогу бодай частково впоратися з ситуацією, але, звісно, глобально це нічого не змінює. Лише зайвий раз нагадую, що апелювати до співчуття, моралі чи виконання обіцянок, марно, бо це просто не ті цінності, які для нього важливі.
Яким буде новий суспільний договір?
Я глибоко занурений у тему Другої світової, це значна частина моєї власної історії. Нацистів перемогли завдяки чітким обмеженням: «Ні, ви цього не робитимете. Ми не дозволимо вам. Це неприйнятно». Межі треба було окреслювати чітко й твердо. Це йшло від Черчілля. Він сказав: «Ми битимемося на пляжах, битимемося на вулицях». Він був справжнім генієм, який мав бачення того, який вигляд повинен мати світ.
Але, на мою думку, 80 років миру – це насамперед заслуга Рузвельта. Саме він заклав основи того, що освіта важлива, охорона здоровʼя важлива, безпека важлива. Саме на цих принципах довго тримався світ. Я гадаю, це й було вашою мрією, коли розпався Радянський Союз, – стати частиною світу, де людський добробут і можливості розвитку стоять на першому місці.
Коли я був у Росії, був дуже вражений відсутністю суспільного договору
Я неодноразово бував у Москві ще до розпаду СРСР і щоразу думав: це справді імперія зла. Це місце, де не дбають про добробут людей. Де система є лише для того, щоб забезпечувати владну верхівку ресурсами. Ви зуміли вирватися з цього. Ви відмовилися від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки, коли і Росія, і США зобовʼязалися поважати ваші кордони.
Коли я був у Росії, був дуже вражений відсутністю суспільного договору. Це одна з основних ідей просвітництва, яка зародилася у Франції. Вона про те, що ми живемо разом певним чином, за певними правилами й зобовʼязаннями: «Твоя безпека для мене важлива, і я допоможу тобі почуватися в безпеці». Це частина існування в суспільстві – мати поліцію, яка стежить за дотриманням законів і за тим, щоби тільки держава могла застосовувати силу тоді, коли хтось порушує правила, про які ми всі домовилися.
Тож я був дуже вражений тим, що в Росії такого ніколи не існувало. Наприклад, у Нідерландах, де я виріс, люди були змушені постійно доглядати за дамбами. Країна постійно перебуває під загрозою затоплення, люди спільно працювали над зміцненням дамб. Завдяки цьому суспільство було дуже рівноправним: мені потрібен мій сусід, щоби разом утримувати воду подалі й підтримувати роботу вітряків. Тож це не була вертикальна структура, якою завжди була Росія, де спершу була аристократія, а потім – комуністична партія. Гадаю, для вас розбудова суспільного договору – складний процес. Війна може допомогти в цьому, тільки якщо не триватиме надто довго.
Під час розмови Бессел ван дер Колк попросив нас зібрати ідеї, як він і його колеги могли би бути корисні для України саме зараз. Від організації навчання для українських фахівців до збору коштів для конкретних організацій, які займаються лікуванням психологічних травм, спричинених війною.
Здається, я знаю багато кого, хто дуже хотів би приїхати в Україну й працювати з вами. Якщо це допоможе. Нам було б корисно знати, чого б ви від нас хотіли
Якщо у вас є ідеї, пишіть їх у коментарях на ютуб-каналі «Простими словами». Ми сформулюємо їх у список і передамо особисто Бесселу ван дер Колку.
Особливістю травми є те, що вона змушує людей почуватися розбитими й безпорадними
Перші кроки для одужання
Думаю, будь-яка спільна діяльність з іншими, направлена на створення чогось, як-от: музикування, спільне приготування їжі чи її споживання, спільне прибирання, спільне розбирання завалів – усе це обʼєднує людей.
Адже особливістю травми є те, що вона змушує людей почуватися розбитими й безпорадними. Будь-що, що ви можете зробити фізично і що дає вашому тілу відчуття «я можу», допомагає повернути відчуття контролю. А травма якраз це відчуття руйнує.
Розповідати історії про тих, хто вижив, і про те, як вони вижили, – це частина вашого спільного одужання
Якось я був в Аргентині, там відбувалися жахливі речі протягом 19 й 20 століття, а вони взяли й створили танго. Цікаво, що посеред усіх цих страждань люди вчилися рухатися разом, а коли ти це робиш, твій розум не зосереджується на проблемах. Ви можете запитати себе, чим можна займатися, що не повʼязано з травмою?
У вас був Голодомор у 30-х роках, Сталін навмисно вбив мільйони людей. І нацисти теж окупували ваші території. Тож у вас довга історія утисків, але й довга історія стійкості. Тож, можливо, розповідати історії про тих, хто вижив, і про те, як вони вижили, – це частина вашого спільного одужання.
Випуск подкасту про Трампа можна послухати на всіх
популярних подкаст платформах
Слухайте подкаст «Простими словами» на YouTube