The Village Україна зібрав найцікавіші художні переклади та нон-фікшн літературу, яку варто купувати у квітні.
Художня література
Джессіка Шеттак «Жінки в замку»
КМ-Букс
Переклад з англ. О. Щерби
Бестселер американської авторки, в основі якого ‒ дослідження почуття провини, історичної пам’яті, відносності брехні та права людини на щастя. Німкеня по матері Шеттак з її розповідей знала про жахи Другої світової війни і травми, які, як виявилося, переживали цілі покоління. «Історія є жахливим, довгим і брудним хвостом журби, яка згубно шурхотить позаду теперішнього» й особиста справа кожного, як жити з цим беззаперечним фактом.
Героїні роману обирають власні варіанти: Маріанна фон Лінґенфельс тримається благородства й справедливості, Беніта Фледерман ‒ сподівань на нове кохання, Аня Ґрабарек керується материнським інстинктом. Усі ці жінки є вдовами організаторів замаху на Гітлера, після завершення війни вони опиняються під дахом старовинного замку ‒ сховку і притулку, стіни якого пам’ятають пишні бали та богемні розмови. Роман Шеттак продовжує загальну лінію книжок на задану тематику, в яких йдеться про буденний героїзм тих, хто був у тилу, звірства солдат радянської армії та, звісно, світлий образ американських солдат у Європі.
Янн Мартель «Високі Гори Португалії»
Видавництво Старого Лева
Переклад з англ. В. Морозова
Останній на сьогодні роман канадського письменника, відомого українському читачеві за книжкою «Життя Пі». Обидва частково схожі за стилістикою й поєднані рисами сюрреалізму, за якими автор ховає неоднозначність світу, що нас оточує. Проте «Високі Гори Португалії» дещо складніші за структурою й закладеними смислами. Роман складається із трьох частин. Кожна з них оповідає історію про вдівця. Ось і перша наскрізна тема книжки ‒ чоловік без жінки ‒ розгублений, пригнічений і самотній. Щоб знайти другу, треба пережити роздратування, яке виникає при знайомстві з нещасним Томасом, що ходить вулицями Лісабона задом наперед.
У 1904 році він вирушає на пошуки реліквії, що здатна змінити віру усіх християн. Істина, яка відкривається Томасу, отримує розвиток у наступних частинах роману: «Ми мавпи, що вознеслися, а не ангели, що впали». Скільки в людині тваринного? Що таке справжня дикість? З чого складається віра? Чим ми стаємо, коли помираємо? Мартель дає несподівані відповіді у достойній художній формі.
Ремон Кено «З жінками по-доброму не можна»
Астролябія
Переклад з франц. Я. Тарасюк
Французький письменник, журналіст, перекладач, співзасновник експериментальної Майстерні потенційної літератури, співробітник видавництва «Ґаллімар», член журі Гонкурівської премії. Роман «З жінками по-доброму не можна» вийшов 1947 року. Ще з передмови автор починає гру з читачем, містифікацію, розповідаючи про книжку як про твір іншої людини ‒ сором’язливої і непоказної Саллі Мари, яка «дуже рано вийшла заміж». Вона нібито передала свій твір для перекладу французькою, адже авторську версію Дублінського повстання 1916 року навряд видали б в оригіналі. Нагадаємо, що йдеться про спробу ірландських повстанців здобути незалежність своєї країни від Великобританії.
Якось відважні й сп’янілі від передчуття свободи Джон Мак-Кормак з побратимами захопили головне поштове відділення Дубліна. І все б нічого, якби під час цього у вбиральні не зачинилася британка Ґерті Ґердл ‒ наречена командора Сідні Картрайта... Напівбожевільний, веселий, з віскі, пивом та усіма можливими штампами, що характеризують «справжніх ірландців», роман Кено є необтяжливим читанням для розширення читацького кругозору.
Деніел Кіз «Притулок пророцтв»
Клуб Сімейного Дозвілля
Переклад з англ. В. Куча
Роман відомого американського письменника, який полюбляв досліджувати глибини людської підсвідомості, вийшов 2009 року. У ньому Кіз звертається до теми тероризму ‒ його коріння, народження насилля як такого. Письменник акцентує увагу на тому, що у наш час головною зброєю є саме людина, а не техніка. Впливаючи на закамарки розуму, можна навіть янгола перетворити на демона. Так сталося із Рейвен Слейд. Та перед знайомством з нею звернемося до передмови, де зазначено, що у романі йдеться про об’єднання двох потужних екстремістських організацій, грецької «Сімнадцяте листопада» та іранської «Священні воїни народу», для атаки на США.
Операція отримала кодову назву «Зуби дракона»... Отже, про Рейвен Слейд. Найкраща студентка акторського мистецтва у Вейбриджському університеті, сестра-волонтерка в афінській божевільні, де перебувають військові з посттравматичним синдромом. Вона страждає на депресію і має схильність до самогубства. Рейвен випадково піддивляється секретні документи про підготовку теракту. Через це дівчина потрапить у полон, де дізнається чимало шпигунських таємниць і подробиці про маніпулювання людським розумом. «Притулок пророцтв» стилістично відрізняється від більш відомих творів Кіза й залишає після себе відверто суперечливі почуття.
Крістіан Ґе-Полікен «Вага снігу»
Видавництво Анетти Антоненко
Переклад з франц. Р. Нємцева
Молодий чоловік вирушає до батька, якого не бачив уже багато років, дорогою потрапляє в автомобільну аварію. Люди із закинутого десь у горах селища рятують його. Нянькою оповідача стає загадковий Маттіас ‒ друг, тиран, майстерний кухар і любитель розповідати історії. Їхня спільна домівка стоїть на краю села, засипаного снігом. Усю довгу зиму їм доведеться боротися за життя, за збереження людської подоби, віри та надії на прихід весни. Як? За допомогою уяви, яка є «одним із проявів відваги». «Ми хотіли втекти від того, що нам було приготовано, і ось нас поглинула послідовність речей. Ми у череві зими, в її нутрощах. І у цій гарячій темряві ми розуміємо, що ніколи не вдасться втекти від того, що повинно трапитися», ‒ у лаконічній, емоційно гострій, як кристали снігу, оповіді канадського письменника йдеться про свідому й випадкову втечу, про вразливість людини перед силами природи й тією невідомою силою, що визначає долю кожного.
Нон-фікшн
Девід Райх «Хто ми такі? Походження людини крізь призму ДНК»
Наш Формат
Переклад з англ. А. Марховської
Популяційна генетика ‒ наука, за допомогою якої можна дослідити минуле людства, моделі розселення народів і ще багато цікавого. Одним з її піонерів був професор Стенфордського університету Лука Каваллі-Сфорца. Його дослідженням, їхньому більш поглибленому трактуванню, яке стало можливим завдяки сучасним технологіям, і присвятив свою книжку Девід Райх, генетик, професор медицинської школи Гарвардського університету. Поштовхом для нових напрямів науки стала «революція стародавньої ДНК». Можливість виділити й дослідити ДНК з кісток, скажімо, неандертальців може змінити усталені погляди на давноминулі масові переселення. Автор переконаний: «ми маємо доступ до багатющого масиву знань, що містяться у стародавній ДНК, а вона, своєю чергою, слугує більш вичерпним джерелом інформації про пересування популяцій у минулому, ніж традиційні засоби археології та лінгвістики». Як виникла африканська гіпотеза походження людини? Як рід діяльності впливав на мову? Денисівська людина ‒ хто це? Що таке змішані популяції? Книжка Райха розглядає питання, глобальність яких змусить не раз затамувати подих.
Нільс Бюттнер «Ієронім Босх. Видіння і кошмари»
Фабула
Переклад з англ. І. Шевченко
Виставки робіт Босха збирають сотні тисяч відвідувачів. Мистецтвознавці не втомлюються їх вивчати і трактувати, сперечаючись про походження чи датування. Геніальність художника з нідерландського Гертогенбоса вже давно не піддається сумнівам. Та чи був він зрозумілим для своїх сучасників? Нільс Бюттнер створив ґрунтовне дослідження про життя і творчість Ієроніма Босха, яку варто прочитати хоча б для того, щоб не повторювати дурниці, поширені в інтернеті.
Звісно, багато чого в ній будується на обґрунтованих припущеннях, адже письмових відомостей про митця збереглося не так багато. Та автору вдається заглибитися в добу Босха, так зване Північне Відродження, коли художники не були голодними, накопичуючи солідні статки на чужій надмірній набожності. На думку Бюттнера, велика кількість робіт митця підтверджує думку, що їхньою головною метою було «сприяти спасінню душі заможних донаторів». Дослідник пише про еволюцію стилю Босха, його власну систему символів, свободу творчості. З усього прочитаного складається повний, але дещо неживий образ митця, якому вже не уникнути постаменту.
Ален Бадью «Етика. Есе про розуміння Зла»
Комубук
Переклад з франц. В. Артюха, А. Рєпи
Книжка визнаного сучасного французького філософа, присвячена розумінню зла. Бадью по-своєму є панком від філософії. Йому кортить поставити з ніг на голову те, що десятиліттями не викликало заперечень. Скажімо, свою «Етику» Бадью називає філософською інтервенцією, що «народилася з теорії люті». Автор постає проти «жалюгідного моралізму», гуманітарної ідеології та політики упокорення. На його думку, неправильно визначати Добро, виходячи зі Зла, бо тоді погане виявляється первинним. Завдяки есею Бадью читач зможе знайти для себе оригінальні пояснення таким явищам, як консерватизм, жертовність, етика процесів, а головне ‒ безліч приводів для інтелектуальних дискусій. «Істина ж у тому, що якщо ми хочемо залишатися у царині мислення, яке було б нерелігійним і водночас справді сучасним щодо істин нашого часу, то маємо беззастережно полишити будь-яку етичну проповідь про іншого та його “визнання”», ‒ погодьтеся, цитата, варта окремої армії диванних експертів.
Елісон Ґрін «Спитай у керівника»
Vivat
Переклад з англ. А. Клімовської
Більшу частину життя ми проводимо на роботі. В офісі доводиться спілкуватися з іншими людьми, миритися з їхніми недоліками, підлаштовуватися, дертися вверх кар’єрними сходами. Все це дуже втомлює навіть затятих оптимістів та екстравертів. Щоб спростити робоче співіснування, Елісон Ґрін, кар’єрна консультантка, створила блог з практичними порадами ‒ askamanager.org. Про те, що такий формат дуже на часі, красномовно свідчила статистика ресурсу, що швидко сягнула двох мільйонів відвідувань на місяць.
Книжка, що має аналогічну назву, містить дещо іншу інформацію, спеціально створену для друкованого видання. У ній зібрано 180 універсальних порад, поділених на три теми: «Розмови з вашим начальником», «Розмови з вашими колегами», «Як розмовляти, коли начальник ‒ ви», «Про що говорити на співбесіді». Кожна з них, по суті, вчить однієї корисної навички ‒ говорити. Про свої проблеми, очікування, пропозиції ‒ про те, що не варте замовчування та внутрішньої гризоти.
Дональд А. Норман «Опанувати складність»
ArtHuss
Переклад з англ. П. Білака
«Моє завдання ‒ дослідити природу складності, показати її глибину, багатство й красу. А водночас ‒ боротися проти зайвих ускладнень, проти довільної та примхливої природи багатьох наших технологій. Поганому дизайну немає виправдання. Гарний дизайн може допомогти приборкати складність ‒ але не шляхом спрощення, адже уникнути складності не вдасться, ‒ а шляхом керування нею», ‒ пише Дональд А. Норман, директор лабораторії дизайну в Каліфорнійському університеті, професор.
Його книжка є, по-перше, своєрідним посібником з купою практичних порад і наочних прикладів для тих, чиї ідеї впливатимуть на життя менш креативних індивідів, по-друге, дослідженням міжвидового зіткнення людей і машин. Норман цілком слушно зазначає, що страх багатьох із нас перед сучасними технологіями пов’язаний саме з необґрунтовано складним дизайном. Автор вчить чітко відчувати різницю між зрозумілим та ускладненим, сприймати простоту як частину життєвої філософії, оптимізовувати ті чи інші розробки ‒ коротше, партнерству між дизайнерами та кінцевими споживачами, як би це не ранило творче ego перших.