Книжки місяця10 нових книжок червня

Стріли Купідона непередбачувані, як і боги, які посилають людям випробування. Ми думаємо, що є вершителями власних доль. Та насправді залежимо від обставин, почуттів та емоцій рідних і коханих. От і Леся, героїня роману Софії Андрухович «Катананхе», опинилася в складній життєвій ситуації: її шлюб розпадається через зраду, донька-підлітка віддаляється, усе це відбувається на тлі повномасштабної війни серед людей, яких Леся не дуже то й прагне приймати й розуміти. 

Поки жінка мститься всім і за все, її чоловік Олекса переживає пристрасне й оповите символізмом кохання до іншої. Лінію його зради можна сміливо назвати одним із найкращих описів кризи середнього віку в сучасній українській літературі. Поки батьки з'ясовують стосунки, триматися здорового глузду намагається Тая, проходячи муки дорослішання, у яких є розчарування у друзях, розваги не за віком та омріяна собака Діна. Завдяки динамічному сюжету, яскравим персонажам, темам, що прописані авторкою прямо або приховані під флером напівнатяків, давньогрецькому міфу про мисливця Актеона та богиню Артеміду, що обрамляє всю оповідь, іронії в Софії Андрухович вийшов елегантний роман про людей і їхню здатність любити, що інколи хоч і дає збій, але робить світ прекрасним.

«Єдине, що я мав [...] – це шлях. – міркує Гнат, центральний персонаж нового роману Артема Чеха. – І я боявся його, ненавидів його, бо навіть не уявляв, де знайти сили для нової подорожі». Усе те, що відбуватиметься в книжці з колишнім українським кріпаком, солдатом російської імператорської армії, моряком, працівником північноамериканської залізниці й знову солдатом, але вже Армії Сполучених Штатів, назвати пригодами можна лише з першого погляду. Так, Гнат тікатиме від куль, перебуватиме за крок від смерті, знаходитиме кохання й дружбу, але його шлях є чимось більшим – дорогою до свободи. Власне, про це й роман Артема Чеха – про становлення особистості, визначеність із цінностями, прагнення волі. 

За внутрішніми трансформаціями Гната, якого всі називали Росіянином, читач стежитиме в реаліях кривавої громадянської війни в США (1861–1865 рр.). Тут треба віддати належне авторові, адже текст Артема Чеха містить стільки подробиць, деталей, навіть локальних жартів, для створення яких треба було опрацювати чимало матеріалу. Гнат дезертує з війська разом із колишнім рабом Семом. Вони зустрінуть Дональда й Хайке, брата й сестру, які мають свою неймовірну історію шляху до свободи… Разом вони боротимуться за життя, бо мають визначитися, ким є, а не ким хочуть бути.  

2023 року за роман «Довіра» Ернан Діас отримав Пулітцерівську премію. Це лише друга художня книжка в доробку письменника, перша – «Вдалині» – заслужила кілька премій і схвальні відгуки критиків. Її теж можна прочитати українською. Між іншим, автор особисто презентував свій дебютний роман в Україні 2019 року на фестивалі «Книжковий Арсенал». Але давайте про «Довіру». Розуміння словесної краси й задуму цього твору залежить від якості перекладу, адже роман Ернана Діаса побудований на різниці стилів оповіді різних розділів книжки.

У першій частині твору автор імітує стиль літератури США епохи джазу, коли краса життя, розкіш шалених статків поєднувалася з дослідженням внутрішніх переживань героїв, подаючи фактично роман у романі – «Зобов'язання» про фінансового магната та його дружину-меценатку. Потім оповідь перетворюється на чернетки автобіографії Ендрю Бевла, короля біржових операцій 1920-х років, далі – на мемуари письменниці, яка колись була його секретаркою, а наприкінці – на щоденник Мілдред Бевл, дружини багатія. Усі ці пазли складаються в єдину картину – талановитий, тонкий роман про владу, гроші, довіру в бізнесі та житті, кохання, ницість і велич духу.  

Книжка «Коханці-поліглоти» сучасної шведської письменниці Ліни Вулф спершу читається як еротичний роман, потім як оповідь про екзистенційну кризу, що перетікає в родинну сагу. Письменниця майстерно переплітає долі дуже різних персонажів, щоб урешті вийшов досконалий, наче павутиння, текст. Ні, у ньому неможливо заплутатися, бо оповідь Ліни Вульф чітка, хоча й має чимало несподіванок. 

Отже, про персонажів. Основних у романі три: Еллінор – жінка зі шведського села, яка вміє й любить битися, а головне – шукає ніжного чоловіка; Макс – письменник, бабій, його шлюб розпався, а найкращий роман написався аж на сконі літ; Лукреція – італійська аристократка, остання з роду, що занепав, яка потребує грошей, щоби зберегти родинний маєток і крихти самоповаги. Усі вони повʼязані між собою, зокрема романом «Коханці-поліглоти», який за сюжетом написав Макс, колись бачила Лукреція й знищила Еллінор. Кожна частина книжки подає розповідь про певний період життя одного з персонажів. Розмиті в часі й просторі, описані події та їхня суть викристалізовуються у фіналі книжки. Ліна Вулф примиряє всі бентеги персонажів, яким доводиться кохати, розчаровуватися, шукати своє місце в житті, щоб урешті порадувати читача гідним завершенням історії.

Якби дебютна книжка українського медійника Романа Голубовського мала епіграф, це б могли бути слова з оповідання американського постмодерніста Дональда Бартелмі: «Можливо, вас і не цікавить абсурд, але абсурд точно цікавиться вами». «З нами житиме еласмотерій» – збірка оповідань, яким не бракує оригінальності. Так, «Чоловік, який впав з верхньої полиці» розповість про глобальну змову одного таємного товариства, «Як казав мій дід» подарує мить тонкого життєвого гумору, 

«З нами житиме еласмотерій» змусить замислитися над цінністю стосунків, а «План № 2» – над ефемерністю буття. 

Щоправда, у «Венері Мілевській» і «Місії «Марія на яблуні» автор вдається до самоповтору, адже обидва оповідання фактично мають однакову тему – вплив інформаційних технологій на людей, реалізовану схожими художніми засобами. Лише в першому йдеться про те, як за допомогою хорошого піарника можна з посередньої попзірки зробити мученицю-патріотку, а в другому – як зруб дерева перетворити на святиню. На частину оповідань, що приваблюють оригінальність, припадатиме певна кількість текстів, які викликатимуть асоціації з творчістю то Орвелла, то Кафки, то Бартелмі, якого Роман Голубовський згадує в подяках до збірки. Впливи – це нормально, без них не було б тяглості літератури, орієнтирів, точок відліку. Головне – у грі з ними не загубити власну індивідуальність.

У книжці історикині Гульнари Адбулаєвої «Крим відкриє свій захопливий світ читачеві й проведе його історичним шляхом від античності до наших днів». Авторка зауважує, що минувщину півострова часто переписували та фальсифікували, зокрема Росія. Щось з історії Криму залишається маловідомим, щось і досі викликає суперечки. Попри це, книжка Гульнари Адбулаєвої «пропонує читачу зробити власні висновки про те, що відбувалося на півострові протягом століть, і по-іншому подивитися на події минулого».

Тож із видання дізнаєтеся, що Кримський півострів – одна з найдавніших колисок цивілізації, що давньогрецький поет Гомер в «Одіссеї» першим згадав про таврів – аборигенів Криму, з якими потім мирно співіснуватимуть скіфи, що за часів еллінів кримські міста перетворилися на економічні центри для багатьох народів Європи й Азії, що сармати принесли на півострів матріархат… 

Також Гульнара Адбулаєва розповідає про першу (1783 р.) і другу (2014 р.) окупації Криму росією, пише про депортацію кримських татар, приєднання півострова до України, продовжуючи свою оповідь до сьогодення, у якому не згасає надія, що «Крим має майбутнє, і його майбутнє разом з Україною».

Чотирнадцять років Мохамеду Ульд Слахі перебував у вʼязниці «Ґуантанамо», створеній урядом США для утримання підозрюваних у терористичній діяльності. За весь цей час йому так і не висунули звинувачення, але періодично катували фізично та морально. Під час перебування за ґратами Мохамеду Ульд Слахі вивчив англійську та написав книжку, що стала світовим бестселером, активізувала рух за захист прав незаконно увʼязнених, нагадала суспільству США, що мало старанно будувати демократію в інших країнах, було б добре мати її й на власних теренах.

«Писання стало моїм способом протистояти офіційній версії американської влади. – зауважує Мохамеду Ульд Слахі. – Я вважав людство своїми присяжними, хотів донести свою справу безпосередньо до людей». Рукопис історії вʼязня Ґуантанамо був готовий 2005 року, але його не опублікували, наклавши гриф «цілком таємно». Заборону зняли лише 2012-го. Урешті завдяки адвокатам Слахі та редактору Ларрі Сімсу книжку надрукували… «Щоденник Ґуантанамо» доводить, якою крихкою є свобода, а стереотипи – навʼязливими та руйнівними, також книжка підкреслює, що світ, який хтось за нас ділить на біле й чорне, не є аж таким однозначним. Між іншим, 2021 року на основі щоденника Мохамеду Ульд Слахі вийшов фільм «Мавританець» із Тахаром Рахімом, Джоді Фостер і Бенедиктом Камбербетчем у головних ролях.  

«Хакери і держави» – книжка Бена Бʼюкенена, американського науковця, спеціального радника з питань кібербезпеки та штучного інтелекту у Білому Домі, викладача. Автор вивчає «хаотичний театр кібероперацій», аналізуючи, як «хакери непомітно для широкого загалу змінили світ». Особливістю його книжки є те, що у виданні йдеться не лише про технології, а й про геополітику, бо, як констатує Бʼюкенен, «нищівні кібератаки та джерела інформації загострюють запеклу боротьбу між державами». 

Шпигуни зразка «холодної війни» відійшли на другий план. У наш час краще працюють операції в мережі, завдяки яким держави дестабілізують суспільства своїх супротивників. Про те, як усе це відбувається, і розповідає книжка Бена Бʼюкенена – захопливо та ґрунтовно. Її перша частина присвячена Агентству національної безпеки США та його розвідувальній діяльності, у якій є співпраця з, наприклад, Microsoft, Google та Apple, а також окремими державами. Далі автор зосереджується на стратегічному саботажі та його викритті, на цілеспрямованих хакерських операціях. Урешті робить невтішний висновок: «В умовах конфлікту інтересів, волі та світогляду держав вони й далі зламуватимуть одна одну». Тож нам усім слід дбати про безпеку власних даних і не забувати про протидію дезінформації. 

«Люди часто спотворюють свої стосунки та досвід, адже бояться визнати правду. – пише Недра Ґловер Тавваб, ліцензована психотерапевтка, експертка зі стосунків, популярна у США блогерка. – Але заперечення не дасть вам звільнитися від минулого». Її книжка покликана допомогти читачам розібратися у токсичних сімейних взаєминах, щоби виправити помилки, які роками псували щасливе спільне життя. 

Авторка пояснює, що ж, власне, таке – нездорова поведінка, зупиняючись на міжпоколіннєвій травмі, порушенні кордонів, співзалежності, нехтуванні та насильстві. У другій частині книжки Недра Ґловер Тавваб пропонує рецепти зцілення, розповідаючи, як будувати стосунки з людьми, які не хочуть змінюватися. Кожну тему психотерапевтка супроводжує як зрозумілими реальними прикладами, так і послуговуючись актуальними науковими дослідженнями, що робить видання не лише зрозумілим, але й професійно обґрунтованим. Від встановлення меж і сприяння відкритому спілкуванню до звернення за професійною допомогою – поради Тавваб є практичними й емпатичними. Аж настільки, що психотерапевтка окремими розділами подає розвʼязання проблем із різними членами родини: батьками, братами й сестрами, дітьми… Авторка наголошує на турботі про себе та важливості пріоритезації власного психічного здоров'я, що особливо надихає, якщо відчуваєш себе в пастці сімейних зобов'язань.