У рубриці «Нова класика» автори The Village пропонують по-новому поглянути на фільми, що вийшли протягом останніх 20 років, але вже встигли стати класикою – іноді забутою, іноді не дуже. Новий випуск присвячуємо «Вродженій ваді» Пола Томаса Андерсона – їдку екранізацію Томаса Пінчона про приватного детектива, який безуспішно намагається розгадати епоху, павутину подій у Каліфорнії 70-х і самого себе.

Текст: Аліса Тайожна

Фото: «Кіноманія»

«Вроджена вада»

ОПИС

РІК ВИХОДУ: 2014

РЕЖИСЕР: Пол Томас Андерсон

Сценаристи: Пол Томас Андерсон, Томас Пінчон

У РОЛЯХ: Хоакін Фенікс, Кетрін Уотерстон, Джош Бролін, Оуен Вілсон та інші

ДЕ ДИВИТИСЯ ФІЛЬМ

MEGOGO

«Починати зйомки «Вродженої вади» – це все одно, що отримати ключі від татової машини –  «Агов, пацан, не розбий її та нічого не зіпсуй». Я просто поставив роман на підставку для книги рецептів, почав перегортати сторінки і витягувати репліки діалогів типу «О, а ось так звуть персонажа, а ось що він говорить!». Це стало моєю технікою, як не заблукати в романі», – згадував Пол Томас Андерсон про початок роботи над книгою Томаса Пінчона «Вроджена вада».

Американський класик пише вже півстоліття, але так і не став свідком жодної екранізації своєї книги. Це показово для індустрії, яка пачками купує сумнівні мемуари, детективи і бозна-як написані підліткові романи для термінового або поступового перетворення у фільми. Зрозуміло, чому студіям страшно зв'язуватися з Пінчоном: з перших рядків будь-якого його роману читача атакують сленг, незвичний світ і герої, які постійно шпортаються самі через себе. Є книги, переказати які можуть тільки найвідданіші фанати. Перш ніж стати режисером «Вродженої вади», Пол Томас Андерсон спершу став найбільш одержимим читачем Пінчона.

У 1970 році, коли відбувається дія фільму, Пол Томас Андерсон тільки народився. Він зізнається, що пам'ятає цей час не через широкі відкладні коміри сорочок і старіючих юнаків у пошуках кайфу, а по денним телешоу, тарілці кукурудзяних пластівців і нескінченному шуму у великій родині середнього класу. Десятиліття стало для режисера, як і для більшості його глядачів, культурно придбаним поняттям, а не пережитим спогадом.

Сцена з цитатою з «Таємної вечері» (в ній задіяна майже в повному складі психоделічна група The Growlers), що стала одним з постерів фільму, натякає не тільки на картину да Вінчі – поціновувачі американського кіно легко впізнають у сцені «Вродженої вади» жарт Роберта Олтмена з фільму «Шпиталь М.Е.Ш.». Він вийшов на екрани в 1970 році та став хітом, поставивши крапку під обговоренням війни у ​​В'єтнамі й всією політичною повісткою 60-х.

Якщо вже є фільми Нового Голлівуду, безкрайня документальна хроніка, краща музика століття, розібрана у всіх підручниках історія Вудстока і студентських демонстрацій, що ще ми можемо дізнатися про кінець 60-х і початок 70-х? Про що ще не розповіли? Навіщо знову до цього повертатися? «Вроджена вада» – фільм про неможливість привести до одного знаменника епоху, на які б барвисті деталі вона не розпадалася в музейних залах і журнальних фотознімках.

Прочитавши роман «Вроджена вада», Пол Томас Андерсон зважився на екранізацію і одразу придумав, що його фільм має бути схожим на «Великого Лебовські» братів Коенів. Найважливіша американська комедія багато в чому перегукується з історією Пінчона – мафіозна змова, головний герой завжди під кайфом, секрети Лос-Анджелеса і великі гроші, навколо яких крутиться детективний сюжет.

Серед півтора десятка кліпів, які зняв Пол Томас Андерсон, найвідоміший і найбільш кінематографічний – «Daydreaming» для Radiohead, де вокаліст Том Йорк постійно переміщається між не пов'язаними один з одним просторами. Від переповненого будинку і супермаркету до пустельного пейзажу або прохолодного узбережжя. Саме на цьому кліпі режисер навчився роботі зі світлом, яке цілком змінило візуальне виконання «Вродженої вади».

Томас Пінчон згадує 1970-й як співучасник, звичайно, не головний герой «Вродженої вади», але хтось типу того – усамітнений, не далекий контркультурі, люблячий бітників, на шляху до головної книги своєї кар'єри «Веселці тяжіння». У 2009-му, через багато років після Тома Вулфа і Хантера С. Томпсона Пінчон пише не маніфест про те, як саме волелюбне американське покоління змило каліфорнійськими хвилями, а як в'є навколо нього павутину помилок, фобій, марення і злободенну фігню. Павутину інформаційної війни, де замість берегів видно тільки галюцинації, абсурдні заголовки, змови й угоди реальності. Покоління шукачів стає поколінням детективів, і вчорашні безтурботні їздці киснуть на диванах із мріями про красивих втрачених дівчат.

Отже, ось світ, з яким у своїх кліпах нескінченно заграє Лана Дель Рей: зерно, теплі кольори, незабутньої форми машини, які після нафтової кризи перестануть випускати, дівчата з начосом на маківці в міні. Ларрі Спортелло на прізвисько Док (Хоакін Фенікс) – лос-анджелеський детектив із ніякими інформаторами і колегами. Любов – слово, яке дуже часто і марно використовують, але, здається, саме це він відчуває до колишньої дівчини Шасті Фей (Кетрін Уотерстон), довгоногої красуні, головний талант якої – вгадувати чоловічі бажання і бути дуже красивою річчю. Шаста приходить до пляжного будиночка Дока прохолодною зливою після спекотного дня. У неї проблеми з новим бойфрендом, забудовником всієї Каліфорнії Майклом Волффманом, дружина якого мріє закрити його в «дурці» і привласнити собі гроші. Шасті пропонували частку, але Майкл несподівано зник.

«Вроджена вада» – останній з семи фільмів, знятий Полом Томасом Андерсоном про Каліфорнію і в Каліфорнії. Режисер завжди мав схильність до рідного штату, то фільмуючи блудливу Каліфорнію в «Ночах у стилі бугі», то занурюючись в саєнтологічний клуб у «Майстрі». Довгий час режисер пручався бажанням зробити «ще один каліфорнійський фільм», згадуючи «Китайський квартал» або «Малхолланд-драйв», але здався перед книгою, в яку закохався: «Всі ці причини не робити не мають значення, коли в певний момент ти починаєш робити те, чого просто не можеш уникнути».

Слідом за ним зникає і Шаста. Один за іншим екран заповнює купка героїнових наркоманів, пройдисвітів середньої руки і поліцейських. Військове угруповання Black Guerilla Family чи то ворогує, чи то співпрацює з ультраправим «Арійським братством». Могутня корпорація «Золоте ікло» відмиває гроші через масажні салони Chick Planet Massage. Поки рука руку миє, Док намагається схопитися хоча б за одну з них, – але кидається в нескінченному лабіринті з дверей сприйняття. Ті або закриті, або намальовані на стіні, як камін Папи Карло: ідеологи 60-х розкидали своїм послідовникам правила нового буття, але не пояснили, що робити, коли твоє власне життя стає бед-тріпом. Це не сад різних стежок, а світ очей, що розбігаються. Скажені дантисти на кокаїні, обдовбана втікачка, мільярдер, що покаявся, музикант-інформатор, картель зла, комуна з таємними вечерями, де замість хліба і вина – піца і кола. Незрозуміло, кому вірити, що запам'ятовувати, хто, нарешті, може дати хоча б десяту частину емоції, яку давала зникла майже ідеальна дівчина.

Відомий меломан Пол Томас Андерсон підбирав саундтрек із музики 60-х та 70-х від Can і Ніла Янга до маловідомого американського свінгу та азійського попу.

Факти про фільм

1.

Одну з другорядних ролей фільму – медсестри – зіграла дружина Пола Томаса Андерсона, комедійна актриса Майя Рудольф, найбільш відома головною роллю в комедії Пола Фіга «Подружка нареченої». Стосунки з Майєю надихнули Андерсона на сюжет його останнього фільму «Примарна нитка»: режисер придумав трагікомічний твіст про смертоносні взаємини модельєра-генія з хитрою співмешканкою.

2.

Пол Томас Андерсон – один з небагатьох режисерів, які досі вважають, що краще знімати на плівку. Це не синефільський факт: саме плівка дає «Вродженій ваді» його зерно, яскраві кольори і старомодну картинку. Відсутність таких деталей – це те, за що режисер недолюблює сучасні серіали про 70-ті на кшталт «Божевільних».

3.

Подружку головного героя у «Вродженій ваді» зіграла зірка американської незалежної музики і подруга режисера Джоанна Ньюсом. Взагалі, Андерсон дружить з багатьма музикантами – в першу чергу, c Фіоною Еппл і Джонні Грінвудом з Radiohead, разом з яким він зняв музичний тревелог «Джунун» про зустріч рокера з індійською музичною культурою.

4.

«Вроджена вада» – фільм Пола Томаса Андерсона з найнижчим в його фільмографії рейтингом на Rotten Tomatoes (73/100). Лідирують у списку «Ночі в стилі бугі» (93/100), «Нафта» і «Примарна нитка» (по 91/100), а третім номером йде «Майстер» з тим же Хоакіном Феніксом у головній ролі. Одним з головних джерел натхнення для «Вродженої вади» був «Поліцейський загін!» – легендарний міні-серіал братів Цукерів та Абрахамса, з якого потім виросла трилогія «Голий пістолет» і світова популярність коміка Леслі Нільсена.

Після виходу «Вродженої вади» The Guardian написали про те, що кіно 2010-х років не вистачає stoner films – і в першу чергу, звичайно, знятих розумними режисерами. «Вроджена вада» намотує кола тими ж пляжами, що й «Великий Лебовські» братів Коенів, але спеціально нарощує по діаметру нових дійових осіб і узагальнення. Якщо Квентін Тарантіно в наступному фільмі впритул займеться менсонівськими вбивствами і пориється в будинку, який побудував Чарлі, то Андерсон безцільно блукає в анархічному світі навколо. «Приємно відчути, що тебе не існує», – пояснює сам себе фільм, де все не так уже й важливо. Тут кунілінгус у дешевому борделі, замовні вбивства, практики просвітлення і бойовики зі свастиками на щоках плавають в каламутному бульйоні, куди впустили ціле покоління. Дезорієнтація – ключове відчуття фільму: що робили всі, раптом стало забороненим. Під асфальтом пляжу не знайшлося: асфальт окремо, а пляж окремо. Ще вчора можна було брати участь в оргіях у пустелі, а сьогодні не можна збиратися більше трьох, не викликаючи у поліції підозри.

Постійний фон і книги Пінчона, і її екранізації – конспірологія, параноя і реакція на світ, що змінився «дітей квітів» після в'єтнамської війни і злочинів сім'ї Чарльза Менсона. Їх церемонія вбивства остаточно перевернула ставлення до контркультури, доступних наркотиків і досягнень вільних 60-х.

Актори «Вродженої вади» помітили, що хаос з історії перекочував на майданчик Андерсона – зазвичай уїдливого, прискіпливого і не люблячого імпровізацію. Щоб знімати хаос, хаос повинен правити. Але розмазана історія, де половина дійових осіб приходить в кадр без особливої ​​мети, збентежила тих, хто звик до режисерської скрупульозності Андерсона. Але хіба не досить вже було і ще буде знято зрозумілих фільмів і серіалів про 70-ті? І якщо текст «Вродженої вади» м'яко бродить у розгубленості, чи варто було робити з його екранізації лінійний хіт?

Читання Пінчона Андерсон порівнював з польотом: зараз це – явна розкіш, яку однаково важко дозволити собі і письменникам, і режисерам. Скромні збори «Вродженої вади» це тільки підтверджують. Ширяння над гніздом зозулі і тотальна розгубленість самовпевненого наркомана перетворюється в параною про могутній картель «Золоте ікло», що двічі заробляє спершу на опіумі для народу, а потім на рехабах, де від нього відкачують. У цьому світі без подвигів найчесніший спосіб продемонструвати прихильність – викурити косяк з ім'ям коханої і відправитися на полювання за нею в світ ескорту, де дівчат водять на повідку.

За чутками, сам автор роману Томас Пінчон повинен був з'явитися у фільмі в камео, начебто навіть був на знімальному майданчику, але нікого не зіграв і в кадр у результаті не потрапив. На момент зйомок фільму ветерану американської літератури було 76 років, і Пол Томас Андерсон ніяк не коментує чутки про його перебування на майданчику, за його словами, поважаючи бажання письменника не потрапляти на радари медіа.

Навколо Дока літає зоряний пил з кримінальних новин, пліток про ерзац-знаменитостей та інтерв'ю Rolling Stone, де обдолбані музиканти розповідають про ЛСД, нове звучання і утопії майбутнього. Час від часу хтось помирає після нещасного випадку на батуті. Обійми і навіть секс не означають, що ви знову разом. Вроджена вада, властивість кожного бути крихким і жити якось без покриття страхування, – морський термін, ідеально описує людську долю в темні часи.

Ларрі Спортелло роками не висипається, але навіть якщо він буде у всеозброєнні, епоха зжере його і завжди буде більше нього. Укурений детектив з бакенбардами, озирається на всі боки, чи міський невротик, що витягає з шуму новин ідеї. Хто у всьому винен, де заробити і як повернути любов, – Пінчон і навздогін за ним Андерсон говорять про принципову неможливість осягнути час. Прикра тяга до спрощень, коли хочеться пояснити дух часу або самого себе, робить нас пасивними співучасниками і неуважними спостерігачами. Яйця б'ються, скло тріскається, люди ламаються на півдорозі: хаос все ще править, і викривати його, шукати його першопричини і пояснювати через ланцюжок передумов і наслідків – найбезглуздіше з занять. Краще пам'ятати, що у вільному плаванні не застрахований взагалі ніхто, стежити за собою і бути обережним. Або схопитися за таку ж розгублену людину, яким би затасканим і сентиментальним не здавалося слово «любов».