Здоров'яЧому солодке не можна, але іноді все-таки треба. 5 міфів про цукровий діабет
А також про предіабет і його профілактику
Неконтрольований стрес, спричинений війною, може підвищити ризик виникнення хронічних або неінфекційних захворювань. Хоча б тому, що стрес підштовхує людей до нездорової поведінки, як-от: куріння, споживання алкоголю, нездорове харчування й брак фізичної активності.
У новому форматі редакція The Village Україна що два тижні розповідає про найбільш поширені міфи щодо неінфекційних захворювань. Ми вже писали про серцево-судинні, онкологічні захворювання й захворювання легенів.
Четвертий за смертністю в групі хронічних захворювань – цукровий діабет. Щороку 1,5 мільйона смертей у світі пов’язують із діабетом, за даними ВООЗ. Приблизно 193 мільйони людей не знають про свій діагноз, бо спочатку діабет другого типу (а це близько 90% від усіх випадків) не має симптомів.
Редакція The Village Україна запитала в сімейної лікарки й лікарів-ендокринологів, чи можна людям із цукровим діабетом їсти солодке, чи завжди потрібен інсулін і що таке предіабет.
Детальніше про те, чому важливо говорити про хронічні захворювання під час війни, ми розповідали за посиланням.
Борис Маньковський,
завідувач кафедри діабетології Національного університету охорони здоровʼя імені Шупика, професор, член-кореспондент НАН України
Які симптоми діабету й чим діабет першого типу відрізняється від діабету другого типу
Нині науковці достеменно не знають, чому розвивається цукровий діабет. Спадковість дещо підвищує ймовірність розвитку діабету, але не є визначальним фактором, каже ендокринолог Борис Маньковський.
Також на розвиток діабету можуть мати вплив перенесені інфекційні захворювання, запальні захворювання підшлункової залози, прийом глюкокортикостероїдів [це група гормонів, які виробляють наднирники і які підвищують рівень глюкози в крові. Природним глюкокортикостероїдом є кортизол, гормон стресу. Серед найбільш відомих синтетичних – дексаметазон і преднізолон], пояснює ендокринологиня Діна Крилова. Крім того, на розвиток діабету в дітей впливають аутоімунні зміни, додає Крилова.
Цукровий діабет можна виявити під час щорічного чекапу, коли людина здає аналіз на глюкозу крові. Якщо в сімейного лікаря виникають підозри, він може додатково призначити аналіз на глікований гемоглобін. Це допоможе визначити, чи є підстави звернутися до ендокринолога, розповідає сімейна лікарка Віолетта Лійка.
Серед симптомів діабету першого типу – спрага, часте сечовипускання, постійний голод, втрата ваги, затуманений зір, втома, повільне загоєння порізів та виразок, оніміння кінцівок, поколювання в руках і ногах. За діабету другого типу можуть виникнути подібні симптоми, але зазвичай вони менш виражені. Тому хворобу можуть діагностувати лише за кілька років після її початку, коли вже виникнуть ускладнення.
Діабет першого типу обумовлений майже тотальним ураженням бета-клітин острівців Лангерганса підшлункової залози, пояснює ендокринолог Борис Маньковський. Імунітет починає виробляти певні клітини-антитіла, які провокують запалення в підшлунковій залозі, каже ендокринологиня Діна Крилова.
Це призводить до зменшення чи припинення вироблення інсуліну – гормону, який виробляє підшлункова залоза, щоб знижувати рівень цукру в крові. Тому люди з діабетом першого типу можуть жити лише за умов постійного введення інсуліну ззовні.
Щодо діабету другого типу, то його може мати доволі неоднорідна група людей, каже Маньковський. У деяких, як і у людей із діабетом першого типу, переважає зменшення продукції інсуліну підшлунковою залозою; в інших – знижена чутливість тканин до інсуліну. Такий стан називають інсулінорезистентністю, або стійкістю до інсуліну.
Фактично виникає стан, за якого інсуліну забагато й організм намагається від нього захиститися, додає Крилова. Глюкози наскільки багато в крові, що інсулін – її провідник – не може завести її в клітину, бо клітина до нього не чутлива, додає Діна Крилова.
За першого типу цукрового діабету використовують ін’єкції інсуліну. За другого типу діабету здебільшого вживають таблетки, але в 20–30% випадків на певному етапі також може знадобитися інсулін, додає ендокринолог.
Другий тип часто пов’язують зі спадковістю (діти часто мають такий самий метаболізм, як і батьки; якщо він сповільнений, може виникати надлишкова вага). Але цукровий діабет другого типу також може бути набутим, унаслідок нездорового способу життя (люди переїдають, мають шкідливі звички, мало рухаються).
Водночас, якщо люди з цукровим діабетом другого типу погоджуються на модифікацію способу життя, то прояви діабету можна мінімізувати чи взагалі зайти в ремісію, каже сімейна лікарка Віолетта Лійка. Завдяки дієтотерапії можна привести до норми цукри навіть без таблеток, додає ендокринологиня Діна Крилова.
Міф 1. Діабет виникає в тих, хто їсть багато цукру. Людям із цукровим діабетом не можна їсти солодке
Загалом виникнення цукрового діабету прямо не пов’язане з кількістю цукру в їжі, радше з іншими факторами. Водночас зв’язок може бути опосередкований: коли людина їсть багато солодкого, то найчастіше має надлишкову вагу й ожиріння, й відповідно, більший ризик діабету другого типу, каже ендокринологиня Діна Крилова. Щодо діабету першого типу, то люди, які мають такий діагноз, навпаки, доволі стрункі, додає сімейна лікарка Віолетта Лійка.
Тим, хто вже має цукровий діабет, не рекомендують вживати солодке – рафіновані вуглеводи, які швидко всмоктуються, або принаймні значно обмежити вживання такої їжі, розповідає ендокринолог Борис Маньковський.
Сімейна лікарка додає: загалом люди з цукровим діабетом можуть підібрати собі такий тип харчування, коли вживатимуть невелику кількість корисних солодощів, наприклад, фруктів.
«За першого типу цукрового діабету, коли постійно потрібен інсулін, люди повинні орієнтуватися в хлібних одиницях, глікемічних індексах, мають доволі складну схему харчування. За другого типу, коли люди здебільшого не потребують інсуліну, потрібно робити ставку на зниження маси тіла, підтримку денного калоражу в межах норми, коли споживаєте стільки ж, скільки витрачаєте», – коментує сімейна лікарка.
Іноді під час вживання інсуліну чи деяких таблеток може розвинутися гіпоглікемія. Це стан, коли рівень цукру, навпаки, знижується нижче рівня норми. Таке стається тоді, коли доза цукрознижувального препарату надто велика або пацієнт має надто великі інтервали між прийомами їжі. Гіпоглікемія доволі загрозлива, бо людина може мати запаморочення, втратити свідомість чи впасти в кому, пояснює ендокринологиня Діна Крилова.
Про цей стан лікарі мають попереджати пацієнтів завчасно, коли призначають інсулін. За гіпоглікемії варто з’їсти щось солодке. Лікарі рекомендують саме вуглеводи, які швидко всмоктуються, наприклад мед або Coca-Cola, каже ендокринолог Борис Маньковський.
Міф 2. Люди з цукровим діабетом рано чи пізно втрачають зір або їм роблять ампутації через рани, що не загоюються
Цукровий діабет – важливий фактор ризику втрати зору й основний чинник нетравматичних ампутацій, але це не значить, що люди, які мають діабет, втратять зір чи кінцівки. Сучасне лікування дозволяє робити так, щоб цього не сталося. Ампутації чи втрата зору – радше результат неправильного лікування, коментує ендокринолог Борис Маньковський.
Також ускладнення можуть виникнути, якщо людина взагалі відмовляється від лікування або замість доказових методів намагається знайти альтернативні, зокрема народні методи, каже сімейна лікарка Віолетта Лійка.
«Якщо люди не лікуються й це інсулінозалежний цукровий діабет, особливо в дитини, то не варто шукати жодних альтернатив. Кожен день без інсуліну – це втрачені роки життя. Діти, яким не лікують цукровий діабет першого типу, можуть не дожити до 20 років, мають ретинопатії [захворювання сітківки ока, що призводить до погіршення зору], ниркові недостатності, тяжкі полінейропатії [ураження периферійних нервів]», – зазначає Лійка.
«Це треба дуже сильно запустити себе. Такі пацієнти не компенсують рівень цукру за рахунок цукрознижувальних, не звертаються до лікаря, харчуються надмірно калорійною їжею, у них тримаються дуже високі цукри», – коментує ендокринологиня Діна Крилова.
Міф 3. Жінкам із діабетом не можна вагітніти й народжувати
Раніше жінкам із цукровим діабетом і справді не радили народжувати, але сучасні методи дозволяють, щоб жінки з таким діагнозом мали таких самих здорових малюків, як інші. Важливо консультуватися з лікарем: імовірно, доведеться перейти на інсулін, якщо раніше вживали інші цукрознижувальні препарати, каже ендокринологиня Діна Крилова.
Цукровий діабет може виникати й під час вагітності. Такий тип діабету називають гестаційним цукровим діабетом, або діабетом вагітних. Зазвичай це надмірне підвищення рівня глюкози лише під час вагітності. Якщо після пологів рівень глюкози приходить у норму, жінка однаково залишається в групі ризику щодо розвитку діабету другого типу, зауважує Борис Маньковський.
«Коли в пацієнтів діагностують цукровий діабет, їм здається, життя скінчилося і що вони не зможуть народити дитину чи досягти кар’єрного зростання. Але я знаю багато прикладів, коли люди мали успіхи в політиці, спорті, інших сферах, мали по кілька здорових дітей. За умов дотримання рекомендацій лікарів цукровий діабет буде мінімально обмежувати або взагалі не обмежувати якість життя», – каже ендокринолог.
Міф 4. Предіабет завжди призводить до діабету
Предіабет – це стан, за якого рівень глюкози вищий за норму, але недостатній, щоб поставити діагноз «цукровий діабет». Цей стан сигналізує, що в людини вже є порушення вуглеводного обміну. Він може прогресувати до цукрового діабету другого типу, а може й не прогресувати.
Предіабет можна виявити лабораторно. Для цього треба здати аналіз із визначення рівня глюкози в плазмі крові натщесерце, а також глікований гемоглобін. Крім того, проводять тест на порушення толерантності до глюкози, який ще називають тестом цукрового навантаження. Також треба звертати увагу на зміни у вазі дітей: різке схуднення чи навпаки, різкий набір ваги, також якщо дитина тримає надлишкову вагу протягом тривалого часу, каже ендокринологиня Діна Крилова.
Приблизно протягом десяти років у половини людей із предіабетом буде розвиватися цукровий діабет, розповідає ендокринолог Борис Маньковський. Для того, щоб запобігти прогресуванню, треба відкорегувати спосіб життя, правильно харчуватися й підвищити фізичну активність.
Міф 5. Інсулін викликає залежність, як наркотик
За першого типу цукрового діабету людина не може жити без інсуліну. До 1923 року – впровадження інсуліну в клінічну практику – люди з першим типом цукрового діабету помирали, а зараз вони можуть жити довго й доволі якісним життям, каже ендокринолог Борис Маньковський.
Гормон підшлункової залози, введений ззовні, не пригнічує продукцію того інсуліну, який ще може лишатися в людини, а навпаки, її зберігає. Інсулін наче підлаштовується під організм, який «думає», що виробляє його сам, пояснює ендокринологиня Діна Крилова.
Водночас він не є додатковим стимулом для підшлункової залози. «Нічого не може стимулювати підшлункову, яка не виконує свою функцію. Клітини, які виробляють інсулін, не працюють. Коли людині замість ноги роблять біонічну, це не стимулює ріст ампутованої ноги. Якщо людина не виробляє власний інсулін, їй потрібно дати його додатково, інакше вона помре з важкими ускладненнями», – коментує сімейна лікарка Віолетта Лійка.
Здебільшого інсулін – це назавжди (хоча за діабету другого типу його можуть скасувати). Важливо, щоб пацієнт мав відповідну освіту щодо того, як жити з діагнозом: якщо він не буде навчатися, то найбільш сучасне лікування може не мати успіху, додає Маньковський.
Профілактика цукрового діабету
Профілактики від діабету першого типу не існує. Щоправда, у 2021 році Управління з продовольства й медикаментів США (FDA) підтвердило препарат, який може профілактувати розвиток цукрового діабету першого типу, але поки що він на етапі останнього дослідження й не внесений до гайдлайнів, каже ендокринологиня Діна Крилова.
Серед факторів ризику діабету другого типу – серцево-судинні захворювання; артеріальна гіпертензія (тиск більше або дорівнює 140/90 міліметрів ртутного стовпчика); високий рівень холестерину; ожиріння; низька фізична активність і синдром полікістозних яєчників у жінок.
Щоб визначити підвищений ризик діабету другого типу, Американська діабетична асоціація розробила спеціальний тест. Якщо людина має високі показники, вона потребує подальшої оцінки рівня глюкози в крові. Пройти український відповідник тесту можна за посиланням.
«[Налагодити харчування й фізичну активність] звучить наче просто, але модифікація способу життя дається людям важко. Простіше з’їсти якісь таблетки, ніж здорову харчову тарілку», – каже сімейна лікарка Віолетта Лійка.
Ендокринологиня Діна Крилова також радить повноцінний сон і щоденні дозовані фізичні навантаження, а також навчитися стрес-менеджменту (щоб запобігти стресовій гіперглікемії – надмірного підвищення глюкози внаслідок стресу) і берегти імунну систему (уникати великих скупчень людей, якщо ви захворіли, і не контактувати з людьми, які хворіють).