The Village Україна публікує фото зі Strichka Festival, доповнює їх флешбеками відвідувачів фесту та підслуханими у Closer фразами.
Черг немає. Відвідувачів розбили на 3 потоки, усі заходять швидко, чекати не доводиться. Найпростіше потрапити на територію фестивалю тому, хто прийшов напередодні і вже одягнув на руку стрічку фестивалю – поверхневий огляд і ти вже на «Стрічці». Власникам електронних квитків доводиться стояти довше на кілька хвилин. Для тих, хто не подбав про квиток наперед – окрема черга. Організатори не підняли вартість квитка у день події.
Двір поступово заповнюється. Минаєш зону фуд-кортів, знаходиш собі місце на танцполі перед артистами або біля великого бару у дворі стрічкоткацької фабрики.
На стінах фабрики з трьох боків встановили екрани. Першими наживо грають Koloah та мінімалістична Electric Indigo з Австрії.
До виступу Plaid у дворі стає зовсім тісно. Артисти просто перед пультом встановили спеціальну конструкцію, на яку проектувалося відео. Музикантів розгледіти непросто.
«Это грибной зал, как я понимаю? Ковры, все такое...», – запитує черговий гість у хлопця, який грає у настільний хокей у кутку Чайної кімнати. На Чайну перетворили ШООМ, сусідів Closer. Тут можна було перепочити та дочекатися виступу улюбленого артиста.
Типова реакція відвідувачів на локацію – від англомовного «WOW», «Omg!», «WTF?!» до російськомовного «Б***ь, что это такое?! Какие молодцы!».
За перші години фесту тут вже випили кілька сотень літрів чаю. ШООМ застелили килимами та матрацами.
Організатори кілька годин переконували кожного, хто заходив у тому, що знімати взуття на локації не обов’язково.
З Чайної можна пройти на терасу та Лісовий причал. Для цього спеціально до фестивалю навіть побудували металевий міст.
Опівночі відкрили усі локації. Після 01:00 на танцполі Closer вже важко було ступити хоч крок. О 01:30 – вільного місця не лишилося.
Тут встигли демонтувати віконні рами на локації та розширити вікна. Це рятувало від спеки.
На цьому майданчику грають Tama Sumo & Lakuti, Roman K та Lil Louise, перший артист, вказаний на афіші фестивалю.
«Я на Aux 88 голос зірвав. Чуваки грали лайв!». На 3-му поверсі було найбільш жарко. Великі вентилятори не змогли врятувати від спеки.
«Дуже сподобався виступ Aux 88, виступ був на 3-му поверсі. В клубі було тісно, мало місця, у друга при вході миттєво вкрилися конденсатом окуляри, але це не зіпсувало атмосферу тусовки. Хотів лишитися на Йонеко, це японське техно, але вже не було сили» [Женя].
«Мій найкращий спогад із Стрічки, це десь 4 ранку посеред виступу Superpitcher, коли він робить просто щось неймовірне зі звуком, я прошу телефон у подружки і пишу «You made my Strichka!» та показую йому, після чого він починає грати ще щось крутіше (принаймні, мені так здалося на той момент). Такої синергії та взаємопорозуміння між мною та музикою діджея, який грає, я не відчував вже дуже давно» [Гліб].
«Якщо чесно, я не знав, хто конкретно грає. Я просто переходив з кімнати в кімнату, слухав музику, танцював, потім йшов далі» [Нікіта].
«Запам'ятав двіж, людей з котрими розмовляв, музику круту в Mezzanine та зранку на барі, коли грав Markovich. А коли сидів вранці в ШООМ, заходили іноземці і такі з порогу: «Wooooow, whaaat aaa fuuuck?!?!?» Люди заходили, потім приводили своїх друзів, і ті теж заходили з вау-ефектом. Ще запам'ятався тіп, який до мене підсів і розповідав мені про підсвідомість, про фільм, який він мені надішле, щоб я подивився, та про наші думки, які мають силу і матеріалізуються в потрібний нам час» [Андрій].
Переховуватись якийсь час від гучної музики можна на терасі Mezzanine чи Лісовому причалі, у саду або у Чайній.
«Виходили на вулицю з першими променями сонця, але при цьому було зрозуміло, що ніхто нікуди йти не збирається, лише приходять нові люди. Біля входу і на терасі Mezzanine дуже затишно – домашня атмосфера, ніби ти десь на дачі у друзів» [Нікіта].
«Вночі на причалі валялось багато різних купюр – долари і гривні. Вони валялись там і вранці. І вдень. І ввечері. Я не знаю, може вони були несправжні. Але навіть якщо справжні, здається, всім було абсолютно байдуже. Люди просто танцювали на грошах. Це міг би бути соціальний експеримент. Може це він і був [Настя]
«Я просто не вижу крамолы в попсе, но если делаешь попсу – делай великую». Ранкові дискусії на мосту, який з’єднує причал та ШООМ.
О 10:00 стомлені усміхнені люди виходять з фесту і йдуть Нижньоюрківською у бік метро. Стільки ж людей щойно прийшли на фестиваль – для них все тільки починається. Вартість ранкового входу зробили нижчою.
Тепер у дворі та Closer зовсім вільно, а от на Лісовому причалі місця не знайти. Тепер це – головна локація фестивалю. Лайнап заповнено до опівночі.
«Ми виходили з території «Стрічки», про щось сперечались з хлопцями, я закрила вуха руками і продовжувала рухатись. І зрозуміла, що я готова танцювати навіть під ці звуки, які виникають, коли йдеш з закритими вухами» [Настя].
Підслухана фраза «Не вздумай покупать серваки для майнинга» не увійшла до матеріалу.
Фото:
Юля Вебер