Мистецький простір Zenyk Art Gallery (ZAG) почав роботу у Львові. На даху галереї – скульптура  «Маленького принца». У команді кажуть, що ця скульптура уособлює онука засновника простору, Зеника, який унаслідок важкої хвороби помер у 18 років. На честь нього відкрив галерею дідусь – Зіновій Козицький (і батько очільника Львівської ОВА Максима Козицького).

Перша виставка також має назву «Маленький принц»: її присвятили дітям «на небі, на землі, у полоні, в окупації, у дорозі, вдома і в еміграції». Центральним експонатом стало графіті Бенксі «Жінка в протигазі», яке показуватимуть у галереї до квітня.

Це буде перший в Україні мистецький простір, створений за міжнародними стандартами доступності, кажуть у команді ZAG. Крім виставок, тут працюватиме читальня, кав’ярня, крамниця, імерсивна кімната, зони для освітніх і мистецьких подій. Розповідаємо, як у галерею привезли графіті Бенксі і як збираються робити мистецтво доступним.

«Мистецтво, безбар’єрність та інновації»

Засновник галереї, який також має благодійний фонд і підтримує українське мистецтво за кордоном, давно хотів відкрити галерею, але остаточна ідея сформувалася пів року тому, коли він втратив онука Зеника. Він навчався на культурології в Українському католицькому університеті. «Зеник був людиною, яка глибоко відчувала мистецтво, жила ним. І ми зрозуміли: допоки житиме мистецтво, житиме й пам’ять про нього», – кажуть у команді.

У просторі хочуть поєднати мистецтво, безбар’єрність та інновації. «Безбар’єрність для нас – це не лише про фізичні можливості, а й про доступність мистецтва як такого. Так, простір повністю адаптований для людей з інвалідністю, але бар’єри бувають різні», – каже PR-менеджерка простору Іванна Шевчук.

Передусім хочуть долати бар’єр розуміння – зняти з мистецтва ярлик складного й недосяжного: «У нас не потрібно «розбиратися в мистецтві», щоб отримати від нього задоволення. Ми пояснюємо доступною мовою, робимо експозиції зрозумілими кожному незалежно від бекграунду». 

Бенксі й нові імена: яких митців будуть показувати

Доступність для всіх – це була й одна з умов офісу Бенксі: коли стритартмитець дізнався, що його графіті виставлятимуть, то нагадав: його мурал має стояти в публічному місці. Стінопис інтегрували всередину галереї й розмістили перед вікном входу. Тож графіті з Гостомеля можна побачити, навіть не купуючи квиток. Цей стінопис Бенксі створив після деокупації Київщини: на ньому зображена жінка в бігуді, вдягнена в протигаз, яка тримає в руках вогнегасник.

У львівській галереї цю роботу показують за тристороннім договором із Гостомельською громадою й Національним заповідником Києво-Печерської лаври. На зберігання до заповідника робота потрапила після того, як поліція знайшла чоловіка, що зрізав мурал у Гостомелі в грудні 2022 року. Картину оцінили в дев’ять мільйонів гривень.

«Деякі журналісти вже поширили чутки, що цю роботу викрали ми, але це просто смішно, роботу забрали на збереження в заповідник, і після своєї експозиції в нас вона повернеться до Києва», – коментують у галереї.

Графіті дозволили експонувати після перевірки Мінкульту. Законсервований стінопис перевозили до Львова під конвоєм і в броньованому авто, розповідала кураторка галереї Христина Береговська. Щоби виставити мурал, у галереї встановили броньоване скло й залучили додаткового охоронця.

Загалом у ZAG показуватимуть роботи й відомих художників, як-от: Івана Марчука, Влади Ралко, Олега Тістола чи Арсена Савадова – і митців-початківців: «Ми переконані, що талант не залежить від імені.  Нам важливо бути однією з перших галерей, які відкривають нові імена».

У галереї додають, що дотримуються міжнародних стандартів експонування, які застосовують британські, американські і європейські галереї: три рівні захисту для картин, броньоване скло, система вентиляції й регуляції вологості: «Це створює можливість не лише показувати іноземцям твори українців за кордоном, але й привозити світові твори до нас у Львів, що раніше було дуже важко реалізувати».

Про елементи безбар’єрності в просторі

Перед тим, як створювати простір, зважали на актуальні норми державних стандартів, консультувалися з громадськими організаціями й людьми, які щодня стикаються з бар’єрами в міському середовищі, і тестували простір галереї, кажуть у команді.

Серед елементів фізичної доступності – зручний маршрут до самої галереї, автоматичні двері, кнопка виклику на вході (щоб у разі потреби отримати допомогу), ліфт на другий поверх, широкі проходи, інклюзивні вбиральні по всій території галереї. 

Для людей із порушеннями зору передбачили тактильну плитку, жовті позначки, якими виділені ключові елементи, шрифт Брайля біля кожного експоната, а також тактильні плити – копії окремих творів, які можна відчути на дотик. Крім того, зараз працюють над аудіогідом, щоби мистецтво можна було сприймати через звук.

Раніше Віледж також писав про те, наскільки безбар’єрні київські театри

Простір для мінівиставок та імерсивна кімната: що ще буде в галереї

Будівля простору –  проєкт архітектурної компанії AIMM. Зона для експозицій тут фактично повсюди: це не статичний музей, а місце, яке змінюється, підлаштовується й втягує глядача в діалог, кажуть у галереї. Наприклад, на третьому поверсі, де зараз розташований бек-офіс, хочуть зробити зону для мінівиставок із трьома рухомими кубами. Там свої роботи зможуть виставляти початківці, які поки що не можуть заповнити великий простір.

У читальні можна ознайомитися з артлітературою, в імерсивній кімнаті – «не лише побачити мистецтво, а і його відчути», описують у команді. Планують також відкрити зону для майстер-класів й арттерапії; крамницю, де можна буде придбати твори мистецтва, що експонуються. Крім того, ведуть перемовини з однією львівською кав’ярнею, назву якої поки що не хочуть розголошувати.

Галерея розташована за адресою вулиця Шота Руставелі, 7, і працює з 10:00 до 19:00 в усі дні, крім понеділка. Повний квиток коштує 300 гривень, але є знижки для пільгових категорій, зокрема військовослужбовців. Кожну останню п’ятницю місяця вхід у галерею безоплатний.

Фото: Степан Лучин, Дмитро Щербина