Стендап«Головна мета – «розпайка». Розпитуємо українських стендап-коміків, як вони жартують під час війни

Обкладинка: «Підпільний Стендап»

Уранці 24 лютого ми повинні були записати інтервʼю з українськими стендап-коміками, які брали участь у заході «Антифейковий стендап» у Харкові. Сергій Ліпко, Антон Тимошенко, Настя Дєрская та Сергій Чирков за тиждень до того провели стендап-концерт у харківському Театрально-концертному центрі в межах проєкту FakeX. Розпитати коміків хотілося про цей досвід, зокрема використання гумору для протидії фейкам – передусім російської пропаганди перед ризиком повномасштабного вторгнення росії. А тоді почалася війна.

«Ти лідер думок, висловлюєш свою позицію, якось обгрунтовуєш її жартами. І виходить, що [в час війни] ви з глядачем в одній обоймі, це дуже єднає», – каже резидент «Підпільного Стендапу» Сергій Ліпко, коли я запитую його про той виступ у Харкові. Після вторгнення рф Ліпко записався в територіальну оборону, про цей досвід він уже встиг випустити сольний стендап-концерт. Розповідає про черги на запис у тероборону, роботу на блокпостах і пошук комедії під час війни.

– Хлопці мене підколюють, що я все в щоденничок записую, і потім усе про них розповім, – сміється Ліпко. – Насправді я нічого не пишу, максимально відволікаюся від стендапу. Досвід тероборони накопичується фоново, я не займаюся цим свідомо. А вже коли приїжджаєш додому, у звільнення, є час відпочити, відрефлексувати. Ти просто живеш життя, а потім мозок, коли ти вже в безпечній ситуації, каже: «Сєрьога, а пам’ятаєш?» І ти такий: «О, це було смішно». І пишеш жарт.

Ліпко розповідає, що під час першого за понад місяць виступу хотів не так розповісти про свій досвід, як поговорити з людьми.

– Як не крути, під час війни ти самотній. Так, ти з кимось спілкуєшся, десь волонтериш, комусь допомагаєш, але однаково немає такого оточення, як було до війни. І стендап – одна з небагатьох можливостей зібрати людей і поговорити з ними. Бо важливо спілкуватися з людьми під час війни.

Запитую, чим запис сольного стендап-концерту під час війни відрізняється від запису в мирний час. Ліпко відповідає, що цього разу не відчував страху чи хвилювання: «Я не боявся погано виступити, не боявся, що люди не прийдуть чи що жарт не зайде. Якщо я погано виступлю – ну, так і буде, підемо по справах. Ніхто ж не помер. Скільки того життя? Живемо один раз». Визнає, що хвилювання з’явилося ближче до запису, але передусім тому, що концерт знімали на відео. Та додає: «Хвилюватися перед виступом – це якісь наративи стендапу в мирний час. А навколо війна».

Сult Comedy Hall відкрили у Львові наприкінці 2020 року. Клуб запускали як перший в Україні спеціалізований майданчик для стендап-комедії, у якому стендап і події за участі коміків проводили щоденно. У перші дні після початку вторгнення росії від щоденного режиму роботи довелося тимчасово відмовитися. Приміщення Cult Comedy Hall зараз працює передусім як бомбосховище, розповідає співзасновник Cult Богдан Слепокура.

Коли у клубі відчули, що є можливість відновлювати комедійні виступи? «У перші дні ми не думали про стендап, тому що всі були зайняті або волонтерством, або роботою. Наприклад, у нас є коміки, які працюють лікарями, вони брали 20-годинні зміни. Але, коли у Львові вже відрегулювався потік, коли вже запрацювали волонтерські штаби, у людей з’явилося більше вільного часу», – пояснює Слепокура.

Упродовж трьох тижнів у березні Cult Comedy Hall готував прямі трансляції на YouTube з коміками, після цього вирішили відновити стендап-концерти наживо. «Кошти від прибутку, звичайно, передаємо на підтримку Збройних Сил України. Почали збирати більше, ніж очікували, нас підтримує багато людей з-за кордону. В один із днів на тиждень 50% віддаємо на гонорари комікам, інші чотири – 100% на ЗСУ», – розповідає концертний директор Cult. Додає, що рекорд за один вечір встановили на рівні 91 000 гривень на потреби армії. «Ми розуміємо, що Львів – це далеко не Маріуполь, і навіть не Київ. Тому зараз у нас є змога не лише працювати, а й допомагати людям», – каже Слепокура.

Наразі Cult Comedy Hall працює в режимі з 12:00 до 22:00 п’ять днів на тиждень; окрім обмеженого періоду роботи в нічний час через комендантську годину, на клуб негативно впливає й заборона продажу міцних алкогольних напоїв у Львові. «Але точно вигідніше працювати, ніж не працювати», – каже Слепокура. «Хоча ми не можемо не говорити про війну, нашою основною метою є «розпайка», – додає співзасновник Cult Comedy Hall. – Хочемо, щоб люди в нас трохи відволіклися, хоча б на певний час. Якщо люди хоча б на годину відволічуться, якщо ми дамо їм таку можливість, це вже добре».

Автор стендап-концерту «Шахти Тетчер» Єгор Шатайло під час війни перебуває у Вінниці. Перший після початку вторгнення рф виступ він провів із вінницьким клубом «Стендап клан «Кулак Дракона». Розповідає, що попросив місцевих коміків про можливість виступити: «Я закрив вечір, усі добре провели час, зібрали донати на ЗСУ». Приміром, за один концерт із Шатайлом і Васею Байдаком на потреби Збройних Сил зібрали 42 000 гривень.

Шатайло розповідає, що стендап-виступи під час війни є його відповіддю на заклики української влади повертатися до роботи: «Не думаю, що це погано – заробляти на тому, що ти вмієш найкраще. Якщо прем’єр-міністр каже, що всі за можливості мають повертатися на робочі місця, то, певно, це стосується й коміків». Шатайло вважає, що стендап під час війни зі збором коштів на підтримку військових фондів є спробою поєднати приємне з корисним: «Робимо комедію та збираємо бабки, які, сподіваюся, конвертуються в смерть російських загарбників. Люди прийшли і заплатили гроші, на які, сподіваємося, «Повернись живим» і «Фонд Сергія Притули» придбають зброю, а вона вже буде робити росіянам дуже хуйово».

Які жарти заходять людям під час війни? «Я поєднав воєнний і мирний матеріал, – розповідає Шатайло. – Зрозумів, що людям треба і те, і те. Хочуть військові приколи, але водночас добре реагують й на жарти, не пов’язані з війною». Уточнює, що не може писати жарти саме про воєнний досвід, тому що є цивільним: «Тому говорю про війну з точки зору цивільного».

Комік, який у лютому випустив новий сольний концерт «Тимчасові незручності», додає, що не схильний переоцінювати можливості комедії в час війни: «Гумор – це не зброя в цій війні, він не зможе наблизити нашу перемогу. Що зможе її наблизити, так це справжня зброя, постачання якої з-за кордону нам зараз дуже потрібні». Та певну роль комедія в ці часи все ж виконує: «Гумор може бути підтримкою. Просто, щоб ми не з’їхали з глузду в цьому пиздеці. Гумор не залікує рану, але може допомогти зберегти кукуху».

«Це був стопудово найважливіший виступ, який я робив у житті. Ми переконалися, що під час війни гумор потрібен – і навіть більше, ніж у мирний час», – розповідає Фелікс Редька. Редьку можна назвати одним із піонерів української стендап-спільноти, він виступає і проводить стендап-вечірки в Сумах із 2015 року. Зараз комік розвиває YouTube-канал зі скетчами та комедійними виступами на 40 000 підписників (ви могли бачити відео з пародією на радника голови ОП Олексія Арестовича), зокрема зі сценаристами та коміками Іллею Глущенко та Костянтином Яценко.

«По-перше, просто хотілося виступити, – розповідає Редька про ідею виступу в бомбосховищі. – Спочатку була ідея зробити концерт для бійців територіальної оборони чи ЗСУ. Але, на жаль, це було неможливо зробити через зайнятість військових». Тож виступ організували для всіх охочих, посилання на безоплатну реєстрацію в Instagram зібрало приблизно 120 людей.

В анонсі вказували місцем проведення Secret Place – і це був якраз той випадок, коли витримування локації в таємниці було виправданим. «Зараз не можна виступати в концертних залах. Тому треба було знайти місце, у якому люди могли б почуватися безпечно навіть під час обстрілів», – каже Редька. Урешті-решт вдалося знайти бомбосховище в межах міста: організатори просять не розголошувати локацію в з метою безпеки, але кажуть, що це місце «здатне витримати і ядерний удар». «Це не [державне чи муніципальне] сховище, люди організували його своїми руками. Ми поспілкувалися з власниками, вони дали дозвіл, тоді ми привезли колонки, під’єднали мікрофон і біля туалета поставили імпровізовану сцену на східцях», – розповідають Редька та Глущенко.

Концерт анонсували під іронічною назвою «Жартобстріл». «Жодних рамок за темами ми не ставили, – розповідає Фелікс Редька. – Просто запитали спочатку, чи можемо собі дозволити на 1,5–2 години відволіктися, розслабитися й отримати задоволення від жартів на будь-які теми. Люди сказали так – і тим, що прийшли, і на самому заході».

Які жарти зайшли найкраще? «Сміялися і з Путіна, і з «Іскандерів», – відповідає співорганізатор Редька. «Ми обрали шлях найменшого спротиву й тупо угорали з русні. Це те, що треба людям зараз», – сміється Ілля Глущенко.

«Ми нічого не нав’язували, – підхоплює Редька. – Прийшли люди, які були готові до цього. Перед виступом дали дисклеймер: зараз будуть жарти, але ми розуміємо ситуацію, тому вам не обов’язково залишатися, якщо не подобається». Зрештою, гумор допомагає впоратися зі стресом, додають організатори. «Гумор – це певний вид сублімації, – розповідає Редька. – Коли тобі страшно, ти вдаєшся до гумору. Є три реакції на страх: бий, біжи або замри. Ми придумали четверту реакцію – угорай із русні».

«Ми зараз сидимо в оточеному з трьох боків місті, кожен день вибухи, обстріли, кожен день гинуть люди. Але на тлі Маріуполя та Чернігова ми сприймаємо цю ситуацію як нормальну. У цьому парадокс війни», – каже Редька. «Ми дякуємо й удачі, і ЗСУ, що досі живі», – доповнює Глущенко. Додає після паузи: «Життя завжди переможе смерть, життя буде тривати за будь-яких обставин». «А загалом усе в нас нормально, зараз п’ємо з Іллею вино, наприклад», – сміється Редька.

Сергій Чирков співпрацює з «Підпільним Стендапом» і YouTube-шоу «Телебачення Торонто», під час війни він перебуває в Івано-Франківську з командою «#@)₴?$0 з Майклом Щуром» і бере участь у її прямих ефірах. «Спочатку мені здавалося, що зараз якось недоречно жартувати. А потім читаєш відгуки людей, що стріми дивляться в бомбосховищах, що вони їм піднімають настрій і відволікають, починаєш інакше це сприймати», – ділиться Чирков.

– І людей розпаюємо, і самих себе. У цьому вороху новин, що і там пиздець, і там, знаходиш якусь суперкрінжу… І стає очевидно, який у нас дивовижний народ із прекрасним почуттям гумору, навіть зараз знаходять стільки приколів. Просто заходиш в інтернет – і відразу це бачиш. У нас є ресурс та аудиторія, щоб це показувати, але я впевнений, що люди в бомбосховищах чи на кухнях генерують контент негірший.

Чирков також встиг відновити стендап-виступи, виходячи на сцену в Івано-Франківську та приєднавшись до стрімів львівського Cult Comedy Hall. Вечір стендапу у франківському FystPub став для нього першим великим виступом після харківського «Антифейкового стендапу»: «Прийшло дуже багато людей, навіть частині людей довелося відмовити у вході; люди сиділи на підлозі, за сценою. Це було надзвичайно, я виступав і розумів: «Це потрібно зараз». І мені, і цим людям».

Сприйняття аудиторією жартів за час війни не змінилося, каже Чирков. «Якщо приколи смішні, люди реагують добре, якщо не дуже – то не дуже». Але додає, що його здивувало: «Було багато людей, які виїхали з гарячих точок [в Івано-Франківськ], але суперсмішно про це розповідають та описують це все. І ти такий: «Ого, оце народ!».

Як і у випадку з іншими стендап-клубами, у FystPub збирали кошти на потреби ЗСУ. «Краще провести такий вечір і купити чотири тепловізори, ніж сидіти і казати, що щось недоречно. Доречно все, що йде на користь», – переконаний Чирков.

Водночас, за словами Чиркова, слід приймати й позицію людей, які вважають, що під час війни не до гумору. «Можливо, є люди, які відчувають, що зараз комедія недоречна. Тоді їх не треба чіпати. Кожен сам вирішує».

Чирков визнає, що зараз непросто знайти час для написання нового матеріалу. «Для виступів треба жарти, а їх треба якось писати. Тому що матеріал до війни зараз неактуальний. Дивно виходити до людей зараз і казати: «Светри якісь дивні, ви помічали?», – каже комік. Додає: «Але теж не хочеться заганятися. Це зараз прикольно про війну послухати, але потім буде не дуже слухати про це п’ять вечорів поспіль. Хочеться й щоб художньо це було нормально, не хочеться просто зачитувати перелік жартів із Twitter».

Формат «Тривожний мікрофон» запустили в Києві Сергій Афонський (Kyiv Standup Cult) і Кирило Залата («Стендап Салон»). Щоп’ятниці в закладі «Підвал Культури» поблизу Золотих воріт проводять відкриті мікрофони в залі на кілька десятків людей. «Люди радіють, хоча б певний час не думають про всякі зайоби, ще й донатять ЗСУ. Усі від цього тільки в плюсах», – каже Афонський. Перші два виступи можна переглянути на YouTube.

Співзасновник клубу Kyiv Standup Cult Афонський розповідає, що «Тривожні мікрофони» позиціюють як відкритий формат, який не обмежується одним клубом. Приміром, окрім резидентів Kyiv Standup Cult і «Стендап Салону», там виступав Антон Тимошенко з «Підпільного Стендапу». «Зараз точно не час ділитися чи розділятися», – каже Афонський. Додає, що роль комедії в час війни не змінюється – артикулювати те, що думають люди.

– Ми як творчі люди, ніби медіатори дійсності, – каже Афонський. – Митці тонко відчувають, що відбувається в суспільстві, що в головах у людей. Художники передають це через картини, ілюстратори це малюють, а коміки – через жарти чи меми. Ми такі: ви, мабуть, відчуваєте ось це. І вони такі: «Так, це якраз те, що ми відчуваємо!» І це людей об’єднує: ти не один, умовно, такий всратий.