У День пам’яті загиблих захисників, який відзначають 29 серпня, ресторани зарезервують столик на честь полеглих героїв. Акцію «Стіл пам’яті» вже вдруге проводять в Україні. Її ініціювала Марія Грабар, дружина загиблого захисника Іллі Грабара. Торік у ній узяли участь 100 закладів. 

Цьогоріч акцію організовують благодійний фонд імені Іллі Грабара спільно з платформою пам’яті «Меморіал». Для участі зареєструвалися вже близько 400 закладів в Україні та за її межами. Приєднатися до ініціативи можна, заповнивши коротку гугл-форму до 20 серпня (включно). Розповідаємо, що для цього потрібно, а також ділимося досвідом закладів, які вперше й вдруге долучаються до акції.

Яким буде «Стіл пам’яті»?

Заклади можуть сервірувати стіл у власному фірмовому стилі. Організатори лише пропонують доповнити його деякими символами:

  • свічник зі свічкою (свічка – символ життя, що обірвалося); 
  • соняхи у квітковій композиції (символ Дня пам’яті Захисників); 
  • жовто-блакитна стрічка (як символ Батьківщини, за яку вони віддали життя). 

Також на столі буде табличка, що пояснюватиме місію акції. Заклад може доповнювати стіл іншими атрибутами чи присвятити його конкретній людині, яку хочуть згадати цього дня.

   

Євген Клопотенко

шеф-кухар, ресторатор

   

Пам'ятати, завдяки кому ти можеш прокидатися, дихати, жити

   

Заклади: 

• «100 років тому вперед», Київ, вулиця Володимирська, 4

• «Полтава», Київ, вулиця Князів Острозьких, 2

• «Кафе.Інші», Львів, Соборна площа, 2А

• Коктейльний бар-ферма «Інші», Львів, вулиця Федорова, 12

• Полтавський стрит-фуд «У Інни», Київ, вулиця Хрещатик, 28/2

Неможливо пройти повз, коли йдеться про людей, які віддали своє життя за Україну та за наше майбутнє. Ми повинні щодня говорити та пам’ятати про них. І ця акція – один із потужних ритуалів вшанування їхньої пам’яті. Цьогоріч ми сервіруємо столи у всіх моїх закладах.

Коли акція відбувалася вперше, до неї приєдналися «100 років тому вперед» та «Інші». Мені було важливо правильно прокомунікувати цю подію з командою: щиро поговорити про культуру пам'яті, чому ми приєднуємось і як це корелюється з нашими цінностями й іншими ритуалами пам'яті в холдингу. Ми намагалися надати цьому дню символізму. Відтак прикрасили стіл свічником зі свічкою, соняхами та синьо-жовтими стрічками. Я помічав, як наших гостей зворушувала ця акція. Також ми отримали в соцмережах велику підтримку та слова вдячності. 

Нашій команді важливо, щоб пам'ять про всіх українських героїв існувала, набувала фізичної форми бодай раз на рік. Щоби наші гості могли зупинитися біля заброньованого столика, віддати шану й осмислити ціну своєї свободи та життя. 

Подібні акції не дають українському суспільству збайдужіти й допомагають розділити горе втрати з тисячами людей, які його сьогодні переживають. Вони формують в Україні культуру пам’яті, культуру вшанування героїв. Допомагають персоналізувати пам’ять про захисників і захисниць. Це дуже важливо, адже не тільки показує нас як усвідомлене відповідальне суспільство, у якому люди розуміють взаємозв'язок речей у природі – це також підтримка родин, які втратили своїх близьких.

Також ми всією командою долучаємося до хвилини мовчання – щоранку о 9:00 зупиняємося і згадуємо тих, про кого треба помовчати. Це боляче, але ми маємо не тікати від цього болю, а осмислювати його. Мені дуже хочеться, щоб ця традиція стала всеукраїнською. 

Культура пам’яті про загиблих – це розуміти й усвідомлювати ціну кожного свого ранку, пам'ятати, завдяки кому ти можеш прокидатися, дихати, жити. 

   

Анастасія Гончарова

співвласниця та керівниця «Супстанція», Одеса, вулиця Канатна, 6

   

Щира й важлива звичка свідомого українця

   

«Стіл пам’яті» – болюча акція, але потрібна для нас і гостей. Це важливе нагадування, завдяки кому ми маємо змогу продовжувати жити, кому маємо бути вдячними. Ця акція – потужне та чуттєве нагадування.

Наш заклад приєднується до ініціативи вперше. Кожен із команди знає хоча б одного воїна, який поклав своє життя за збереження України. Ми поважаємо їхній подвиг і не хочемо забувати про нього. 

Культура пам’яті про загиблих– це щира й важлива звичка свідомого українця, зараз і в майбутніх поколіннях. Це те, чого необхідно вчитися. Це вшанування, вдячність, повага до загиблих.

   

Микита Вірченко

«кухар-самозванець» ресторану «Трипіччя», Харків, вулиця Різдвяна, 10

   

Один зі способів, як упоратися з тим, що нам випало

   

Наш ресторан почав роботу на шостий місяць повномасштабного вторгнення, коли в Харкові були тільки військові та волонтери, і працювали ми здебільшого для них. Ще раніше – готували напівфабрикати для 225-го батальйону, поки питання постачання харчування повністю не налагодила держава. Тож наш заклад постійно працює з оглядкою на війну. Крім того, наш шеф-кухар Ілля Мінькович зараз несе службу. 

Якщо ми можемо якось нагадати людям, що зараз відбувається в країні, ми це робимо. Акція «Стіл пам'яті» – один зі способів, як упоратися з наслідками війни й тим, що нам випало. Адже в підсумку ми залишимося з неймовірною кількістю трагічних історій про зламані долі й втрачені життя. 

Такі акції потрібні, щоб розібратися, як нам упоратися з тим, що принесла війна, і гідно зустріти майбутнє. 

Поза тим, наш заклад активно підтримує військовослужбовців. Ми донейтимо, допомагаємо закривати збори, щось закуповуємо, коли є запити.

Культура памʼяті про загиблих – це про щиру емпатичну вдячність, яку потрібно зробити частиною культурного коду нашої країни. 

   

Володимир Ярославський

співзасновник мережі ресторанів Nai у Вроцлаві, площа Івана Павла II, 16; у Празі Коброва 3354/5.

   

Символ нашої вдячності та шани

   

Ми віримо, що кожен стіл, залишений для героїв, є символом нашої вдячності та шани тим, хто віддав своє життя за нашу свободу. 

Торік ресторани Nai відкрилися вже після 29 серпня, однак інший наш заклад – Luck у Києві брав участь в акції. Це був надзвичайно зворушливий досвід для нашої команди та відвідувачів ресторану. Багато гостей підходили до порожнього столу, висловлюючи свою вдячність. Це була особлива атмосфера, відчувалися єдність і підтримка між усіма присутніми, і ми усвідомили важливість продовження цієї традиції в майбутньому. 

Ми постійно підтримуємо різні благодійні ініціативи, зокрема спрямовані на допомогу родинам загиблих військових. 

Ми як громада маємо об’єднуватися в таких заходах, щоби не забувати про жертву, принесену заради нашого майбутнього. Це важливий складник національної ідентичності та підтримки родин загиблих. Це нагадування про те, що свобода й незалежність – цінності, що потребують захисту. Нагадування про те, якою ціною їх здобувають.

Культура пам’яті про загиблих– спосіб зберегти нашу історію, ідентичність і віддати шану тим, хто за це боровся. 

   

Текст підготувала платформа пам’яті «Меморіал», яка розповідає історії загиблих захисників і вбитих цивільних і створює нову культуру пам’яті в Україні.

Авторка: Марія Морозова