Нове місце«Будинок культури Masterskaya»: Іван Дорн проводить нам екскурсію своїм музичним хабом

Фото: Марго Дідченко

обкладинка: Oli Zitch

«Якщо зачекаєте кілька хвилин, Ваня зможе провести вам особисту екскурсію», – кажуть у Masterskaya. Сідаю напроти переговорної кімнати, у якій Дорн проводить зустріч. Іван махає рукою – просить зачекати ще п’ять хвилин. Та звільняється навіть раніше, ніж я встигаю помітити, що поряд зі мною сиділа Юля Юріна з гурту Yuko, ще одного учасника лейблу.

– Сорі, у нас ще не все готово, запускаємося швидше, щоб хоча б у якомусь режимі все почалося, – каже Дорн. Додає, що за дизайн комплексу відповідала його дружина Анастасія. «Це був такий компроміс – між власне дизайном і тим, що треба було зробити, аби тут був якомога кращий звук», – уточнює засновник Masterskaya. Звертає увагу на звукорізи на стінах – їх встановили і в студіях запису, і в звичайних залах як декоративні елементи.

У новому просторі Masterskaya Дорн зібрав усе, що потрібно для роботи – офіс, студію звукозапису та концертний майданчик. Через це запитую, чи спростив йому роботу переїзд.

– Це не спростило роботу, а ускладнило її. Тепер багато справ одночасно – і всі вони тут. Ти постійно в епіцентрі справ, постійно щось робиш. Але я сам цього хотів. [сміється]

Дорн проходить повз електричний велосипед, який йому подарував фанат, і запрошує спуститися на мінус перший поверх, де облаштували студії та простір, який називають «музичний коворкінг». Сходи запросили розмалювати вуличних художниць Ніколь і Мішель Фельдман, відомих за серією графіті на Подолі. «Хотіли, щоб підлога перетворилася на музичний тріп. Адже від музики можна відлетіти сильніше, ніж від багатьох наркотиків», – коментують сестри роботу, на якій виділяються клавіші синтезаторів. Поряд зі сходами – колекція вінтажних синтезаторів. Для цих інструментів, зібраних командою Дорна, у Masterskaya виділили окрему кімнату.

– Це Міша, він допомагав нам збирати колекцію. У нас достатньо культових синтезаторів, тільки заради них [варто] сюди приходити. Наприклад, є драм-машина Vermona, яку Vakula дуже зацінив.

– Використовували [її] на «Опомнись»?

– На «Опомнись» була інша драм-машина, Roland TR-707. А ще у нас і 909-ті.

– Я знаю тільки 808-мі – через Каньє.

– Каньє? А точно! Звичайно, теж є – це культова річ. А ще у нас учора був The Maneken, пообіцяв віддати нам свій Juno Roland.

Тут до розмови приєднується Міша, який відповідає за синтезатори. Каже, що такий синтезатор у Masterskaya вже є. «Що, справді?» – перепитує Дорн. Міша киває, але запевняє, що це на краще – зайвим не буде. «Так і працюємо», – каже засновник Masterskaya.

На тлі тим часом наростає музика – на сцені напроти кімнати з синтезаторами проводять репетицію. «Тепер це робочий простір, але по п’ятницях і суботах він буде перетворюватися на місце для квартирників – як із Lucas Bird сьогодні», – пояснює Дорн. Запитую, чи будуть такі концерти платними. «Звичайно, ми будемо продавати квитки. Але ти розумітимеш – треба платити гроші, тому що більше ніде такого не почуєш», – відповідає Дорн.

– Тобто є шанси, що новий сингл Івана Дорна люди вперше почують на цій сцені?

– Так-так! Тут ми будемо боротися за щось нестандартне, ексклюзивне – конкретно для Masterskaya. А ще ми зможемо проводити у нас музичні лекторії на світовому рівні – і за звуком, і за обладнанням, і за тим, як ми надаємо ці послуги.

Дорн пропонує підійти ближче, дорогою його кілька разів зупиняють колеги – щось уточнити, щось запитати.

– Учора до котрої джемили?

– До четвертої [ранку]!

– Сусідам не заважали?

– Ні, там тільки та молода мамочка скаржилася.

– Ну, значить треба дізнатися її номер і надіслати за це пляшку вина. Розберешся, окей?

Запитую в Дорна, чому простір Masterskaya вирішили відкрити в житловому комплексі. Каже, що все просто – тут вдалося знайти дешеве приміщення. Каже: «Мені сподобалося, що тут ніби прихована локація. Пахне індустріалом, але виходиш на вулицю – і все спокійно». Додає, що максимально намагалися подбати про шумоізоляцію, тому сусідам заважати не повинні. «Це більше про літній майданчик – коли люди на вулицю вночі виходять, тоді треба менше галасувати. Зате вже познайомилися з сусідами», – жартує Дорн.

Основна робоча зона на нижньому поверсі – музичний хаб, де, власне, можуть працювати музиканти. Дорн називає цю частину простору «цехом»: «Ось це для нас першочергово. Це місце зі спеціально відведеними розетковими платформами. Сюди виносять столи, ставлять синтезатори – і можна творити». Додає, що водночас тут може працювати до десяти людей.

Ми оглянули більшість простору, але досі не побачили особистого кабінету Дорна. Жартома запитую, де в засновника Masterskaya кабінет із дерев’яним столом і секретаркою. «Моніторна – ось мій кабінет. Мені не треба кабінету, де я міг би закритися від когось. Я один майже не пишу», – відповідає Дорн.

– Ми називаємо цей простір «будинком культури». Передусім – від слова «будинок». Хочеться, щоб вони приходили сюди творити, колаборували між собою і почувалися тут як удома. Щоб вони тут робили домашнє завдання, якщо їм задали щось у музичному училищі, наприклад. [сміється]

Дорн показує моніторну, у назві цієї студії наголос робить на другий склад. Це студія для запису, у якій, крім обладнання, знайшли місце для великого дивана.

– На цьому дивані народжуються пісні Івана Дорна?

– Ще ні, ми поки тільки художні ради тут проводили. Але це святая святих, тут усе буде відбуватися.

Ще одна закрита звукоізольована кімната – А2 для аранжування. «Якщо хочеш не просто копирсатися в ноутбуці, а переконатися, що робиш усе акустично правильно, для цього є спеціальна кімната», – пояснює Дорн.

На кімнаті напроти – напис «Детская». Це місце для зустрічей і перемовин, каже засновник Masterskaya. Прикрасили кімнату роботами художника Олексія Оліна – відомого, наприклад, за обкладинкою альбому Monatik. Також тут знайшли місце для музичних нагород Дорна («Це не всі нагороди, у нас із ними складна історія – щось розбилося, щось загубили»), колекії вінілів, столу для кікеру та подарунків від друзів лейблу. На полиці – книга Михайла Поплавського. «Використовуємо як килимок для комп’ютерної мишки», – сміється Дорн.

Окрім того, облаштували в Masterskaya і бар. Дорн каже, що команда підготувала барну систему, але поки не має часу займатися цим. Тому наразі бар працюватиме лише на заходах, а не в повноцінному режимі. «Майданчик усе-таки специфічний. Це не зовсім стандартний бізнес, ми не про потік. Тому треба бар під конкретну кількість людей, під конкретні заходи», – пояснює Дорн. Додає, що шукає фахівців, які могли б взяти бар у керівництво.

Найдовше в Masterskaya працює адміністративна частина лейблу, вона заїхала до приміщення близько року тому. Цей простір прикрасили малюнками художниці Маші Реви. Над робочими місцями – декоративні хмаринки. Ще одна робота сучасних українських митців – графіті We Bad на стелі біля офісу. «Знаєш їх? Вони круті», – каже Дорн.

У мітинг-румі команда Masterskaya продовжує готувати вечірку-відкриття. Запитую, коли можна чекати нових анонсів і регулярних подій у просторі. «Поки ми анонсуватимемо всі події через соціальні мережі, але вже допрацьовуємо мобільний додаток, у якому буде зручно стежити за всіма концертами, лекціями та воркшопами у Masterskaya», – кажуть у хабі.

– В ідеалі це місце має стати відомою точкою на Trip Advisor чи будь-якому іншому туристичному посібнику. Хочеться, щоб усі могли сюди прийти, послухати цікавих людей і класну музику, класно провести час.