Невролог – це не лише лікар, який б’є «молоточком» по коліну й лікує нерви. Це фахівець, який спеціалізується на лікуванні важких хронічних хвороб, як-от епілепсія, деменція, розсіяний склероз чи інсульт. Згідно з прогнозами МОЗ, через війну середній вік пацієнтів із діагностованим інсультом може знизитися орієнтовано на 10–15 років. Лише за 2023 рік кількість інсультів серед українців зросла на 16%.

Коли головний біль має насторожити, чи викликають пігулки від нього звикання та чи треба до невролога, коли болить спина або турбують тривожність й порушення сну? Редакція The Village Україна запитала в сімейної лікарки та двох неврологинь.

 

   

 Віолетта Лійка

сімейна лікарка, співзасновниця спільноти «Свій.Док»

 Ольга Глінська

неврологиня вищої категорії

Анастасія Гончар

неврологиня

   

Невролог і невропатолог – це одне й те саме?

Невропатолог в Україні – це стара назва, яку використовували з радянських часів. У номенклатурі медичних спеціальностей досі немає лікаря-невролога, але є невропатолог, зазначає неврологиня Ольга Глінська.

У західних країнах інше розуміння цих спеціальностей, додає неврологиня Анастасія Гончар. Невролог – це лікар, який працює із людьми, а невропатолог – це лікар, який, грубо кажучи, роздивляється клітини й тканини головного мозку в скельцях. Тобто це патогістолог, якого цікавить біопсія або аутопсія тканин, що взяли на розтин.

Що саме лікує невролог?

 

Якщо коротко, то невролог лікує центральну та периферичну нервові системи. В Україні люди можуть звертатися до невролога й із тривожністю та порушеннями сну, але в цілому це фахівець, який займається важчими захворюваннями: розсіяний склероз, епілепсія, деменція, хвороба Альцгеймера чи хвороба Паркінсона. Здебільшого це хронічні захворювання, які прогресують, пояснює неврологиня Анастасія Гончар.

«Українці можуть самі собі обирати фахівців. Це можна назвати привілеєм, а можна – дисфункцією цілої системи. Такий підхід перевантажує вузьких фахівців, до яких можуть звернутися з непрофільними питаннями, наприклад, для корекції артеріального тиску або з болем у плечі, з яким варто було б звернутися до ортопеда», – коментує Гончар.

Коли треба до невролога, а коли можна до сімейного лікаря?

У будь-якому разі краще спершу звернутися до сімейного лікаря. Якщо це стан, який виник вперше і не має складності, лікуванням може займатися й сімейний лікар. Водночас за підозри на такі захворювання, як мігрень, розсіяний склероз, епілепсія, хвороба Паркінсона, сімейний лікар скерує до невролога, каже Ольга Глінська.

Невролога варто відвідати за таких симптомів: частий головний біль, запаморочення, проблеми з пам’яттю та концентрацією уваги, відчуття оніміння, поколювання та слабкості в кінцівках, болі в спині та шиї, судоми, хиткість ходи, асиметрія обличчя, порушення мови, втрата свідомості, розповідають лікарі.

Коли головний біль має насторожити? Чи може бути звикання до пігулок проти головного болю?

 Якщо головний біль турбує кілька разів на тиждень і не минає самостійно чи від нестероїдного протизапального [ацетилсаліцилова кислота («аспірин»), ібупрофен, диклофенак, напроксен], варто звернутися до сімейного лікаря, зазначає Віолетта Лійка. За її словами, певні ліки можуть спричиняти звикання, але можна підібрати таку терапію, що допоможе цього уникнути.

За словами неврологині Анастасії Гончар, визначають навіть такий вид головного болю, що може виникати від надмірного вживання знеболювальних. Про такий тип болю можна говорити тоді, коли людина вживає близько 15 таблеток щомісяця протягом трьох місяців. У такому випадку лікування – це відмова від усіх ліків.

Загалом головний біль може бути симптомом інших захворювань (вторинний головний біль) або ж бути первинним захворюванням (головний біль напруги, мігрень), зазначає неврологиня. Він має насторожити, коли супроводжується ще якимись симптомами (судоми, втрата свідомості, підвищення температури до 39°C, виражене блювання, порушення мовлення).

Видів головного болю може бути близько 200, підсумовує неврологиня Ольга Глінська. Лікарка виділяє такі «червоні прапорці», які мають насторожити:

  • раптовий початок (інтенсивний головний біль, що виник уперше на тлі повного здоров’я)
  • зміна симптомів і характеру головного болю (напади відрізняються від звичних, якщо ви давно страждаєте від головного болю)
  • вторинний головний біль на тлі основного захворювання (артеріальна гіпертензія, пухлини)
  • головний біль у комбінації з порушенням мови, орієнтації, руховими розладами, втратою ваги, підвищенням температури тіла.

Коли ставлять діагноз «мігрень»?

Мігрень – це клінічний діагноз. Це означає, що для його встановлення потрібен огляд пацієнта та його історія хвороби (МРТ робити не потрібно), пояснює неврологиня Анастасія Гончар. Наприклад, пацієнт має вести щоденник головного болю, додає сімейна лікарка Віолетта Лійка.

Діагноз «мігрень» встановлюють згідно з критеріями Міжнародного товариства головного болю. Мігрень діагностують за однобічного, інтенсивного й пульсівного головного болю, що триває від чотирьох до 72 годин, може супроводжуватися чутливістю до світла та звуків, нудотою чи блюванням, посилюється від фізичного навантаження. Нападів подібного болю має бути принаймні п’ять, щоби поставити діагноз, розповідають неврологині Анастасія Гончар та Ольга Глінська.

Як можна запобігти молодшанню інсульту? І що робити, коли в людини поряд – інсульт?

Інсульт – це порушення мозкового кровообігу, унаслідок якого виникає пошкодження частини головного мозку. Інсульт виникає, коли судина блокується тромбом або розривається, пояснюють у МОЗ. Це захворювання може призвести до інвалідності та смерті.

Інсульт може бути ішемічним (коли судина закупорена тромбом, що утворився в артерії) або геморагічним (виникає через розрив кровоносних судин, унаслідок чого певна кількість крові потрапляє в мозок), пояснює неврологиня Анастасія Гончар. Ці види інсульту мають різні чинники ризику. Більш поширеним вважають ішемічний інсульт, пишуть у МОЗ.

Наприклад, чинником ризику для геморагічного інсульту є артеріальна гіпертензія (підвищений тиск). Щоби зрозуміти, чи маєте ви схильність до цієї хвороби, можна поміряти собі тиск вранці та ввечері, записати показники та показати сімейному лікарю, радить Анастасія Гончар. Також серед чинників ризику інсульту – підвищений рівень холестерину та глюкози.

Для профілактики інсульту варто виключити надмірне вживання солі (його пов’язують із підвищеним ризиком артеріальної гіпертензії). Серед класичних рекомендацій – помірна фізична активність, уникнення паління та мінімізація вживання алкоголю. Неврологиня Ольга Глінська додає, що до чинників ризику інсульту належить і паління «айкосу» й інших електронних сигарет, бо його дія на судини подібна до дії звичайних цигарок. Також чинник ризику – це вік після 60 років. «Водночас зараз вважають, що кожен четвертий із молодого покоління може мати інсульт», – коментує Анастасія Гончар.

Загалом кількість інсультів збільшується не лише через стрес, вважає неврологиня Анастасія Гончар. Під час повномасштабної війни знизився доступ пацієнтів до медичної допомоги – вони перестали звертатися, звертаються невчасно чи ігнорують чинники ризику. 

Щоби розпізнати інсульт, можна скористатися іноземною шкалою FAST або українською МОЗОК. За шкали FAST треба перевірити, чи немає асиметрії обличчя (face); чи не ослабла кінцівка, чи вона рухається (arm), чи немає порушення мовлення (speech). Якщо всі ці ознаки присутні, треба якомога швидше доставити людину в лікарню (time). Протягом чотирьох із половиною годин єдине ефективне лікування – це тромболізис (введення речовини, яка розчиняє тромб, що утворився, і відновлює кровотік), пояснює Анастасія Гончар.

Українська шкала МОЗОК розшифровується як «мова», «обличчя», «запаморочення», «очі», «кінцівки». Тобто за інсульту людина не може відповісти на запитання або має порушення мови, втрачає чіткість зору одним оком чи двома, у неї несподівано з’являється запаморочення чи втрата рівноваги, асиметрія обличчя, слабкість руки або ноги, каже Ольга Глінська. У МОЗ розповідають про алгоритм дій на місці, але найкраща допомога – якомога швидше викликати «швидку», каже неврологиня.

Чи молодшає розсіяний склероз? І як цьому можна запобігти?

Розсіяний склероз – складна хронічна хвороба, що вражає зорові нерви, головний і спинний мозок і може призвести до інвалідності. Достеменно поки не відомо, чому виникає розсіяний склероз. Водночас виявлення на ранніх стадіях запобігає загостренням і сповільнює прогресування хвороби, зазначають у МОЗ.

Не можна сказати, що розсіяний склероз молодшає, бо його й так вважають хворобою молодих і найчастіше виявляють до 35 років, кажуть неврологині Анастасія Гончар та Ольга Глінська.

За словами Гончар, на появу розсіяного склерозу може впливати комбінація чинників, серед яких генетика та середовище. Також захворювання асоційоване з низьким рівнем вітаміну D. Вплинути на генетику неможливо, але можна стримувати вплив стресу, правильно харчуватися, мати помірну фізичну активність, стежити за рівнем вітаміну D та в разі потреби вживати добавки, каже неврологиня.

Коли лікуванням пацієнтів із деменцією займається психіатр, а коли – невролог?

Деменція – це скоріше психіатричний діагноз, але пацієнти частіше потрапляють на прийом до невролога, бо мають скарги на порушення пам’яті чи поведінки, каже неврологиня Анастасія Гончар. 

За словами неврологині Ольги Глінської, лікування деменції – це мультидисциплінарна проблема, тому чіткої грані немає. Наприклад, якщо пацієнт потребує седації, то лікуванням може займатися психіатр, а якщо деменція виникла внаслідок інсульту – то невролог.

Так само психіатр має займатися лікуванням депресії, спектра тривожних розладів і порушеннями сну. «Ментальні розлади, як і психічне здоров’я, у нашій країні досить стигматизовані, тож часто пацієнти обирають звертатися до невролога. Тому неврологи теж уміють надавати допомогу таким пацієнтам», – коментує Анастасія Гончар. Неврологи можуть призначити лікування за легкого перебігу, додає Ольга Глінська.

Чи треба до невролога, якщо болить спина? І як неврологи працюють у команді з фахівцями, які займаються лікуванням опорно-рухового апарату?

 Більшість болів у спині не мають неврологічної природи, каже неврологиня Анастасія Гончар. Тобто понад 90% болів пов’язані зі структурами хребта, зв’язками, м’язами чи хребцями. Причини хронічного болю в спині – малорухомий спосіб життя, старіння, некоректна дієта, супутні тривожні й депресивні розлади.

Невролог деталізує захворювання спинного мозку й корінців, які мають назву радикулопатії. За такого стану біль специфічний, постійний і сильний – віддає в ногу, «стріляє», пече, супроводжується онімінням. Інакше кажучи, це біль, що іррадіює в ногу [поширюється за межі безпосереднього джерела роздратування], також може з’явитися відчуття повзання «мурашок», каже неврологиня Ольга Глінська.

Зазвичай болі в спині коротким курсом лікує невролог або ортопед, а далі потрібна фізична терапія або реабілітація. Абсолютні покази до оперативного втручання при килах («грижах») хребта: оніміння промежини, порушення ходи, слабкість ніг, нетримання сечі та калу, але таке буває вкрай рідко, додає Анастасія Гончар.

Яка профілактика неврологічних хвороб? І як тренувати нейропластичність?

З тексту в текст ми повторюємо, що варто налагодити збалансоване харчування, фізичну активність, відмовитися від шкідливих звичок і намагатися не нервуватися. Це банально, але це справді працює. 

Наприклад, ВООЗ рекомендує щонайменше 150 хвилин фізичної активності на тиждень. За словами неврологині Анастасії Гончар, цю рекомендацію не виконують 80% українців. Насправді, щоби виконувати цю норму, потрібна лише 21 хвилина на день, підрахувала неврологиня. Офісним працівникам лікарка радить користуватися правилом 20–20–20: кожні 20 хвилин вставати на 20 секунд, щоби пройти до певного предмета на відстані 20 кроків.

Щоби профілактувати неврологічні захворювання, також важливо вчасно звертатися до лікаря в разі наявності чинників ризику. Тобто якщо є високий тиск – вирішувати це симптоматично, а не «дотягувати» до наслідків, каже сімейна лікарка Віолетта Лійка.

Також можна тренувати нейропластичність – здатність головного мозку утворювати нові нейронні зв’язки, що зменшується з віком. Тренування нейропластичності поліпшує адаптацію мозку до стресу, покращує пам’ять і концентрацію уваги, пояснює неврологиня Ольга Глінська. 

Натренувати нейропластичність допоможе навчання нового: це поїздки в місця, де ви ще не були; дорога на роботу іншою стежкою; вивчення мов, розгадування кросвордів чи судоку, навчання кермування автівкою, а також розвиток дрібної моторики – вишивання, в’язання, складання мозаїки.

Неврологиня Анастасія Гончар для покращення пам’яті також рекомендує:

  • навчитися жонглювати
  • пробувати робити звичні речі лівою рукою (якщо ви не шульга)
  • не відволікатися на багатозадачність і робити одну справу за один раз (багатозадачність не сприяє гарній увазі та запам’ятовуванню)
  • більше відпочивати на природі (так ми допомагаємо мозку звільнятися від стресу й надмірної тривожності)
  • практикувати майндфулнес (практика усвідомлення, здатність жити в моменті, яка може попередити когнітивні вікові порушення й покращити пам’ять).

Обкладинка: Створено за допомогою штучного інтелекту  DALE.3