З чого почати представлення Майкла Манна? Можливо, з того, що він зробив бездоганний фільм – «Сутичку» (Heat) із Робертом Де Ніро й Аль Пачіно. Можливо, з «Алі», «Поліції Маямі» й «Останнього з могікан» у фільмографії. Можливо, через те, що його персонажі завжди максимально реалістичні, хай це буде Ганнібал Лектер або засновані на справжніх історичних постатях Мохамед Алі, Джон Діллінджер чи Енцо Феррарі. Власне, саме засновнику Ferrari присвячений новий фільм американського режисера, який він розробляв чверть століття і який виходить в український прокат 28 грудня. 

Головний редактор The Village Україна Ярослав Друзюк заздалегідь переглянув стрічку та записав коротке інтерв’ю з Майклом Манном. З нього можна дізнатися, чому Манн 25 років чекав на можливість зняти «Феррарі», чому Адам Драйвер – один із найкращих акторів покоління та з якого українського міста походить родина одного з найкращих режисерів сучасності. 

Це найкращі фільми 2023 року за версією читачів The Village Україна

You can read this interview in English

 

 

Чому Майкл Манн так довго хотів зняти фільм про Феррарі

Інтерв’ю з Майклом Манном починаємо із запитання, як це – коли ти нарешті реалізував проєкт мрії. «Я це сприймаю не зовсім так, – уточнює Манн про «Феррарі». – Річ у тім, що перший день на знімальному майданчику завжди відчувається, як перший день. Навіть якщо це проєкт із 25-річною історією, він усе одно відчувається, як перший день. Адже поки фільм перебуває в розробці, це не більш як теорія. А мене передусім захоплює сам процес створення фільму». 

Трейлер фільму «Феррарі»

Манн уперше зацікавився біографією Енцо Феррарі ще в кінці минулого століття. Сценарій «Феррарі» в 1995 році написав шотландський сценарист Трой Кеннеді Мартін, відомий, зокрема, за фільмом «Пограбування по-італійськи» (оригіналом із Майклом Кейном, а не римейком із Марком Волбергом і Джейсоном Стейтемом). Автор помер у 2009 році від раку легенів, але Манн не припиняв спроби реалізувати цей проєкт, періодично повертаючись до цього сценарію. (У 2015 році він погодив на головну роль Крістіана Бейла, але лауреат «Оскара» згодом залишив проєкт через те, що втомився від постійних експериментів із набиранням і скиданням ваги заради ролей, повідомляло видання Deadline. Ще одним кандидатом на роль у 2020 році був Г’ю Джекман.) 

Чому 80-річний режисер попри все постійно повертався до цього проєкту? «Рівень якості всього в цій історії захоплював мене ще в 1995 році. У різні часи я розглядав можливість кинути цю ідею, але щойно я відкривав сценарій і читав дві-три сторінки, одразу відновлював інтерес до неї. Думаю, мене втримувала якість цього сценарію та його драма», – відповідає Манн, який за час розробки проєкту встиг зняти фільми «Своя людина», «Алі», «Співучасник», «Поліція Маямі: Відділ моралі», «Джонні Д.» та «Хакер».   

«Сценарій Троя Кеннеді Мартіна написаний просто блискуче, – продовжує 4-разовий номінант на «Оскар». – Йому вдається зазирнути за цей, здавалося б, непроникний фасад великої особистості, пірнаючи в конфлікти його особистого життя, які насправді є гідними опери». Епітет «оперний» Манн найчастіше використовує на позначення «Феррарі» в інтерв’ю, але на цей крок він іде передусім для того, щоб показати різницю між драмою та повсякденністю: «Саме це завжди резонувало зі мною в цій історії, цей дуже людяний аспект. Адже те, як люди поводяться в реальності, як вони спілкуються і які рішення ухвалюють, зазвичай різко контрастує з тим, як ми це бачимо у фільмах. У кіно суперечності та конфлікти завжди вирішуються. А в житті ми найчастіше забираємо суперечності із собою в могилу». 

 

 

На уточнення до запитання про «Феррарі» як проєкт мрії запитую в Манна, чи бачить він себе в постаті Енцо Феррарі. Звичайно, це кліше – порівнювати роботу режисера з будь-яким його персонажем, але у випадку з Манном і Феррарі йдеться про двох людей, які досягли найвищого успіху у своїх професіях, зокрема завдяки тому, що вони не терплять посередності й уміють майстерно керувати великими групами людей. «Думаю, мене насамперед цікавить цей нестримний імпульс будувати щось, створювати щось, переслідувати щось більше за тебе самого, – відповідає він. – Для мене як режисера це завжди водночас пригода й виклик. До того ж, коли Енцо запитували, яка модель Ferrari його улюблена, він завжди відповідав: «Наступна». Мабуть, це найбільше свідчить про нього як персонажа. І так, у цьому сенсі я бачу схожість [із собою]».

Чому Енцо Феррарі грає саме Адам Драйвер

 

Головну роль у фільмі «Феррарі» виконує Адам Драйвер, який уперше засвітився в серіалі «Дівчата» Ліни Данем, а зараз є одним із найбільш затребуваних акторів покоління, від ролі Бена Соло в новій трилогії «Зоряних війн» до номінацій на «Оскар» за «Шлюбну історію» та «Чорного куклукскланівця». Окрім Ноа Баумбаха та Спайка Лі, Драйвер уже встиг попрацювати з Мартіном Скорсезе («Мовчання»), Ітаном і Джоелом Коенами («Усередині Льюїна Девіса»), Рідлі Скоттом («Дім Ґуччі»), Стівеном Содербергом («Удача Лохана»), Террі Ґілліамом («Чоловік, який убив Дон Кіхота»), Джимом Джармушем («Патерсон») і Леосом Караксом («Аннет»).

40-річний Драйвер грає Енцо Феррарі у віці 60 років: колишній гонщик і конструктор намагається врятувати Ferrari від банкрутства в 1957 році, вигравши легендарні італійські перегони на витривалість «Мілле Мілья». Водночас Феррарі відчуває провину за смерть сина Діно та двох друзів-гонщиків, які загинули під час тестування його автівок. Власне, почуття провини Енцо та його стосунки з двома жінками – дружиною у виконанні Пенелопи Крус і коханкою у виконанні Шейлін Вудлі – цікавлять Майкла Манна не менше за видовищні екшн-сцени на перегонових треках. 

Адам Драйвер і Майкл Манн розбирають ключову сцену фільму «Феррарі» у відео Vanity Fair

Коли я запитую режисера, чому на цю роль він обрав саме Драйвера, Манн відповідає миттєво: «Тому що [Адам] уже прожив життя». «Він не вийшов з оточення Голлівуду, він прийшов у кіно зі справжнього світу. Власне, як і я. Він не чийсь син, племінник чи ще хтось», – продовжує Манн відповідь. На моє доповнення, що Драйвер до початку акторської кар’єри мав досвід військової служби в Корпусі морської піхоти США (він залишив службу через медичні причини після отриманої травми, у рангу молодшого капрала), Манн відповідає: «Так, він має військовий досвід. А ще в нього є нестримна амбіція зробити все правильно. Що це означає для актора? Це означає повністю перенестися в життя Енцо, це означає рухатися, дихати й бачити, як це робив Енцо. Це означає реагувати так само як Енцо, як його унікальні реакції. [...] Причому з розумінням [контексту]: культури, політики й загалом того, як усе було в 1957 році в Італії». 

Феррарі розпочинав кар’єру як гонщик, а врешті став конструктором, який сам створював автівки, розповідає Манн. «Інтерес до перегонів був його одержимістю. Він сам називав це захоплення «жахливою радістю» та «смертельною пристрастю», – додає режисер. «У цього чоловіка [Енцо Феррарі] були настільки специфічні риси, – бере паузу, щоб навести приклад Манн. – Знаєш, де він спав? У звичайному односпальному ліжку прямо біля вікна, щоб завжди мати змогу бачити, хто наближається до будинку. Чому? Тому що він завжди був в обороні». Манн робить ще паузу: «[Ці риси] є в кожного з нас, вони є в тебе, вони є в мене. І всі ці риси показують людей як надзвичайно складних і суперечливих створінь».

Як ще один приклад режисер наводить те, що Енцо Феррарі майже не виїжджав із рідного міста Модена, тому на всі важливі перемовини він запрошував партнерів до себе: «Усі мають приїжджати до мене в Модену, я нікуди не поїду». У пізні роки засновник Ferrari припинив виїжджати навіть на найважливіші перегони, описує одну зі сцен фільму Манн: «Вони з командою залишалися [в Модені], розпалювали багаття й смажили курку на відкритому вогні, а перегони слухали по радіо». 

 

 

Як Манн готував Драйвера до цієї ролі? Що актор мав знати до того, як починати роботу з цим персонажем? «Адам мав цю потужну амбіцію – здійснити справді глибоке занурення в цього персонажа, – пояснює режисер. – Він усе хотів зробити максимально сильно, я б навіть сказав, що він був жорстоким до себе. У нього потужна трудова етика, він ставить для себе високу планку. І саме ці риси роблять його великим актором». 

Фрагменти фільму «Феррарі»

Я пригадую цитату, якою свого часу Майкл Манн нагородив Вілла Сміта, виконавця ролі Мухамеда Алі в його біографічній стрічці: «[Вілл] вирішив бути Алі». Запитую, чи можна це порівняти з трансформацією, яку для цієї ролі пройшов Адам Драйвер – чи він також «вирішив бути» Енцо Феррарі, а не просто грати його роль. «Думаю, так, схожість є, – відповідає режисер «Алі». – Для Вілла це був навіть сильніший виклик, тому що він афроамериканець, і, якщо ти вирішуєш розповідати історію про Мухамеда Алі, у тебе немає права на помилку». Додає, що для Вілла Сміта це була вкрай важлива роль, адже «Алі» він сприймав як шанс усього життя: «Йому було 33 роки, тому він розумів, що може зіграти Алі або тоді, або ніколи».

Утім, перевтілення в Феррарі також вимагало багато від Драйвера, каже Манн. «Обидві ролі дуже складні та вимогливі, – продовжує Манн. – Це обидва випадки, коли не можна схибити. Власне, це зухвалий виклик, він не для слабких духом, не для акторів, які не впевнені в собі. Актор має бути впевненим і сміливим». Але є ще один важливий чинник: «Також [актор] має довіряти своєму режисеру. Адже [фільм] – це тривалий шлях, це великий стрибок віри». Здається, з цим у Драйвера все гаразд, тому що він уже погодився зіграти молоду версію персонажа Роберта Де Ніро у продовженні «Сутички». 

І про Україну

Наостанок вирішую поставити запитання Майклу Манну не як режисеру, а як одному з провідних кінознавців світу – чи знайомий він з українським кіно, зокрема роботами Олександра Довженка, Сергія Параджанова чи Кіри Муратової. 

Манн помітно оживляється, коли мова заходить про Україну, але відповідає не про українське кіно. «По-перше, я стежу за боротьбою [у війні], яку зараз веде Україна. Бережіть себе, хай вам щастить. До речі, нещодавно я подивився документальний фільм Шона Пенна [«Суперсила» про перший етап повномасштабного вторгнення РФ в Україну], і це надзвичайна стрічка», – розповідає Манн. 

«У мене дійсно є дещо, що тісно поєднує мене з Україною», – починає відповідь американський режисер єврейського походження, предки якого емігрували з території сучасної України в першій половині 20 століття. «Уся моя родина походить із міста Овруч [у Житомирській області], – продовжує Манн. – Коли мій дідусь залишив [Україну] й вирушив до США, дві його сестри емігрували в Аргентину разом із дідусем і бабусею [аргентинсько-бразильського режисера українського походження] Гектора Бабенка. Я не знав про це, поки не познайомився з ним, він розповів мені цю історію». Манн усміхається й додає: «Тож дійсно, щось є таке в Україні, що сприяє народженню режисерів».