Книжка тижняВільям Юрі: «Сила позитивного ні»
Як сказати «ні», але зберегти угоду та стосунки
The Village Україна публікує цікаві сторінки з книг, які вийшли в українських видавництвах.
Вільям Юрі – професор менеджменту в Гарварді. «Сила позитивного ні» – це книга, написана на основі його гарвардського курсу для керівників та фахівців. У ній розповідається про те, як відстоювати і захищати свої інтереси, зробити ваше «ні» впевненим та сильним, чинити опір агресії і маніпуляції з протилежного боку. Книга вийшла у видаництві Книгаlove.
Даниїл Ваховський
маркетинг-директор UKLON
«Такої нерозвиненої культури ділового спілкування, як в нас, немає, мабуть, ніде. Невміння слухати, емоційні маніпуляції, гра на публіку, ігнорування партнерів та багато інших симптомів – це те, з чим менеджери стикаються щодня. Будь-яка ситуація може вилитися в позиційну війну, коли одна зі сторін з позиції сили намагається переломити хід переговорів, ніби мова йде не про партнерство, а про війну.
Книга Вільяма Юрі закриває Гарвардську трилогію про успішні переговори та вчить одному з найважливіших речей: говорити НІ, коли вас намагаються продавити. Вона буде корисною для відстоювання своїх інтересів у багатьох життєвих ситуаціях – як в робочих переговорах, так і в приватному житті. Це більше, ніж корисна книга, а робочий інструмент та практикум для психологічної стійкості. Адже говорити «НІ» набагато важче, ніж «ТАК».
Шлях до ні
«Ваша дитина може померти від звичайної застуди»,— під кінець прийому, майже без підготовки, повідомив лікар нам із дружиною. Дружина колисала на руках немовля — нашу дочку Ґабріелу. Наші серця скував страх. Ґабріела народилася із серйозними вадами хребта, і цей прийом у лікаря був лише початком тривалої подорожі медичною системою — сотень консультацій, десятків сеансів лікування і семи великих операцій за сім років. Хоча наша подорож іще триває, я щасливий написати, що Ґабріела, попри свої фізичні проблеми, здорова та щаслива.
Озираючись на останні вісім років переговорів із безліччю лікарів, медсестер, лікарень та страхових компаній, усвідомлюю, що цей процес вимагав усіх навичок, опанованих протягом років, коли я допомагав іншим досягати Так у переговорах. Також прийшло розуміння, що мені особисто для захисту доньки й родини необхідно було розвинути вміння казати Ні.
Для початку я сказав Ні манері спілкування лікарів, які, хай і маючи добрі наміри, вселяють непотрібний страх і тривогу в серця батьків та пацієнтів. Далі я сказав Ні поведінці медичних ординаторів та студентів, які галасливо вдиралися до палати Ґабріели рано-вранці й поводилися з нею, наче з неживим предметом.
У робочому житті це означало сказати Ні у відповідь на десятки запрошень, запитів та термінових вимог, щоб присвятити час — дорогоцінний необхідний час — перебуванню з родиною чи вивченню медичних питань. Однак мої Ні мали бути тактовними. Зрештою, у руках лікарів та медсестер було життя моєї дитини. Вони самі перебували у величезній напрузі в неефективній медичній системі, яка обмежувала їх лише кількома хвилинами на кожного пацієнта. Нам із дружиною довелося навчитися робити паузу, перш ніж відповісти, щоб бути певними: наші Ні звучать не лише переконливо, але й ввічливо.
Як усі майстерні Ні, наші працювали на користь вищого Так, у цьому випадку — Так здоров’ю та благополуччю нашої дочки. Ці Ні, якщо коротко, мали бути не негативними, а позитивними. Вони слугували для захисту нашої дочки й за- безпечення можливості кращого життя для неї — і для нас. Звісно, це вдавалося не завжди, однак із часом ми навчили- ся бути більш ефективними. Ця книжка— про вкрай важливе мистецтво донесення позитивного Ні у будь-якій сфері життя.