Нове місцеВ’єтнамський ресторан Tin Tin на велотреку

ФОТО: Володимир Шуваєв

Ілюстраторка Грася Олійко виконала для Tin Tin меню у вигляді коміксу. Причому не лише на рівні оформлення списку страв, а й за структурою, схожою на бельгійський оригінал.

Страви у закладі подають на сетах із автентичними роботами Ерже – «Тінтін у Радянському Союзі» та «Тінтін у Конго». Це єдині чорно-білі випуски коміксів про Тінтіна, вони можуть слугувати розмальовками для юних відвідувачів закладу. Потішити дітей власники хочуть й особливою розвагою – можливістю покататися на велорикші.

У Tin Tin кажуть – авторське право ресторан жодним чином не порушує. Керівники визнають, що натяк на персонажа, відомого і завдяки фільму Стівена Спілберґа, читається. «Та заклад має назву Tin Tin. а не Tintin. До того ж ми розробили власний логотип. Він відрізняється від оригіналу, навіть ніс персонажа загнутий в інший бік», – наполягає Андрущенко.

Зв’язок із Тінтіном у ресторані виправдовують ще одним аргументом: Ерже свого часу працював у Франції, до того ж писав французькою. А Франція – це країна, що тривалий час мала колонію на території В’єтнаму.

Київський велотрек, перший комікс Ерже із Тінтіном у СРСР і легендарний в’єтнамський суп Фо синхронізуються у єдину часову вісь початку довгого ХХ століття. Фо з’явився у 20-30 роки ХХ століття, київський велотрек побудовано у 1913 році, а перший комікс про Тінтіна було оприлюднено в 1929-му.

Локація

Пригоди в Україні Тінтін знайшов на території відновленого київського велотреку. Адаптував будівлю до потреб закладу харчування архітектор Олег Волосовський, відомий співпрацею з Дімою Борисовим. Колеса велосипедів на стелі – його ідея. «Тінтін у репортерській діяльності досить часто подорожував на велосипеді, а таким чином місце можна підв’язати і до велотреку», – кажуть співвласники Tin Tin.

Основний колір в інтер’єрі – помаранчевий. Він виділяє скло і сіре тло закладу.

Одна велика зала, просторості якій додають вікна до підлоги, розділена на кілька зон. Частково її розділяє основний стенд, що вміщає і відкриту кухню, і бар. У залі просторо, вона передбачає близько сотні місць для посадки.

Дальню частину закладу виділяють яскраві ілюстрації на стіні. Зокрема, привезені співвласниками з В’єтнаму дощечки з Тінтіном.

Біля входу спеціально для домашніх улюбленців відвідувачів встановили миски з водою. Tin Tin є закладом, у якому раді собакам, кішкам та іншим тваринам. Це один із небагатьох pet-friendly ресторанів у Києві. Незабаром тут з’явиться можливість посадити, приміром, собаку за стіл із господарем. Для цього пошиють спеціальні пледи на сидіння. «Врешті-решт, у Тінтіна теж був вірний пес. Тож замовити у нас можна буде й яловичину для собак», – додають в Tin Tin.

Кухня

Оскільки Tin Tin відчиняє двері опівдні, концептуально робота закладу поділяється на дві частини, обід і вечерю. Обід – це страви традиційної в’єтнамської кухні, їх подають до 19:00. Вечеря ж передбачає ф’южн-кухню – поєднання в’єтнамських страв із іншими. Зокрема, й з українськими.

«У В’єтнамі є така страва Га Сао От. Дослівно це перекладається, як курка, лемонграс і чилі. Зазвичай до цього додаються ананaс і томати. У нас ця страва буде на обід. Та на вечерю ми переносимо цю в’єтнамську страву на котлету по-київськи», – розповідає шеф Євген Мензелевський.

Що відрізняє Тін Тін від інших закладів в’єтнамської кухні в Києві? Не хочу хвалитися, але це я. Я тривалий час працював у В’єтнамі – і в закладах із місцевою кухнею, і у французьких ресторанах. До того ж я щодня їв в’єтнамську їжу.

Тривалий час я працював у Києві. Та ми з дівчиною поїхали відпочивати до В’єтнаму. Врешті вирішили там залишитися. У країні дуже велика община іноземців: французи, американці, австралійці, новозеландці, німці. І це навіть не в столиці, адже ми жили не в Ханої, а у маленькому містечку на південному узбережжі. Ми жили там два роки і два місяці.

Обов’язково знайдуться люди, які скажуть, що вони були у В’єтнамі і що там усе не так. Але мене це не дуже хвилює. Коли люди приїздять до В’єтнаму, то звикають до солодкого Фо з великою кількістю зелені. Та це лише той суп, що готують для туристів. Справжній Фо – це дуже міцний і гарячий яловичий бульйон, у якому дуже багато цибулі. Ми готуватимемо його за рецептом, який я привіз із останнього місця роботи.

Суп Бун Бо Хуе (119 грн) входить до обіднього меню Tin Tin. Це страва колишньої столиці імператорів В’єтнаму, міста Хуе. У його складі – рисова локшина, в’єтнамські ковбаски, яловичина, перепелині яйця, ананас і зелень. До заправки входить лимонна трава і тамаринд.

Нем Туой Ґа (65 грн) – ще одна позиція обіду. Це свіжий рол із обсмаженою в карамелі куркою та м’ятним соусом. Як і більшість страв в’єтнамської кухні, смак страві надає соус. У цьому випадку – арахісовий. Неми на кухні є відповідальністю Мі та Ха, представниць в’єтнамської громади в Україні.

Ф’южн-меню Tin Tin представив за допомогою Чін Кау Ка Фе (185 грн) – перепілки у кавовому соусі, що подається з пюре із топінамбура. Перепілки і кава – це два продукти, що найчастіше кидають в око на вулицях Ханоя, пояснює шеф.

Особливий компонент страви – лимонний гель. «Він дає кислоту. На тлі цієї кислоти всі смаки розкриваються набагато яскравіше. Ніжне вершкове пюре, м’яка перепілка у карамельному солодкому соусі і тушкована груша – все це створює текстуру», – додає Євген Мензелевський.

Десерти у меню не залежать від зміни обіднього та вечірнього меню. Редакція рекомендує Хай Зуа (85 грн) – фруктово-молочний десерт із кокосом та ананасом. У Tin Tin кажуть, що для В’єтнаму найкращим десертом є свіжі фрукти. Та подати їх вирішили оригінально: компресовані ананаси за допомогою вакууму насичують кокосовим молоком.