The Village Україна зібрав найцікавіші художні переклади та нон-фікшн літературу, яку варто купувати у березні.

Текст: Ксеня Різник

Художня література

Арундаті Рой «Бог Дрібниць»

Видавництво Старого Лева

Роман індійської письменниці та соціальної активістки Арундаті Рой з’явився у світі 1996 року. У 1997-му отримав одну з найпрестижніших премій серед англомовної літератури – Букерівську. За один рік Рой здобула відомість і повагу критиків та фанатів, які чекали на її наступний роман 20 років («Міністерство найвищого щастя» вийшло торік). «Бог Дрібниць» – це не просто історія про Індію та її консервативність, це історія про одну із можливих Індій, не схожу на інші. Штат Керала, рідний штат Рой, і місце подій роману – штат із найбільшою кількістю християн та водночас комуністів у країні. Поєднання консервативних поглядів, суміш релігій та ідеологій – усе це в одній книжці. «Бог Дрібниць» – це трагічна історія двійнят Ести і Ракель та долі їхньої матері – Амми. Вона спочатку вийшла не за того заміж і покинула родину, а потім ще й пішла від нього, повернувшись до рідних. Родина їй цього не пробачила. Але найбільше їй не пробачили любов до чоловіка не зі своєї касти. Цілі покоління в одному домі із своїми поглядами на життя, страждання через відокремленість від світу, а водночас і всі східні декорації – із фабрикою солінь та манговими деревами, мангустами та ящірками. Рой вдалося змалювати таку Індію, яка далеко виходить за рамки стереотипів та уявлень західного світу, проте не менш цікаву і загадкову.

Алі Сміт «Як бути двома»

Фабула

Ім’я Алі Сміт, шотландської письменниці, торік фігурувало в закордонній пресі не один раз. По-перше, вона стала однією із двох письменниць із прізвищем Сміт (разом із Зеді Сміт), які увійшли до рейтингу найпопулярніших письменників у Британії. По-друге, її найновішому роману «Осінь», в основі якого тема брексіту, пророкували Букера. Хоча й роман не переміг, перебування у короткому списку вже виділяє його серед інших. Роман «Як бути двома» (2014) також потрапив до короткого списку, а ще отримав щонайменше чотири британські премії. Алі Сміт пророкують Нобелівку, її прозу вирізняють за кількість поетичних інтертекстів та підхід до теми брексіту в художній літературі. «Як бути двома» – буквально два романи в одному. Дві начебто зовсім різні історії, із різними часовими проміжками (у 400 років різниці), просторами Британія-Італія та різними героями. Проте відчуття, що ці дві історії насправді одна, не покидає до кінця. Дівчинка Джордж втратила матір. Ця втрата говорить до неї із усіх-усюд. Її мати була активісткою та журналісткою, а ще любила мистецтво. Вона возила своїх дітей роздивлятися картини до Італії. Франческо – художник з XVI століття, який малював одну із них. Про нього відомо мало, тим паче те, що він був жінкою. І вона також втратила матір, коли була підлітком. Історії схожі, проте не ідентичні. Про жінку в мистецтві, підліткове сприйняття дійсності та відчуття втрати, а ще про те, як бути двома.

Ґейл Ханімен «З Елеанор Оліфант усе гаразд»

Клуб сімейного дозвілля

Із самої назви стає зрозуміло, що із Елеанор Оліфант не все гаразд. Головна героїня дебютного і вже зіркового роману – самотня жінка середнього віку із труднощами в соціальному та особистому житті. Це перший роман 40-річної шотландки Ґейл Ханімен, який своєю темою та й історією авторки дає зрозуміти – нове життя можна почати завжди. «З Елеанор Оліфант усе гаразд» отримав престижну британську премію Коста та потрапив у всі можливі рейтинги сучасної літератури за минулий рік. Ханіман зачіпає не нові теми – самотність, депресію, важке дитинство, життя із деспотичною матір’ю. Але робить це просто та органічно. Головна героїня не викликає антипатії чи надмірного співчуття, вона людина, яку легко можна побачити серед своїх знайомих. Елеанор працює у компанії, де є чіткий поділ на творчих і нетворчих працівників. З колегами майже не спілкується. Щоп’ятниці замовляє піцу в супермаркеті «Теско», купує пляшку вина та дві горілки. Десь на цьому етапі стає зрозуміло, що з Елеанор не все гаразд. На вихідних вона сидить удома наодинці. А потім знову повертається до звичного ритму. Історія на перший погляд типова і навіть у багатьох моментах оманлива. Хочеться погодитися з назвою і далі читати просту і трішки кумедну оповідь Елеанор. Та навіть у таких історіях бувають зміни. В її житті з’являється друг, колега Реймонд, а потім Семмі, якому вони рятують життя, і все стає трішки інакше.

Крістіан Крахт «Імперіум»

Книги – XXI

Біографія швейцарського письменника Крістіана Крахта, сина відомого видавця, уже сама собою схожа на захопливий роман. Із самого дитинства письменник подорожував США, Канадою, Францією, Центральною та Південною Америками, Бангкоком та Катманду. «Імперіум» не перший роман Крахта, проте відзначений премією Вільгельма Раабе у 2012 році. Події роману «Імперіум» починаються з того, що молодий Август Енґельгардт (реальна особа), вегетаріанець, нудист і філософ, вирушає до німецької Нової Гвінеї. Надворі 1902 рік. Йому противні німецькі колонізатори, з якими він мандрує на одному кораблі. Він мріє про власну ідеальну колонію та орден Сонця. Для неї потрібно зовсім мало: острів та кокосові горіхи. За переконаннями Енґельгардта, саме вони є втіленням досконалості і є ідеальною їжею для пізнання Бога. Герой-фантазер і страшний ідеаліст із своїми фантастичними ідеями врешті стає ледь не останнім колонізатором далеких земель. Ця історія екзотична та незвична, а фантазія та вигадки перемішуються із реальністю того часу і тонкою іронією автора. Мова його вигадлива, а текст переплетений з ілюстраціями. Історія, за словами критиків, на межі гумору та горору.

Кім Тхюї «RU»

Видавництво Анетти Антоненко

В’єтнамська література не є частим гостем серед перекладних новинок. Цього разу екзотика помножена на два – Кім Тхюї є канадською письменницею із в’єтнамським корінням. У історії під назвою «RU» (із французької – струмок; з в’єтнамської – колискова) авторка розповідає історії із важкого дитинства та менш легкого дорослішання жінки Нгуєн Ан Тінь. «Моє ім’я – це просто варіація маминого, адже одна лише крапочка під літерою «і» мене від неї відрізняє, відділяє і, зрештою, нас роз’єднує». Поневіряння у поєднанні із східною манерою оповіді історій, яка робить ці їх трішки магічнішими, ніж вони є насправді, утворюють дивний ефект. Ми спостерігаємо за життям Нгуєн Ан Тінь крізь кадри-історії: від народження у великій та заможній сім’ї у В’єтнамі, поневірянь із незнайомими людьми на човні на шляху до Малайзії після війни і до пригод емігрантки у Квебеку, в Канаді. А на фоні цього маємо поетичну історію родини та близьких стосунків між батьками та дітьми. Роман отримав чимало визначних літературних премій, зокрема і найпрестижнішу в Канаді – Премію генерал-губернатора серед франкомовних творів у 2010 році.

Нон-фікшн

Бріджит Квінн «Неймовірні. П’ятнадцять жінок, які творили мистецтво та історію»

ArtHuss

Американська дослідниця мистецтва Бріджит Квінн не лише створила книжку про 15 жінок-мисткинь, вона відкрила 15 нових для широкого кола імен. Артемізія Джінтелескі (доля якої органічно переплітається із героїнею роману «Як бути двома»), Юдит Лейстер, Роза Бонер, Едмонія Льюїс – ці та інші імена, швидше за все, будуть для вас новими. Хоча про їхніх сучасників – Караваджо, Давида, Поля Гогена чи Вінсента ван Гога ви ймовірно щось чули. У кожному з розділів авторка приділяє увагу контексту, скороченій біографії та визначним творам мисткинь. Завдяки яким цих жінок можна не лише поважати, а й захоплюватися ними. Квінн розповідає водночас свою історію: про студентку-мистецтвознавицю, із пірсингом та масивними черевиками, яка одного дня почула від лектора, що дружина Поллока – Лі Краснер була не менш талановитою мисткинею, однак залишилася для світу в статусі «дружини митця». У всіх 15 історіях присутня авторка, і це робить есе ближчими читачу. Кожне із них має портрет від ілюстраторки Лізи Конгдон. А 16-те місце Квінн пропонує зайняти кожному, кого надихнуть ці історії.

Річард Фейнман «Та ви жартуєте, містере Фейнман»

Наш формат

Річард Фейнман – американський фізик, основоположник квантової електродинаміки, один із розробників атомної бомби та лауреат Нобелівської премії з фізики 1965 року, уособлює в собі образ генія. Його мемуари (записані друзями, із якими він грав на барабанах) є добіркою жартівливих і не дуже історій, які цей образ роблять ще більш виразним. Хлопчик, який навчився сам ремонтувати радіоприймачі, школяр, який розгадував будь-які головоломки, студент, який розігрував одногрупників та у всьому намагався знайти логіку і зв’язок. У книжці Фейнман не постає як геній за дубовим столом і зі зморщеним чолом. Ні, радше таким, як на обкладинці – з усмішкою та нестримною цікавістю до всього на світі. Фізики у цій книжці не так багато, щоб вона відлякувала гуманітаріїв. А от гумору якраз вдосталь, щоб привабити усіх, хто його цінує. Зробив усе, щоб зберегти жарти та органічно їх перенести в українську – Микола Климчук. Український переклад виходить якраз до 100-річчя з дня народження Фейнмана.

Метт Рідлі «Геном. Автобіографія виду у 23 главах»

КМ-Букс

Метт Рідлі – британський науковець і журналіст, автор науково-популярних книжок про еволюційну психологію статевого відбору; природну тенденцію торгівлі товарами і послугами; історію та роль генетики. «Геном» автор поділив на 23 розділи – за кількістю хромосом людини. Кожен із розділів розкриває одну з тем: історія генів, походження видів, історія та дискусії відомих генетиків, навколишнє середовище, інтелект і як усе це стосується генів. Рідлі простою мовою для широкої аудиторії пояснює те, з чого усе починалося в генетиці, і що у ній відбувається тепер. А крім того, «Геном» – це добірка цікавих фактів: що геном людини і шимпанзе збігається на 99%, граматика – вроджений інстинкт, а ракові клітини виникають у тих тканинах, в яких відбувається найбільший поділ клітин. Саму книжку Рідлі називає куховарською книжкою. Дотепно та цікаво про те, із чого ми складаємося і як це впливає на наше життя. Книжку радили до прочитання видання Nature, The New York Times і The London Review of Books.

Кендіс Міллард «Герой імперії»

Наш формат

Навіть без перевірки можна упевнено сказати, що про Вінстона Черчілля написали десятки (якщо не сотні) книжок. І як демонструє кінематограф та Оскарівський комітет, ця тема та герой – вічні. Чим же цікава робота Кендіс Міллард, колишньої редакторки National Geographic та авторки книжок про відомих політиків? «Герой імперії» – це біографія Черчілля у період, який передував його політичній кар’єрі. Це історія про молодого, дуже амбітного, не завжди мудрого – у молодому віці Черчілль понад усе хотів брати участь у поєдинках та у найбільш запальних битвах під час війн – марнославного (що йде врозріз із тогочасними уявленнями про ідеального британського управлінця) чоловіка із дуже відомої та не надто багатої сім’ї. Перше, що впадає у вічі в історії Міллард – відомий нам усім образ Черчілля не руйнується. У книжці змальовані ті ж авантюрні риси, за втілення яких актор Ґарі Олдман отримав «Оскара». Молодий Черчілль довго не міркував, а сідав на пароплав і вирушав у місце бойових дій. Не чекаючи військової посади, йшов на війну журналістом. Це також історія про полон і перші політичні амбіції. Це історія про те, як Черчілль став таким, яким ми його знаємо.

Віра Агеєва «Візерунок на камені. Микола Бажан: життєпис (не)радянського поета»

Видавництво Старого Лева

У «Візерунку на камені» літературознавиця Віра Агеєва робить так, щоб образ письменника Миколи Бажана став чіткішим та вийшов за межі «українського класика, якого вчать у школі». Бажан – поет XX сторіччя, а це означає мандрівку через стилі та напрямки (футуризм, бароко, романтизм), історичні перипетії та політичні ідеології. Син петлюрівця, а згодом голова українського радянського уряду. Нагороджений орденом Леніна та усіма радянськими літературними відзнаками і водночас у списку на номінацію на Нобелівську премію. Звісно, від якої змушений відмовитися. Перекладач зі східних мов, зокрема Шота Руставелі та Алішера Навої. Народився в Кам’янці-Подільському, дитинство минуло в Умані, жив у двох столицях – Харкові та Києві. У Харкові – у тому самому будинку «Слово» разом із Михайлем Семенком. Бажан – людина з епохи, до якої потрібно було пристосовуватися, якщо було бажання жити. Однозначної оцінки не має жодна біографія. «Візерунок на камері» розповідає про ті різні, маленькі, парадоксальні кроки, які й зіграли роль у житті письменника, вплинули на його творчість і зробили цікавим для нас.