The Village Україна та рекламна агенція BBDO Ukraine запустили серію офлайн-зустрічей із представниками бізнесу та креативної сфери INSPIRATION IS NOT DEAD.У другій зустрічі взяли участь лідер гурту O. Torvald Женя Галич і Жанна Стрельникова – менеджерка з маркетингу компанії PepsiCo. Модератор – креативний директор BBDO Ukraine Анже Єреб.

Фото: Анна Бобирєва

Анже: Життя, як хвиля – навалюється з усім хорошим і поганим. Як піднятися з дна у моменти, коли нічого не виходить і все погано?

Жанна: У кожної людини є свої моменти, і вона повинна чимось наповнюватися та надихатися. У мене є подруга, яка у моменти, коли хочеться все кинути, каже: «Ти ж ще не все не зробила. Заспокойся, поспи, і завтра будемо далі працювати». Ми починаємо говорити про проекти, і це дає поштовх. Я вважаю, що близькі люди повинні вас завжди підтримувати. Люди, які оточують вас – це важливо.

Анже: Женя, а тобі люди допомагають?

Женя: Частіше заважають. Але в мене інша проблема – я не вмію відпочивати. Я не знаходжу для себе таку можливість. Ось цією фразою «я ще не все встиг зробити» відстрочую відпочинок. Здається, я на нього ще не заслужив. Саме у цій метушні й постійному стресі з’являється бажання все кинути, тому що до кінця не зрозуміло, чи все правильно відбувається. Начебто я багато роблю, мені не хочеться відпочивати. Але все одно бувають ситуації, коли щось не виходить. На такі випадки у мене є теж подруга – це моя донька Єва, якій п’ять років, і друг, якому рік, мій син Данило. Щоразу, коли я повертаюся додому і до мене несуться діти – це мій величезний стимул – що не можна нічого кидати. Адже попереду ще купа всього, що потрібно їм розповісти. Сім’я – це головне.

Анже: У мене дедлайн прискорює натхнення. Я розумію, що дедлайн наближається, і мозок починає швидше працювати.

Женя: У мене навпаки. Мій мозок починає відкидати все, що я придумую, щойно мені ставлять терміни.

Анже: Це і є різниця між мною, креативником за гроші, і тобою – художником, який робить мистецтво. Жанно, тобі все одно потрібні ідеї. Куди ти йдеш, коли потрібно щось швидко придумати? Що ти робиш?

 Дедлайн прискорює натхнення

 Гроші – це не завжди частина наших дій

Жанна: Коли я дивлюся на чиюсь сторінку в Facebook, дивуюся, як багато люди читають. У мене немає на це часу. Мені здається, що ці люди – роботи, бо читати три-чотири книги на місяць для мене нереально. Чесно зізнаюся, я читаю те, що шерять друзі в Facebook: цікаві статті, новини з різних сфер. Я люблю, коли є баланс людей з різними видами діяльності та бізнесом. Бо коли ви читаєте тільки те, що пов’язано з вашою роботою, замикаєтеся у колі. Тож у вас немає можливості надихатися чимось іншим. Також підписуюся на різних цікавих людей в Instagram, бо я дуже візуально сприйнятлива. Бізнес – це також творчість. Як ти заробиш гроші – це творчий процес.

Анже: Гроші – це не завжди частина наших дій. Гроші – це наслідок. А є якесь місце сили в тебе? От потрібна ідея, а часу небагато, куди в Києві підеш?

Жанна: Я не вмію на тривалий час кудись виїжджати. Мені комфортніше провести день вдома, подивитися фільми та відновити баланс. І вже з понеділка вриваюся в новий ритм роботи.

Анже: Женя, а в тебе є місце сили? Найкрутіше місце в Києві, куди ти можеш прийти й отримати бадьорість, зліт та енергію.

Женя: У мене немає місця, у мене є час сили – це рано-вранці або пізно вночі. Мені важливо залишатися наодинці з собою. У Києві зранку я часто катаюся на мотоциклі.

Хотів повернутися до соціальних мереж. Якщо для Жанни це натхнення, то для мене – величезна проблема. У мені борються дві людини: одна відкидає все, що відбувається в соціальних мережах, інша – починає свій ранок з Instagram. Для мене це величезна складність – написати пост, створити графік публікацій. Я навіть не встигаю читати людей, на яких підписаний. Коли вам пишуть ділове повідомлення і ви ніби берете телефон для того, щоб на нього відповісти, а далі все. Ви прокидаєтесь тоді, коли прочитали вже багато всяких постів.

Анже: Коли я починав працювати креативником і лежав вдома на дивані, перемикаючи канали на телевізорі, мене батьки запитували, що я роблю. А я говорив, що працюю. Багато хто не розуміє, що робота відбувається в голові, робота завжди з нами.

Жанна: Я, наприклад, зараз не можу приходити на роботу о дев’ятій ранку, мені важко. Є різниця: коли у вас творча професія, то день може бути ненормований, а коли ви в корпоративному бізнесі – є певний графік. Іноді я йду о п’ятій вечора з роботи, але тоді працюю вдома до десятої – тому що живу з роботою.

Анже: Що більше людина цікавого виробляє, то більше хейтерів з’являється. Як жити з хейтерами?

Женя: Раніше я звертав на це увагу, зараз – ні. По-перше, читати соціальні мережі складно. По-друге, є дуже обмежене коло людей, яких я вважаю авторитетами. Від них я готовий почути будь-яку критику, наскільки радикальною вона не була б. Що стосується інших – я намагаюся не читати і не звертати на них уваги.

Жанна: Я не настільки відома особа, щоб у мене було багато хейтерів. Неможливо подобатися всім. Важливо, коли говорять ті та інші. Це означає, що ви западаєте в душу. Якщо люди критикують бренд або проект, із яким я працюю – це значить, що в будь-якому випадку людину зачепила моя робота.

Анже: Женя, припустимо, ти став наставником-мудрецем юного самого себе. Що ти порадив би йому?

Женя: Завжди вчитися. Коли я був підлітком, вчитися було зовсім не цікаво. Мене змушували це робити. Навіть коли я вчився музики – мені було нудно. Те, що відбувається зараз зі мною, вимагає з кожним днем ​​ще більших знань і досвіду. Зараз усе так швидко розвивається, я не встигаю. Нещодавно зустрічався з одним молодим хлопцем, який займається музикою, йому 22 роки. Він приїхав на студію з одним айпадом і поставив на ньому свої треки. Вони звучали дуже круто. Я запитав, на якій студії вони записувалися. Він, показуючи на айпад, сказав: «Тут». Я кажу: «Не розводь, я серйозно питаю». У відповідь: «Я тобі клянусь – тут». І він починає показувати програми, у яких все це робиться і як це працює. Я сиджу і розумію, що мені 34 – і мені не наздогнати його.

 Це щастя – займатися тим, про що мріяв усе життя

Анже: Технології будуть змінюватися, а люди – залишатися однаковими.

Жанна: У сучасної молоді немає меж, вони все швидше схоплюють. До нас в компанію приходять дівчата і хлопці, яким по 20 років. Вони вже просунуті й можуть працювати з вами на одному рівні.

Женя: У моєї знайомої в Харкові є син, йому 21 рік. Він постійно захоплювався комп’ютерними іграми, а мама завжди цим обурювалася. А за останні півроку він заробив на біткоїнах 6 мільйонів. Він купив мамі квартиру, і тепер вона не шкодує, що син так багато часу проводить за комп’ютером. Я теж заради інтересу спробував вникнути у цей світ – і мені було дуже складно.

Анже: Навіщо вам придумувати і створювати щось нове?

Женя: Найкомфортніший стан для мене – з гітарою на сцені. Це щастя – займатися тим, про що мріяв усе життя. І найважливіше – розуміти, що люди, які прийшли на концерт, співають пісні разом із тобою. У дитинстві я дуже любив мультик «Бременські музиканти». Тоді я почув романтичні рядки, які назавжди залишилися в пам’яті: «Наша крыша – небо голубое, наше счастье – жить такой судьбою». Зараз у мене вся рука забита татуюваннями, які присвячені цьому мультику.

Жанна: Я почуваюся щасливою в роботі, коли проекти дають результат, коли є зростання, коли твої успіхи відзначають інші. Україна – дуже маленький ринок. PepsiCo в Україні лідер, але на Україну все одно дивляться зверхньо. Дуже класно, коли ми робимо якісь маленькі речі і їх визнають у всій Європі.