Фільм за легендарною відеогрою «Бордерлендз» вийшов в український прокат 8 серпня. Але вже можна сказати, що це провал. Можливо, найбільший провал цього літа. Не тільки через касу в 16,5 мільйона за бюджету в 115 мільйонів доларів. Найкраще його описує консенсус критиків на Rotten Tomatoes: «Із проблемами з усіх фронтів, «Бордерлендз» – це нісенітниця». Щоб відійти від шоку, радимо почитати про, ймовірно, головне кіно цього літа.

За сюжетом, мисливиця за головами на імʼя Ліліт повертається на свою рідну планету Пандора за дорученням магната Атласа. Її завдання – повернути його дочку Тіну, яку вже намагався врятувати найкращий солдат Атласа, Роланд. Зустрівшись, вони стануть однією командою, щоб протистояти Атласу – той хоче вкрасти технології, які залишилися на планеті від цивілізації еридіанців.

Гра «Бордерлендз» ніколи не мала надцікавого сюжету чи новаторських шутер-механік, проте вона була веселим усесвітом із жартами й різнобарвною зброєю, з якою можна було знайти, як розважитись. Усього цього в кіноадаптації немає, хоч і є болото сечі, підземні рейвери й Безумна Моксі. Попри це, плюси таки є – через премʼєру фільму кількість гравців у Borderlands 3 зросла втричі.

Трейлер фільму «Бордерлендз»

Стрічку зняв Елай Рот, який грав у Тарантіно («Безславні виродки»), а режисувати починав ще у 2002-му, у віці 30 років. Знімання, зокрема, проводили під час пандемії коронавірусу, а Рота в режисерському кріслі на деякий час підміняв Тім Міллер («Дедпул»), бо той знімав «День подяки». «Бордерлендз» переповнений кінозірками: від володарок «Оскара» Кейт Бланшетт і Джеймі Лі Кертіс до Кевіна Гарта, коміка Боббі Лі й Джека Блека, які значно ближче знайомі з жанром поганих комедій.

Саме Джека Блека в українській озвучці замінив стендапер Антон Тимошенко. Його персонаж – «запрограмований розуміти жарти» робот Клептреп, що потрібен у фільмі для перерв на жарти, які в Голлівуді називають comic relief. «Там є кілька приколів від мене, сподіваюся, ви помітите», – пише Тимошенко в Instagram. Так, ми помітили.

Це був перший дубляж у карʼєрі коміка, і він дійсно постарався (а може, й перестарався) адаптувати його під українські реалії. Тут і злободенні «В укриття!», коли летять ракети, згадки про блекаут, а також класичні: «Хто всрався?» І хоч Клептреп чи не єдиний, хто вносить дрібку життя в «Бордерлендз», навряд чи йому це вдалося краще, ніж R2-D2 у «Зоряних війнах». І так, комунікація R2-D2 зрозуміла тільки іншим дроїдам.

У вечір премʼєри «Бордерлендз», коли критики вже встигли доїхати додому й написати гнівні рецензії на Rotten Tomatoes, «свіжість» фільму складала солідні 0%. Майже через тиждень після цього оцінки критиків зросли до 9%. Водночас аудиторія оцінила кіно на посередні 50%. Нам важко не погодитися з оцінками критиків, тому ми вирішили запитати в людей із гейм-індустрії про екранізації відеоігор і те, чому це іноді такий болючий процес.

Питання контроверсійне, але: чи варті зусиль екранізації відеоігор?

Організатор фестивалю інді-ігор Indie Cup Іван Тітов каже, що в «Бордерлендз» дуже поверхневий сюжет і персонажі, тому це той випадок, коли варто розповідати окрему історію, зважаючи й на те, що сам світ гри «не дуже цікавий». «Мені здається, що загалом це не найкращий матеріал для фільму», – додає він.

«Бордерлендз» – не єдиний фільм за грою, який невдало адаптували під кіноформат. До нього були стрічка за Assassin’s Creed із Майклом Фассбендером, «Варкрафт», «Принц Персії: Піски часу» з Джейком Джиленголлом та інші. На противагу їм – новий серіал «Фолаут» за постапокаліптичною грою від Bethesda Game Studios, не ідеальний, але й не провальний фільм «Незвідане: Удача Дрейка» за Uncharted із Томом Голландом, а також «Їжак Сонік».

Вʼячеслав Пакалін, композитор і саунд-дизайнер студії Frogwares, який зокрема працював над Sherlock Holmes: The Awakened, у нашій розмові сходу називає три успішні екранізації ігор: серіал «Останні з нас» за грою The Last of Us, «Фолаут» і фільм за грою Uncharted. Вероніка Рогова (Nikattica) – геймерка, стримерка і YouTube-блогерка – погоджується, що екранізації ігор потрібні, бо саме вони привертають увагу до індустрії й залучають нових людей. Як приклад також наводить серіали «Фолаут» й «Аркейн: Ліга Легенд», які дали поштовх до рейтингів обох ігор у Steam та інших платформах.

Трейлер серіалу «Фолаут»

«Звісно, що краща екранізація, то більше уваги вона принесе першоджерелу. Якщо просто обкласти посередній сценарій фан-сервісом, це не дасть результату. Потрібна сильна команда професіоналів, щоби проєкт вийшов якісним, навіть маючи відхилення від канону, якщо вони гарно адаптовані. Що робить екранізацію хорошою? Зацікавлені й професійні люди: шоуранер, сценаристи, режисери, актори й інші», – коментує Nikattica.

Екранізувати можна будь-що, навіть ігри, які, здавалося б, зовсім не підходять для цього, вважає Пакалін і додає, що після виходу фільму «Емоджі муві» про емодзі у смартфоні можливо все: «Я і не уявляв, що за «Супер Маріо» вийде непогане кіно. Ну окей, у 1990-х був фільм, який у дитинстві здавався дуже страшним. Зараз я його передивився. Він просто дуже поганий. Новий мультик за «Маріо» виконує свою функцію, хоч за тиждень після перегляду, ймовірно, нічого не згадаєш про нього».

Найкращий варіант екранізацій ігор – серіали?

«Кіно вбило театр. Що буде з кіно далі, ми подивимося. Поки що його вбивають серіали», – каже Пакалін. На його думку, відеоігри, як і книжки, краще розкриваються саме через серіали. Звісно, якщо не втрапити в пастку, як це сталося з Assassin’s Creed. Замість серіалу величезний відкритий світ гри впихнули у двогодинне кіно. Навіть Майкл Фассбендер не врятував фільм від 18% «свіжості» від критиків на Rotten Tomatoes.

Пакалін вважає, що зараз Голлівуд накинеться на ігри в пошуках того, що «годуватиме» індустрію наступні 10 років, зокрема й через те, що ера екранізації коміксів може добігати свого кінця. Утім, щоби зробити це, потрібно дотримуватися певних правил: поважати першоджерело і тримати на знімальному майданчику консультанта, який добре знає світ гри. Крім того, треба зрозуміти, що не всі механіки, які працюють у грі, треба переносити в кіно: «Бойова сцена у грі, яка триває 15 хвилин – це весело, а от у кінофільмі… Тому мені й не подобається «Джон Вік». Коли ти 25 хвилин дивишся, як чуваки мочать одне одного в прикольних костюмах, розумієш, що краще би вони просто посиділи й поговорили».

За інтерактивною горор-грою Until Dawn, яка й так упритул підходить до кіноформату, анонсували екранізацію. Це забирає в історії головне –інтерактивність, вважає Пакалін. Інший приклад – фільми за Max Payne, яку створювали зі штампів тодішніх голлівудських бойовиків і стрічок режисера Джона Ву. «А коли вже гру [Max Payne] вирішили перевернути у фільм з усіма її кліше, вийшло просто дуже погане кіно», – додає він.

Геймплейний трейлер гри Until Dawn

«Завжди є люди, які вважають, що вони знають краще, ніж автори дуже успішної книжки чи відеогри. Звісно, якщо в грі не працювала історія, треба це виправити, але ж треба поважати першоджерело. Думаю, в кіноіндустрії все ще є стигма, що відеоігри – це щось низьке. Досі є ситуації, коли молоді люди виходять отримувати «Оскар» і кажуть: «Дякую батькам, що купували мені гітари, а не відеоігри», – каже Пакалін. Автор цієї фрази – композитор Людвіг Ґоранссон («Оппенгеймер», «Тенет»).

Іван Тітов погоджується, що наратив в іграх і кіно зазвичай працює по-різному. Так, ігри спираються на геймплейні ситуації, які у гравців можуть бути подібними, але це завжди унікальний досвід для кожного з них: «Битва з босом в Elden Ring для всіх закінчиться однаковою перемогою, але кожен зможе розказати різні речі про свою тактику, вибір спорядження і, врешті-решт, унікальні емоції», – пояснює він.

«Саме це губиться в екранізаціях ігор, тому вони втрачають велику частину свого шарму. Якщо екранізувати проходження того ж Elden Ring, то ми отримаємо майже безсюжетний і незрозумілий бойовик. Яким часто і виходять екранізації ігор», – каже Тітов.

На його думку, найкращий підхід – брати за основу світ гри й розповідати в ньому свою окрему історію, але вже за правилами кіно. Як приклад він наводить серіал Cyberpunk: Edgerunners і третю серію екранізації The Last of Us.

Референси, референси, референси

Серед екранізацій ігор є й інший різновид фільмів, який найкраще втілила стрічка «Першому гравцю приготуватися» Стівена Спілберга. Це масштабна робота з простою історією, яка працює, на відміну від «Бордерлендз», і купою фан-сервісу: персонажами з чи не сотні франшиз й іншими «пасхалками», а також адаптованими під кіно механіками різних ігор.

Кадр із фільму «Першому гравцю приготуватися»

Такі фільми мають своє місце, погоджується Пакалін. Зокрема й через те, що серед мільйонів людей, які подивляться кіно, знайдеться тисяч 50, які придбають гру з цікавими їм персонажами: «Це кіноаналог гри Fortnite. Такий самий усесвіт, напханий референсами. Половина бігає за Дарта Вейдера, інша – за Леона Кеннеді (Resident Evil)», – додає він.

«Це така собі метамодернова жуйка. Прикольно подивитись у кіно, перерахувати всі «пасхалки» й так далі. Для людини, яка не в темі, це також весела історія, де все вибухає. Просто цей фільм якось з'явився й усе – я навіть забув, що він був. Але люди все ще люблять упізнавати референси», – коментує Пакалін.

Кадр із фільму «Першому гравцю приготуватися» з відсиланнями не тільки до ігор, а й до музики

Екранізації яких ігор не вистачає Голлівуду?

«Я давно чекаю на екранізацію Mass Effect. Мені її обіцяють із моменту виходу гри. Я дуже люблю великі фантастичні кіноопери. Ними, на жаль, балують дуже рідко. До того ж Mass Effect – це доволі кінематографічна гра, яка непогано перенесеться на великий екран», – розповідає Вʼячеслав Пакалін.

На його думку, ідеальним варіантом був би серіал на три сезони, де кожен сезон – одна з трьох оригінальних частин гри. Інший проєкт, який він називає, – це екранізація Metal Gear Solid Хідео Кодзіми. Чому? Здебільшого через історію навколо фільму, що «все більше й більше наповнюється легендами».

Так, стрічку мав зрежисувати Джордан Вот-Робертс, який випустив свій останній фільм «Конг: Острів Черепа» ще у 2017 році. Після успіху фільму він поїхав у Вʼєтнам, щоб жити подалі від Голлівуду. Одного дня його майже до смерті побили гангстери в місті Хошимін (раніше – Сайгон). Про деталі цієї події й те, як Вот-Робертс провів своє дослідження й ідентифікував злочинців, розповідав журнал GQ.

Nikattica ж відповідає, що найбільше чекає на екранізацію The Legend of Zelda, яку поки що анонсували без дати виходу. На її думку, успіх Nintendo в екранізації вже згаданих «Братів Супер Маріо в кіно», а також те, що творець світу «Зельди» Шиґеру Міямото візьме участь в екранізації, дають надію на хороший фінальний продукт.

Іван Тітов відповідає, що ігри йому подобаються як самостійна медіаформа й зазвичай у нього не виникає думок на кшталт: «О, цю гру я хотів би побачити екранізованою». Проте зазначає, що йому, можливо, цікаво було би подивитися Dishonored на великому екрані.

Які ігри треба екранізувати в Україні? Так, не тільки S.T.A.L.K.E.R.

Так, перша відповідь у всіх, кого ми запитували – це S.T.A.L.K.E.R., що й не дивно. Дивно те, що екранізації досі немає. Утім, спочатку варто дочекатися виходу Heart of Chornobyl, яку перенесли на листопад – GSC Game World поки що явно не до кіно. Поки за цією грою можна хіба що переглянути серіал «Епізоди: Тінь Чорнобиля» від Knife! Films, частина якого присвячена створенню «Сталкера».

Геймплейне відео S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl від розробників

Крім того, що це просто наймасштабніша гра в історії Україні, S.T.A.L.K.E.R. відомий за кордоном, а тому має непогані шанси на екранізацію спільно з якоюсь іншою країною Європи чи США, вважає Nikattica.

 Не тільки S.T.A.L.K.E.R.: як українці продовжують розробляти ігри під час війни на прикладі ще чотирьох проєктів

Окей, а які варіанти, крім S.T.A.L.K.E.R.? Один із варіантів – Metro 2033, каже Пакалін. Це українська гра від студії 4A Games, хоч сюжет і заснований на книжці російського автора. «Але зараз частина людей ще подумає, що це екранізація гри UnderRail», – жартує він.

Крім цього, він називає The Sinking City за творами Говарда Лавкрафта і пригодницьку point-and-click гру Tukoni за книжками Оксани Були. Пакалін разом із Frogwares працював над обома проєктами як композитор і саунд-дизайнер. На його думку, Tukoni спрацювала би як мультфільм чи мультсеріал, бо це «візуально дуже сильний продукт».

Попри це, Україна – не Голлівуд. «Разова екранізація гри в нас можлива. На наступну доведеться ще довго чекати, незалежно від того, успішною вона буде чи ні. Як-от «Мавка» була – її робили вічність». Утім, навіть у Голлівуді проєкти можуть потрапити в так званий production hell. Так, наприклад, сталося з фільмом «Флеш». Екранізацію коміксу почали планувати ще з 1980-х. До 2004-го написали сценарій, а після цього змінили режисера, продюсерів та акторський склад. «Флеш» зʼявився на великих екранах аж у червні 2023 року.

«Я би подивився фільм за Sand. Галичани-пірати в космосі на величезних ходячих роботах! Ідеально!», – додає Тітов.