Френсіс Форд Коппола – один із найвидатніших режисерів за всю історію кінематографа. Він зняв трилогію «Хрещеного батька» й «Апокаліпсис сьогодні» про війну у Вʼєтнамі, а також переосмислив «Дракулу» Брема Стокера. Як каже 85-річний режисер, відпочинок – це зняти ще один фільм. Тож було би дивно, якби митець із таким життєвим кредо полишив на півдорозі «Мегалополіс» – проєкт, над яким він із перервами працював майже 40 років. Після років старань кіно нарешті виходить у прокат, в Україні його почнуть показувати з 26 вересня.

«Мегалополіс» – це історія у футуристичних і водночас ретродекораціях сучасних Сполучених Штатів, натхненна Стародавнім Римом. Архітектор на імʼя Цезар Катіліна намагається з нуля відбудувати Нью-Рим у майже утопічному стилі. Утілити це йому заважає мер міста Франклін Цицерон, який має більш прагматичні погляди. Між ними – Джулія, дочка мера, яка закохується в Цезаря.

Редактор «Віледжа» Олексій Морозов заздалегідь переглянув «Мегалополіс» і провів із Френсісом Копполою 20-хвилинне інтервʼю. Режисер розповів про вихід омріяного кіно, геній Адама Драйвера і наступний фільм, присвячений дружині. Він також розповів, як, на його думку, має завершитися війна в Україні. Спойлер: цьому має допомогти кінокарʼєра Володимира Зеленського, вважає Коппола.

«Мегалополіс» – головний фільм у житті Копполи?

Думки про «Мегалополіс» серед критиків сильно розходяться, утім, так було і з фільмом «Апокаліпсис сьогодні». На Rotten Tomatoes стрічка зараз має 52% «свіжості». The Guardian дивується, чи Коппола взагалі колись знімав кіно, а BBC ставить під сумнів доцільність такого використання 120 мільйонів доларів. Натомість сам Коппола поставив «Мегалополісу» пʼять зірок у застосунку Letterboxd. Це один із двох фільмів, які він коли-небудь оцінював у цій соцмережі, й обидва мають найвищий бал. Другий фільм – нова стрічка його онуки Джії Копполи.

– Містере Коппола, вітаю! Як ваші справи?

– Вітаю! Можете називати мене просто Френсісом. Хочу зразу додати, що мої думки зараз з Україною.

– Дякую. Як почуваєтеся напередодні премʼєри фільму, над яким так довго працювали, а також повернення на великі кінофестивалі?

– Зараз ситуація схожа на ту, яка була в 1979 році, коли вийшов «Апокаліпсис сьогодні». Це кіно, як і «Мегалополіс» не підкоряється кіноформулі, мета якої – сформувати залежність [у глядача]. Це як з харчовою індустрією та тією ж залежністю від чипсів.

Френсіс Форд Коппола із актором Адамом Драйвером, який грає Цезаря – персонажа, з яким себе асоцією сам режисер

«Я не вірю, що кіно – щось таке, що залишається незмінним, щоби продавати його без кінця й краю. Фільми [наших] онуків будуть такі, яких ми ніколи не бачили. Ми не повинні обмежуватися однією формулою. Я сподіваюся, люди не занудьгують на «Мегалополісі». Це кіно, яке можна дивитися декілька разів. Кожен раз, як ви його переглядатимете, воно буде різним», – коментує Коппола. 

«Мегалополіс» робили майже 40 років, а сценарій переписували з десяток разів. Сам Коппола натомість не режисував 13 років, утім, ділиться, як працювати з таким кіно – довіритися фільму й дати йому сказати. «Мегалополіс» підказав мені й моїм колегам, як його зробити. Я просто слідував за підказками, і в результаті насолоджувався ним усе більше й більше», – каже режисер.

Чому всі режисери так люблять Адама Драйвера?

«Мегалополіс» – це фільм про плинність часу. Кіно починається з кадру з великим міським годинником, а від персонажів можна почути фрази на кшталт «часу завжди не вистачає». Головний персонаж стрічки Цезар, якого зіграв Адам Драйвер, уміє зупиняти час. Саме з ним себе асоціює й сам Френсіс Форд Коппола.

«Його вірування й філософія багато в чому повторюють те, у що вірю я. Усіх людей у світі я вважаю своїми родичами, сімʼєю. Втратити одну дитину – це потенційно втратити Моцарта чи Ейнштейна. Я хочу, щоб люди позбулися дурості, яка відбувається навкруги, бо ми втрачаємо наших братів, сестер, а також дітей. Це відчуваю я, і це саме відчуває Цезар», – каже режисер.

Адам Драйвер зіграв головну роль не тільки в кінодовгобуді Копполи, а й у «Феррарі» – фільмі, який Майкл Манн хотів зробити 25 років. Чому режисери так люблять залучати Адама Драйвера до своїх найбільших проєктів? «Великі актори можуть грати великі ролі, якщо вони розумні або мають вроджений талант. Деякі, як-от Аль Пачіно або Де Ніро, мають і те, й інше. Я думаю, що Адам Драйвер теж має обидві чесноти», – пояснює режисер.

Крім Драйвера, «Мегалополіс» зібрав й інших кінозірок: Джанкарло Еспозіто, Обрі Плазу, Наталі Еммануель, Шаю Лабафа й Дастіна Гоффмана. Сам Коппола в інтервʼю Rolling Stone казав, що спеціально брав на ролі акторів, яких свого часу «скасовували», а ще тих, хто має «різні політичні погляди». Чому? Буцімто не хотів, щоби «Мегалополіс» став «іще одним голлівудським woke-фільмом». Woke – термін, що використовують, щоб описати уважність до дискримінації, згодом його перекрутили, тепер це майже синонім до слова «лівацький».

Продакшн фільмів Копполи – це завжди хаос, і «Мегалополіс» не виняток

В інтервʼю для Film Comment у 1983 році Коппола казав, що за два місяці назбирав більш як 400 сторінок нотаток про «Мегалополіс». Цю фразу він говорив, тримаючи в руках келих вина. Вина його ж компанії, яку пізніше він продасть за 120 мільйонів доларів. Жоден із його наступників, ні Софія, ні Роман Копполи, які теж займаються кіно, не хотіли брати управління компанії у свої руки. Як Ісус перетворив воду на вино, Френсіс Форд Коппола перетворив вино на 120-мільйонний фільм.

Гроші в «Мегалополіс» не хотіли вкладати ще тоді, у 1980-х роках. Тільки-но вийшов «Апокаліпсис сьогодні», який став ще тим апокаліпсисом у виробництві: Гарві Кейтеля звільнили з головної ролі, а його місце зайняв Мартін Шин. Пізніше він отримав інфаркт прямо на знімальному майданчику – серед джунглів, далеко від міста. Потім був мюзикл «Від усього серця», що провалився у прокаті.

Без скандалу не обійшлося й цього разу. Анонімне джерело описало виданню The Guardian свій досвід знімань «Мегалополісу», як «споглядання поїзда, що сходить із рейок день за днем». Хтось із команди жалівся на дорогі «старомодні» практичні ефекти, які нібито можна було легше зробити на компʼютері, а хтось на те, що Коппола не завжди знав, що робити на майданчику, і курив канабіс у своєму трейлері. Коппола ці заяви відкинув, його підтримали актори, зокрема, Адам Драйвер.

Утім, це ще не все. Тоді також почали зʼявлятися чутки, що Коппола порушував кордони акторок масових сцен, намагався їх цілувати. Виконавчий продюсер фільму Даррен Деметре спростував цю інформацію, мовляв, він не отримував жодних скарг про непристойну поведінку режисера, писало The Hollywood Reporter. За його словами, 85-річний режисер ходив знімальним майданчиком і цілував акторів у щоку, щоб створити святкову клубну атмосферу, потрібну для сцени в стрічці. Потім Variety виклало відео, де він нібито цілує статисток. Відповідь Копполи не забарилася – він подав на видання в суд, вимагаючи 15 мільйонів доларів компенсації. Поки що судові засідання у справі не проходили.

Чому кінокарʼєра Зеленського має врятувати Україну

2024-й – це рік фільмів, у яких режисери розмірковують про майбутнє США на тлі президентських виборів і кількох воєн у світі: України проти Росії, Ізраїлю проти ХАМАСу, можливого загострення між Китаєм і Тайванем. Алекс Гарленд випустив «Повстання Штатів» про недалеке альтернативне майбутнє та громадянську війну, явно натхненне штурмом Капітолія в січні 2021-го; Рідлі Скотт повертається з «Гладіатором 2»; Алі Аббас випускає «Учня» про становлення Дональда Трампа – людини, до ймовірного президентства якої країни готують власні стратегії.

У Каннах, де відбулася премʼєра «Мегалополісу», Коппола заявляв, що й уявити не міг, що епос про Римську імперію в декораціях сучасних США буде настільки актуальним. На його думку, це має нагадати, чому і як країни втрачали державність тисячі років тому. Виходить, «Мегалополіс» – це фільм-застереження? «Я відчуваю, ніби світ скоює суїцид, зовсім непотрібний суїцид. Утім, я переконаний, що сил зла можна уникнути: замість битися одне з одним, можемо разом працювати. Що б ми не захотіли втілити, ми можемо це зробити, бо люди – це геніальний вид», – відповідає Коппола.

Цитую Копполі одного з персонажів «Мегалополісу», який за сюжетом бореться за владу: «Трохи навіжений, не бачить кордонів, а ще вміє розважати». Від запитання, чи це про Дональда Трампа, режисер ухиляється. «У фільмах я стараюсь уникати політики, бути над нею. Дійсно, є демагоги, які вказують на щось пальцем і кажуть: «Це зло, а ось це тупо». Це не так. Ми одна сімʼя геніального людського виду й здатні розв'язати будь-яку проблему, якщо робитимемо це разом», – каже він.

Але як побудувати обʼєднаний світ, коли в ньому є Росія, яка не хоче миру, натомість нападає на інші країни, убиває цивільних? Коппола вважає, що це завдання, яке здатен виконати президент України Володимир Зеленський. Сміючись, запитаю: чому тільки так? «Бо він – митець», – відповідає режисер. «Знаю, що він дотичний до кіно. Він і його колеги мають використати свій креатив, багату уяву, щоб побороти зло. Зеленський – митець, а митці мають геній», – відповідає Коппола. 

Щоб зрозуміти ці слова Копполи, треба вловити, як мислить Коппола. Можливо, ця цитата допоможе: «Наші політики довели нас до точки, коли ми майже втратили свою державу. Відповідь – не політики, а митці». Коли він називає Зеленського рятівником, бо він артист і кіношник, а тому й «носій геніальності», він не знущається й не жартує, – він справді вірить у це. Крім того, Коппола звик доводити до кінця навіть найбільш приречені на провал проєкти: він не роздумує, а просто робить. Такого самого підходу й очікує від інших.

Далі Коппола каже, що розуміє, що сучасна Росія – це «хибне продовження» Російської імперії. На його думку, Росія завжди мислила себе імперією, але відтоді, як пала Британська імперія, причин існувати в такому стані вже немає. Коппола, як і велика кількість людей на Заході також вважає, що виною цьому «бажання влади кількох людей», а не переважної більшості мешканців Росії.

У 1960-х Коппола адаптував до ринку США український радянський фільм «Небо кличе», тож запитую в нього, чи знає він про українських режисерів і чи дивиться їхнє кіно. Коппола відповідає, але не зовсім на це запитання. Натомість він говорить про Голодомор і геноцид українців.

«Я знаю багатьох американців українського походження. Україна раніше була відома своїми танцювальними колективами. Я також дуже добре знаю про вбивства українців у 1930-х роках (Голодомор), коли Сталін забрав усю їжу. Може, деякі люди про це й не знають [...] Мільйони українців загинули через брак їжі, я знаю про цей геноцид», – каже Френсіс Коппола.

Зараз Коппола заклопотаний: премʼєри на кінофестивалях, інтервʼю, кінопрокат, маркетингова кампанія. А що потім? 85-річний режисер запевняє, що не збирається зупинятися. «Не знаю, як не робити нічого. Новий фільм – ось відпочинок для мене», – сміється він. Коппола каже, що зрежисує ще один великий проєкт, якщо «Мегалополіс» стане успіхом. Це має бути «веселе й щасливе кіно про музику та задоволення», яке він хотів би зняти в Європі та присвятити своїй дружині Елеанор, яка померла у квітні цього року.