Середня площа травного тракту людини складає від 250 до 400 квадратних метрів – це приблизно дорівнює площі заміського будинку. Деякі дослідники навіть пропонували розглядати мікробіом кишківника як окремий орган – наскільки він залучений у внутрішній метаболізм і наскільки велике різноманіття функцій має, каже мікробіологиня Олена Лівінська.

Чи є «нормальний» мікробіом кишківника, як зрозуміти, що мікрофлора порушена, і чи варто самостійно вживати про- і пребіотики (а також – чим вони відрізняються, крім однієї букви), редакція The Village Україна запитала в сімейних лікарок.

Віолетта Лійка,

сімейна лікарка, співзасновниця спільноти «Свій. Док»

Марія Гунькало,

сімейна лікарка, учасниця спільноти «Свій.Док» 

Що таке мікробіом (мікрофлора) кишківника й коли він «нормальний»

Якщо коротко, то мікробіом загалом – це сукупність усіх мікроорганізмів нашого тіла (бактерій, грибів, вірусів і їхніх генів). У кожної частини тіла свій мікробіом, наприклад, у ротовій порожнині, шкірі чи кишківнику, пояснює сімейна лікарка Марія Гунькало. Терміни «мікробіом» і «мікрофлора» можна назвати синонімами, але коректніший термін – «мікробіом».

Який мікробіом можна вважати «нормальним», наука поки що не може відповісти однозначно: зараз це питання широко досліджують, каже сімейна лікарка. Загалом кожна людина має унікальний набір бактерій, вірусів і грибків – цей набір відрізняється  навіть в однояйцевих близнюків. У однієї й тієї самої людини мікробіом може змінюватися протягом різних періодів життя, каже Марія Гунькало.

Мікробіом кишківника залежить від генетики, навколишнього середовища, загального стану організму, наявності захворювань, можливого вживання ліків, пробіотиків,  вітамінів, БАДів. Впливати на мікробіом кишківника може й просто зміна в харчовій поведінці, додає сімейна лікарка Віолетта Лійка.

Як зрозуміти, що з мікробіомом «щось не так»

У побутовому сенсі під «зміною мікрофлори» мають на увазі порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Це можуть бути діарея, закрепи чи будь-який інший дискомфорт із боку ШКТ – біль, здуття, важкість, пояснює Марія Гунькало. І за цих станів справді може змінюватися мікрофлора. Зміну мікробіому можуть спричиняти, наприклад, запалення або кишкова інфекція. 

Також прояви змін можна помітити на ту чи іншу їжу (як-от забагато молока чи цукру), додає сімейна лікарка Віолетта Лійка. «У людини постійно історія «з животом». Вона щодня про це думає – аж до того, що не може вийти з дому», – коментує Віолетта Лійка.

Об’єктивніший, але не зовсім однозначний спосіб дізнатися, що з мікробіомом «щось не так» – здати аналізи. Для прикладу, термін «дисбактеріоз» застарілий і на сьогодні не використовується у світовій практиці: аналіз калу на дисбактеріоз насправді показує менше одного відсотка бактерій з усього мікробіому. До того ж не можна визначити, наскільки порушений мікробіом – адже немає норми. 

Також є аналіз калу схожого типу, за Осипововим, що аналізує продукти життєдіяльності бактерій, але не має діагностичної цінності, зазначає Марія Гунькало.

Два сучасніші методи – це ПЛР-тест на конкретні збудники, за допомогою якого перевіряють наявність певних бактерій чи вірусів і їхню кількість, а також секвенування мікробіому (дослідження генів мікроорганізмів). Останній аналіз поширений у світовій практиці, але його більше застосовують у науці – на сьогодні доволі мало даних, що дають змогу інтерпретувати цей аналіз саме у сфері лікування, каже сімейна лікарка.

Отже, такого діагнозу, як «порушення мікрофлори», немає. Але дисбіоз може бути одним із компонентів, що спричиняє виникнення гастроентерологічних захворювань, додає Марія Гунькало.

Чи варто «відновлювати мікрофлору»

Відновлення мікрофлори – це скоріше маркетинговий термін, який використовують для реклами пробіотиків чи БАДів, які нібито мають поліпшити мікрофлору після вживання антибіотиків чи дієт, каже сімейна лікарка. 

Водночас, якщо системно й протягом тривалого часу турбують здуття, порушення випорожнень чи інший дискомфорт, то краще не займатися самолікуванням, а звернутися до лікаря, який допоможе підібрати потрібний пробіотик (або визначить, що варто призначити лікування взагалі без вживання пробіотиків).

Скоріше не відновлювати, а підтримувати мікрофлору можна за допомогою збалансованого харчування. Так, наукових досліджень про те, що нам варто їсти йогурт двічі на день і це підтримає мікрофлору, немає, але баланс у харчуванні буде сприяти тому, щоби й баланс мікробіому відновлювався швидше, наприклад, після кишкової інфекції. 

Для цього потрібно вживати достатню кількість клітковини й волокон, що містяться в овочах, зелені, фруктах, кашах. Також варто мінімізувати вживання цукру та його замінників, червоного м’яса й алкоголю.

«Ліки можуть частково зняти симптоматику, але глобально мікрофлору налагоджує нормальне харчування за відсутності запальних чи аутоімунних захворювань кишківника, – каже сімейна лікарка Віолетта Лійка. І застерігає: не варто «відновлювати мікрофлору» за допомогою «чисток і детоксів», особливо дітям.

Чи треба після вживання антибіотиків пити пробіотики (і коли вони взагалі потрібні)

Здорова людина не потребує додаткового вживання пробіотиків, щоби підтримати мікрофлору – краще просто збалансовано харчуватися, радить Марія Гунькало. Водночас є група людей, яким пробіотики все-таки можуть бути потрібні після вживання антибіотиків. Це ті, хто має синдром подразненого кишківника, схильність до діарейного синдрому або діареї мандрівника. 

Пробіотики слід додати й тоді, коли на тлі лікування антибіотиками в людини розвинулася діарея. Але в будь-якому разі спочатку треба звернутися до лікаря, який допоможе переглянути лікування.

Крім того, пробіотики можуть скоротити тривалість діареї за кишкових інфекцій, зменшувати здуття й дискомфорт, полегшувати симптоми за виразкового коліту. Також пробіотики можна пробувати як додаткову терапію для полегшення симптомів кольок у малюків, якщо лікар бачить необхідність, каже Марія Гунькало.

«Якщо прийом антибіотиків був нетривалий, то лікар зазвичай не призначає пробіотики. Якщо тривалий – може додатково призначати. Також якщо людина знає, що в неї можуть виникнути симптоми під час чи після вживання антибіотиків, вона може сказати про це лікарю, і він превентивно призначить пробіотики», – коментує сімейна лікарка Віолетта Лійка.

Ок, а чим узагалі відрізняються пробіотики й пребіотики?

ПРОБІОТИКИ – це мікроорганізми (бактерії чи гриби), що мають корисний ефект для кишківника й у цілому для здоров’я, якщо вживати їх у достатніх кількостях.

Найчастіше пробіотики містяться в продуктах, що проходять ферментацію. Серед найпоширеніших:

  • квашені капуста, огірки, помідори
  • кімчі
  • йогурт
  • кефір
  •  чайний гриб (комбуча)
  •  натуральний квас
  • непастеризовані види сиру (моцарела, чедер, гауда)
  • місо – приправи у традиційній японській кухні
  • яблучний оцет

ПРЕБІОТИКИ – це своєрідна «їжа» для певних бактерій у товстому кишківнику (харчові волокна – клітковина, вуглеводи). Пребіотики не розщеплюються, тобто не перетравлюються в шлунково-кишковому тракті, але стимулюють ріст та активність здорової мікрофлори.

Найбільш поширені пребіотики:

  • Інулін – міститься в топінамбурі, бататі, корені цикорію, цибулі, артишоках, деяких водоростях. 
  • Олігофруктоза – є в таких продуктах, як банани, спаржа, мед, злаки, томати, цибуля. 
  • Галактоолігосахариди представлені лактулозою – синтетичним продуктом, який виготовляють із лактози (молочного цукру). Вона входить до складу молочних продуктів, кондитерських виробів, жувальних гумок.

Але в продуктах ми можемо споживати недостатньо пребіотиків, тому є й промислово створені добавки.

Що варто робити для підтримки мікробіому кишківника

Як завжди, тут діють банальні поради: збалансовано харчуватися, уникати великої кількості оброблених продуктів і фастфуду, не нехтувати фізичною активністю, пити достатню кількість звичайної води.

Також важливо своєчасно лікувати гастроентерологічні, запальні, аутоімунні захворювання кишківника, але не займатися самолікуванням і не призначати собі пробіотики (як і антибіотики). «Самостійне нераціональне використання антибіотиків – це тільки про антибіотикорезистентність [стійкість до антибіотиків] у популяції, але й про індивідуальні ризики, бо вживаючи антибіотики, ви заподіюєте шкоду не лише «поганим» бактеріям, а й «хорошим», –  коментує Марія Гунькало.