Музеї під час війниЛишити вирву від влучання міни у дворі на згадку. Історія художнього музею ім. Ґалаґана у Чернігові

Я був удома із сім’єю, а музей залишився під наглядом поліції охорони, тероборони та чергового. Оголосили повітряну тривогу, ми з дружиною і дитиною сховалися у підвал будинку, було чутно «гуп», потім ближче «гуп». Мені зателефонував черговий. Сказав, що «прилетіло» в музей», – розповідає Юрій Ткач, директор Чернігівського обласного художнього музею ім. Григорія Ґалаґана.

У дворі музею впала ворожа міна. Вона зачепила фасад, уламками вибило приблизно 25 вікон одразу, ще частина шибок вилетіла найближчими днями від ударних хвиль. Також повивертало рами та підвіконня. Серед приміщень від влучання найбільше постраждали кабінети працівників, зали фондосховищ і майстерня реставратора. Знищено все його обладнання: скло, пензлі, фарби. А роботи для нього очікується багато.

Юрій Ткач розповідає, що після евакуації робіт колекцію точно потрібно буде відновлювати. Відповідних умов для її зберігання зараз у безпечному місці точно немає – у Чернігові були перебої з опаленням, а полотна потребують особливого ставлення.

Після влучання міни працівники фондів музею зібрали пригоршні уламків у дворі й обіцяли створити з них у майбутньому артоб’єкт.

На щастя, жодна з робіт колекції не постраждала. З самого ранку 24 лютого всі працівники музею, які змогли дістатися на роботу (на жаль, дехто з них одразу був під обстрілами), займалися пакуванням робіт.

Після того, як стало зрозуміло, що роботи в безпеці, музейники найбільше переживали за саме приміщення. Будівлі, у якій зараз розташований музей, понад 120 років. У залах якраз тільки завершився ремонт: змінили кольоровий акцент на стінах, переклали паркет. Частину робіт музейні працівники робили власноруч. «Самі шпаклювали, фарбували – бюджетних коштів вистачає не на все. Було дуже шкода наших зусиль. Але обійшлися «малою кров’ю» – маємо лише побиті вікна», – ділиться директор музею.

Перед війною у Чернігівському художньому музеї готували відкриття кількох нових постійних експозицій. Планувалося розширення ще на чотири зали. Які нові кольори обрали для стін – не розповідають. Хочуть, щоб перші гості музею після перемоги побачили їх на власні очі.

 – розповідає Юрій Ткач. «Музей вже тоді формував списки робіт «першої черг» для евакуації та завдання для всіх членів команди – хто що робитиме у випадку надзвичайної ситуації. У лютому 2022, передчуваючи загрозу, ми замовили пакувальний матеріал. Нам його ледь вистачило. Вже після вторгнення довелося дозамовляти ще».

У день запису інтерв’ю, у музеї чекали на автобус з гуманітарною допомогою. Серед якої мали бути спеціальні вогнетривкі ящики для фондових експонатів, ящики з підтримкою мікроколімату для музейних предметів, протипожежна базальтова тканина, якою можна обшити шафи і стіни прміщень для запобігання поширенню пожежі. Також директор музею планує оснастити додатковою сигналізацією усі приміщення. Раніше сигналізація була лише у залах з експонатами. Щоб захистити стіни від можливих уламків, треба встановити ролети на вікна фондосховищ і залів.

«Ми встигли оцифрувати частину колекції – основні постійні експозиції, ікони, все, що було в каталогах. Це не через війну, просто ми займалися цим у рамках діяльності музею, і зараз зрозуміли наскільки це дійсно важливо», – зазначає Юрій Ткач. Він показує свіжі каталоги музею, але скаржиться, що через повномасштабне вторгнення встигли надрукувати не все.

Також у музеї запустили створення резервних копій – всю інформацію: і наукову, і бухгалтерську, і кадрову перенесли на зовнішні носії і сховали.

У кожного музею від дня його створення має бути «список першої черги», «список другої черги», «список третьої черги» і так далі. Це роботи, які евакуюватимуть, відповідно, у такій послідовності. Кількість експонатів у кожному списку музей визначає сам. Це може бути як один експонат, так і 10 000.

У випадку надзвичайної ситуації необхідно зняти предмети зі списку першої черги у залах і фондосховищах, спакувати, інвентаризувати і вивезти у визначене заздалегідь місце. До кожного спакованого предмету додається документ – опис та відповідний номер. Якщо в ящик складають декілька мистецьких об’єктів, прикріплюється також опис до ящика. У випадку, якщо предмети вивозяться за кордон, до них додаються ще супровідні листи та ставляться пломби. Також пакується і шифрується вся документація. Ці дії проводяться під контролем відповідного відділу фондів.

До нас приїжджали туристи з Києва, Харкова, Львова, Дніпра. Купували електронні квитки, щоб підтримувати нас під час карантину. Ми, у свою чергу, робили онлайн-заходи», – розповідає директор музею. За останні два роки музейники встигли набутися різного досвіду щодо альтернативних «відвідин» музею.

Вже зараз музей продовжує працювати. Науковці повернулися до своєї роботи одразу, як тільки обстановка в Чернігові стала спокійнішою. З квітня відновився регулярний постинг у соцмережах, готуються онлайн-заходи. «Ми робимо все, щоб продовжувати працювати далі», – підсумовує Юрій Ткач. «Поки в голові роздвоєння: одна половина думає про те, як ховати колекцію і убезпечувати будівлю, друга – які енергоефективні лампочки поставити в основному експозиційному залі».

Директор музею вже має плани на часткове відновлення роботи навіть під час воєнного стану. Наприклад, хоче прийняти тимчасову виставку японської культури. «Якщо ситуація не буде погіршуватися, ми зможемо приймати індивідуальних відвідувачів. У нас є корпус, який не постраждав – там зали сучасного мистецтва та окремий вхід», – розмірковує Юрій Ткач.

Також він думає про те, щоб на певний час відкритись працювати безкоштовно для більшої категорії відвідувачів. Юрій Ткач розуміє, що людям потрібен час, щоб повернутися до мистецтва, але це базова потреба, і вони точно повернуться. Зробити відвідини музею доступнішими – це соціальна пільга.

Після перемоги у музеї, крім розширення експозиції, займуться також благоустроєм двору. Мріють поставити пам’ятник Ґалаґану. У кабінеті директора вже навіть є прототип скульптури. Також продовжать працювати над декомунізацією і дерусифікацією колекції, сфокусуються на митцях чернігівського походження та сформують виставку сучасного мистецтва років цієї війни. Поки що артоб’єкти збирають для онлайн-заходів. Ще директор планує порадитися з архітекторами стосовно того, щоб лишити слід від влучання міни та часткові сліди на фасаді як історичну пам’ять про страшні події.