Музеї під час війни«Після Другої світової експонати поверталися 30 років». Що зараз із краєзнавчим музеєм Миколаєва

Ми поговорили із заступником директора з наукової роботи Валерієм Чернявським про Миколаївський обласний краєзнавчий музей, підготовку до повномасштабного вторгнення росії й те, чому музейні фонди готують до можливої евакуації, але не хочуть вивозити за межі міста.

28 березня російські військові вкотре обстріляли Миколаїв із реактивних систем залпового вогню. Армійці рф люблять гатити по житловим кварталам забороненими всіма міжнародними конвенціями касетними снарядами. Один із них розірвався неподалік Миколаївського краєзнавчого музею. Того дня Валерій Валерійович якраз був на чергуванні.

«Вечоріло вже, година 16:00 десь була. Чую – бах-бах-бах – касети летять по парку. Думаю, що, о, то й до нас зараз може прилетіти. Так і сталося. Боєприпас розірвався через дорогу від музею, влучив у бордюр. Поблизу воронки великі такі були. Мабуть, росіяни цілилися в район Темводу, сподівалися, що там українські воїни розташувалися, але промазали», – згадує чоловік.

Уламки посікли фасад будівлі та пробили вікно, на подвір’я впала порожня болванка від боєприпасу. Нині її вже прибрали, а кабінет, у якому пошкодився склопакет, зачинили на ключ. Якщо не придивлятися, ззовні краєзнавчий музей має вигляд, як і раніше. Різницю бачиш, лише зайшовши всередину. Зараз тут прохолодно, темно та порожньо. Усі експозиції закрили, а експонати – сховали.

Миколаївський краєзнавчий музей був готовий до війни ще в 2014 році, коли росіяни анексували Крим і розпочали бойові дії на території Донецької та Луганської областей. Тоді російська армія теж заявляла про намір захопити Миколаїв і створити тут свою «народну республіку».

Працівники перефотографували облікову документацію та відправили дані в Мінкульт. Це необхідно для того, щоб жоден експонат в екстреній ситуації не загубився, а фонди музею були зафіксовані на папері.

Ніхто не вірив, що вона буде. Коли 24 лютого почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, ми зіткнулися зі, здавалося би, смішною проблемою – банально не вистачало тари для пакування цінних експонатів. Допомагали волонтери та просто небайдужі люди, які люблять і поважають історію рідного краю», – каже Валерій Чернявський.

Нині більша частина колективу виїхала з Миколаєва в безпечніші регіони. У музеї залишилися працювати технічний персонал, який підтримує чистоту в будівлі, адміністрація – директор і його заступник – і охоронець.

Приблизно 150 найцінніших експонатів працівники музею запакували в спеціальні коробки та підготували до можливої евакуації. Основну частину музейного фонду демонтували та сховали в підвал.

Валерій Валерійович каже, надбання музею вивозитимуть, лише якщо обстріли посиляться, а ситуація в регіоні стрімко загострюватиметься. Це доволі складна процедура – спершу мають підготувати наказ про евакуацію та знайти сторону, яка може прийняти експонати на зберігання.

У роки Другої світової війни музей мав такий досвід і, на жаль, я не можу назвати його позитивним. Тоді вивезли приблизно третину фондів, найкращу складову. Поверталися експонати в Миколаїв аж до 1974 року, половина взагалі зникла. А чому? Тому що музейні фонди були власністю держави. Наші колекції зберігалися в Уфі. Там подивилися на предмети, зацікавилися, наприклад, колекцією античної нумізматики, написали листа міністру культури Радянського Союзу, і все, він дозволив залишити колекцію в тому музеї. А ми залишилися без значної частини важливих і цінних для нашої історії речей. Не хотілося би повторювати цих помилок», – розповідає чоловік.

Ми проходимо порожніми виставковими залами, і навіть чуємо ехо власних голосів. Далі йдемо в підвал, щоби подивитися, як зберігають сховані експонати – унікальні предмети археології та зразки художнього та декоративно-ужиткового мистецтва. Чи не найцінніше тут – роботи українського живописця Андрія Антонюка.

Музейне надбання склали у спеціальні вогнетривкі коробки й опечатали. Кожен предмет музейники обгортали спеціальним крафтовим картоном, щоби під час транспортування жоден з експонатів не розбився та не пошкодився.

У цьому сховку температура повітря має бути стабільною – +18–23 ℃. Ще один важливий показник – вологість. Вона не повинна перевищувати 40%.

Нині музею не вистачає переносних барометрів, термометрів і зволожувачів повітря. Без них експонати можуть псуватися, навіть руйнуватися. Закупити обладнання поки не можуть, тож чекають на допомогу небайдужих.

Попри те, що музей не працює в звичному режимі, сюди таки завітали гості – маленькі совенята. Уже кілька років поспіль вони оселяються у внутрішньому дворику. Живуть на верхніх гілках пишних дерев, маскуються. Літати ще не вміють, тому сидять на кроні та дрімають.

Валерій Чернявський розповідає, хвилювався, що цього року совенят не буде. Музей розташований у центрі міста, тут часто чути вибухи. Але ні, вони однаково прилетіли. Мабуть, птахам подобається це місце, бо тут затишно та багато зелені. І поготів зараз, коли життя навколо ніби завмерло.

Він і весь колектив вірять, уже незабаром Україна переможе, і музей повернеться до свого повсякдення. Тут знову будуть проводити екскурсії, готуватися до відкриття нових виставок, влаштовувати цікаві івенти, а головне – зустрічати відвідувачів з усієї країни та світу.