Книжки місяця10 нових книг вересня

Довгоочікувана прозова книжка рок-зірки від літератури, українського поета, здатного зібрати кількатисячну залу слухачів, волонтера й уже тепер захисника країни в лавах Сил Оборони. «Арабески» – збірка оповідань воєнного часу, персонажі яких мандрують від оповіді до оповіді, створюючи загальне подієве тло з уплетеними в нього печаллю, болем втрат, сумом за мирним минулим, непевним коханням, любовʼю до міста, що «цілий тиждень лежало, мов тварина з перебитим хребтом: і допомогти хочеться, і підійти страшно…». 

Сергій Жадан описує ситуації, які, на жаль, стали звичними, але в кожній із них є та чи інша емоція, невловна в текстах і водночас дуже відчутна думка про інородність війни, яка перетворила колись яскравий світ на чорно-біле кіно. Тут Артем і Дохлий виїжджають в опустілий район Харкова, щоб знайти померлу бабусю, чиє життя почалося за однієї війни, а завершилося за іншої. В іншому оповідання в затишок модної офісної кухні вривається війна в образі ввічливого захисника, який втратив на службі зір. 

У наступному творі стикаються втрата дружини й почуття коханки, які зустрічаються на похороні чоловіка, якого врешті забрала собі смерть… «Арабески» читаються як художнє переосмислення подій, через які «зламалося життя, зламався час, змінилося відчуття дихання, його розміреності й послідовності», та в збірці, звісно, можна знайти дещо більше, якщо любити місто Ха й письменників, які творили й мешкали в ньому сто років тому.     

«Барва пурпурова» – знакова для літератури США книжка, адже 1983 року Еліс Вокер отримала за неї Пулітцерівську премію, ставши першою чорношкірою жінкою, яка здобула цю престижну відзнаку. За формою твір є епістолярним романом. «Барву пурпурову» складають листи двох сестер Сілі та Нетті. Дівчата мешкали в сільській місцевості Джорджії, на початку 1900-х років. Їхня родина потерпала від труднощів. Коли Сілі було чотирнадцять років, її зґвалтував батько. Сексуальне насилля з його боку стало нормою. Сілі двічі вагітніла та народжувала дітей, яких батько забирав і комусь віддавав. Якось дівчина помітила, що він заглядається й на Нетті. Сілі робила все можливе, щоб уберегти сестру, врешті та втікла з дому, а Сілі вийшла заміж за нелюба. Пишучи листи до Бога, вона розповідала про своє життя: випробування, страждання й тугу за Нетті.

Доля пошле Сілі зустріч із неймовірною жінкою – блюзовою співачкою, давньою коханкою її чоловіка – Шуґ Ейвері, яка навчить головну героїню книжки чуттєвого кохання, підштовхне до вільного життя й самостійного заробітку, а головне – допоможе возз'єднатися з Нетті, яку Сілі багато років вважала мертвою… «Барва пурпурова», лексика, граматика й пунктуація якої стилізовані під письмо людини без належної освіти, – книжка про надію та людську гідність. У ній багато несправедливості та жорстокості, але ще більше любові, яка, як відомо, завжди перемагає все погане. 

Американська письменниця Марта Веллс працює з різними піджанрами фантастики від початку 1990-х. Фентезі чи sci-fi – їй однаково добре вдається створювати яскраві образи, захопливі історії й оригінальні світи. Визнання й беззаперечну славу прозаїкині приніс цикл про космічне майбутнє «Щоденники вбивцебота», відзначений чи не всіма престижними преміями, увагою медіа та читачів. А от роман «Король відьом» знаменує повернення Марти Веллс до фентезі після доволі тривалої перерви. Камбек вийшов доволі успішним: книжкау номінували на Nebula Awards та Hugo Award. 

Щоб розповісти історію демона Кайстерона, принца Четвертого дому Підземелля, відомого як Король відьом, письменниця обрала ретроспективний підхід. Читач зустріне головного героя в доволі специфічний момент, коли його дух пробудиться, побачивши своє смертне тіло в кришталевій труні… Як Кай там опинився? Що сталося з його близькими? Хто зрадив могутнього демона? На ці запитання Король відьом й шукатиме відповіді в одній сюжетній лінії роману, інша ж подасть події, що передували описаним. Тобто знайомитися зі світом демонів, чаклунів-ієрархів, відьом і людей читач буде поступово. Тому інтрига книжки, в якій на першому місці стоїть дружба, любов, вірність і чесність, триматиметься до кінця.  

Підліткові романи про відьом, пригодницьке фентезі для дітей середнього шкільного віку й навіть паранормальний ромком, виданий під псевдонімом, – американська письменниця Рейчел Гокінс не обмежує себе в жанрах і читацьких аудиторіях. Для дорослих у прозаїкині є ще й трилери. Один із них – книжка «Дружина з горішнього поверху», яка є своєрідним переспівом класичного британського роману «Джен Ейр» Шарлотти Бронте. Щоправда, гостросюжетності історії про Джейн, яка заробляє вигулом собак у престижному районі Бірмінгема Торнфілд Істейтс, і багатого й привабливого удівця Едді Рочестера відчутно бракує. 

Так, буде інтрига, адже його дружина, успішна красуня Беа, зникла безвісти й вважається мертвою. Як тут встояти й не спробувати з'ясувати обставини смерті жінки, до якої колись мав почуття тепер уже твій коханий? Джейн не втримається, не здогадуючись, що на неї може чекати небезпека.

Рейчел Гокінс, хоч і не дуже відступає від «Джен Ейр», дещо переосмислює класичних героїв. Наприклад, її Джейн – не невинна гувернантка, а радше морально неоднозначний персонаж з власними таємницями у минулому. Щоб не розкривати сюжетні повороти, підсумуємо: «Дружина з горішнього поверху» – легка, динамічна, дотепна книжка про різні аспекти кохання, скоріше все ж любовний роман, а не трилер, як би авторці не хотілося врізноманітнити свій творчий доробок.  

Новозеландська письменниця Гізер Морріс – майстриня проникливих історій про людську стійкість, незнищенність внутрішнього світла в найтемніший час. Після трилогії «Татуювальник Аушвіцу» українською виходить її найновіший роман – «Сестри під вранішнім сонцем» 2023 року. Знову прозаїкиня бере за основу реальні події, що відбувалися під час Другої світової війни. Але в «Сестрах під вранішнім сонцем» йтиметься про маловідому сторінку історії – табори для полонених, що були розташовані на тихоокеанських островах, завойованих японцями, союзниками Гітлера. 

Події роману починаються 1942 року, коли Сингапур, тоді колонія Великої Британії, пав під натиском армії Японської імперії. Нора Чамберс, талановита музикантка, із сестрою Еною та чоловіком Джоном під бомбардуванням намагаються евакуюватися з міста, зустрічаючи австралійських військових медсестер, серед яких була і Неста Джеймс. Корабель, на якому вони рятуватимуться, затоне, а героїні книжки опиняться на індонезійському острові. Попри сподівання жінок, там на них не чекатиме гарячий шоколад. Попереду буде три роки нестерпних умов таборів, у яких виживатимуть Нора, Неста, Ена, Маргарет, Бетті й інші героїні. Роман «Сестри під вранішнім сонцем» – книжка про дружбу, самопожертву, сестринство й співчуття, це зворушлива історія про відвагу, що читається на одному подиху.  

Нова книжка українського літературознавця Ростислава Семківа присвячена класиці, бо твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки чи Ольги Кобилянської – це «про досвід, важливість якого годі заперечити, і про істини, що вже визнані й більше не будуть поставлені під сумнів». Автор зауважує, що «українську літературну класику багато разів оголошували нудною, “сільською” та тривіальною». Пропагандистські наративи сусідньої імперії роками працювали над її знеціненням, та попри все наша література вистояла, довела свою дієвість, адже «Тараса, Лесю та Франка не просто так зображають у касках бійців і формі парамедиків – це визнання істинності їхнього слова». Ростислав Семків пропонує забути почуте й прочитане в школі, щоб відкрити для себе класиків наново, пізнати глибину їхніх творів. 

Спершу автор зазирає в історію світового літературознавства, щоб простежити, як формувалося поняття «класика», потім переходить до українського канону й тих, хто його укладав, урешті пояснює, як читати його книжку, щоб ефективно засвоїти інформацію. Далі йтиметься про класиків: Григорія Сковороду й пошук досконалого людського щастя, Івана Котляревського й маніфестацію української культурної автономії, Тараса Шевченка та нестримну свободу, Ольгу Кобилянську й фемінізм, Миколу Хвильового й віру в утопію, Василя Стуса й заклик до збереження людяності… Зручно структурована, написана з гумором, книжка Ростислава Семкова створена для того, щоб максимально принадити до української класичної літератури, бо вона, як констатує автор, – «це про вічність».   

Розповідь про цю книжку почнемо з тлумачення її назви, зокрема поняття «кроскультурний погляд». Кроскультурні студії, дослідження – напрям в антропології та суміжних із нею науках, наприклад, соціології та політології, який вивчає поведінку людини та суспільства в цілому, зважаючи на вплив, який здійснює на них культура. Кроскультурний погляд оперує чіткими даними, дослідженнями, порівнюючи їх, щоб зробити ґрунтовні висновки. Тому, коли книжка ад’юнкт-професорки Києво-Могилянської бізнес-школи, лекторки європейських вишів Марини Стародубської пропонує розібратися з тим, як зрозуміти українців, слід скористатися нагодою, адже «суспільство в нас складне й багатошарове, тож знати, як воно функціонує, буде аж ніяк не зайвим».   

«Якісні та сталі суспільні зміни можливі, тільки якщо відповідальні за їхнє впровадження розуміють спосіб мислення та підґрунтя поведінки людей, із якими мають справу», – переконана авторка. І не посперечаєшся. Тож уперед – розбиратися, що таке національна культура та менталітет, дізнаватися, звідки беруться цінності, аналізувати особливості турбулентного минулого України, шукати причини того, що українське суспільство є одним з найнедовірливіших у світі тощо. З книжкою Марини Стародубської робити все перераховане вище буде дуже цікаво.  

«Часто деякі регіони чи навіть цілі країни асоціюються в нас із певними ландшафтами. – міркує у вступі до своєї книжки гід у дику природу, лісівник Андрій Сагайдак. – [...] Типовий український краєвид традиційно зображають як «золоті лани під блакитним небом». Додамо до цього верби, соняшники та калину – й отримаємо ідилічну, але обмежену в реалістичності картину. Крім усього перерахованого, Україна має ще й болота, які людей необізнаних часто лякають. Мета книжки Андрія Сагайдака – зруйнувати негативний імідж мочарів, пояснивши, скільки всього цікавого приховує наша рідна поліська драговина. 

Автор розкаже, що росте і хто живе на болотах, пояснить, чому в них тисячоліттями зберігаються археологічні артефакти, акцентує на екологічній цінності трясовини й унікальності саме Поліських боліт, зупиниться на тому, чим розвиток людства завдячує цьому біотопу, зазирне в минуле, щоб згадати про болотяні промисли, якими займалися наші пращури, та допоможе розібратися в правдивості твердження про те, що болота рятують світ. «Загублений світ Полісся» – захоплива подорож, яка сподобається тим, хто не припиняє відкривати для себе Україну, про чиї дива, направду, нам ще дізнаватися й дізнаватися. 

Творчість американського письменника Сема Кіна – чудовий приклад того, як автор може реалізуватися в нон-фікшні, обираючи доволі різні теми: від хімії до нейронауки. «Насправді я дуже люблю розповідати історії і, плануючи книжку, передовсім шукаю саме захопливі сюжети», – ділиться Кін в передмові до «Загону неприкаяних», розкриваючи секрет свого ж успіху. У творчому доробку автора сім книжок, ледь не кожна ставала бестселером чи очолювала тематичні рейтинги Amazon. 

Щодо «Загону неприкаяних», фізико-пригодницької історії, як називає книжку Сем Кін, то в оригіналі видання вийшло 2019 року, отримавши чимало схвальних відгуків американської преси. Дійсно, розповідь про «науковців спеціального призначення», які «нишпорили Європою в пошуках секретів про найжахливішу загрозу, яку тільки можна уявити: нацистський проєкт атомної бомби» в автора вийшла, скоріше, захопливим шпигунським романом, що проситься на великий екран, ніж сухим історичним нон-фікшном. На сторінках «Загону неприкаяних» американські відчайдухи полюють на лауреата Нобелівської премії, талановитий бейсболіст стає ядерним шпигуном, а шлюбні угоди між науковцями укладаються так, щоб не проґавити дорогоцінний радій… Сем Кін залишився вірним собі, вхопившись за цікаву, але маловідому історію, у яку вклав не лише любов до фізики, але й свій беззаперечний талант оповідача.  

Свого часу американський журналіст і письменник Ешлі Венс зробив чимало для створення культу особистості одного підприємця, неоднозначність якого нині бʼє всі рекорди. Книжка «Ілон Маск. Tesla, SpaceX і шлях у фантастичне майбутнє» стала суперпопулярною, навіть в Україні її дарували десятками як корпоративний презент й перевидавали кілька разів. Звісно, мало значення, чий життєпис висвітлив автор. Але треба віддати належне Ешлі Венсу – він є чудовим оповідачем, який будує реальну історію так, що вона читається як пригодницький роман. Тому нема сумнівів, що його нова книжка «Продається небо» буде цікавою й захопливою.

«Пʼять років написання репортажів із чотирьох континентів» лягли в основу видання, присвяченого комерційному освоєнню космосу. Звісно, тут не обійдеться без SpaceX, їхніх падінь і злетів, але також йтиметься і про Planet Labs, компанію, яка «намагалася перевернути супутникову індустрію», Rocket Lab – розробника легких космічних ракет, родом із Нової Зеландії, про секретний аерокосмічний стартап Ventions і Stealth Space Company – групу ракетних інженерів, що прагнули «побудувати НАСА, але в мільйон разів дешевше і в сто разів швидше». Ешлі Венс написав книжку про відчайдухів і мрійників, у якій є й політичні інтриги, й історія ракетобудування, й погляд у майбутнє, у якому людина не припиняє мріяти про подорожі галактикою, нехай навіть за грубі гроші.