Хвилина мовчання – це коротка практика, яку створили для одночасного горювання присутніх, а також вираження глибокої поваги до загиблих і проживання скорботи. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну загальнонаціональна хвилина мовчання проводиться щодня о 9:00 – для вшанування пам’яті загиблих унаслідок цієї війни.

Оксана Довгополова, кураторка та співзасновниця платформи «Минуле / Майбутнє / Мистецтво», в часописі «Україна Модерна» ділиться думкою про те, що багато сьогоднішніх практик меморалізації й ідей для осмислення трагедії мають спільний лейтмотив – турботу. 

«Українське суспільство є надзвичайно травмованим... Але є й така тоненька лінія надчутливості та турботи, яка стала можливою саме під час війни, коли всі дуже близько підійшли до межі буття та готові розділити біль інших… Можливо, саме ця нота стане базовою в новій мові пам’яті, що формується сьогодні в Україні», – пише Оксана Довгополова.

Ми розпитали українські заклади про те, як і чому вони практикують хвилину мовчання, як це впливає на рутину щоденних завдань і як реагують гості, а також чому зупинитись і віддати шану часто виявляється не тільки даниною пам’яті, а й актом турботи про себе. 

«Дружба», Parking coffee, «Щиро»

Серед гостей наших кавʼярень і спортивного хабу є ті, хто були нашими гостями, несли службу й загинули під час виконання бойових завдань, є гості, які втратили чоловіків, братів, сестер, друзів, дітей. 

Ми як команда, яка щодня спостерігає за великою кількістю людей та акцентовано працює над класним вайбом і сервісом, помітили, що частина людей, на жаль, забуває, завдяки кому ми продовжуємо насолоджуватися тими щоденними речами, до яких звикли.

Дізнавшись про культуру хвилини мовчання від військовослужбовиці Олени Риж ми вкотре усвідомили, наскільки це важливо. Хоч це всього одна хвилина, коли все має зупинитися – у неї варто подумати про тих, хто сьогодні вже не може випити каву або потренуватися на ранковій силовій. Саме цю культуру ми маємо нести та прищеплювати наступним поколінням.

– Давид Гороховський, співзасновник закладів

Bwtc Cafe&Roasters 

Ми запровадили хвилину мовчання у травні 2024 у кав'ярні та на виробництві. Поштовхом до дій стала лекція від Ірини Цибух на початку травня у Veteran Hub. Вона детально та структуровано, посилаючись на дослідження, обґрунтувала важливість публічної культури пам'ятування про тих, завдяки кому ми маємо цей день. 

Першу хвилину мовчання Bwtc cafe присвятили нашому гостю, який загинув минулої осені – Роману Скрипці. Вважаємо, що хвилина мовчання має бути частиною життя всіх українців. Памʼятати – важливо та необхідно. Це хвилина честі бути однієї крові та країни з людьми, які виборювали нашу свободу.

Спочатку, звісно, думали й про те, як гості реагуватимуть на те, що їх не обслуговують у цей момент. Та для нас стало великою підтримкою, що відвідувачі одразу ж розуміли, що відбувається (звук, виведений на акустику, і стоять таблички на касі), і теж приєднувались. Не було жодної людини, яка б пішла в цей час.

– Яна Білим, керівниця BWTC Cafe&Roasters 

«100 років тому вперед», «Полтава», «Інші»

Україна повинна зупинятися щодня о 9:00, щоб ушановувати полеглих військових. Це одна хвилина, яка, однак, має важливе значення. Це про вдячність і повагу, культуру памʼяті та вшанування захисників України.

Це просто й необхідно. Тому й усі наші заклади («100 років тому вперед», «Полтава», «Інші»), і дарк кітчени на хвилину зупиняються та мовчать. Ми робимо це самі й закликаємо всіх українців привчитися до цієї простої звички.

– Ольга Часовська, маркетологиня холдингу «Інакші»

«Спельта»

Ми думали про те, що хвилина мовчання має звучати в нашому закладі доволі давно. Наважились на впровадження наприкінці цього серпня й дуже раді, що наші колеги та гості підтримують цю ініціативу – встають для вшанування або просто схиляють голову.

Розуміємо, що заклади харчування можуть мати сумніви, чи доречна така доволі сумна й нетипова для ресторанів дія посеред жвавого сніданку о 9:00, чи не пригнічує це настрій. Але зі свого боку ми маємо завжди памʼятати, завдяки кому маємо можливість загалом снідати на літніх терасах Києва чи спокійно працювати. 

Герої не мають бути забутими, ми маємо бути вдячними та вшановувати їхні подвиги.

– Галина Дунай, операційна директорка «Спельта» та Foodspot

Cheese Bakery

На одній із наших локацій, на вулиці Галицькій у Львові, ми ледве не щодня бачимо прощання із захисниками, які відбуваються на площі Ринок. Хвилина мовчання для всієї команди Cheese Bakery й для наших гостей – це більше про внутрішню потребу, ніж про вимоги чи стандарти.

Зупинитися у вирі робочих завдань, щоби віддати шану полеглим героям і згадати тих, хто віддав життя, боронячи країну. Це нагадування про те, кому ми завдячуємо можливістю жити вільне життя, снідати в улюблених закладах, вести бізнес і планувати завтрашній день. І також про необхідність щодня допомагати військовим.

– Таня й Андрій Микитини, співзасновники Cheese Bakery

First Point

Ми почали практику хвилини мовчання в кінці травня цього року – після великого івенту від проєкту «Вшануй», який вела Ірина Цибух. Власне, подія була створена для того, щоб розпочати діалог про пам’ять із малим бізнесом. Думаю, що в Іри був талант надихати людей на важливі дії. 

Члени нашої команди служать на захисті України й зараз у ЗСУ, серед наших гостей також багато військових і волонтерів. Ця хвилина й для них теж, це наш прояв поваги та вдячності. 

Гості підтримують, майже всі встають, а ті, хто не встають, найімовірніше, перший раз попадають на хвилину мовчання. На нашу думку, така традиція в певному сенсі єднає людей, без необхідності щось казати. У кожного є про що помовчати.

– Ольга Кустенко і Юрій Бездітний, співвласники First Point

Bakehouse

До загальнонаціональної хвилини мовчання приєдналися цьогоріч у липні. Для нас це про те, щоб віддати шану тим, завдяки кому ми все ще маємо можливість жити у вільній країні. Тим, хто поклав своє життя у війні Росії проти України й тим, кого ми не маємо права забувати. 

Це наш спосіб пам‘ятати, щодня подумки дякувати й нагадувати собі, що маємо бути гідні кожного Героя. Ініціатива йшла від команди. Нам дуже пощастило працювати зі свідомими людьми, а, відповідно, каталізатор – це завжди люди. 

Скажу відверто, що не маю відповіді на питання, як сприймають ініціативу гості. Зупиняються, звісно, думаю, що подумки дякують теж. Але ми долучилися до акції насамперед для себе. Немає цілі когось «навчати», заражати ідеєю чи щось у цьому дусі. Ми робимо те, що важливо для нас.

– Ярина Удала, керівниця Bakehouse Garage

«Кафе Марія»

Ми живемо в часи, коли в кожного є близькі, друзі, колеги або знайомі, які стали частиною війська. Це реальність. На нашу думку, памʼятати та шанувати тих, хто віддав найцінніше за нашу країну, – наш обовʼязок і відповідальність. Ми як проєкт беремо на себе відповідальність популяризувати хвилину мовчання серед наших гостей і в суспільстві загалом. 

Протягом уже декількох місяців щоранку о 9:00 ми зупиняємо роботу кафе та шануємо полеглих воїнів. Для нас це вже є частиною рутини. Приємно бачити, що щоразу все більше гостей долучаються до нас у цю хвилину.

– Марія Підвисоцька, комунікаційна менеджерка «Кафе Марія»