Неконтрольований стрес, спричинений війною, може підвищити ризик виникнення хронічних або неінфекційних захворювань. Хоча б тому, що стрес підштовхує людей до нездорової поведінки, як-от: куріння, споживання алкоголю, нездорове харчування й брак фізичної активності. 

У новому форматі редакція The Village Україна що два тижні розповідає про найбільш поширені міфи про неінфекційні захворювання. Ми вже писали про серцево-судинні й онкологічні захворювання.

У третьому тексті розповімо про захворювання дихальної системи. Хронічні захворювання дихальних шляхів – третя найпоширеніша хвороба смертності у світі за даними ВООЗ. До таких захворювань належать астма, хронічне обструктивне захворювання легенів (ХОЗЛ), респіраторна алергія й інші.

Напередодні сезонного спалаху вірусних хвороб вирішили поставити лікарям найпоширеніші запитання не лише про хронічні захворювання, але й про щорічні застуди. Коли кашель повинен насторожити; чому не можна зловживати краплями проти нежитю та чи справді морозиво може бути самодопомогою від ангіни, запитали в сімейної лікарки та двох лікарів-пульмонологів.

Детальніше про те, чому важливо говорити про хронічні захворювання під час війни, ми розповідали за посиланням.

Віолетта Лійка,

сімейна лікарка, співзасновниця спільноти «Свій.Док»

   

Віталій Побережець,

лікар-пульмонолог, PhD, асистент кафедри пропедевтики внутрішньої медицини ВНМУ ім. М.І. Пирогова

   

Наталя Щепаняк,

лікарка-пульмонолог

    

У завзятих курців хронічне обструктивне захворювання легенів прогресує удев’ятеро швидше

Головна причина розвитку хронічного обструктивного захворювання легенів (його проявом є хронічний бронхіт) – тютюновий дим, зокрема й пасивне куріння. У завзятих курців ХОЗЛ прогресує удев’ятеро швидше, ніж у тих, хто не курить, кажуть у Центрі громадського здоров’я. Але до чинників ризиків також належать забруднення повітря чи наявність пилу, диму, випарів хімічних речовин на робочому місці чи вдома.

У перші місяці повномасштабної війни збільшилася кількість пацієнтів із неконтрольованим перебігом хронічних захворювань легенів через те, що хворі не дотримувались постійного лікування, розповідає лікар-пульмонолог Віталій Побережець. 

Загалом кількість звернень до лікарів зменшилася через міграцію медичних працівників і пацієнтів і те, що часом українці не можуть отримати медичну допомогу на окупованих чи прифронтових територіях, каже Побережець.

Детальніше про те, чому важливо говорити про хронічні захворювання під час війни, ми розповідали за посиланням.

   

Міф 1. Нежить можна не лікувати, сам мине. Або можна прокапати ніс судинозвужувальними краплями

Нежить – це найбільш поширений прояв гострої респіраторної інфекції (ГРВІ). Причиною нежитю здебільшого є риновірус, який вибірково вражає слизову оболонку порожнини носа й навколоносових пазух, пояснює лікар-пульмонолог Віталій Побережець.

Зазвичай нежить і справді не потребує специфічного лікування. Ніс можна промивати ізотонічним чи гіпертонічним розчином (наприклад, розчин натрію хлориду), і тоді нежить може минути протягом тижня. Але у чверті пацієнтів деякі симптоми можуть зберігатися й до трьох тижнів, зазначає Побережець.

Щоб очистити ніс від слизу, його можна просто промивати морською водою або сольовим розчином. Також допоможе зволожування повітря в кімнаті й достатня кількість рідини, каже сімейна лікарка Віолетта Лійка.

За гострого риніту, який є проявом гострого респіраторного захворювання (простіше кажучи – застуди), застосовують судинозвужувальні краплі, але дотримуючись дозування й не більш як три-п’ять днів, розповідає лікарка-пульмонолог Наталя Щепаняк. Якщо нежить триває понад п'ять днів, супроводжується головним болем, виділенням із носа жовтого чи зеленого кольору, треба звернутися до лікаря, наголошує Щепаняк. Це потрібно для того, щоб виключити бактеріальний, грибковий чи алергічний процес, додає Віталій Побережець.

Лікар-пульмонолог розповідає: застосування судинозвужувальних крапель, або деконгестантів, таке популярне, бо дає змогу зменшити набряк слизової оболонки й тимчасово полегшити симптоми. Водночас використання цих крапель не впливає на перебіг нежитю, і якщо ними користуватися понад сім днів, це може призвести до «звикання». Як наслідок, потовщиться слизова оболонка носа, що утруднить носове дихання. Тобто краплі призведуть до зворотного ефекту, ще більшої закладеності носа й атрофії слизової оболонки, додає лікарка-пульмоног Наталя Щепаняк.

Судинозвужувальні краплі не такі «безневинні», як здається, каже сімейна лікарка Віолетта Лійка. Особливо варто бути обережними, крапаючи «Називін» чи «Отривін» дітям, бо передозування може призвести навіть до зупинки серця в дітей-пацієнтів. Тому треба обов’язково вибирати краплі з приміткою «для дітей» й стежити за тривалістю їхнього застосування.

Дорослих, які зловживають судинозвужувальними краплями протягом місяців чи навіть років, можна впізнати за червоними очима чи дерматитом навколо носа, і крапанням носа ледь не кожні десять хвилин. У такому разі може допомогти лікар-лор: він призначить інтенсивне зволожування, промивання носа, стероїдні гормони назально, а в деяких випадках можуть навіть знадобитися певні види хірургічного лікування, зазначає Віолетта Лійка.

   

Міф 2. Кашляти протягом тривалого часу – це нормально. Особливо від нервів, після коронавірусу, для хронічних курців

Кашель – це захисний рефлекс, який виникає у специфічному кашльовому центрі головного мозку людини як відповідь на механічне подразнення або запалення органів дихання, пояснює лікар-пульмонолог Віталій Побережець.

За тривалістю кашель поділяють на гострий (до трьох тижнів), підгострий (до восьми тижнів) і хронічний (довше восьми тижнів). За причиною капель може бути поствірусним (починається з вірусною інфекцією і триває понад три тижні); специфічним (чітко визначена причина кашлю); неспецифічний ізольований (постійний і сухий, у пацієнтів без ознак захворювання легенів). У дітей одна з основних причин кашлю – це синдром постназального затікання (стан, коли слиз, затікаючи з носоглотки в гортань, викликає покашлювання впродовж дня).

Крім захворювання органів дихання, кашель можуть спричиняти стани, які стосуються ураження інших органів – рефлюксна хвороба, неврологічні захворювання, вдихання стороннього тіла, додає Віталій Побережець.

Кашель справді може бути нервовим або кардіальним, від серцевих патологій, коментує сімейна лікарка Віолетта Лійка. Наприклад, його можуть провокувати деякі таблетки для зниження артеріального тиску, хронічне паління, онкологічні хвороби, захворювання щитоподібної залози. Звернутися до лікаря варто, якщо залишковий кашель у дорослого триває більш як три-чотири тижні, а в дітей – понад шість тижнів (або раніше, якщо кашлю не передувала застуда).

   

Міф 3. Ангіну можна лікувати «від зворотного», наприклад, морозивом

Ангіна – це гостре запалення глотки та мигдаликів. Здебільшого причина ангіни – це вірус, рідше – бактерії. Залежно від того, що спричинило ангіну, і призначають лікування, каже пульмонолог Віталій Побережець. Щоби з’ясувати причину, найкраще піти до лікаря, але також в аптеці продають тести, за допомогою яких можна визначити ангіну бактеріального походження (вони мають назву «Стрептатест»), додає сімейна лікарка Віолетта Лійка.

Вірусну ангіну слід лікувати симптоматично (спокій, велика кількість рідини, жарознижувальні за потреби, таблетки для смоктання з місцевою антисептичною та анальгетичною дією). Але якщо є бактеріальна інфекція, обов’язкове приймання антибіотиків, одноголосні сімейний лікар і пульмонолог. Антибіотик призначають для того, щоб запобігти ускладненням, знизити ризик зараження й уникнути тривалого й неприємного перебігу хвороби (іноді горло болить так, що людині навіть важко відкрити рота), пояснює сімейна лікарка Віолетта Лійка.

Щоб знизити больові відчуття при ангіні, морозиво з’їсти можна, погоджуються сімейна лікарка й обидва пульмонологи. Холод знижує запалення, звужує судини, зменшує набряк, ще й підвищує настрій дітям, коментує лікарка-пільмонолог Наталя Щепаняк. Віталій Побережець додає: згідно з деякими дослідженнями, вживання морозива справді здатне полегшити біль у горлі, але це не вплине на збудника ангіни й не допоможе її вилікувати. Крім того, якщо людині важко їсти через біль у горлі, морозиво дасть додаткові калорії, каже сімейна лікарка Віолетта Лійка.

   

Міф 4. За перших проявах застуди краще випити антибіотик, щоби хвороба «не опустилася вниз»

Найчастіша причина ГРВІ чи застуди – це віруси, які уражають верхні дихальні шляхи. Натомість антибіотики – це група лікарських засобів, які знищують бактерії або запобігають їхньому розмноженню, розповідає лікар-пульмолог Віталій Побережець.

Вірус схожий на флешку, яка не може «діяти», поки не потрапить у «комп’ютер», тобто в організм людини, де й почне розвиватися, наводить приклад сімейна лікарка Віолетта Лійка. Натомість бактерія – це окрема клітина, завдання якої – розмножитися й вижити. Саме цьому можуть завадити антибіотики. Деякі з них спричиняють елімінацію, тобто вбивство бактерій, деякі – припиняють їхнє розмноження, інші – діють на оболонку бактерій.

Щодо вірусів, що їх можна зупинити водночас простим і складним шляхом – очікування, велика кількість рідини (мінімум 30 мілілітрів на кілограм маси), зволоження повітря, провітрювання, правильне харчування. Якщо дотримуватися рекомендацій, то за п’ять-вісім днів вірус виводиться з організму самостійно.

Ми розповідали, чому в Україні хочуть обмежити вживання антибіотиків і чому не треба просити лікаря призначити антибіотик, щоби швидше одужати.

Але в певних випадках імунна система може не впоратися з локальною вірусною інфекцією. На тлі вірусного ураження й ослабленого імунітету активується умовно – патогенна флора, що провокує бактеріальні ускладнення, як-от бронхіт і пневмонія, зауважує пульмонолог Віталій Побережець. Тут важливо вчасно звернутися до лікаря, бо запобігати ускладненню може правильне ведення вірусної інфекції.

Лікарка-пульмоног Наталя Щепаняк розповідає: до неї часто звертаються пацієнти, які вже пропили антибіотик, але застуда однаково «сіла на груди». Неконтрольоване вживання антибіотиків призводить до розвитку стійкості, або резистентності мікробів, а це ускладнює лікування в тих випадках, коли антибіотик справді потрібний.

   

Міф 5. Лікувати астму не потрібно або «дитина переросте»

Бронхіальна астма – поширене захворювання органів дихання, яке вражає від 1 до 29% населення різних країн. Пацієнти мають такі скарги: задишка, кашель, відчуття скутості в грудній клітині, хрипів у легенях, які чутно на дистанції. Ці скарги виникають через хронічний запальний процес у стінках дихальних шляхів, а також стан, який називають гіперактивністю дихальних шляхів (коли у відповідь на звичайний чинник зовнішнього середовища в дихальних шляхах виникає неадекватна за силою й інтенсивністю імунна відповідь). Кількість та інтенсивність скарг може змінюватися, тому в пацієнта чергуються періоди гарного самопочуття й загострення стану, розповідає лікар-пульмонолог Віталій Побережець.

Зараз справді немає ліків, які могли б вилікувати бронхіальну астму, але є препарати, вживання яких дозволяє взяти захворювання під контроль і мінімізувати його симптоми до такого рівня, що навіть дає змогу хворим на астму виступати на Олімпійських іграх. Водночас, якщо астму не лікувати, то вона легко може забрати життя, зауважує лікар. 

Астма гарно піддається лікуванню, додає лікарка-пульмоног Наталя Щепаняк. Якщо чітко простежується її алергічна природа й проведені відповідні обстеження з виявлення алергенів, то проводять специфічну імунотерапію, яка дає змогу досягти довготривалої ремісії хвороби.

Бронхіальна астма не є спадковим захворюванням, але до неї є генетична схильність. Тобто якщо хтось із родичів хворів на астму чи алергічні захворювання, це підвищує імовірність виникнення астми й у дитини, пояснюють пульмонологи.

За словами Щепаняк, зараз в Україні є ліки для пацієнтів із бронхіальною астмою, які покращують якість їхнього життя, і в багатьох випадках допомагають увійти в тривалу ремісію. Сімейний лікар може виписати рецепт на «Доступні ліки», і пацієнт отримає їх безоплатно або з «незначною доплатою».

Сімейна лікарка Віолетта Лійка наголошує: не варто шукати альтернативні методи лікування астми, бо це затягує час і може ускладнити перебіг хвороби. За її словами, люди, які мають астму, за умови правильного лікування до глибокої старості матимуть адекватну якість життя. Щодо дітей, то вони й справді можуть «перерости» астму, наприклад, з 11–12 років можуть припинитися симптоми. Але це не означає, що лікувати астму в дітей не потрібно.

   

Міф 6. БЦЖ, тобто вакцина від туберкульозу, не потрібна, бо її не роблять у розвинених країнах

БЦЖ – скорочення від «бацила Кальметта – Герена». Круглий слід від цієї вакцини, яку роблять на третій-п’ятий день від народження, можна пошукати в себе на лівому плечі. Щеплення роблять так рано, щоби захистити дітей від важких генералізованих форм туберкульозу, які є особливо небезпечними для дітей першого року життя (туберкульозний менінгіт і міліарний туберкульоз), каже лікарка-пульмоног Наталя Щепаняк.

Щепити дітей від туберкульозу варто й тому, що в них великі ризики ускладнень, наприклад, на кістки чи нирки. Якщо маленькі діти хворіють на туберкульоз, вони можуть отримати інвалідність й загалом мають низьку виживаність. А для лікування дорослих працюють зрозумілі схеми антибіотикотерапії, додає сімейна лікарка Віолетта Лійка.

У розвинених країнах вакцину БЦЖ і справді використовують лише в певних випадках, але це обумовлено тим, що там надзвичайно низька поширеність туберкульозу, пояснює лікар-пульмонолог Віталій Побережець. Наприклад, у 2022 році в США поширеність туберкульозу складала всього 2,5 випадки на 100 000 людей. В Україні поширеність хвороби у 28 разів вища й наближається до 71 випадку на 100 000 осіб.

Крім того, можна захворіти на мультирезистентний туберкульоз. За такого виду збудник буде нечутливий до основних препаратів, якими зазвичай лікують пацієнтів. Згідно зі звітом ВООЗ, у 2020 році в Україні зареєстрували 4257 людей, які мали мультирезистентний туберкульоз – це більше, ніж у всьому Європейському Союзі (566 пацієнтів). Тому щеплення вакциною БЦЖ – обов’язкове в Україні. Це єдиний метод, який може суттєво знизити ризик інфікування дитини, наголошує Побережець.

Також чимало людей вважають, що проба Манту – це щеплення від туберкульозу. Насправді це лише діагностичний тест, за допомогою якого можна оцінити стан протитуберкульозного імунітету та здійснити ранню діагностику. Для цього внутрішньошкірно вводять певну дозу туберуліну (суміш антигенів мікобактерії туберкульозу, які отримують після знешкодження самого збудника). Реакція проявляється у вигляді почервоніння на місці ін’єкції. На основі вигляду та розміру цієї реакції медпрацівники можуть зробити висновок про наявність у людини імунітету проти туберкульозу, який виникає або внаслідок зараження, або внаслідок щеплення вакциною БЦЖ, каже лікар-пульмонолог Віталій Побережець.

   

Міф 7. Туберкульозом можна заразитися, якщо користуватися речами хворого

Якщо коротко, то заразитися можна через повітря під час тривалого перебування в закритому приміщенні разом із хворим, що кашляє й не лікується, каже лікарка-пульмонолог Наталя Щепаняк.

Імовірність заразитися залежить від кількості мікобактерій туберкульозу, які виділяє людина з туберкульозом, а також від тривалості контакту. Одноразового контакту зі збудником недостатньо, щоб заразитися, каже лікар-пульмонолог Віталій Побережець.

За його словами, найбільшу небезпеку люди з туберкульозом несуть для тих, із ким вони спільно проживають, працюють, навчаються чи ділять особистий простір, а вже меншою мірою – для тих, із ким вони вітаються на вулиці.

Але це не означає: якщо людина має туберкульоз, її треба виселити на безлюдний острів, зазначає сімейна лікарка Віолетта Лійка. Варто вчасно почати лікування – з перших доз людина перестане настільки активно виділяти бактерії, щоб їх було достатньо для зараження. Як правило, це пігулки, додає Лійка. Але процес лікування від туберкульозу тривалий, до одного року.

   

Міф 8. Флюорографію та рентген шкідливо робити часто 

Флюорографія та рентген – це методи променевої діагностики. Призначити рентгенографію можуть, коли людина кашляє понад два тижні, має субфебрильну температуру (37,2–38,0°C), каже лікарка-пульмонолог Наталя Щепаняк. За її словами, практично 70% раннього виявлення захворювань легенів відбувається за допомогою рентгену. Якщо проходити цифрову флюорографію раз чи двічі на рік, то рентгенівське випромінювання не завдасть шкоди організму.

Флюорографія – один із методів рентгенологічного обстеження органів грудної клітки. Це метод широко використовують через його мобільність, швидкість, здатність обстежувати велику кількість осіб. При флюорографії зображення не роздруковують, а виводять на специфічний флюоресцентний екран. Це скринінговий метод для виявлення туберкульозу, раку чи інших захворювань легенів, пояснює лікар-пульмонолог Віталій Побережець.

Шкода не перевищує ту дозу, яку ви отримаєте при перельоті в літаку. Але користь є суттєвою, адже це дасть змогу на ранніх стадіях виявити захворювання, що можуть бути смертельними, коментує Побережець.

   

Коли треба звернутися до лікаря

Якщо згрупувати рекомендації пульмонологів і сімейного лікаря, то вони радять звертатися в таких випадках:

  • температура вище 38°C протягом трьох-чотирьох днів, погано знижується після вживання парацетамолу;
  • кашель понад два тижні;
  • задишка;
  • харкання кров’ю;
  • тривале покашлювання в поєднанні з температурою 37,2–37,5°C, нічною пітливістю та схудненням;
  • респіраторні симптоми не минають протягом семи діб після гострого захворювання;
  • ви важко переносите гострий процес;
  • порушення свідомості;
  • літній вік.

   

Що робити, щоб запобігти захворюванню легенів

  •  Варто відмовитися від паління – як від традиційних цигарок, так і від аналогів – кальяну, вейпів та інших;
  • Якщо робота пов’язана зі шкідливістю для легенів – треба користуватися захистом для органів дихання, або навіть змінити цю роботу;
  • Вакцинуватися проти грипу, COVID-19, пневмокока (однієї дози вакцини від пневмокока вистачає на все життя);
  • Регулярно займатися спортом і вести здоровий спосіб життя (зокрема обмежити кількість алкоголю);
  • Подбати про зволожувач повітря. Якщо живете в місцевості з поганою екологічною ситуацією, то виїжджати в чистіші райони на прогулянки, рідше відчиняти вікна.
  • Регулярне промивання носа й чистка зубів, зокрема й у стоматолога, мають стати гігієнічною нормою.