У новому епізоді подкасту «Простими словами» Марк Лівін і Софія Терлез поговорили з лікарем-психотерапевтом Олегом Романчуком про стійкість під час війни, лікування ПТСР, книжки як психотерапію й корисне мислення. Публікуємо головні тези з інтерв’ю.

Олег Романчук – лікар-психотерапевт, автор книжок, дитячий психіатр і засновник центру «Коло сімʼї», директор Інституту психічного здоров’я УКУ й Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії.

Спеціальний сезон подкасту «Простими словами» про здоровʼя під час війни виходить у межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я «Ти як?» Проєкт реалізовано за ініціативи Першої леді Олени Зеленської й за підтримки ВООЗ і ГО «Безбар’єрність».

ЦЕ ТЕКСТОВА ВЕРСІЯ ГОДИННОГО ІНТЕРВ'Ю, ЯКЕ МОЖНА ПРОСЛУХАТИ НА ВСІХ ПОДКАСТ-ПЛАТФОРМАХ

Фото: Софія Соляр для The Ukrainians

Про те, чому став психотерапевтом

Коли я був зовсім маленьким, ще дошкільного віку, у нас на вулиці було багато дітей. Мій велосипед завжди був «швидкою допомогою». Кожен із нас має неповторні таланти, мене завжди зворушувала краса, хотілося бачити світ цілісним. Потім я вчився в школі. Це була радянська школа, 80-ті роки, глибокий «застій». Я захотів бути лісником, цього не розуміли в родині, але я бачив гармонію у світі природи, якої немає у світі людей.

Але потім я таки відчув, що люблю людей, і пішов у медичний університет. Хотів бути дитячим лікарем. Тоді й не міг собі уявити, що буду психіатром: це тоді мало доволі понурий, дегуманізований вигляд. Останнім кроком стала інтернатура в педіатрії. Інтернів постійно відправляли в різні відділення на нічні й вечірні зміни. Я робив обхід, але завжди лишався поговорити з дітьми, щоби запитати, як у них справи. Я був вражений, скільки дітей розповідали про досвід насильства, депресію, самотність. Було відчуття, що ми можемо зробити рентген і побачити пневмонію, але є світ душі – такий великий і невидимий. Це була поворотна точка: у мене не було жодного вагання, що хочу бути дитячим психіатром.

Про навчання в Канаді

У Канаді я побачив речі, про які тут навіть не говорили. Наприклад, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Я за весь час навчання в медінституті не чув, що існує ПТСР, що є проблеми розладів привʼязаності. Було відчуття, що в нас є стільки невидимого страждання й хвороб…

Я був у Канаді пів року, не мав коштів купити там книжки, але міг робити фотокопії. Із бібліотеки брав книжки про педіатрію, психіатрію й робив фотокопії. Я їхав у «Бориспіль» із двома валізками фотокопій книжок. Митник думав, що я там долари ховаю, не міг зрозуміти, де заховані долари [сміється].

Коли я повернувся в Україну, мені пощастило, бо працював у державному центрі для дітей з особливими потребами. Директор дав мені цілий поверх будівлі для роботи.

Про командну роботу в стосунках і спільні цінності

Людська природа дуже складна, у нас можуть бути різні сторони. Часом у складному, ворожому середовищі в нас утворюються захисні сторони, які можуть бути неприємними: не сприймати критику, бути зверхнім. Стосунки ростуть там, де ми маємо спільні цінності. У такий спосіб ми можемо не тільки підтримувати одне одного, але й конфронтувати, але без засудження, з любовʼю. Це значить, що тебе люблять настільки, що тобі кажуть правду про ті речі, які ти, можливо, не хочеш бачити в собі.

Про відмінність між критикою й зворотним звʼязком

Принципи зворотного звʼязку базуються на тому, що ми цінуємо людину й бажаємо їй добра. Ми її не судимо як людину. Якщо це позитивний зворотний звʼязок, ми дякуємо. Якщо негативний, то не судимо людину як добру чи погану, ми оцінюємо її поведінку. «Ти ніколи не миєш посуд, ти егоїстична людина» – це критика, а не зворотний звʼязок.

Про цінність і те, як вона проявляється в стосунках

Кожен має своє розуміння слова «цінність». Це бажані якості поведінки, які визначають сенс нашого життя й спосіб життя – жити сміливо, праведно або щось, що вказує напрям. Наприклад, жити й любити людей, плекати країну. Так ми визначаємо це поняття в когнітивно-поведінковій терапії (КПТ).

Цінності є джерелом стійкості, а нам це дуже потрібно, щоб знати, заради чого ми проходимо всі ці труднощі. Якщо людина має сенс, вона пройде. Навіть якщо вона вмирає, то цінності житимуть. Цінності в основі щасливого й плідного життя, будь-якої команди й нації. Цінності – це музика нашого серця, це сила, яка рухає нас жити й співати свою пісню. Іноді метафори кажуть більше, ніж наукові визначення.

Про методи психотерапії

Ефективність терапії базується на силі стосунку, підтримки іншої людини. Разом шукати сенси й долати випробування – це основа всіх методів терапії. Різні методи терапії мають різні моделі для лікування розладів. КПТ має хорошу ефективність для лікування тривожного розладу, схема-терапія – для особистісних розладів, емоційно-фокусована терапія (ЕФТ) – для парної терапії.

Серед цих методів у мене немає улюбленого, адже первинною завжди є людина і її потреби. Важливо знати, який метод допомагає людям із певними розладами. Ми вчимо студентів не бути фанатами якогось методу, а навпаки, цікавитися, досліджувати.

Про «російську школу» психотерапії й курс України в протилежному напрямі

Той спосіб, у який поширювали методи терапії, зокрема з Росії, був зовсім відірваний від стандартів якості освіти. Викладачі могли не мати міжнародної акредитації, самопроголошували себе психотерапевтами. Це було схоже на захоплення ринку з агресивним маркетингом. Це етичний злочин. Неякісна терапія шкодить: вона не допомагає людям і руйнує довіру до психотерапії. Навіть якщо гірше не зробили, але й не допомогли, адже людина може зневіритися в психотерапії. Якість освіти вимагає цілісності, зокрема супервізію. Це транскрипти й відеозаписи із сесій із пацієнтами, а також іспити.

ЦЕ ТЕКСТОВА ВЕРСІЯ ГОДИННОГО ІНТЕРВ'Ю, ЯКЕ МОЖНА ПРОСЛУХАТИ НА ВСІХ ПОДКАСТ-ПЛАТФОРМАХ

Про Всеукраїнську програму ментального здоровʼя «Ти як?»

Чому приєднався до програми? Відповідь дуже проста: психічне здоровʼя є великою цінністю. На жаль, ми виросли в країні, де дуже багато стигми, осудливого ставлення до цієї теми. Психічне здоровʼя так само важливе як і фізичне, тож нам важливо не соромитися, адже це може статися із будь-якою людиною. Ознака мудрості – звернутися по допомогу. Цінність – це не просто відсутність депресії, хоч і це вже добре.

Утім, людина може бути нещасливою й без депресії. Не просто берегти психічне, здоровʼя, а бути людьми – вільними, щасливими, творчими.

Про стійкість, особливо під час війни

Під час війни ми стикаємося з неймовірними стресами. Багато хто говорить про покалічену націю, дітей, які виростуть із депресією й тривожністю. Але ми, як науковці, розуміємо, що багато людей, які стикаються з травмами, не мають розладів, ба більше, мають так зване посттравматичне зростання. Це стосується й людей з ПТСР, які після лікування можуть також отримати посттравматичне зростання.

Стійкість – це здатність протистояти випробуванням, берегти психічне здоровʼя. Первинно потрібно працювати саме над цим, як під час пандемії COVID-19. Так, нам потрібні були реанімації, але головне рішення – вакцина. Так і з психічним здоровʼям під час війни, коли варто плекати стійкість. Це дуже конкретні поняття: робити змістовні речі й не застрягати в переживаннях; зосереджуватися саме на тому, що ти можеш зробити; плекати гумор.

Про лікування ПТСР

ПТСР – це розлад, який ефективно лікується, хоч для цього потрібна фахова допомога. Ми мали Голодомор, страшні репресії, але не могли про це говорити. Травма була прихована, говорити про неї було небезпечно. Тепер ми обʼєднані, розповідаємо історії, маємо звʼязок із нашою культурою. Ми на стороні світла, і це теж дуже важливо. Я переконаний, що ми зцілимо всі рани війни. Ключове не бути одним зі своїм досвідом, а поділитися й переосмислити свою історію. Бути не жертвою, а творцем історії.

Про смерть і горе, яке ми відтерміновуємо

Ми впораємося. Це, звісно, великий біль, і ми все життя сумуватимемо за тими, хто відійшов. Я не перестаю зворушуватися, наскільки сильною є любов. Є гарна поезія Наомі Шихаб: «Ті, кого ми любимо, не відходять. Вони помирають, а потім повертаються». Я багато разів був свідком того, як ті, хто помер, глибоко живуть у серцях тих, кого вони любили. Ця сила звʼязку сильніша за смерть. Може хитати, трусити, але найправильніше було би продовжувати співати свою пісню.

Про корисне мислення

Мислення – це як величезна перевага, так і вразливість. Під час депресії, наприклад, ми думаємо лише про негативне, і це руйнує нашу стійкість. Нам потрібно навчитися володіти своїм мисленням й ефективно його використовувати, відчувати час, коли не потрібно думати, а просто споглядати, бути. Захід сонця – це не час думати про те, що будеш робити завтра, а час милуватися. Важливо вміти стишувати своє мислення, коли це потрібно, однак не забувати мислити стратегічно й критично, особливо під час війни.

Про читання як психотерапію

Якщо би мої діти запитали в мене, яка одна з моїх великих мрій, то це те, щоб вони мали звичку читати. Астрід Ліндґрен, інші письменники – це щось, що плекає людину й психічне здоровʼя. Це вбудована психотерапія. Коли читав це дітям, думав, наскільки це й для мене дарунок. Нам потрібно жити гарними великими історіями, які плекають стійкість. У дитинстві я думав, що з дорослими щось не так. Антуан де Сент-Екзюпері з «Маленьким принцом» підтвердив це для мене. Це була психотерапія для мене.

Про дитинство й батьківство під час війни

Я питав в однієї дитини на сеансі психотерапії, які вона має спогади з Маріуполя під час окупації, і вона відповіла, що прекрасні, бо вони провели з батьками багато часу разом, сиділи дуже близько й читали книжки. Війна не забирає в нас можливості бути людьми й ділитися великою любовʼю. Коли війна закінчиться, ми повинні запамʼятати те світле, що ми знайшли. Стосунки з батьками є центральними в стійкості дітей. Це найсильніший протективний фактор. Найбільший дарунок від батьків для дітей – це любов і віра.

СЛУХАЙТЕ ПОДКАСТ «ПРОСТИМИ СЛОВАМИ» НА ЗРУЧНІЙ ПЛАТФОРМІ

Проєкт реалізовано в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я – ініціативи Першої леді України за підтримки ВООЗ у співпраці з Координаційним центром із психічного здоров’я при Кабінеті Міністрів України й громадською організацією «Безбар’єрність»