Книги місяця

The Village Україна обирає книжки місяця та пояснює, навіщо їх читати

Художня література

Ерве Ле Телльє «Аномалія»

«Нора-Друк»

Переклад із франц. І. Рябчія

Минулого року Ерве Ле Телльє з романом «Аномалія» став лауреатом престижної Гонкурівської премії. Але головне в цій книжці – не почесна нагорода, а враження, що залишаються після її прочитання. Найкращі й радісні, бо роман Ле Телльє – література струнка й вишукана, іронічна й філософська. В ній є гра з жанрами й блискучі діалоги, фантазія, що змогла не скотитися до стандартного «порядку денного» більшості сучасних прозаїків, перетворившись на мудру притчу про численні бентеги сучасної людини. Судячи з накладу книжки, що у Францій майже досяг рекордного мільйону примірників, читач скучив за літературою, що дає поживу для мозку та справжнє інтелектуальне задоволення.

Щоб не розкривати таємниць сюжету роману, лише зазначимо, що він має одинадцять персонажів (від французького найманого вбивці до нігерійського співака та семирічної доньки американського солдата). Всі вони опиняться в аномальній ситуації, що назавжди змінить не лише життя, але весь світ… Оповідь про кожного героя – перевірка читача на знання прозових жанрів. Щодо розмаїття конфліктів, то його теж буде більше ніж достатньо. «Аномалія» – це і роман у романі, що, за задумом автора, додає роздумів на тему вигадки, її меж, як і границь самої реальності. Книжка Ле Телльє читається на одному диханні, хоч і доведеться робити паузи на виписування влучних цитат.

Реймонд Карвер «Собор»

«Книги – ХХІ»

Переклад з англ. Ю. Паустовського

Карвер – важка артилерія американської малої прози, один із найяскравіших представників «брудного реалізму». Цей термін з’явився в 1980-х роках на позначення прози, яка зверталась до буденності, дрібних деталей життя і діалогів, що не виблискували філософською мудрістю. Драми, розіграні на кухнях чи перед телевізором, – ось пожива для dirty realism. Коли йдеться про найхарактерніших представників жанру, заведено згадувати Реймонда Карвера, Чарльза Буковскі та Кормака Маккарті.

Якщо не читали першого, але любите двох останніх, то і з Карвером складеться літературна хімія. Отже, збірка «Собор» в оригіналі вийшла 1983 року, отримавши схвальні відгуки критиків. До книжки увійшли дванадцять оповідань, кожне з них – наелектризована тривога, натягнуті струни емоцій. Карвер, лаконічний у мові та художніх засобах, не вдається до роздумів чи висновків, сенс написаного автором диктують безпосередні події твору. Тому вже від уважності читача залежить, чи помітить він тему скороминучості щастя і його відносності в оповідання «Пір'я», чи відчує втрачені надії на пошук нового «я» героя «Будинку Шефа», чи зможе зловити момент прозріння та внутрішніх змін персонажу «Собору»… Карвер прекрасний у своїй суворості й виборі життя без прикрас, відточеності кожного слова. Це вже класика, а її бажано знати.

Іда Фінк «Сад відпливає»

«Видавництво Старого Лева»

Переклад з пол. Н. Римської

Цю збірку польсько-ізраїльської письменниці вважають такою, що дає найкраще уявлення про її творчість, присвячену Голокосту. Від перших днів Другої світової війни з їхнім страхом, тривожністю, передчуттям завершення простого людського щастя, до настання мирного часу, просякнутого водночас болем і надією, – читач проходитиме шлях, що ніколи не має повторитися. Іда Фінк народилась 1921 року у Збаражі у заможній єврейській родині (тоді це була територія Польщі). Війна застала її у Львові. Незабаром родина Іди опинилась у гетто, звідки дівчина втекла із сестрою. На власному досвіді Фінк знала, як страшно чекати й розуміти, що життя твоє чи рідної людини може обірвати чиясь зла воля.

Оповідання письменниці – тонка, філігранна робота. Так, у першому у збірці й одному з її найвідоміших творів «Слід» Фінк вдається лише до напівнатяків на війну. Вона зосереджується на емоціях і почуттях персонажів. І тут не буде нічого зайвого. Пафос і заламування рук – не методи Фінк. Авторка уникає прямих згадок про насильство, адже одна крапля крові героя може вразити більше за весь гіперреалізм разом взятий. У її оповіданнях – біль втрат, пошук світла у найтемніший час, лавина спогадів… «Сад відпливає» важко читати, але є шрами, які не мають затягуватись заради пам’яті та неповторення страшних помилок минулого.


Ларрі Трамбле «Другий чоловік»

«Видавництво Анетти Антоненко»

Переклад із фр. Р. Нємцева

У передмові до роману Трамбле зазначає, що своїм твором хоче поставити кілька важливих запитань: «Чи прийнятніше для чоловіків домінувати над жінками? Чи менш прийнятно для жінки домінувати над чоловіком?» Для пошуку відповідей канадський письменник вигадує країну, в якій жінки помінялись місцями з чоловіками. З низки описаних культурних реалій можна припустити, що за основу для критики гендерної нерівності та примусових шлюбів береться мусульманський світ. Тож головний герой книжки – Самюель – гарний, здібний до навчання хлопець, стає другим чоловіком набагато старшої за нього Мадам. Він змушений терпіти сексуальні забаганки, скнарість і поганий характер жінки.

Але ще гірше – усвідомлювати, що став непотрібним родині й не має жодної можливості втекти чи якось змінити своє становище. Самюель знайомиться з першим чоловіком Мадам, знищуючи його своєю жорстокістю. Але потім стає другом для ще зовсім юного нового обранця владної жінки. Врешті свободу Самуель знайде тільки через смерть, бо іншого варіанту немає… Трамбле – талановитий оповідач, та він явно програє «Силі» Наомі Альдерман, в якій використано той самий прийом, але зроблено це з більшою глибиною і не аж зумовлено згаданим у попередній рецензії «порядком денним».

Петер Штамм «Швейцарське плато»

«Комора»

Переклад з нім. Я. Сотник

Аутсайдери, маленькі люди, чия мурашина метушня заважає змінюватись і бути щасливими – це основні персонажі оповідань відомого швейцарського письменника та журналіста. Штамм лаконічний, але по-своєму вимогливий до читача, адже його тексти потребують уваги й думання. Крапка в останньому реченні кожного з оповідань означає, що тепер ваша черга робити висновки й думати, чому персонаж вчинив так, а не інакше. Скажімо, навіщо піаністка з «Останній із романтиків» знищила філодендрон, яку таємницю зі світло-коричневої папки з оповідання «Крижаний місяць» намагалися розгадати мисткиня та наратор, що ж змусило сміятись священника, на чиї служби не приходили віряни?

Штамму подобається досліджувати кризи. Тому в одному з його оповідань зустрічається славіст, який завдяки дивній жінці в напівзруйнованому будинку розуміє, що життя може бути цікавішим за вигадку, в іншому – фермер, який не може знайти у собі сили на стосунки із жінкою, або пара, чиї почуття давно вивітрились, залишивши по собі гіркий присмак і почуття обов'язку. Письменник дасть кожному персонажу можливість змінити своє життя, ступивши лише один крок у бік від звичного маршруту. Когось читач засудить, когось підтримає, а в комусь, можливо, знайде схожість із собою.


Нон-фікшн

Георгій Коваленко «Олександра Екстер»

«РОДОВІД»

Переклад із рос. М. Панченко

Книжка, присвячена життю і творчості геніальної мисткині, представниці українського авангарду. Олександра Екстер разом із Казимиром Малевичем, Володимиром Татліним, Олександром Богомазовим, Давидом Бурлюком, Вадимом Меллером створювали нову художню мову, поєднуючи європейський модернізм з традиціями українського народного мистецтва. Український авангард досі є територією культурної боротьби, адже десятиріччями його представників позиціювати як «радянських» митців, натякаючи на те, що їхній унікальний творчий спадок належить країні-правонаступниці СРСР. У книжці Георгія Коваленка акцент зроблено на зв’язках Екстер із Києвом та Україною, що полягав не в оздобленні її паризької квартири, хоч там і вистачало традиційних українських килимів і вишивки, а образі міста у всій її творчості, колористиці та геометрії ліній.

Від живопису до створення театральних костюмів, від оформлення інтер’єрів до книжкової графіки – багатогранний талант Екстер давав результат, що увійшов в історію не лише українського, але й світового мистецтва. Важливо, що відтепер маємо видання, в якому подано докладний мистецтвознавчий аналіз її творчості, великий масив біографічної інформації й головне – репродукції робіт, від яких перехоплює подих.

Рут Бейдер Ґінзберґ «Моїми словами»

«Видавництво»

Переклад з англ. Н. Гриценко

«Культурна рок-зірка», символ боротьби за гендерну рівність, людина, яка довела, що американська мрія існує – все це про Рут Бейдер Ґінзберґ, юристку, суддю Верховного Суду США. Вона народилась в єврейській емігрантській родині. Між іншим, батько Рут потрапив до Нью-Йорка з Одеси. Ще в школі вона була однією з найкращих учениць, ще більші успіхи робила в Корнелльському університеті, а згодом і на юридичному факультеті Гарварда, де була однією з дев'ятьох жінок серед п’ятисот студентів-чоловіків. За словами судді Ґінзберґ, в житті їй завжди щастило, особливо ця фраза стосується заміжжя з чоловіком, який підтримував всі її ідеї та починання.

Саме останнім присвячено книжку «Моїми словами», бо це не автобіографія, а збірка статей, виступів Ґінзберґ і навіть уривків лібрето з опери, присвяченій їй, дбайливо зібраних і поданих Мері Гартнетт, юристкою, викладачкою, та Венді В. Вільямз, правозахисницею та докторкою права, які вирішили зафіксувати цінні думки легендарної особистості. Варто зазначити, що видання не буде аж таким легким чтивом. «Моїми словами» потребує розуміння того, як влаштована судова система США, і навіть знання юридичної термінології. Втім, навіть без них неважко відчути внутрішній вогонь Ґінзберґ, яка боролась за права жінок і вірила, що вони можуть змінити світ на краще.

Іван Черненко «Сміх у кінці тунелю»

«Віхола»

Від Чехова, Булгакова до Сакса та Марша – книжки лікарів, будь то художня література чи нон-фікшн, стабільно користуються популярністю в читачів. Комусь цікаво дізнатись про внутрішню кухню професії, комусь – отримати практичні знання про той чи інший напрям медицини. Щодо художньої літератури, то у виконанні медиків, а ними за освітою були, наприклад, Рабле, Шиллер, Моем, вона виходить емоційно тонкою й часто такою, що не боїться оголювати неідеальну людську натуру, в плані моральному, а не анатомічному, звісно. У світі аналогічної англомовної літератури тематика нотаток лікарів відійшла від просто мемуарів, порушуючи, наприклад, питання гендерної чи расової дискримінації.

Та про що ж писатиме український анестезіолог? Про недосконалість вищої медичної освіти з викладачами фріками, хабарями, відсутністю практики «в полі», про інтернатуру в районній лікарні, власні помилки й брехню пацієнтів, злидні державних медичних закладів, «спихотерапію» та лікарську практику, в якій COVID-19 посідатиме особливе місце… На початку книжки надміру веселий стиль оповіді, перенасичений трюїзмами, дещо дратує, але далі він вирівнюється та перетворюється на зрілий текст про відданість професії та необхідність промоції доказової медицини на державному рівні.

Ліел Лейбовіц «Стен Лi. Життя як комікс»

«Фабула»

Переклад з англ. В. Стельмаха

«Добро мусить щоразу перемагати зло, а злочинців має бути покарано», – йшлося к Кодексі коміксів. Далекого 1954 року посилена увага Конгресу США до змісту графічних романів, що, буцімто, негативно впливали на незрілу психіку підлітків, змусила видавців створити цей документ і слідувати йому. За шістдесят сім років, що розділяють теперішніх фанатів Marvel Comics та її кіновсесвіту, відбулося чимало змін в індустрії коміксів, як і у світі загалом. Тим цікавішою є персона Стена Лі, геніального редактора мальописів, який дав життя Людині-павуку, Тору, Халку, Залізній людині та багатьом іншим супергероям. Іронічний інтелектуал, що захоплювався класичною літературою, став справжньою легендою американської попкультури.

За свої дев’яносто п’ять років Стен Лі пережив Велику депресію, побачив розквіт індустрії коміксів, писав історії для Капітана Америки – найбільшого конкурсанта Супермена та Бетмена, служив в армії, упадав за жінками… Та книжка Лейбовіц виходить за межі біографії геніального сценариста графічних романів, подаючи ґрунтовний культурологічний підхід до розвитку жанру, що дивуватиме несподіваними висновками.

Кейті Мак «Повний кінець»

«Лабораторія»

Переклад з англ. А. Дудченко

Кейті Мак – астрофізикиня-теоретикиня, доцентка кафедри фізики в Університеті Північної Кароліни, популяризаторка науки. Попри назву книжки, її авторка – людина позитивна та дуже допитлива, бо передовсім прагне знань, шлях до яких і визначає життєве призначення деяких із нас. Отже, приблизно через п’ять мільярдів років «Сонце збільшиться, увійде у фазу червоного гіганта, «проковтне» Меркурів і, можливо, Венеру та перетворить Землю на вкритий магмою скам'янілий вуглик без ознак життя». Таким буде кінець світу, попри всі фантазії письменників-фантастів і витівки Таноса. Але що таке загибель нашої планети в масштабах Всесвіту? Авторка зауважує, що їй особисто хочеться осягнути неосяжне й поміркувати про кінець усього космосу. От і нагода познайомитись із наукою космологією ближче.

Що ж чекає на читача? Абераційний час, Великий вибух, сингулярність, космічна інфляція, ядерна взаємодія та ще чимало термінів і понять, у яких можна розібратись завдяки максимально легкому, наскільки це можливо у випадку космології, стилю Мак. Крок за кроком авторка розповідатиме про зародження, світанок Всесвіту, його розширення й про те, що це явище означає… «Повний кінець» – якісний наукпоп, здатний розворушити клітини мозку, хоч масштаби теми книжки подекуди дійсно важко осягнути.