«Джокер: Божевілля на двох» режисера Тодда Філліпса виходить в український прокат 3 жовтня. Тепер за божевілля відповідальний не лише Джокер у виконанні Хоакіна Фенікса – він на двох ділить його з Гарлі Квінн Леді Гаги. Студія Warner Bros. спеціально не комунікувала це в піар-кампанії, але готуйтесь: другий «Джокер» – це майже мюзикл, який іноді з цього сам іронізує.

Крім того, фільм став масштабнішим. Сам Фенікс запевняє, що попри це кіно залишиться інтимним як на рівні стосунків, так і декорацій клаустрофобічної психіатричної лікарні Аркгема.

«Джокер» уже набув культового статусу навіть попри не найвищі 69% «свіжості» від критиків на Rotten Tomatoes. Другий фільм про Артура Флека і його «темну сторону» зараз, наприклад, має трохи нижчі 63% «свіжості» й серію критичних відгуків. Утім, успіх фільму визначить оцінка глядачів, яким перша частина сподобалася. Тодд Філліпс і Хоакін Фенікс багато говорили про те, що старалися зняти зовсім інакше кіно, змінити підхід. Деякі критики лають фільм за те, що він «не хоче визнавати, що насправді він є мюзиклом». Попри це стрічка варта уваги, бодай тому, що це буде останній фільм про Джокера з-під режисерської руки Тодда Філліпса.

Артур Флек, який потрапляє в Аркгем наприкінці першого «Джокера», стає відомим на весь світ через убивство ведучого вечірнього шоу в прямому ефірі. Хтось із вʼязнів його ненавидить, але не Гарлі Квінн – вона уважно стежить за ним і вишукує можливість познайомитися. Удвох вони чекатимуть на суд, де Джокера звинувачують у вбивстві пʼятьох людей, які він, як бачили у фільмі, точно скоїв.

Віледж віртуально доєднався до спільної пресконференції разом з актором Хоакіном Феніксом – лауреатом «Оскара», «Золотого глобуса», BAFTA й багатьох інших нагород. Він розповів нам, чому Леді Гага – суперзірка, але не така, як інші, і чому станцювати чечітку було складніше, ніж зіграти психопата-вбивцю.

Трейлер фільму «Джокер: Божевілля на двох»

Про сиквел «Джокера» Хоакін Фенікс разом із Тоддом Філліпсом почали говорити ще на пів шляху до завершення знімань першого фільму. Актор пояснює, що цей кіновсесвіт здавався їм настільки багатим, що це просто було цікаво – розмірковувати, що ж буде далі. Він продовжує, що найбільше зрезонувала думка про те, що робити митцю, коли він утомлюється грати для інших?

Далі бути персонажем, якого ти сам собі створив? Ми думали, а що з гуртами, як-от Kiss чи Оззі Осборн, які роками їздили в тури й хочуть просто побути вдома в тиші? А що як їхній партнер закохується в персонажа більше, ніж у них самих?,

– відповідає Фенікс.

Актор згадує, що частково він ніби й не хотів продовження, бо цей перший досвід був настільки особливим, що не хотілося його зіпсувати. Усе ж переважила ідея нового виклику – продовжити історію, але в інших тонах, розповідає Хоакін Фенікс. Свій стан він описує як «я відчував узагалі все-все, що тільки можна було відчути».

На запитання, як би він описав дует із Філліпсом, актор відповідає, що був задоволений, бо просто отримує задоволення в його компанії, а крім того, відчуває виклик. Додає, що в режисерові він шукає спонтанність, уміння направити його як актора, якщо команда відійде від сценарію в пошуках чогось нового, а також здатність швидко розв'язувати різні завдання.

 

Тодд [Філліпс] – один із найшвидших умів, із якими я коли-небудь працював. Він ніколи мене не підводив. Коли я звертався до нього, він пропонував три-чотири фрази. Влучні, смішні, ідеальні для цього моменту. Тодд і Скотт Сілвер [співсценарист] написали чудовий сценарій,

– запевняє Хоакін Фенікс.

Що змінилося у другому «Джокері»?

 

Фільм більший. Набагато більше всього відбувається [...] Але та інтимність, яка була в першому «Джокері»… Вона не зникла,

– ось так Хоакін Фенікс описує відмінність «Божевілля на двох» від першого фільму. Ця масштабність проявляється, зокрема, й у тому, яким ми бачимо світ фільму на екрані. 

Минулого разу ми знімали переважно на вулиці. Серед інтерʼєрів був хіба що дім Флека, офіс соціальної працівниці й кінець коридору в психлікарні Аркгема. Він [продакшн-дизайнер Марк Фрідберг] проробив класну роботу щодо локацій, які вже були в кіно,

– упевнений Фенікс.

Актор розповідає, що майже все, що глядачі побачать на екрані, бачили й актори. Тобто це не просто декорації, а збудовані вручну приміщення, зʼєднані коридорами, з ваннами, медичним пунктом, вітальнею й кафетерієм – усе в єдиному неперервному просторі. Фенікс каже, що для нього як актора щастя – відчувати, що простір навколо живий, автентичний. Він додає, що у фільмі також поєднані як реальний світ із його старими й напівзруйнованими будівлями Аркгема, так й «елементи фантастики», щось «небесне, романтичне».

До «суворої реальності» Аркгема по-своєму довелося підійти кожному члену команди, і зробити це так, щоби створити «момент утечі від реальності». Передати відчуття, ніби він справді жив в Аркгемі, вдалося й Аріанн Філліпс, дизайнерці костюмів, каже актор.

Про «музику всередині» й чому це так важливо

Режисер «Джокера» часто говорить, що персонаж Артур Флек «завжди має музику всередині». Можливо, саме це й підштовхнуло його до того, щоб зробити з другої частини мюзикл. Що про це думає Фенікс? Він одразу згадує, що Філліпс постійно говорив про це на зніманнях першої частини. Спочатку це стосувалося вже іконічної сцени зі сходами й Джокером. Але пізніше вони вдвох почали помічати й інші моменти, іноді навіть не вписані в сценарії. 

«Було щось музичне в тому, як Артур і Джокер – здебільшого другий – рухаються. Щось витончене, якийсь ритм. Мабуть, це [музика] було місцем, яке повертає його назад [у минуле]»,

– каже Фенікс. На його думку, музика – це річ, у якій Артур Флек і Джокер зʼєднуються як одне ціле.

Саундтрек для обох «Джокерів» написала ісландська віолончелістка й композиторка Гільдур Ґуднадоттір, яка вже отримала «Оскар» за те, як вона вписала напружений і щемкий звук віолончелі в голлівудське кіно. Фенікс розповідає, що вони пробували змішати ці звуки з іншими піснями, наприклад, композицією Френка Сінатри When You’re Smiling із 1960-х [яка також звучить у трейлері до фільму – ред.].

 

Мешап із цих пісень і саундтреку Гільдур [вийшов] дуже цікавий. Думаю, він вловлює те, як працює мозок Артура Флека та Джокера,

– каже актор. У кінотеатрах цього мешапу ми не почуємо, але завдяки Феніксу можемо спробувати уявити або зробити його власноруч.

У «Божевіллі на двох» Хоакін Фенікс нарешті здійснить свою маленьку мрію – станцює чечітку в кіно. Він розповідає, що думав про це під час знімань першої частини. Якщо точніше, то думка прийшла до нього у фінальній сцені фільму, на шоу Мюррея Франкліна. Там, на сцені вечірнього шоу, він робить невеликий поворот, схожий на рух із чечітки. Хоакін Фенікс зізнається, що тоді не дуже розумів, що робить, але після цього хотів додати чечітку в нову частину. 

Утім, це було не так просто. Фенікс каже, що в чечітці треба рухати ногами у спосіб, «не зовсім притаманний людям за 40». Над чечіткою він працював разом із хореографом Майклом Арнольдом.

 

Ми багато працювали над чечіткою. Це дивно, бо скільки я танцюю в кіно? 30 секунд? Навіть не знаю, скільки часу ми на це витратили, але це було довго [...] Складно пояснити людям, бо коли вони бачать простий рух, то думають: «О, класно! Це наче просто». І ти такий: «Чи маєш ти бодай найменше уявлення, наскільки це складно?,

– сміється Фенікс.

Про божевілля на двох із Леді Гагою

 

Стільки всього», – починає Хоакін Фенікс. – «Вразило, наскільки вона віддана, працьовита й любʼязна. Можливо, це через те, що я думав про те, як поводять себе суперзірки. Бо вона, бляха, справжня суперзірка. Але потім я усвідомив [рівень] її відданості [...] Вона приходить зранку та працює. Мала тільки маленьку кімнатку для мітел зі стільцями, і там або читала сценарій, або розмовляла про щось, що стосується її сцен. Мене дивувало, як швидко вона могла пристосовуватися до змін, нового у сценах, які вона бачила по-своєму,

– каже актор, який на сцені розділяв із Леді Гагою це «божевілля на двох».

«Вона ніколи не здається», – додає Фенікс. Далі він розповідає про один випадок, коли звернувся до режисера Тодда Філліпса з проханням перезняти його сцену. За його словами, він побачив, як Леді Гага зіграла сцену, й лише тоді зрозумів, що ж він мав робити в кадрі.

Фенікс розповів про роботу не тільки з Леді Гагою, а й з іншими акторами. Лей Гілл («Гра престолів»), який грав у «Джокері» клоуна-колегу Артура Флека, повертається в ролі Ґері. Хоакін Фенікс зізнається, що той вразив його в першому фільмі, тому його повернення з Філліпсом обговорювали ще на самому початку підготовки до знімань.

Згадує він і Брендана Ґлісона («Банші Інішерина»), який зіграв Джекі Саллівана – охоронця з Аркгема, який не раз докучав Артуру Флеку в «Божевіллі на двох». Той, наприклад, не раз питав у зневіреного Джокера, чи має він якісь жарти, щоб його повеселити. Попри складні стосунки в самому фільмі, у реальному житті Фенікс каже, що любить його як актора – і згадує його у фільмі з назвою The Village, який в Україні адаптували як «Таємничий ліс».

У «Джокері» також з’явився Стів Куган – актор і культовий комік, який зіграв у понад сотні фільмів, переважно комедійних. Це ще один приклад того, як Тодд Філліпс інтегрує у своє кіно комедію як жанр і явище. Куган грає Падді Маєрса – таблоїдного журналіста, який бере у Флека інтервʼю прямо у вʼязниці. Хоакін Фенікс поділився, як Стів Куган потрапив у цю стрічку: «Ми говорили з Тоддом, і раптом Стів вигулькнув у моїй голові. Не знаю, чому. Просто він завжди мені подобався. Кажу: «А як щодо Стіва?». Він відповідає, що Скотту [Сілверу] подобається Куган, він теж думав про нього на цю роль, а потім уже і Тодд Філліпс».

Для знімань «Джокера» Стів Куган прилетів з Англії до США. Тієї ж ночі він провів дві проби, а на наступний день уже знімався в кадрі.

Не лажав ні секунди [...] Ми були в захваті від нього. Це один із тих моментів, коли я хотів просто сісти, щоб дивитися, як він грає,

– коментує Фенікс.