ПодкастиПіт і пітьма. Хто такий Нік Піццолатто [ «Справжній детектив», «Чудова сімка»]

Другий епізод нового подкасту The Village Україна «Станція 451» присвячений письменнику та сценаристу Ніку Піццолатто. Найвідоміший його твір «Ґалвестон» був написаний за 4 тижні. За серіал «Справжній детектив» точилася боротьба між найвідомішими телестудіями. А він просто хотів займатися тим, що любить, і змінив серіальну індустрію.

Подкаст виходить за підтримки Zagoriy Foundation.

Яким є всесвіт Ніка Піццолатто? Що сформувало його бачення? Як йому вдалося з романіста-дебютанта стати видатним сценаристом і перевернути світ телебачення?

Дізнайтеся про все це в новому подкасті The Village Україна «Станція 451».

Нік Піццолатто – хто він?

Письменник, який здійснив революцію у світі серіалів, повернувши важливість, цінність та унікальність авторського бачення. Сценарист, який привніс класичну філософію в мейнстрим.

Нік Піццолатто народився 1975 року в містечку Лейк Чарлз, штат Луїзіана, США, у сім’ї шкільної вчительки й адвоката. У їхньому будинку було зовсім мало книжок, більше місця окупував телевізор і безкінечні телепередачі.

Від самого дитинства його уява була сповнена яскравими картинками, тому він подався до коледжу навчатися на художника. Піццолатто говорив, що мислить візуально; чуттєве переживання для нього завжди невіддільне від розповідей. Його картини були сповнені нерозказаних історій, немовби зафіксовані кадри незнятих фільмів.

Згодом Піццолатто вступив на магістерську програму з креативного письма в Університет Арканзасу. Почав викладати та продовжував відточувати майстерність. Без найменшого розуміння, як влаштований літературний світ, він вирішив розіслати свої оповідання. І самовпевнено надіслав два з них в Atlantic – один із найбільш респектабельних літературних журналів США.

У жовтні 2003 Atlantic опублікували перше оповідання 28-річного Піццолатто Ghost Birds. І ще за рік, у листопаді 2004 року, – Between Here and the Yellow Sea. 2006 року вийшла друком збірка оповідань Between Here and the Yellow Sea.

Піццолатто не хотів накладати на себе ніяких зобов’язань. Він просто хотів писати. Йому було байдуже, чи його роботи стануть популярними.

Проте життя заграло зовсім іншими барвами, коли завагітніла його дружина. Він відчув величезну відповідальність за майбутнє своєї дитини. І протягом чотирьох тижнів Піццолатто написав чорновий текст свого дебютного роману.

2010 року поважне видавництво Scribner опублікувало роман під назвою «Ґалвестон», який російською виходив під назвою «Острів зниклих душ». Рецензії в New Yorks Times, тисячні тиражі, успіх і визнання – цього було недостатньо. Піццолатто потрібно більше. Піццолатто завжди потрібно більше.

Піццолатто й телебачення

Відповідь на запитання «куди рухатися далі?», як і колись, допомогло знайти мерехтіння телевізора.

Він мав кілька ідей для телебачення й 90 сторінок чернетки роману про двох детективів Гарта й Коула. Чернетку він переробив на пілотний епізод серіалу, який мріяв утілити в життя.

Проте Піццолатто розумів, що йому ніхто не дозволить зняти серіал про двох чоловіків, які їдуть і розмовляють, тому він вирішив додати до цієї історії ще й убивство.

Піццолатто з агентом розсилали пропозиції аж поки одна з них не долетіла до Метью Макконагі. Після його захопленої згоди приєднатися до проєкту зголосився й Вуді Гаррельсон. Усім усе подобалося, проте переговорний і виробничий процеси затягнулися.

Піццолатто влаштувався на роботу на зйомки римейку данського серіалу «Вбивство». Він повністю написав і втілив шосту серію першого сезону. Робота над серіалом «Вбивство» дала Піццолатто колосальний досвід. Він спробував себе як виконавчий продюсер під час зйомок і швидко збагнув, що може створювати серіали та працювати на власні історії.

У цей момент його власний серіал уже мав двох головних зірок – Метью Макконагі та Вуді Гаррельсона. І до них приєднався режисер Кері Фукунага.

За серіал Піццолатто почалася битва, яка телемережа забере собі диво, що змінить індустрію кіно. Зрештою, переміг HBO. Однак був маленький нюанс: Піццолатто не мав на руках усього написаного серіалу. Як ми знаємо, і з цим викликом він упорався самотужки, написавши всі 8 епізодів першого сезону.

Прем’єра «Справжнього детектива» відбулася 12 січня 2014 року. Піццолатто – 39 років. Це був справжній успіх. HBO одразу ж замовили другий сезон, який вийшов за рік і розчарував кінокритиків і глядачів.

Та зрештою Піццолатто повернувся з переможним третім сезоном, який не тільки повністю сам написав, але й блискуче зрежисував дві серії.

Усесвіт Ніка Піццолатто

Одна з визначальних рис Ніка Піццолатто – літературо-центричність.

Він розсипає імена й алюзії на класичні тексти високої культури та філософії, однак часто «заземляє» пафос, домішуючи ще й масову культуру. Піццолатто вільно вводить у власний світ елементи міфології з усесвітів інших письменників. Або ще, наприклад, у «Ґалвестоні» головний герой, потрапивши за ґрати, узагалі стає бібліотекарем. І через знайомство з класикою віднаходить свій голос.

Другою частиною всесвіту Ніка Піццолатто є темрява. Як невіддільна частина одвічної боротьби добра й зла. Він часто посилається на Томаса Ліґотті – абсолютного класика темної сторони, людину, чиє ім’я введено в канон сучасної американської літератури. Піццолатто показує, що, якими б моторошними не були надприродні монстри, однаково у світі не існує страшнішої істоти за людину.

За каноном крутого детективу в його роботах ми майже завжди бачимо світ очима чоловіка. І куди ж без густого запаху поту й алкоголю. Усесвіт Піццолатто маскулінний, але водночас ледь не кожен протагоніст має право на слабкість. Крихкість. І часто жінки в його світі не хочуть бути врятованими, вони відмовляються від чоловічої допомоги й вирішують жити власним життям, навіть якщо воно й паскудне.

Ще одна основоположна істина світу Ніка Піццолатто – це суб’єктивність проживання реальності та формування спогадів (які в кожного, звісно, свої).

Піццолатто завжди про випадковість, про «світ справедливий настільки, наскільки справедлива будь-яка лотерея». Він завжди про суб’єктивне сприйняття реальності. Він про те, що кожен не просто проживає свою версію життя. Не просто приречений на неодмінне блукання поміж минулим, теперішнім і примарами майбутнього. Він про те, що кожен пам’ятає свою версію реальності. І часто версії спогадів його героїв про одну й ту саму подію конфліктують поміж собою.

Й останнє. Піццолатто – живописець пейзажу. Ледь не в кожній його роботі земля – це головний герой. Він розповідає про людей, укорінених у простір, і, власне, про простір, відбитий у суб’єктивності сприйняття персонажів.

Піццолатто сплітає американські пейзажі, суб’єктивні реальності та пласти культури задля довершеного міксу страху, болю й таємничої цікавості, що ж там за краєм прірви?

---