The Village попросив кінокритикиню Анну Єфременко зібрати вісім комедійних серіалів, які вас розсмішать (і пам’ятайте: двічі – теж результат).
«Любов»
Love
Відповідь Netflix серіалам про стосунки. Кожен сезон «Любові» – це шестигодинне кіно про те, як непросто сучасним чоловікові та жінці у парі. Вона бореться з алкогольною залежністю, не може розірвати попередні стосунки й до нестями боїться моногамії. Він – типовий гік, для якого знайомство з дівчиною є випробуванням на мужність. У тому, як ці двоє проводять час, ви, б’ємося об заклад, впізнаєте себе. І, можливо, перестанете почуватися неповноцінним (чого точно не вийде, якщо рівнятися на героїв фільму «Секс у великому місті»).
Ще одна нагода звернути на серіал увагу – Джадд Апатоу, автор ідеї та сценарист. Він придумав «Сорокалітнього незайманого», а ще допомагав Ліні Данем з «Дівчатами» та Емі Шумер із «Дівчиною без комплексів». Апатоу зробив Гаса та Мію настільки жалюгідними, але водночас чарівними, що «Любов» цілком може зайняти порожнє місце в серці шанувальників Girls.
«По друзях»
Crashing
Ще один режисерський і сценарний проект Апатоу. «По друзях» – історія молодого подружжя в період гострого розлучення. Він застукав її в ліжку з греком. Вона дорікає йому за те, що той сидить у неї на шиї і мріє стати стендап-коміком. У них однаково нічого не вийшло б, але тепер він залишається наодинці зі своїми мріями та ілюзіями, а вона з’ясовує, що її грек – такий собі партнер для створення сім’ї.
У Crashing центральне місце займають не стосунки Піта та його дружини, а його ставлення до життя. 30-річний кідалт, який давно мріє про славу Луї Сі Кея (ми про його кар’єру коміка, а не скандали під тегом #MeToo). Гумор із нотками гіркоти – теж гумор.
«Усе на краще»
Better Things
Пам’ятаєте «хтивого кокаїнового гномика» з «Блудливої Каліфорнії»? Тепер у Памели Адлон є свій проект, у якому вона – головна зірка. Серіал спільно з Адлон написав той самий Луї Сі Кей, тому історія розлучення з трьома дітьми – особливо смішна жіноча версія серіалу «Луї».
За розмовами про клімакс і менструації ховається чесне та важливе висловлювання про те, як живеться жінкам під 40. Коли стоїть питання про те, будувати кар’єру чи виховувати дітей, – потрібно робити і те, й інше. І коли виховання дитини поодинці – не страшилка від двоюрідної тітки, а твоє вчора/сьогодні/завтра. Героїня Адлон надзвичайно відверта зі своїми дітьми та не боїться висловлювати свої думки: не анонімом на форумах, а особисто під час шкільних зборів.
«Смілф»
Smilf
Якщо вам набридли історії про манхеттенських успішних жінок за 30, з ідеальними волоссям і в «лабутенах» за 500 доларів, «Смілф» – гідна альтернатива. Героїня серіалу – молода мати-одиначка, яка живе зі своїм сином у Бостоні та намагається налагодити кар’єру та особисте життя після декрету. На свій подив, Бріджит дізнається, що після народження дитини вона не найкраща кандидатка для престижної роботи. Ще один з неприємних сюрпризів: виявляється, після пологів розтягується вагіна. Самоіронія та Френкі Шоу в головній ролі (вона ж авторка і режисерка) – головні козирі серіалу.
«Легко»
Easy
Два слова: Джо Сонберґ. Один із лідерів американського незалежного кіно та хрещений батько мамблкору зробив 8-серійне шоу для Netflix. «Легко» – це вісім історій жителів Чикаго. У них немає нічого спільного, крім одного: усі разом вони складають портрет покоління. Для Сонберґа значно важливіше прислухатися до того, що говорять звичайні люди, як вони поводяться і чим живуть, а не конструювати повітряні замки та фантазійні світи. Тому серіал настільки просто полюбити: тут кожен другий персонаж – ваш великий друг. У його рисах ви вгадуєте себе, свого колишнього хлопця, його сестру чи старого боса, який кинув офісну роботу та відкрив маленьку крафтову пивоварню. Так близько до життя молодих американців з великих міст не добереться вже ані Нолан, ні Кемерон, ані Скорсезе.
«Криза в шести сценах»
Crisis in Six Scenes
Спробуємо провернути цей фокус ще раз. Знову два слова: Вуді Аллен. Amazon запросив американця зробити серіал і дав йому повний карт-бланш. Режисер вередував і одразу після випуску зарікся знову знімати серіали, але зробив-таки те, що вміє найкраще. «Криза у шести сценах» – тонке, розумне та іронічне кіно про кризу в глобальному сенсі. Стилізація під ретро – не більше, ніж омаж коханому алленівському часу. Насправді «Криза» – дуже актуальне кіно. У ті моменти, коли герої нарікають на те, що війна – не вихід і взагалі погане політичне рішення, Вуді Аллен штовхає не тільки трампівську Америку, а й трохи всіх нас. Із несподіваного: голосом молодих у серіалі виступає Майлі Сайрус у ролі навіженої без п’яти хвилин терористки.
«Розлучення»
Divorce
Рекомендація з такою кількістю застережень, що можете вважати – не рекомендація зовсім. Кому точно сподобається серіал «Розлучення», це любителькам «Сексу у великому місті», яких ми настільки старанно ігнорували протягом попередніх шести пунктів. Головне в серіалі – це помітно постаріла, але все ж з почуттям стилю, елегантна Сара Джессіка Паркер. Її героїня – Керрі Бредшоу 15 років потому: одружена з вусатим рукатим чоловіком, виховує двох дітей і спокушається на зраду. У Френсіс богемна професія – вона галеристка. Увесь перший сезон – довгий і не завжди приємний процес розлучення, у якому обидві сторони розкриваються одне одному з незнайомого боку.
Усе досить прозоро, зрозуміло та передбачувано. Героїня Паркер не прагне стати голосом свого покоління, зате її життя спустилося з небес на землю та стало значно ближчим до середньостатистичного.
«Кінець ***ного світу»
The End Of The F***ing World
Останній пункт програми – перевірка на гнучкість вашого почуття гумору. Тут мова піде про його чорне втілення. Серіал про британських Бонні та Клайда – соціопатів зі старших класів, які разом тікають з дому, щоб влаштовувати безчинства. «Кінець ***ного світу» – це кров, кров, красиві краєвиди Великобританії та знову кров. Хіпстери і меломани по всьому світу закохалися в проект з першого епізоду: британські інді-хіти (композитор серіалу – гітарист Blur) та акцент, що зачаровує, а ще декларативні розмови про труднощі підліткового життя. Є причини відчувати до героїв емпатію. З юнацьким бунтом автори перебрали міру, а з реальністю серіал об’єднують хіба що фонові радіоповідомлення. Але це не привід залишати його без уваги.
Текст: Анна Єфременко
Обкладинка: Netflix