Здоров'я«Альцгеймер» – не лише про літніх людей. Що робити для здоров’я мозку, щоб запобігти ранній деменції

Вересень – місяць обізнаності про хворобу Альцгеймера, яку в побуті ототожнюють із деменцією. Насправді хвороба Альцгеймера є однією з найбільш поширених причин деменції: ймовірно, на неї припадає 60–70% усіх випадків деменції, свідчать дані ВООЗ. Але є й інші типи деменції. Наприклад, серед деменцій пізнього віку – судинні, атрофічні (хвороба Альцгеймера) або змішані.

Деменцію вважають станом бабусь і дідусів, але це не завжди так. Більшість випадків і справді діагностують після 65 років, але фіксують і випадки ранньої деменції, після 50 років. Щобільше, перші прояви деменції можуть з’являтися й у молодому віці, навіть у підлітків чи дітей, але на них часто не звертають увагу – здебільшого тому, що не знають симптомів, каже Ірина Шевченко, засновниця й директорка благодійного фонду «Незабутні», який допомагає людям із деменцією та їхнім рідним. У світі не продіагностовано 75% випадків деменції за оцінками Міжнародної асоціації хвороби Альцгеймера, а в Україні рівень недодіагнотики може складати 94%.

Ми запитали в лікарки-психіатра та в директорки благодійного фонду «Незабутні», на що треба звернути увагу, щоб вчасно помітити деменцію в себе чи своїх родичів; чому для запобігання деменції важливо лікувати депресію й що можна робити для здоров’я свого мозку вже зараз.

   

Ірина Шевченко 

засновниця й директорка благодійного фонду «Незабутні» 

   

   

 Катерина Бондарчук

лікарка-психіатр

   

Що таке деменція й чи можна її вилікувати

Простими словами, деменція – це синдром стійкого погіршення когнітивних функцій, тобто пам’яті, уваги, мислення. Цей стан характеризується незворотними змінами, пояснює психіатриня Катерина Бондарчук. Це захворювання має хронічний і прогресуючий перебіг і спричиняє порушення виконавчої функції головного мозку, зокрема орієнтації, усвідомленого сприйняття, здібностей до навчання й розрахунків, мовлення й судження за Міжнародним класифікатором хвороб.

Деменція пов’язана із загибеллю клітин головного мозку. Наприклад, при хворобі Альцгеймера гинуть клітини кори головного мозку. Судинна деменція пов’язана з ураженнями мозкових судин і гострими порушеннями мозкового кровообігу (інсульт). Відповідно, змішаний тип деменції поєднує ознаки атрофічного процесу та судинного ураження одночасно. Але на практиці важливо не стільки визначити тип деменції (лише в деяких випадках лікування різних типів буде суттєво відрізнятися), як, наприклад, відрізнити деменцію від депресії, каже Бондарчук.

На сьогодні деменція не має доведених методів лікування, але її можна сповільнити за допомогою двох груп препаратів. Ці препарати можуть дати людині запас часу для життя, іноді – поліпшити концентрацію й орієнтацію, зменшити прояви емоційної нестабільності, розповідає психіатриня.

Полегшити життя людини та її родичів в ідеалі могли б геріатри, які спеціалізуються на захворюваннях літніх людей, але в Україні майже немає таких фахівців. Тому на практиці частіше звертаються до невролога або психіатра. Невролог може виписати ліки, але не працює з поведінковими порушеннями. Офіційний діагноз «деменція» може поставити лише психіатр, розповідає лікарка.

У лікуванні деменції важливо звертати увагу й на інші стани людини. Наприклад, на пізніх стадіях вона може кричати, не в змозі пояснити причини. У такому випадку не варто поспішати із седативними, потрібно виявити причину дискомфорту за допомогою огляду в інших спеціалістів і відповідних обстежень. Іноді людині просто потрібно знеболювальне, бо в неї, наприклад, болить шлунок.

Не менш важлива немедикаментозна підтримка, зауважує психіатриня. Це забезпечення базових потреб у комфорті (температура в кімнаті, чиста суха білизна) й адекватному харчуванні.

Депресія й деменція: як відрізнити

Прогностично несприятливим чинником для розвитку деменції в літньому віці є  депресія, яку не лікують, каже лікарка. Але ці стани важливо відрізняти, бо від цього, зокрема, залежить лікування (за депресії здебільшого призначають антидепресанти, які іноді теж мають позитивний вплив на поведінкові симптоми деменції).

За обидвох станів виражено страждає якість життя, пояснює Катерина Бондарчук. До прикладу, людина втрачає інтерес до занять, які її раніше цікавили, обриває соціальні контакти. Різниця в тім, що за легких форм депресії людина може висловити свої страждання; скаржиться, що не може отримати задоволення, а при деменції може не усвідомлювати, чому втрачає інтерес до життя (але це не єдині клінічні ознаки, за якими депресію можна відрізнити від деменції).

Людина з деменцією може бути апатичною, спокійною, впорядкованою й мати нормальний сон, а може мати й поведінкові порушення. Це, наприклад, збудження, дратівливість, прояви вербальної чи фізичної агресії, галюцинаторна чи маячна симптоматика, порушення сну, блукання.

При легких і початкових когнітивних розладах людина деколи може критично ставитись до власного стану й усвідомлювати зниження памʼяті, тому на візиті в лікаря намагається свідомо применшити наявні порушення та раціоналізувати не завжди обʼєктивно адекватну поведінку. Наприклад, казати, що не вимкнула газ, бо їй зателефонували: «Родичі розповідають одне, а пацієнти приходять і показують інше, мають непогані результати на тестуванні», – каже Бондарчук. Але звісно, якщо зниження когнітивних функцій прогресує, людині стає дедалі важче це приховувати.

Психічне здоров’я – це не лише про критику, але й про адаптацію, тому потрібно звертати увагу на побут людини. Лікар має визначити, чи здатна людина сама себе обслуговувати – орієнтуватися в просторі, готувати їжу, оплачувати рахунки, відповідати на телефонні дзвінки, додає психіатриня.

Коли треба звертатися до лікаря

Як правило, до психіатра звертаються вже тоді, коли зміни в стані людини вже є очевидними та сильно впливають на життя родичів. Наприклад, людина може заблукати на вулиці, починає кілька разів перепитувати щойно сказане, забуває вимкнути чайник чи може взагалі спалити квартиру. Але що важча стадія деменції, то складніше призупинити її розвиток.

Виявити деменцію на більш ранньому етапі важко, але можливо. Деменція не завжди починається з погіршення пам’яті. Наприклад, людина може погано розуміти, що їй говорять, не може зібрати до купи сенс слів; або раптово перестає орієнтуватися, який зараз рік чи день, де у квартирі розташована кухня; не може виконати звичну для неї дію, як-от заварити чай, розповідає Ірина Шевченко з фонду «Незабутні». 

Якщо подібні випадки повторюються часто, або ж навіть якщо це один випадок, який насторожив людину, можна звернутися до сімейного лікаря, невролога чи психіатра. За кордоном, наприклад, у Швейцарії, є спеціальні клініки пам’яті (memory clinic), куди людина будь-якого віку може звернутися для діагностики деменції.

Ось десять ознак, які можуть свідчити про ранню деменцію:

Чи збільшилася кількість випадків деменції під час повномасштабної війни

Ще до повномасштабної війни статистика не відображала реальні цифри, тому держава не бачить масштаб проблеми, вважає директорка й засновниця фонду «Незабутні» Ірина Шевченко. За даними ВООЗ, деменція як причина смертності посідає сьоме місце у світі, а в деяких країнах – друге. Кожні три секунди в світі виявляють деменцію.

В Україні понад 650 тисяч людей мали деменцію у 2019 році, свідчать розрахунки Міжнародного дослідження тягаря хвороб (Global Burden of Disease, або GBD). Прогнозують, що до 2050 року ця цифра зросте до одного мільйона.

Психіатриня Катерина Бондарчук каже: після 24 лютого 2022 року не помітила у своїй практиці різкого збільшення випадків деменції, але темпи наростання вже виявленої деменції стали більш швидкими. Це, зокрема, пов’язано з вимушеною міграцією літніх людей. Унаслідок стресу людина може доволі різко, наприклад, за два місяці, втратити здатність до самообслуговування, каже лікарка.

Половина бенефіціарів фонду «Незабутні» сказали, що за час повномасштабної війни їхній стан погіршився. Опитування проводили у 2022 році, використовуючи метод напівструктурованих глибинних інтерв’ю з родичами українців, які мають деменцію. Також 50% родичів повідомили, що їм стало важче доглядати за рідними з деменцією.

Якщо мінімізувати вплив чинників ризику, можна на 40% відтермінувати розвиток деменції або запобігти йому

Виникнення будь-якого психічного розладу є результатом взаємодії багатьох біопсихосоціальних чинників (сукупність біологічних, психологічних і соціальних чинників). Від чинників зовнішнього середовища буде залежати, чи будуть певні гени «вмикатися», пояснює психіатриня Катерина Бондарчук. Тобто деменція має спадкові варіанти, але не все залежить від генетики.

За деменції клітини головного мозку відмирають, а нові нейронні зв’язки не утворюються – тому що люди літнього віку мають брак нових вражень. Допомогти собі можна, створюючи когнітивний резерв. Грубо кажучи, це будь-яке нове в житті, комфортний метод навантаження мозку. Це може бути читання, вивчення мов, гра на музичному інструменті, кросворди чи інші інтелектуальні ігри, театр, просто нова стежка до магазину, розповідає засновниця фонду «Незабутні» Ірина Шевченко: «Одне дослідження мозку після смерті показало, що люди можуть мати дуже глибоку деменцію, але вона не проявляється за життя – через те, що людина нібито компенсує відмерлі клітини за допомогою когнітивного резерву».

Більший чи менший вплив чинників ризику залежить від віку, йдеться в дослідженні, опублікованому в науковому журналі Lancet. Наприклад, у ранньому, шкільному віці, найбільше значення має наявність базової освіти. Так, люди з вищою освітою мають меншу схильність до розвитку деменції, але це не виключає її появи й навіть більш швидких темпів розвитку.

У середньому віці більший вплив мають такі чинники: порушення слуху (у такому разі варто подбати про слуховий апарат); травматичні пошкодження мозку; гіпертонія (підвищений тиск); надмірне вживання алкоголю; ожиріння (чинники розміщені в порядку від тих, що впливають найбільше). 

У більш пізньому віці найбільший вплив на розвиток деменції мають паління, депресія, соціальна ізоляція (наприклад, після смерті партнера), брак фізичної активності, забруднення повітря, цукровий діабет, зокрема другого типу. 

Очевидно, що вплив на ймовірний розвиток деменції також має стрес – як гострий, так і хронічний. Профілактувати цей чинник неможливо, але можна спробувати тренувати в собі стійкість до стресу, каже лікарка Катерина Бондарчук.

Якщо мінімізувати вплив цих чинників, то на 40% можна відтермінувати розвиток деменції чи запобігти йому.

Можна також дотримуватися mind-дієти, яка спрямована на підтримку здоров’я мозку й профілактику нейродегенеративних станів (це патології, за яких втрачаються функціональні властивості нервової системи й гинуть нейрони). Це гібрид середземноморської дієти й dash-дієти, яку рекомендують при гіпертонічній хворобі.

Що можна зробити в Україні, щоби бути більш дружніми до людей із деменцією

Головне етичне запитання для родичів – продовжувати самостійно доглядати за рідними з деменцією, попри роздратування й вимушену зміну способу життя, або ж забезпечити для них піклування в пансіонаті. 

Ми розповідали, як в Україні працюють будинки для літніх і скільки коштує поселити туди родича.

Здебільшого українці обирають усе-таки перший варіант, каже директорка фонду «Незабутні» Ірина Шевченко. Хоча б тому, що в Україні немає спеціалізованих пансіонатів, де доглядають за людьми з деменцією. Водночас можна обрати пансіонат психоневрологічного профілю або загального геріатричного профілю.

Швидшим варіантом будуть приватні заклади. Якщо родичі намагаються влаштувати людину в державний заклад, то стикаються з бюрократичною тяганиною й великими чергами: «Поки прийде черга людини, вона може вже померти», – розповідає психіатриня Катерина Бондарчук. Ще один варіант для родичів, які мають фінансову можливість – це залучити помічника-доглядальника.

В ідеалі не лише місце проживання, але й загалом міський простір повинен мати dementia-friendly design, тобто дизайн, дружній для людей із деменцією, каже засновниця фонду «Незабутні» Ірина Шевченко. Наприклад, людина з деменцією бачить перед входом у ресторан чи музей чорний килимок, і через спотворення зору сприйматиме його як чорну діру, буде боятися туди заходити. «Ми хотіли б, щоби на хвилі відбудови в Україні врахували потреби людей із деменцію», – коментує Шевченко.

Вона додає, що дружніми до людей із деменцією мають бути й бізнеси, які вже практикують за кордоном: «Якщо в тебе деменція, то тебе не звільняють із роботи одразу, є певні адаптаційні програми й посади. Бізнес також може бути dementia-friendly».

Для цього, щоб це реалізувати, Україна має створити національну стратегію, як зобов’язалася ще у 2017 році згідно з Global Action Plan on Dementia. Але роботу в цьому напрямі не почали й досі, каже засновниця фонду: «У світі питанню деменції приділяють велику увагу. Якщо ми хочемо бути з Європою, нам теж варто порушувати це питання».

За словами Шевченко, варто не лише будувати спеціалізовані пансіонати й простори, а також розробити план діагностики, догляду за людьми з деменцією й поширювати інформацію про синдром. Саме брак інформації спонукав Ірину створити фонд кілька років тому: «Коли в бабусі мого чоловіка виявили деменцію, я почала шукати про це інформацію й не знайшла. Потім я мала бесіди зі знайомими й виявила, що в майже в кожного був родич із деменцією, але ніхто про це говорив. І я подумала, що соромно мовчати про це. Зараз наша місія – побудувати країну, дружню до людей із деменцією».

Благодійний фонд «Незабутні» є членом світових організацій Alzheimer's Disease International та Alzheimer Europe. Він надає безоплатну психологічну підтримку для людей із деменцією та їхніх родичів. Дізнатися більше можна за посиланням.