«Під вулканом» – нетиповий фільм про війну. Він не починається зі звуків повітряної тривоги, і в ньому зовсім немає кадрів бойових дій. «Це мистецьке рішення народилося з морального вибору [...] Не люблю експлуатувати людські травми, якими зловживають у кіно», – розповідає Віледжу польський режисер Даміан Коцур. 

Це кіно про українську сімʼю, яка зустрічає повномасштабне вторгнення на іспанському Тенеріфе. Подружжя з двома дітьми застрягає на острові в Іспанії, а батько сімейства, якого зіграв Роман Луцький («Відблиск», «Безславні кріпаки»), роздумує над тим, щоб долучитися до війська після повернення. 

«Під вулканом» дебютував на кінофестивалі в Торонто, став фільмом-закриттям 54-го «Молодості» в Києві, а також узяв кілька нагород: Даміана Коцура й Романа Луцького нагородили на фестивалі в Марракеші, а акторку Софію Березовську – у Гдині. Крім того, Польща висунула кінострічку на «Оскар-2025».

Дистрибʼютор KyivMusicFilm випустив «Під вулканом» в український прокат 13 лютого. До премʼєри фільму Віледж поспілкувався з режисером Даміаном Коцуром і його командою про війну в кіно без війни і польсько-українські стосунки.

Фільм про війну на Тенеріфе

«Я переживав, чи, бува, українці не засмутяться через те, що поляк робить кіно про війну в чужій країні. Але після кількох розмов був здивований, що мені дякують за фільм про агресію проти України», – починає розмову Коцур. Він переконаний, що його кіно – про емпатію до людей, тож якби війна розпочалася, наприклад, у Чехії, він би теж зробив про це фільм.

«Я відчував, що війна може прийти й у Польщу, і в інші країни», – зізнається режисер. На запитання, чи дійсно поляки відчувають близькість війни, він відповідає ствердно, хоч членство країни в НАТО і Європейському Союзі додає впевненості. Утім, Коцур додає, що зараз не можна бути ні в чому певним, особливо після виборів у США.

«Усе нинішнє покоління в Україні страждатиме через війну, зокрема молодь, яка не може нормально вчитися й вести буденне життя. Війна має великий вплив на емоційну складову, і «Під вулканом» – фільм саме про це, хоч героям і не загрожує смерть або поранення на острові в далекій Іспанії», – пояснює свій задум режисер. Його персонажі постійно «на голках» і готові «вибухнути» щосекунди, а ще роздумують перед тим, як постити щось в Instagram, бо це здається їм недоречним.

Ідея зняти «Під вулканом» зʼявилася в Коцура, коли він наткнувся в газеті на історію про українців, які під час відпустки застрягли на Мадагаскарі. Але це здалося йому занадто далеким, екзотичним і дорогим для знімань місцем.  

«Я проробив справжнє дослідження, говорив із багатьма українцями, які потрапили у схожу ситуацію. Зібрав ці історії й додав свої переживання, бо, хоч я й не прожив усього цього, відчував безпомічність – не міг нічого робити, крім як скролити стрічку новин на телефоні», – згадує Даміан Коцур.  

Так зʼявився варіант із Тенеріфе, де режисер провів карантин під час пандемії коронавірусу. Острів розташований далеко від материкової Європи, тому якщо скасують усі авіарейси, доведеться чекати на повернення в Україну посеред Атлантичного океану, каже Коцур.

Але головна причина – вулкан Тейде (3718 м) на Тенеріфе, що нависає над героями й символізує неминучу загрозу. «Ніхто не каже, що Тейде ніколи не «вибухне». Так, це може статися, але, ймовірно, не за нашого життя. Багато хто не думав, що війна таки почнеться, так і вулкан [символізує цю загрозу]. Це сила, з якою людина не здатна нічого зробити», – коментує режисер.

Про кастинг «із вулиці» й чому Роман Луцький мав погладшати для ролі

«Я думав, що Роман Луцький занадто молодий і гарний для ролі батька двох дітей. Але він переконав мене, що може набрати вагу», – згадує Коцур, посміхаючись. Режисер спочатку відкинув пропозицію взяти Луцького на роль, але змінив думку після проб іншого актора.

«Я допомагав знайомим записувати проби й читав текст за кадром. Даміан запитав, хто це такий. А йому кажуть – це Рома Луцький, ми ж вам його пропонували. На зустріч із ним у Києві я приїхав із величезною бородою, бо він сказав, що хотів, щоб персонаж був кудлатий. У мене форма бороди така, що дай мені шолом із рогами, і можна грати вікінга. Він каже: «Та ні, це занадто». А я ходив, мучився влітку», – сміється Луцький.

Щоб погладшати, Луцький також не ходив до спортзалу та слідував дієті, щоб збільшити масу тіла. Він мав зіграти бумера, людину іншої генерації, яка «не завжди йде в ногу з часом», каже режисер. Луцький розповідає Віледжу, що це перша його роль, де треба було набрати вагу, а не скинути: «Ми йшли з Даміаном Києвом, і я ніс кавун. Він каже: «Я хочу, щоб ти мав живіт, як цей кавун». Добре, без проблем. Під час карантину таке вже було, я досвід маю [сміється]. На момент цієї розмови я вже був затверджений на роль».

«Наступили перші тести камери, і Даміан каже: «Ромо, нащо ти так надуваєш живіт?» Так це ж він мене просив! Я не можу його здути [сміється]. В одній із перших сцен живіт ще було видно, але потім я його трохи скинув. Важив тоді за 100 кілограмів», – згадує актор.

Крім професійних акторів, у фільмі також грали люди, яких знайшли прямо на вулицях Тенеріфе або в соцмережах. З цим режисерові Даміану Коцуру допомагала полька на імʼя Агата, яка переїхала на острів кілька років тому й добре знає іспанську мову.

«На Тенеріфе багато емігрантів, але більшість із них не розмовляє англійською мовою. Хтось, наприклад, із Сенегалу, а тому розмовляє французькою. А ось Майк [один із персонажів фільму] народився в Гані, а вже потім переїхав у Сенегал, тому знає й англійську, і французьку», – розповідає Коцур.

Про операторську роботу й фінальну сцену

«Під вулканом» знімав український оператор Микита Кузьменко, який працював над «Памфіром» Дмитра Сухолиткого-Собчука, фільмом «Ти – Космос», а також кліпами й рекламою з режисеркою Таню Муіньо. Більшість сцен у стрічці зняті з рук, без штатива.

«Коли я побачив його портфоліо, то не думав, що працюватиму з ним. Він робив великі проєкти з великою командою. Ми випадково зустрілися і, відверто, 10 хвилин розмови з ним мене переконали. Він відчував цю історію. Я запитав, скільки людей йому треба, а він відповів: «Двоє». Ми потисли руки», – коментує режисер фільму.

Микита Кузьменко розповів Віледжу, що історія у фільмі «Під вулканом» перегукується з тим, як він зустрів 24 лютого 2022 року, і через те, що він побачив у цьому кіно себе, то розмова з Даміаном Коцуром була «теплою й відвертою». 

Одна з фінальних сцен – феєрверки на фестивалі. «Ми пішли на карнавал маленькою групою: я, оператор Микита Кузьменко, акторка Софія Березовська та двоє-троє людей із продакшну. Я знав, що опівночі будуть феєрверки, але я не знав, якою буде реакція Софії – так само як і вона не знала. У неї почалася панічна атака – вона почала плакати, а потім побігла, тож ми пішли за нею. Це дуже сильна сцена. Я змінив сценарій і навіть кінцівку фільму через це. Її батько хоче повернутися в Україну, тому це ніби як відчуття того, що на нього може чекати там. «Під вулканом» – це кіно також і про втрату батьків, бо ми дізнаємося, що її матір померла», – ділиться Даміан Коцур.