Для того, щоби зробити пломбу, видалити зуб чи провести інші стоматологічні маніпуляції, потрібне знеболення. Найчастіше це анестезія, іноді – седація чи наркоз. Але страх у кріслі стоматолога може завадити поставити вчасні запитання. Разом із лікарями Fd.clinic розповідаємо, що лікар має запитати перед анестезією, чим наркоз відрізняється від седації та чому седація – це не зовсім сон чи напівсон.

   

Каріна Мєдіна

лікарка-ортодонт,

співзасновниця Fd.clinic

   

Сергій Харитонов

хірург-ортопед,

співзасновник Fd.clinic

   

Яким може бути знеболення

Якщо коротко, знеболення може бути загальним і місцевим. Загальне знеболення – це седація й наркоз. Місцеве поділяють на аплікаційну, інфільтраційну й провідникову анестезію.

Аплікаційна анестезія – це анестезія, яка знеболює верхні шари слизової. Зазвичай використовують гель, який наносять на місце уколу перед тим, як робити ін'єкцію – для того, щоб зменшити больові відчуття від проколу слизової.

Інфільтраційна – це анестезія безпосередньо біля зуба, який збираються лікувати. Найчастіше її використовують на зубах верхньої щелепи, тому що кісткова тканина там більш «м'яка» й пориста, тож анестетик добре проникає до самого зуба.

Провідникова – це анестезія, яка проводиться при втручаннях на нижній щелепі в амбулаторній практиці. Голка доходить до місця, де магістральний нерв входить у товщину щелепи й знеболює сам нерв. За такої анестезії знизу німіє половина щелепи та язика.

Що лікар має запитати в пацієнта перед тим, як робити анестезію

1. Чи проводилися раніше анестезії?

   

2. Якщо проводилися, і пацієнт знає, яким препаратом, – супер; якщо не проводилися або не знає – не страшно, але це важливо знати.

   

3. Чи були на них реакції?

   

4. Чи є взагалі алергічні реакції на медичні препарати й побутові алергени? 

  

5. У жінок запитують, чи є вагітність або грудне вигодовування.

Які можуть бути протипоказання до анестезії

Протипоказанням для місцевої анестезії може бути непереносність препарату. Алергію найчастіше викликає саме реакція на консервант в анестетику, а не на діючу речовину. Кожен виробник має відмінні консерванти, тож навіть на препарати з однаковою діючою речовиною від різних виробників можуть бути різні реакції.

Стоматолог може запропонувати пацієнту підібрати інший препарат, на який немає алергії. Лікар не має права проводити алергопроби в кріслі – вони зазвичай не інформативні й навіть можуть бути небезпечними. Алергопроби роблять лише в лабораторії – беруть кров із вени й тестують на ній реакцію на препарат.

Анестезію можна робити за вагітності та грудного вигодовування, але з певними обмеженнями. Діюча речовина препарату не проникає до плоду через гематоплацентарний бар'єр, але в анестетиках може міститися аналог адреналіну – епінефрин, який впливає на пульс мами та дитини, і може викликати тахікардію. Також вагітних варто лікувати сидячи чи лежачи з перервами (бо що більший плід, то більше він тисне на судини, які забезпечують кровопостачання матки, а отже, в іншому положенні дитина може отримувати недостатньо кровопостачання). Тому стоматологічне лікування краще проводити в другому триместрі, в ідеалі – до вагітності.

Щодо грудного вигодовування, концентрація анестетика невелика (1 мл у перерахунку на вагу мами й увесь об’єм рідини в її організмі). Але для перестраховки радять зцідити молоко один раз після анестезії. Також у цей період не рекомендують робити великі втручання, де потрібна велика кількість анестетика.

Чим наркоз відрізняється від седації

Наркоз складається зі сну (седації), знеболення (введення наркотичних знеболювальних препаратів) і міорелаксації (розслаблення м’язів). Тож седація – це складник наркозу, лише його перша частина. Наркоз від седації відрізняється глибиною впливу на функції організму.

Які препарати зазвичай використовують за седації

Для наркозу список дуже довгий, і в стоматології такі препарати використовують лише за складних стаціонарних операцій. Це ті операції, які зазвичай не роблять у звичайній стоматології: хірургія щелеп, остеосинтез при переломах черепа чи лицьового скелета, складні пластичні операції.

Якщо йдеться про амбулаторний прийом у стоматологічному кабінеті, здебільшого використовують ін’єкційний препарат «Пропофол» або роблять інгаляційну седацію «Севофлюраном».

Якщо з ін’єкціями більш-менш зрозуміло (внутрішньовенна седація), то за інгаляційної седації (постійне вдихання газової суміші) потрібна інтубація – дихальна трубка – та закритий контур, коли повітря після видиху потрапляє назад у дихальний апарат, а не просто назовні. 

Для пацієнта такий вид седації не має нести загрози (якщо його використовуватимуть, наприклад, кілька разів на рік), але може бути небезпечним для лікаря. «Ідеально герметичний контур забезпечити неможливо, тож завжди виходитиме якась кількість випаровувань. Якщо лікар постійно ними дихає, це може призвести до порушень функцій печінки та нирок у віддаленій перспективі», – коментують співзасновники Fd.clinic.

Частіше інгаляційну седацію використовують для дітей, бо їм простіше та комфортніше дихати через маску, аніж дати зробити внутрішньовенну ін’єкцію. У лікуванні дорослих більшість віддають перевагу внутрішньовенній седації (крім того, її простіше контролювати).

Що відбувається з організмом людини під час седації? Це сон чи напівсон? І як «запрограмувати» момент пробудження?

Глибина седації може варіюватися від легкого стану, схожого на сп’яніння, і до глибокого сну. Вона залежить від дозування, яке підбирають відповідно до ваги людини. Якщо неправильно підібрати дозування, це може дати ускладнення, тому критично важливо знати свою правильну вагу чи перевірити її, якщо ви не впевнені.

Для прикладу, за використання одного міліграма «Пропофолу» на кілограм ваги, настає «сп’яніння», яке ще жартома називають «молочком правди», бо пацієнт стає дуже балакучим. «Але вся інформація, яку він розповідає, захищена медичною таємницею», – жартують лікарі. Якщо збільшити дозування (2 мг/кг), то пацієнт матиме погану координацію рухів, але перебуватиме у свідомості. Сон настане за дозування 3–5 мг/кг.

Глибину сну анестезіолог може контролювати по ходу маніпуляції – на моментах неприємних процедур можна заглибитися до 5–9 мг/кг. Наприклад, більше дозування може знадобитися на моменті видалення зуба, безпосередньо під час діставання його з кістки. Седація – це певною мірою сон, тому сильний біль може з нього вивести. Збільшення дозування – короткотривалий процес: сон заглиблюють на одну чи дві хвилини, а потім, на час зашивання рани, повертаються до «робочого дозування».

Зазвичай середнє дозування – 4 міліграми на кілограм ваги. Розрахувати час пробудження доволі складно (знову аргумент про те, що організм кожної людини індивідуальний) – у когось препарат буде виводитися швидше, а когось – довше. Це залежить від роботи нирок і печінки. 

Наприклад, за вживання наркотичних препаратів протягом життя тіло інакше реагує на седацію: потрібні більші дозування, щоб увести пацієнта у стан сну, а виходить він із нього, навпаки, швидше. Загалом що коротша седація, то менше насичення тканин препаратом і то швидше людина прокидається.

Коли можуть рекомендувати седацію

Седація може бути варіантом при непереносності місцевих анестетиків, а також за панічного страху стоматологів (пацієнт фізично не може його подолати) та за складних тривалих процедур, коли важко висидіти в кріслі. Серед них – видалення одразу кількох зубів мудрості, коли пацієнт хоче зробити все за раз і водночас не хоче бути «присутнім» на видаленні; складне видалення, коли зуб доводиться ділити на кілька частин; операції кісткової пластики, які проводять в амбулаторній стоматології (це збільшення об’єму кісткової тканини для подальшої імплантації).

Також седацію можуть рекомендувати за загальносоматичних захворювань, коли важко лікувати, наприклад, присутні неконтрольовані рухи тіла (хвороба Паркінсона чи інші неврологічні проблеми, зокрема пов’язані з травмами спинного мозку).

Які протипоказання до седації

Серед протипоказань – хронічні захворювання в тяжкій формі, захворювання серця, інфекційні захворювання. У кожному конкретному випадку їх визначає анестезіолог згідно з анамнезом та аналізами. 

За три-чотири дні перед седацією бажано здати розгорнутий аналіз крові та загальний аналіз сечі. Якщо з аналізами все добре, а під час спілкування з анестезіологом не виникає проблем – можна планувати седацію. Якщо є підозри на запальний процес, соматичне захворювання чи погане згортання крові, призначають додаткові обстеження.

Страшно робити седацію. Читав(-ла) новини про смерті після знеболення й стоматологічного лікування. У чому ризики і як їм запобігти?

Повні висновки щодо причин смерті можуть давати лише судмедексперти, зауважують лікарі.

У чому можуть бути ризики 

1. Неповний анамнез. Тобто пацієнт не все розказав своєму лікарю, або ж лікар зібрав інформацію недостатньо якісно, чи недостатньо якісно проаналізував її

   

2. Лікарська помилка у визначенні дозування препарату

   

3. Помилка апаратури, тобто апарат показав хибні цифри або працював неналежним чином

   

4. Якість препарату: всі препарати треба закуповувати в офіційних дилерів

   

5. Індивідуальна реакція організму на введені препарати

Що може нівелювати ризики

1. Ретельно зібраний повний анамнез пацієнта (відповідальність і лікаря, і пацієнта)

   

2. Бригада швидкої, яка чергує біля клініки під час прийому із седацією. Тобто не лише лікар та анестезіолог на самій процедурі, а й бригада, яка у випадку чого одразу включиться та допоможе пацієнту. У таких випадках не можна витрачати час на виклик і приїзд «швидкої»

   

3. Сертифіковані препарати

   

4. Лікарі відповідної спеціалізації. Седацію дітям має робити анестезіолог зі спеціалізацією «дитяча анестезіологія», а дорослим – «доросла анестезіологія»

   

5. Закупівля всіх препаратів через аптеку

   

6. Наявність у клініки ліцензії на проведення седації. Це означає, що в клініці є вся наявна апаратура для забезпечення життєдіяльності людини під час седації: прилади для моніторингу стану, для ШВЛ і дефібрилятор

 Деякі клініки можуть нехтувати певними пунктами, наприклад, проводити седацію без ліцензії чи закуповувати препарати «в сіру» (це, по суті, контрабанда). Тому не варто соромитися перед тим, як наважитися на процедуру – треба запитати про необхідні документи.

Що (не) варто робити після седації

Серед можливих ускладнень, із якими лікарі Fd.сlinic стикалися у своїй практиці – головний біль одну чи дві доби (нечасто), біль у горлі після дихальної трубки.

На седацію важливо прийти із супроводом, адже після неї може бути порушена координація, а свідомість може бути сплутана (протягом кількох годин).

Також не варто протягом доби після процедури керувати транспортними засобами та приладами на кшталт газонокосарок і дрилів (які можуть травмувати людину, якщо користуватися ними неуважно).

У період відновлення після седації радять не працювати й не ухвалювати важливих рішень. Важливо дати організму відпочити та відійти від стресу.