Чи готувалися кінотеатри до війни, як відновлювали роботу та чому сфокусувалися на допомозі внутрішньо переміщеним особам – поговорили з маркетинг-директором «Планети кіно» Толіком Козловським.

Толік розповідає, як за чотири дні до повномасштабного вторгнення він затримався в офісі допізна, бо було дуже багато роботи. З ним залишився один із директорів «Планети кіно». Толік запитав у колеги, що будемо робити, якщо почнеться війна. Колега відповів, що у 2022 році ніхто не розв’язує питання війною, бо це нікому не вигідно.

– Ось тобі й відповідь на запитання, як ми готувалися. Ніяк. У нас повністю офлайновий бізнес. Ми не можемо раптово перенести його в онлайн. Тому початок війни був для нас великим ударом. Він дуже підкосив наш бізнес.

У команді маркетингу лишилися три людини із 16, які були в кращі часи. Двох людей звільнили ледь не наступного дня після того, як узяли роботу. Перед війною «Планета кіно» розширювалися. Мережа кінотеатрів нарешті почала оговтуватися від пандемії та брати нових людей на роботу. Але з початку повномасштабного вторгнення завантажити всіх роботою не було можливості.

– Спочатку ми всі роз’їхалися в безпечні місця, законсервувалися та чекали. Насправді просто сиділи та сподівалися, що в жоден із наших кінотеатрів не «прилетить».

Ідею запускати кінотеатри команда сприйняла не надто радо. Здавалося – як про це комунікувати?! Був березень, війна в розпалі, страшно. Ну який кінотеатр?!

– Ми почали думати про запуск після того, як прем’єр-міністр заявив, що бізнес повинен працювати та рухати економіку. Вирішили, що де можемо, треба відкриватися. Відкрилися спочатку у Львові, 15 березня. А потім у Києві, Сумах, Дніпрі й Одесі. І хоча ми спочатку не надто радо зустріли новину про запуск – здавалося, що це може бути небезпечно. Але в процесі дискусій зрозуміли, що кожна людина за будь-яких обставин заслуговує на дві години відпочинку. Тож чому б ні?!

Війна вчить нас адаптивності та швидкого реагування. Сьогодні ми проти запуску кінотеатрів, а завтра вже за та кажемо: «Чому не зробили цього раніше?!». Це новий непростий досвід, що вчить нас пристосовуватися. Отже, ми адаптувалися, прийшли до тями, почали щось робити.

У березні 2020, під час карантину, «Планета кіно» продавала сертифікати на майбутні візити. Так глядачі могли підтримати кінотеатр фінансово.

– Коли почалася війна, наші лояльні клієнти час від часу запитували, як вони можуть нам допомогти та підтримати. Хотіли купувати сертифікати, як під час пандемії. Але зараз ця механіка не робоча, адже ми працюємо. Відкладені сертифікати зараз не мають сенсу. Тоді ми подумали, що треба, щоб люди допомагали не нам, а іншим людям. Просто через нас. Так ми дійшли до механіки «підвішеного» квитка. Це не щось нове, це не ми вигадали, але це давало можливість стати посередником для допомоги.

Від початку роботи кінотеатру в умовах війни, у квітні 2022 року, команда вирішила пускати переселенців на сеанси безоплатно. Але за таких умов кількість квитків була дуже обмежена – дистриб’ютор дає невелику кількість безоплатних місць. Якщо межу безоплатних квитків перевищено, кінотеатр має сплатити дистриб’ютору 50% вартості кожного квитка. За нинішніх умов бізнес не має такої можливості.

– Зараз наш бізнес збитковий, у нас немає прибутку, ми навіть «у нуль» не можемо досі вийти. Тож точно ми не могли запросити всіх ВПО в кіно. Але тоді ми подумали, що є наші клієнти, які зараз за кордоном. Є люди, які просто не можуть ходити в кіно, але хочуть допомагати. І ми вирішили – чому б не зробити так, щоби люди допомагали людям, а разом із тим і нам.

Як це працює

У нас є дві аудиторії – перша допомагає, а друга користується.

  1. Той, хто хоче допомогти, купує квиток. На сайті й у застосунку є сеанс, який називається «Передай квиток». Ти купуєш там скільки завгодно місць – усе, як зі звичайними квитками в кіно. Кожен твій квиток трансформується у квиток для ВПО.
  2. Внутрішньо переміщена особа може забрати квиток на касі кінотеатру безоплатно та піти на будь-який сеанс. Потрібно лише пред’явити довідку ВПО, можна в застосунку «Дія». Слідкувати за кількістю наявних «підвішених» квитків можна в телеграм-каналі «На Планеті кіно».

Тобто за день купили 100 квитків, отже, 100 переселенців зможуть сходити на будь-який сеанс. Дуже проста механіка. Але спочатку купували квитків більше, ніж використовували. Так ми зрозуміли, що люди, які «підвішують» квиток – це наша аудиторія. А от тих, хто користується цим, у нас нема.

Толік розповідає, що найефективнішим каналом комунікації з ВПО виявилися прямі прохання підписників «Планети кіно» поділитися новиною про акцію у своїх соцмережах. Лояльні клієнти розповідали своїм друзям-ВПО, а ті – своїм. Це спрацювало, дуже багато людей почали використовувати квитки. До прикладу, на момент запису інтерв’ю з придбаних 1500 квитків було використано приблизно 1000. З них 600 квитків використали за останній тиждень, разом із тим, що акція тривала до того два з половиною тижні. Після запису інтерв’ю решту 500 квитків використали лише за 4 дні.

– Для нас 1500 квитків – це п’ять повних залів. Це багато. Це дуже важлива підтримка. Мені подобається, як це відбувається – люди допомагають одне одному, але разом із тим і нам. Це гроші для наших кінотеатрів.Тобто це не благодійний проєкт, а ситуація win-win. І на ній ми якраз демонструємо людям, що просити про допомогу – не соромно. Скористатися можливістю – не соромно. Ми самі так робимо.

З соромом у внутрішньо переміщених осіб пов’язано багато нюансів. Часом вони соромляться перепитувати, як працює акція в загальному чаті та пишуть у приватні повідомлення Толіку [він веде телеграм-канал «На Планеті кіно» – ред.] Люди, що хочуть узяти квиток, можуть кілька разів перепитувати, чи точно він буде безоплатним, чи точно на будь-який сеанс, чи точно нічого не потрібно робити.

На щастя, у коментарях телеграм-каналу є багато людей, що вже скористалися квитком і підтверджують, що все працює, і вони задоволені.

– У нас була одна прикра ситуація, коли касирка заплуталася та подивилася не туди. Ми все робили «на колінцях», у табличках Excel. І до касирки підійшли люди, які уточнили в телеграм-каналі наявність квитків, прийшли в кіно, а вона подивилася не туди та сказала, що квитків для переселенців більше немає. Люди дуже засмутилися та написали, що їм соромно. Хоча соромно в такій ситуації має бути лише нам, бо ми помилилися. Ми намагаємося контролювати та моніторити такі ситуації. Ми не хочемо, щоб хтось почувався ніяково.

Поки що тривалість акції запланована до 1 вересня. Однак у середині серпня команда ще раз пройдеться проєктом, подивиться його динаміку і, можливо, продовжить ще на місяць-два. Найбільше квитків використовують у Києві та Львові, оскільки там зосереджена найбільша кількість ВПО.

Ми запитали в людей, які відвідували сеанси за акцією «Передай квиток», про їхні враження.

Ірина, переїхала з Донецької області до Києва

До 2016 року ми жили в Донецькій області, потім переїхали до Харкова, а з 24 лютого жили спочатку в Полтаві, а потім у Києві. Я побачила інформацію про акцію в чаті переселенців. Було дуже соромно перепитувати, чи є ще квитки, але в мене двоє дітей, які дуже хотіли подивитися мультфільм. Тож ми пішли, я нарешті змогла відвернутися від новин, чудово провела час із дітьми, ми сміялися, а потім обговорювали мультик.

Катерина, переїхала з Миколаєва до Києва

Я переїхала до Києва з Миколаєва через постійні обстріли нашого міста. Зі мною двоє дітей-підлітків: 11 та 14 років. Ми дуже не хотіли виїжджати, але дітям треба було хоч якось закінчити навчальний рік. У Києві робили різні активності для дітей-переселенців, але зазвичай для зовсім маленьких. Для підлітків нічого не було. Тож, коли ми побачили ініціативу з квитками в «Планету кіно», дуже зраділи. Для нас це стало важливою точкою. Саме похід у кіно з дітьми дав мені відчуття, що одного разу ми повернемося до того життя, яке в нас було. До того ж зараз теж триває наше життя. Трохи розмите через жахливі обставини, але воно є, і треба встигати радіти.

Соромно мені було на самому початку, коли ми тільки переїхали, а вже коли користалися ініціативами, мені не було соромно. Наповнює лише вдячність, що хтось подарував нам таку можливість.

Інна, переїхала з Маріуполя до Львова

Я дуже вдячна бізнесам, що запускають такі ініціативи. Це дає можливість відірватися та розслабитися. До того ж гарно провести час із дітьми. Це дуже складно зробити, коли ти на новому місці. Я ходила в кінотеатр із донькою. Ми дивилися «Посіпак» у технології 4DX. Я ніколи раніше такого не бачила, але коли крісло полетіло, а в обличчя дмухав вітер, я аж закричала. Це був крутий досвід.

Матеріал створено в партнерстві з програмою СИЛА (Єднання через спільні дії молоді), що працює над інтеграцією внутрішньо переміщеної молоді в Україні та забезпеченням найбільш комфортних умов для них