МузикаФеномен Closer: «Ми не хочемо перетворитися в клуб, де грають топ-100 світових артистів»
«Просто тут я вдома, і всі мої друзі прийшли». Сергій Яценко про бюджет Brave!, майбутнє Стрічки та людей Closer
Де буде наступний Brave! Factory? Поки невідомо, але є підтверджені хедлайнери, а лайнап на 2019 рік планують закрити вже у січні. Який бюджет фестивалю у 2018 році, які збитки? Яку роль для фесту відіграє Nastia та чому там грав Іван Дорн? Чому фестиваль Стрічка не буде рости далі? Як домовляються про привози топових артистів? Чому з Closer пішла фешн-тусовка? Як команда арт-центру встигає разом їздити на море, у гори або просто ходити в кіно?
На всі ці запитання співзасновник Сloser Сергій Яценко відповідає музичному кураторові The Village Жені Філатову (The Maneken).
Фото: Анна Бобирєва
Ім’я Сергія Яценка спадає на думку одним із перших, коли йдеться про електронну сцену України. Сьогодні арт-центр Сloser, який відкрили Сергій Яценко, Тимур Баша, Сергій Вел, Ольга Бекенштейн і Ксенія Малих п’ять років тому на території колишньої стрічкоткацької фабрики, – без перебільшення, головна точка на карті нічного життя країни. Водночас фестивалі Стрічка і Brave! Factory, що проводить команда клубу, стали важливими івентами в масштабі Європи.
В одну із п’ятниць жовтня, напередодні п’ятиріччя арт-центру, ми зустрічаємося на Нижньоюрківській, 31 у Savage Food. Заклад відкрила команда Closer, передусім, для себе та друзів, але сюди можуть приходити всі. Це вегетаріанський ресторан із баром. Він у тій самій будівлі, що й арт-центр.
Новина про топ Resident Advisor для Hostelworld, у якій фігурував Closer, здається, облетіла всі українські ЗМІ. І не важливо – був цей топ насправді чи ні, про Closer написали навіть ті видання, читачі яких навряд чи колись сюди прийдуть. Як вважаєш, чи сприяє вам уся ця медійність і рейтинги?
Ми байдуже ставимося до подібних рейтингів, адже насамперед займаємося музикою, а не оцінками. Ймовірно, вони додали нам туристів, але й це сумнівно. На появу нових гостей радше впливають відгуки самих відвідувачів і те, що багато хто з них, як і музиканти, повертається до нас вдруге і втретє. Вдома вони діляться враженнями про час, проведений у тому ж Closer, про людей та Україну, про те, як тут дешево.
Є цілий пласт людей у світі – техно-туристи. Одні їдуть, наприклад, спробувати національну кухню, інші – подивитись музеї, а є ті, кому цікаве нічне життя того чи іншого міста. Їхні слова про Closer важливіші за рейтинги.
А оцінки самих музикантів, які залишають відгуки про клуб, впливають на вашу роботу?
Є класний приклад, коли «сарафанне радіо» спрацювало на користь. Ми досить давно знайомі з діджеєм і продюсером Рікардо Вільялобосом, але через дуже високу ціну за виступ не могли його привезти. І ось завдяки тому, що всі його друзі-музиканти постійно розповідали йому про Сloser, і самому Рікардо було цікаво в нас виступити. Тож ми домовилися про ціну, яка всіх влаштувала. Насправді подібних ситуацій виникало багато.
І після цього cічневого сету, напевно, пропозиції полетіли з усіх боків?
З одного боку, після його виступу з деякими артистами домовлятися стало простіше. Для багатьох агентів важливим показником є те, що в клубі виступив Рікардо. А з іншого – на нас посипалися пропозиції забукати того чи іншого іменитого діджея і були ситуації, коли ми писали відповіді типу «хлопці, ми не хочемо перетворитися в клуб, де грають топ-100 світових артистів...». Нам це взагалі не потрібно.
Іноді хочеться привезти когось «великого», але це трапляється рідко. Інакше це буде не про нас, ми втратимо індивідуальність. Усе-таки унікальність Сloser у тому, що у виборі артиста бере участь команда з усіх 12 діджеїв-резидентів. У кожного свій музичний смак і напрямок, і кожен готовий боротися за свого артиста, пояснювати, чому варто привезти саме його.
Я часто ловлю себе на думці, що 50% імен тих, кого ми веземо, і сам не знаю
Ви завжди показуєте 10 або 15% тих, кого я міг би гіпотетично знати або слухати. Наскільки я розумію, артисти у вас рідко діджеять, але ви могли б заощаджувати на цьому, якби запрошували їх і пропонували замість лайву виступити із сетом. Що думаєш про це?
Дуже часто, коли ми плануємо фестиваль, нам пропонують взяти якогось артиста із сетом, а не з концертом. А чому ми повинні брати його? Він що, вже 20 років діджеїть? У нього повна квартира платівок? Звичайно ж, ні.
У нас такий підхід: якщо ми співпрацюємо з артистом, то намагаємося випускати його як артиста. Діджея – як діджея. Винятки трапляються рідко.
Цього року на Brave! виступив Іван Дорн...
І знов-таки, наша команда довго сперечалася, коли ми обговорювали його сет. Однак я поспілкувався з друзями Дорна, дізнався, що в нього є колекція платівок і він цим живе. Як на мене, усе вийшло так, як треба.
Кожен ваш проект сьогодні – це бренд, який представляє не тільки електронну музику на світовому рівні, а й саму Україну. Про вас кілька разів писав The Independent, до того ж дуже приязно. Ви запрошуєте журналістів чи вони самі до вас їдуть?
Когось ми запрошуємо, а хтось їде сам. Зазвичай співвідношення запрошених журналістів і тих, хто акредитувався за власною ініціативою, 20% до 80%. На Стрічку ми перші три роки привозили журналістів – оплачували їм проїзд і проживання, щоб показати, як у нас проходить фестиваль. Аліса (Аліса Мален відповідає за комунікації Closer – ред.) організовує прес-тур, мета якого не отримати «приємну статтю», а показати редакторові видання, яке ми поважаємо, як ми можемо робити електронні фестивалі в Україні. Ці люди багато бачили й кожного разу приємно здивовані, що рівень організації в Україні нічим не гірший від європейського. І діляться цим у своїх медіа.
Я цього року був на Стрічці, зустрівся з Настею (Nastia), вона все показала і дала зрозуміти, що на початковому етапі вона і своїми зв’язками, і своїм ім’ям вам допомагала.
…і фінансами. Взагалі намагалася вникнути в усі деталі фестивалю.
Але тепер ви проводите все самостійно?
Настя, як і раніше, радить нам цікавих артистів і допомагає домовлятися з тими, з ким знайома особисто. Її менеджер веде перемовини з артистами і допомагає з платежами, адже законодавство у нас недосконале. Наприклад, ми не можемо переказати одразу всю потрібну суму авансу з гонорару.
Настя у своїх інтерв’ю сказала стільки хорошого про нас і Стрічку, що це можна назвати взагалі окремим піар-каналом фестивалю.
На Стрічці останні два роки в буквальному сенсі не проштовхнутися. Фестиваль у травні входить до найкращих заходів місяця за версією Resident Advisor – здається, все склалося. Але що далі?
У нас 2,5 тисячі проданих квитків до заходу, а 500-600 ми продаємо наступного дня. У 2019 році може бути і солд-аут. Максимально фестиваль вміщує 3,5 тисячі людей. Я думаю, на цьому ми і зупинимося.
Тобто Стрічка настільки окуповується як проект, що ви готові розглядати не більший простір, а меншу кількість квитків?
По суті, Стрічка – це стрічкоткацька фабрика, яка є нашою історією. Цього року ми вирішили зробити фестиваль трохи глибшим у музичному сенсі, привезти ще більше самобутніх артистів. Розширювати його фінансово уже можливості немає. Ми розуміємо для себе бюджет події, скільки буде людей і які будуть сцени. І досягнули максимуму в усіх сенсах.
Як на мене, фестиваль може і за 10 років проходити у такому ж форматі.
Я рідко буваю у Сloser, але ходжу туди всі ці п’ять років. Раніше мені здавалося, що це закрите ком’юніті, де всі знають одне одного і не дивляться, хто там прийшов. Іноді я зустрічав знайомих, від яких несподівано було почути, що їм теж подобається нічна електронна музика, хоча вони фінансисти у великих компаніях і ведуть «офісний» спосіб життя. Мені здається, у вас о третій ночі можна зустріти кого завгодно. Питання в тому – чи змінилася аудиторія за час існування?
Можу сказати, що пішла так звана фешн-тусовка, для якої раніше ми були «модним місцем», тепер відкрили інші «модні» місця. Мода – швидкоплинна. Ще пішли люди, які приходили не за музикою, а тому, що тут є знайомі. Вони йдуть одне за одним, але так само одне за одним і приходять. Тепер аудиторія в плані інтересів та професій розширилася.
Brave! Factory cтав логічним продовженням усього, що ви робите. І торік, незважаючи на погоду, залишив багато яскравих спогадів. Було зрозуміло, що це тільки початок, і всі чекали від вас продовження. Але ви до останнього не оголошували подробиці другого фестивалю цього року, чому так?
Коли ми готували перший Brave! Factory, то робили все з натхненням, просто тому що вважали: потрібно зробити так. А з другим фестивалем уже було більше питань, ми все перевіряли, проводили роботу над помилками першого Brave!
До того ж були нюанси з локацією – контракт ми підписали всього за півтора місяця до івенту, ще й з боями. Справді нервували, що доведеться все перегравати, і паралельно займалися пошуком запасних локацій.
І тепер історія повторюється – ми знову не знаємо, де наступного року пройде Brave! Factory
В організації таких івентів зазвичай усе серйозно. Хочеш поставити артиста на афішу – внеси передоплату. Тобто, якщо у тебе щось змінюється, наприклад погода, локація, ти вже з човна не зійдеш без втрат.
Влаштувати вечірку в Сloser – це одне. А коли бюджет на артистів перевищує 100 тисяч євро, починаєш грати в іншу гру. Наступного року бюджет буде ще більшим.
І тут буде запитання у стилі Юрія Дудя – який бюджет у Brave! Factory?
Цього року 320-330 тисяч євро.
А який мінус?
60 000 тисяч євро.
Але, попри те, що івент не приносить дивідендів, а радше забирає сили, ваші амбіції не згасають...
Якщо торік, коли нас підвела погода і ми зробили багато помилок, після фестивалю руки трохи опустилися, то зараз усе навпаки. Незважаючи на фінансові питання, ми раді, що вийшло виправити торішні недоліки й отримати вже тільки позитивні відгуки від гостей фестивалю.
Щойно ми вели перемовини з двома артистами на головних сценах, які виступлять у 2019-му. Глобально ми поставили собі за мету до січня нового року закрити лайнап повністю. Тому настрій – кардинально інший.
Щороку ви їздите у відпустку всією командою, у будні ходите в спортзал. Навіщо цей тімбілдинг, якщо у вас і так робота мрії?
У січні ми, як правило, закриваємо Closer, щоб разом з’їздити в корпоративну відпустку – в гори або на море. Позаторік виїжджали кататися на Драгобрат, минулого року був Єгипет, а цього ще вирішуємо, хотілося б знову кудись, де тепло.
Сloser частково оплачує працівникам спортивні секції і за потреби курси підвищення кваліфікації. Ми відправляємо нашу команду на фестивалі, щоб вони могли подивитися, як івенти влаштовані там, набратися досвіду. І це не тільки про музичні події, а й про заходи для барменів. Іноді ми всі разом йдемо на концерти в інші київські клуби тощо.
Ми ж не тільки в Сloser сидимо, ще цікаво і корисно дізнатися, що і де відбувається, часто хочеться кудись піти разом
Причому ініціатива часто йде від команди. Якщо хтось вважає, що йому потрібно відвідати той чи інший семінар або фестиваль, якщо в майбутньому ці навички допоможуть нам, то ми без проблем оплатимо участь. А якщо хтось вважає, що нам давно пора в кіно – чому б і ні.
Мені відомо, що понеділок – у вас вихідний, але у вівторок ви регулярно проводите планування, на яких збираєтесь усією командою. Забігаючи наперед, яку тему хотілося б обговорити на наступних зборах?
Я хотів би обговорити на нараді – у кого що перед очима через наступні п’ять років. А головне, ким хто себе бачить.
А може бути така ситуація, що ми вже все зробили.
А якщо запитати тебе з позиції людини, яка може порівняти свої проекти з іншими в світі. Якою іноземні медіа та потенційний турист бачать українську сцену?
Усе тільки починається. Є передумови і багато людей для розвитку самої електронної сцени. Усе більше тих, хто хоче цим займатися, писати музику, грати, бути причетним з боку ЗМІ.
Раніше я завжди зустрічав тебе в клубі під час вечірок. Як це – бути фінансовим директором, а ночі безперервно проводити тут?
Ну, в мене немає окремого життя від Closer, воно у мене лише тут і відбувається. З цього приводу немає проблем.
І це не зобов’язує «бути на вечірках»…
Просто тут я вдома, і всі мої друзі прийшли.