Два українські фільми дебютували на 81-му Венеційському кінофестивалі, найстарішому у світі. Дебютну художню стрічку Жанни Озірної «Медовий місяць» показали в програмі Biennale College Cinema. У цій секції лише те кіно, яке зняли за гроші однойменного фонду. Серед умов – фільм має бути малобюджетним, а зняти його потрібно за рік. Документальне кіно Ольги Журби «Пісні землі, що повільно горить» дебютувало в позаконкурсній програмі. Це фільм про життя і смерть, який зняли в копродукції з Данією, Швецією та Францією.

Ми запитали в режисерок, як пройшли їхні премʼєри і як іноземці реагують на кіно про війну на третій рік повномасштабного вторгнення в Україну. Щобільше, розповідаємо про російську пропаганду на фестивалі й найцікавіші закордонні фільми: англомовне кіно Педро Альмодовара, квір-історію з Деніелом Крейгом від Луки Гуаданьїно, нового «Джокера» і фільм з Анджеліною Джолі.

«Медовий місяць», Жанна Озірна

Це інтимна драма, а подекуди й трилер про пару, яка через наступ Росії на Київщину застрягла в новій квартирі в передмісті столиці. Фільм зосереджується на історії двох людей.

Трейлер фільму «Медовий місяць»

«Я розглядаю цей фільм як лист до світу. Емоційно-пояснювальна листівка для заходу. Це також велика робота на межі етичного: що я маю сказати, а що ні. Яку кнопку можу натиснути, щоб це спрацювало не тільки як кіно, а і як меседж», – коментує «Віледжу» Жанна Озірна. За її словами, з реакції аудиторії зрозуміло, що фільм досягнув своєї цілі: європейці розповідали, наскільки їм більш близькі особисті історії. 

На створення «Медового місяця» пішло 200 тисяч євро. Запитуємо, чи гранти від іноземців – це вихід для українських режисерів, зважаючи на стан індустрії у країні. Режисерка відповідає, що поставити такі гранти на потік не вийде, бо змагатися за гроші потрібно з кіношниками з усього світу. Переможців тільки четверо, цьогоріч це проєкти з Гани, Італії, Угорщини й України.

Фільм вдалося створити за короткий термін – один рік. Перший тритмент (концепцію кіно) Озірна показала в жовтні 2023 року. А вже в середині березня почалися знімання. Це зробило фільм більш живим, погоджується режисерка. Додає, що італійська преса писала про брак деталей побуту, але відмовитися від цього було свідомим рішенням. Акцент був на стосунках між двома людьми. Крім того, на це вплинули часові рамки. Наступні два роки Озірна планує витратити на фільм «На горизонті», над яким працює з 2019 року.

«Пісні землі, що повільно горить», Ольга Журба

Режисерка Ольга Журба називає стрічку «аудіовізуальним щоденником занурення України у прірву тотальної війни». Фільм зняли в перші два роки великої війни РФ проти України. Журба почала працювати над фільмом одна. Уже потім доєдналася троє операторів: Слава Цвєтков, Михайло Любарський і Володимир Усик. Знімання тривали до лютого 2024 року.

Трейлер фільму «Пісні землі, що повільно горить»

Напередодні премʼєри команда фільму влаштувала акцію на честь українських полонених. Творці кіно прийшли на фестиваль в одязі з вишивкою, де вказана відстань від острова Лідо, де проходить подія, до восьми місць позбавлення волі, де росіяни утримують українців. Вишивку розробила українська дизайнерка Аліса Любомська.

«Як тільки ми дізналися, що фільм потрапив на фестиваль, то знали, що будемо робити акцію. Для кожного з нас це дуже важливо – проявити себе не тільки через фільм, а й привернути увагу до полонених. Ті жахи, які зараз відбуваються із нашими людьми, – це щось із часів середньовіччя», – коментує «Віледжу» Ольга Журба.

Фото з акції на червоній доріжці

Режисерка вкотре повторює, що винним у звірствах проти українців є не тільки Путін, а й інші росіяни. Донести це до західної аудиторії, за її словами, було дуже важливо.

«Для нас це був обовʼязок. Венеція – це майданчик для багатьох видів мистецтв. Хотілося створити не кричущий образ, але такий, що привертає увагу. Говорити про це беземоційно, бо якщо говорити занадто емоційно, нас перестають чути [...] Я вважаю, що кожна українська делегація, яка виїжджає за кордон, має нести ці важливі заклики до покарання агресора», – каже режисерка фільму.

Не обійшлося й без російських фільмів

В одній секції з «Медовим місяцем» показували російський фільм із назвою Russians at War («Росіяни на війні») Продюсерка української стрічки Дарʼя Бассель пише, що, хоч це кіно маскується під антивоєнне, насправді це класична російська пропаганда. По-перше, у фільмі йдеться не про повномасштабне вторгнення РФ, а просто про вторгнення, так ніби у 2014 році нічого не сталося. Зі слів Бассель, авторка фільму і колишня працівниця Russia Today Анастасія Трофімова каже, що це був для неї шок – мовляв, її країна ніколи ні на кого не нападала. Вочевидь вона забула про окупацію Придністровʼя, війну в Афганістані, Грузії й Сирії та дві російсько-чеченські війни.

По-друге, кіно починається з діалогу з українцем у Росії, який воює на боці окупанта, розповідає Бассель. Пізніше цей чоловік нібито запевняє, що у 2014 році в Україні була «громадянська війна», а не окупація. Ніби за методичкою він додає, що це українці «бомбили Донбас». Інший персонаж розповідає, що українці – нацисти, додає Бассель. Reuters назвав цей фільм можливістю висловитися у Венеції для російських солдатів.

Зрештою, показують російських загиблих після спроб окупувати Бахмут. Після цього режисерка фільму підбиває підсумок: загиблі загарбники та їхні родичі не винні, а війна їм зовсім не потрібна. Проблема в політиках, які граються життями людей. Режисерка також запитує в одного росіянина, чи скоюють ті воєнні злочини в Україні. Ті, звісно ж, заперечують, а Трофімова додає, що під час знімань також не фіксувала жодних воєнних злочинів. Щоб упевнитись у зворотному, Дарʼя Бассель радить подивитися фільм «Мирні люди», де зібрали перехоплення розмов російських окупантів.

Раян Сміт, американський режисер фільму «Озброєні піснею» про українських музикантів під час війни, поділився із нами думкою про «Росіян на війні» на кінофестивалі у Венеції: «Так фільми можуть прикидатися антивоєнними, але насправді вони просувають хибні наративи. Вони стирають історію російського вторгнення в Україну і применшують воєнні злочини, вчинені солдатами РФ.

Це не тільки війна Путіна – кожен солдат має нести відповідальність за звірства, які вчиняє Росія: убивства і зґвалтування українців, бомбардування лікарень, супермаркетів, а також міст, наприклад, Львова, де нещодавно батько втратив дружину і трьох дочок», – пише американський режисер.

Генеральний консул України в Торонто Олег Ніколенко закликав скасувати показ російського фільму на кінофестивалі в Торонто.

Закордонні фільми з Венеції, на які чекаємо в Україні

«Бітлджюс, Бітлджюс» 

Beetlejuice Beetlejuice

​​

Трейлер фільму «Бітлджюс, Бітлджюс»

Друга частина легендарного «Бітлджюса» від Тіма Бертона відкрила кінофестиваль у Венеції. За сюжетом, три покоління родини Дітц повертаються у Вінтер-Ривер і тепер уже не Лідія, а її донька Астрід знаходить на горищі портал до потойбічного світу. Музику до фільму написав композитор Денні Ельфман, який уже не вперше працює з Бертоном: разом вони робили першого «Бітлджюса», «Труп нареченої» й «Едварда руки-ножиці».

«Джокер: Божевілля на двох»

Joker: Folie A Deux

Трейлер фільму «Джокер: Божевілля на двох»

Джокер із Хоакіном Феніксом повертається, але не один, а разом із Леді Гагою в ролі Гарлі Квінн. Знайомляться вони у психіатричній лікарні Аркхема, де ми залишаємо Артура Флека після завершення першої частини. «Джокер» Тодда Філліпса дебютує у Венеції, де свого часу перша частина отримала головну нагороду, «Золотого лева».

«Марія»

Maria

Кадр із фільму «Марія»

Це байопік про оперну співачку Марію Каллас із першою за довгий час головною роллю для Анджеліни Джолі. Фільм від чилійського режисера Пабло Лорраїна, який також робив байопіки «Джекі» та «Спенсер», описує події 1970-х років у Парижі.

«Квір»

Queer

Кадр із фільму «Квір»

Режисер Лука Гуаданьїно («Назви мене своїм імʼям») представив квір-історію з Деніелом Крейгом («007: Не час помирати»). Це фільм за однойменною повістю бітника Вільяма Берроуза, який розповідає про пошуки кохання й наркотиків у Мексиці 1940-х років.

«Кімната по сусідству»

The Room Next Door

Трейлер фільму «Кімната по сусідству»

Педро Альмодовар («Все про мою матір») так зняв свій перший повнометражний фільм англійською мовою. Тільда Свінтон зіграла недосконалу мати (як завжди у фільмах іспанця), яка шукає спільну мову з дочкою та досліджує свої старі стосунки з письменницею (Джуліанна Мур).

«Дівчинка»

Babygirl

Кадр із фільму «Дівчинка»

«Дівчинка» – це еротичний трилер про роман успішної бізнесвумен зі стажистом від нідерландської режисерки Халіни Рейн. У ролях: Ніколь Кідман, Антоніо Бандерас і Жан Рено.