Хтось каже, що цвяхостояння – це просто знущання із себе, а для когось цвяхи є способом нарешті впоратися з тривожними думками й відпустити проблеми, які впали на плечі та не дають спати вночі. У соцмережі Х (раніше Twitter) час від часу розгораються дискусії про те, що ж таке цвяхостояння. Дехто каже, що це оригінальний спосіб селфхарму й чому б не обрати для себе в терапевтичних цілях, наприклад, гастроскопію. Однак у коментарях люди також діляться думками, що стояння на цвяхах дуже корисне для здоров’я, це прикольний експірієнс, а цвяхи не приносять жодної шкоди.

Що ж насправді таке цвяхостояння, як правильно стати на цвяхи, а кому взагалі не варто цього робити, і чи може цвяхотерапія допомогти впоратися з фізичним болем, розпитали Віру Кобець і Ніку Федорцеву, які практикують цвяхостояння, тілесну терапевтку Ірину Маковецьку й сімейну лікарку Віолетту Лійку.

Дисклеймер: якщо у вас є якісь проблеми зі здоров’ям або болі, а особливо соматичні захворювання, рекомендуємо вам звернутися до лікаря, а не до цвяхів.

Що таке цвяхостояння

Практика цвяхостояння є однією з форм йогічного тренування. Уперше на цвяхи почали ставати йоги та факіри в стародавній Індії тисячі років тому. Вони стояли на спеціальних дерев’яних дошках, щоби випробовувати своє тіло та розум. Цвяхи допомагали подолати біль, зміцнити дух і збільшити концентрацію. До того ж під час таких стоянь індійці вчилися контролювати свій розум. У багатьох культурах це вважалося ефективним способом підготуватися до суворих умов життя.

З Індії цвяхостояння почало поширюватися в інші азійські країни, де практикували ходіння розпеченим вугіллям або лікування голками. І з часом цвяхостояння стало поширеною практикою в йозі як метод своєрідної медитації та терапії. Сьогодні ж на цвяхи стають, щоби позбавитися стресу та покращити самопочуття. Деякі психологи й тренери кажуть, що цвяхи також можуть допомогти впоратися з тривожністю й страхом. 

З медичного погляду, цвяхостояння – це практика, що належить до методів акупунктури й рефлексотерапії. Лікувати якісь конкретні діагнози чи стани цвяхами точно не варто, це може стати радше додатковим інструментом для підтримки організму. Однак спершу треба проконсультуватися з лікарем і з’ясувати, що відбувається з людиною, пояснює сімейна лікарка Віолетта Лійка.

Для стоянь використовують спеціальні дерев’яні дошки з цвяхами, які називаються дошки Садху. Вони переважно складаються з двох частин, у які на певних відстанях і під правильним кутом забивають цвяхи із заокругленими краями. При правильному використанні цвяхи створюють помірний тиск на стопи й ніяк не зможуть пробити шкіру.

Стати вперше на дошку допомагає провідник – це та людина, яка підготує вас фізично та ментально до стояння, допоможе розібратися із запитом і підтримуватиме протягом усього стояння. Провідником може бути будь-хто, кому ви довіряєте, і поруч із ким почуваєтеся безпечно. Також добре, якщо ваш провідник уже певний час займається практикою й допоможе з певними «технічними питаннями». Провідником не обов’язково має бути психолог чи психотерапевт, хоча це буде очевидним плюсом, каже тілесна терапевтка Ірина Маковецька. 

Коли і як люди стають на цвяхи 

Умовно практику цвяхостояння можна розділити на п’ять етапів.

Етап 1. Провідник розповідає про практику, готує людину до того, що вона може відчути і як це правильно проживати. Пояснює, що може відбуватися в процесі й відповідає на решту питань.

Під час стояння на цвяхах вивільняються різні емоції, які людина довго тримала всередині. Часто хочеться плакати й кричати. Усі ці емоції й відчуття потрібно просто прожити. Когось на цвяхах може кинути в жар, когось – у холод, у деяких по спині моментально тече піт градом, і це все нормально. Кожна практика на цвяхах проходить і відчувається абсолютно по-різному, ділиться Віра Кобець, яка практикує цвяхостояння. 

Етап 2. Попередньо провідник обговорює й розбирає запит, із яким прийшла людина. Усе може відбуватися у формі діалогу, дехто використовує й допоміжні інструменти. Наприклад, провідниця з цвяхостояння Ніка Федорцева використовує МАК-карти, щоб краще розібрати запит людини. [Це спеціальні картинки із зображенням людей, їхніх взаємодій, життєвих ситуацій, пейзажів, тварин, предметів побуту чи абстрактні картинки. За допомогою них можна підсвідомо зрозуміти, що вас турбує].

Запит на цвяхи – це як запит у терапію або прийом у звичайного лікаря, пояснює Віра Кобець. Це питання типу: «Що мене турбує? З чим я хочу попрацювати?». Запит обов’язково має бути лише персональним. Тобто стати на цвяхи з думками: «Хочу, щоб в Україні закінчилась війна» не вийде. Ну, ви станете, але для чого?

Запит також може з’явитися або змінитися вже в процесі стояння. Наприклад, Федорцева розказує, що люди приходили на практику, щоб пережити розставання й відпустити емоції, а під час стояння з’ясовувалося, що найголовнішою проблемою є складні стосунки з батьком. 

Етап 3. Провідник допомагає людині налаштуватися на практику. Це можна зробити за допомогою медитації. Також можна ввімкнути заспокійливу музику, запалити свічки або пахощі для атмосфери.

На цьому ж етапі треба добряче розігріти ступні. Віра Кобець додає, що їх можна навіть легенько побити, пощипати, поки ноги не почнуть «горіти».

Етап 4. Людина стає на дошку й проживає перші хвилини на ній. Зазвичай найважчими вважають перші п’ять-сім хвилин.

На цвяхи треба ставати обережно, без різких рухів і на видиху, бо саме в цей момент тіло максимально розслаблене. З болем не треба боротися чи терпіти його, варто дозволити собі прожити всі емоції, що виникають прямо зараз, якими б дивними вони для вас не були. Однак якщо ви відчуваєте сильний біль або самопочуття значно погіршується, варто зійти з цвяхів, додає сімейна лікарка Віолетта Лійка. Це не означає, що людина з чимось не впоралась, просто метод підходить не для всіх.

Якщо людина ніколи не пробувала ставати на цвяхи, то варто робити це з дуже коротких заходів на одну-дві хвилини й поступово збільшувати час, каже Лійка. Також можна використовувати стільчик як опору або вдягнути шкарпетки, щоби було не так боляче. 

Якогось визначеного часу, скільки треба простояти на цвяхах, немає. Будь-яка кількість часу буде ефективною, варто зважати на те, наскільки пропрацьований запит. За спостереженнями Федорцевої, в середньому перша практика на цвяхах триває приблизно 20 хвилин.

Етап 5. Коли біль минає, людина продовжує стояти й працює зі своїм запитом.

Після того, як людина сходить із цвяхів, є два варіанти: поспілкуватися й розібрати ще глибше свій запит із провідником або лишитися на якийсь час наодинці. Бо саме в цій частині практики свідомість найбільш готова знайти відповіді на питання, які найбільше хвилюють. 

Після цвяхостояння можна обговорити з кимось свої переживання й думки. Психотерапевтка Ірина Маковецька також радить приділити собі час і виписати всі відчуття в щоденник. 

Які проблеми може допомогти розв’язати цвяхостояння

Загалом цвяхостояння допомагає проживати придушені емоції або виходити з тяжких емоційних станів. Практика може допомогти почути свої істинні бажання й думки. Завдяки цвяхам людина не доводить себе до емоційного виснаження і їй простіше жити життя та насолоджуватися його моментами. До того ж стояння дає змогу проживати всі емоції (майже) вчасно та бути в різних станах, як того вимагає психіка: вити, кричати, плакати.

Найчастіше люди стають на цвяхи в моменти відчаю. Так у перші тижні повномасштабного вторгнення до цвяхостояння прийшла Віра Кобець. «У фізичному плані я була настільки виснажена, втомлена й напружена, що в якийсь момент зрозуміла, що не можу поїсти, бо не можу відкрити рот – настільки в мене була стиснута щелепа. Ось ці всі напруга та стрес призвели до страшенних мігреней. І коли десь на сьомий день голова боліла так, що я не могла й спати, подруга порадила стати на цвяхи. Тоді я готова була на все, щоб хоч щось мені допомогло».

Уже після першого стояння самопочуття Віри значно покращилося: вона почала нормально спати та їсти, навіть дихати стало легше. Зараз Віра стає на цвяхи лише за потреби, коли дійсно треба розслабити тіло. 

Хоча на цвяхи часто стають і просто з цікавості. Так на своє перше стояння прийшла Ніка Федорцева, коли шукала нові інструменти для самопізнання. З часом спробувала регулярні практики й паралельно займалась кросфітом, планувала «зайти» в професійний спорт, однак раптом відчула сильний біль у попереку. Біль був настільки сильний, що в неї на кілька днів відняло ноги. З’ясувалося, що це грижа, і без операції Ніка не зможе ходити.

Пережити ці всі усвідомлення їй допомогли цвяхи. Ніка ставала на них, щоби відпустити душевний біль, сум і розпач. «Я багато на них плакала, чого зазвичай не робила на практиках раніше. Вони допомогли мені прийняти те, що сталося, і жити далі. Вони також позитивно впливали на моє самопочуття. Були випадки, коли під час запалення грижі я не могла розігнути спину. І коли я ставала на цвяхи, то відчувала полегшення на фізичному рівні й могла розігнутися хоч на трохи».

Як цвяхи впливають на фізичний стан 

На підошвах людини є багато нервових закінчень, які загалом пов’язані з усім організмом. Якщо спиратися на певні теорії рефлексотерапії, стимуляція певних точок може поліпшити кровообіг, і через це негативні відчуття в тілі частково знеболюються, каже сімейна лікарка Віолетта Лійка. Це може пояснити, чому людина на цвяхах у моменті відчуває розслаблення й біль нібито зникає. 

Через активацію кровотоку й лімфотоку, поки людина стоїть на умовно гострих цвяхах, організм думає: «О боже, що сталося» – і реагує на подразник підвищеним кровообігом у стопах. Це сприяє більшому припливу крові до м’язів, суглобів і може частково полегшувати напругу чи зменшувати набряки, якщо проблема пов'язана з так званою зменшеною циркуляцією крові.

Загалом у процесі стояння для людини настає ефект відволікання, що викликає дискомфорт і біль. Мозок концентрується на тому, що зараз стопам неприємно й треба послабити біль в інших органах. Якщо в людини болить, наприклад, спина, і, поки вона стоїть на цвяхах, у конкретний момент спина не болить, то, ймовірно, спрацював ефект відволікання. 

Але безпосередньо вилікувати біль у спині цвяхостояння не може. Людині може здатися, що симптоми полегшуються, є певна релаксація, м’язи розслабляються, зменшуються спазми, пояснює Лійка. Рівень болю також може знизитися й через те, що стояння потребує певної концентрації, зусиль.

Кому не можна ставати на цвяхи

Однак із практикою варто бути обережним. Стояти на цвяхах не можна людям:

• у яких є порізи або ранки на ногах;

• з епілепсією й іншими психічними захворюваннями;

• з хворобами серця й цукровим діабетом;

• з венозними й аутоімунними захворюваннями;

• з варикозним розширенням вен і тромбозами;

• у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння;

• вагітним і жінкам, які годують грудьми;

• з підвищеною температурою тіла;

• у перші дні менструації.

Через надмірний тиск від стояння людина може пошкодити шкіру. Також може погіршитися загальний стан, якщо людина має якесь основне захворювання. Не варто це робити й людям, у яких є якісь порушення опорно-рухового апарату. Ймовірно, цвяхостояння може чисто психологічно й завдяки підвищенню кровотоку полегшити фізичні болі, однак лікарі не рекомендують використовувати цю техніку для повноцінного лікування.