Фільм «Людина-павук: Далеко від дому» вийшов в український прокат 4 липня. Це третій варіант кіноадаптації найбільш популярного супергероя коміксів Marvel, третій за рік фільм Marvel Studios і третя за пів року стрічка з Людиною-павуком після «Людина-павук: Навколо всесвіту» та «Месники: Завершення». Уперше в серії місце дії перенесли до Європи – під час шкільної подорожі Пітер Паркер та однокласники відвідують Венецію, Прагу, Берлін та Лондон. Редакція The Village Україна переглянула стрічку заздалегідь і ділиться враженнями (без спойлерів!).

Ілюстрації: B&H Film Distribution

 Підпишись на THE VILLAGE УКРАЇНА В TELEGRAM – усі головні тексти тут.

Ярослав Друзюк: Це третій за пів року фільм із Людиною-павуком. Як вам?

Андрій Баштовий: Це хороший фільм, він ритмічний, витриманий і збалансований. Його в кайф дивитися. Там є гарні сюжетні повороти, маленькі та великі. Але ніколи не кажіть людям, що це найкращий фільм про Людину-павука. У мене, мабуть, були завищені очікування.

Ярослав: Ну й «Людина-павук: Навколо всесвіту» вийшов тільки в грудні. Але ось про що я думав увесь фільм і що, на мій погляд, важливо, коли ми говоримо про «Далеко від дому». Цю стрічку подавали як останню у першій великій історії кіновсесвіту Marvel, яка почалася із «Залізної людини». І це якраз гарна нагода пригадати, наскільки класно за ці десять років студія навчилася знімати жанрове кіно. Наприклад, другий «Капітан Америка» був політичним трилером, «Тор: Раґнарок» – комедією з 80-х, а цей фільм – про підлітків, школу та канікули. Але водночас це великий дорогий літній блокбастер.

 Гарна нагода пригадати, наскільки класно студія навчилася знімати жанрове кіно

Андрій: От підліткові елементи мені якраз сподобалися найбільше – ці наївні прості побутові сцени. Усі ці страждання і милота.

Ярослав: Так, якщо перший фільм про Людину-павука від Marvel Studios був великим омажем стрічок Джона Хьюза про підлітків з 80-х і 90-х, то тут це саме, тільки в Європі.

Андрій: Якби я був сексистом, то запитав би Таю, чи розчулили її милі моменти підліткових стосунків. [сміється]

Таїсія Куденко: А я щиро скажу, що вони мене розчулили! Але добре, що це не єдине хороше, що є у цьому фільмі.

Андрій: А що ще хорошого?

Тая: Як співають класики, «мене всьо устраює». Мені сподобалося все. Плюс мені здалося, що цього разу вони більше вклалися в графіку. Я не спеціалістка, але видається, що це прямо супер.

 Мені здається, настільки красиво пересування Людини-павука по місту ще не показували

Андрій: Там були ідеальні моменти для IMAX. Сцени просто створені для IMAX.

Тая: Цей фільм треба дивитися в кіно, а не на екрані телефона в метро [сміється].

Ярослав: І це дуже круто вписано в історію, тобто виправдано.

Андрій: Причому найкрутіші сцени – це сцени, які обігрують головну тему фільму. І це дуже динамічні міські сутички, де екшн максимальний. Мені здається, настільки красиво пересування Людини-павука по місту ще не показували.

Ярослав: Вони нарешті зрозуміли, після п’яти фільмів і двох перезапусків, що нам набридло дивитися на Спайдермена у Нью-Йорку. Круто бачити, як він на павутині пролітає не між хмарочосами на Мангеттені, а на нових локаціях. У першому фільмі був Вашингтон, а тут – європейські туристичні міста.

Тая: Цю схему досить часто використовують у Голлівуді – а відправмо у сиквелі всіх героїв у Європу. Але тут це цікаво.

Андрій: А в третій частині, як у «Похміллі у Вегасі», буде Бангкок? [сміється]

Ярослав: Це більше «12 друзів Оушена» чи другий «Джон Вік». [сміється]

Андрій: Що мені ще сподобалося – те, як обіграли тему fake news і всієї цієї актуальної інформаційної історії.

Тая: Особливо у сцені після титрів!

Андрій: До речі, так. Сцени після титрів у Marvel зазвичай прикольні, але не всі з них обов’язкові. Може бути прикольна затравочка, натяк на те, що буде відбуватися далі. Щось можна було пропустити…

Ярослав: Ні, ніколи не можна пропускати сцени після титрів, ти що? [сміється]

Андрій: Окей, це гріх, я згоден. [сміється] Але це я до того, що тут сцена після титрів – невід’ємна частина фільму. Її точно не можна пропустити. Вона й анонсує те, що буде далі, і дуже класно стібеться з основного сюжетного повороту фільму.

Ярослав: Як вам Джейк Джилленхол? Була ж історія про те, що свого часу він був максимально близький до того, щоб зіграти Людину-павука, але тут у нього зовсім інша роль.

Тая: Це ідеальна роль для нього, якщо без спойлерів. І Зендая теж дуже крута. Просто зараз із нею ще на HBO виходить «Ейфорія».

Ярослав: Про підлітків, секс і наркотики.

Тая: Підлітки є, а сексу і наркотиків немає. Тут вона грає зовсім іншу роль.

Андрій: Мені у «Людині-павуку» найбільше подобається цей конфлікт – маленька людина, яка розв’язує великі проблеми. Інколи ми не хочемо брати на себе відповідальність, відповідати за щось більше, ніж наші власні справи. Це такі банальні, але цікаві соціальні меседжі.

Ярослав: «Людина-павук» – це завжди про відповідальність. «З великою силою приходить велика відповідальність». Цю тему у фільмі порушують по-новому, тут акцент на те, що Пітер Паркер повинен жити у світі без Залізної людини, його змушують взяти на себе відповідальність замінити Тоні Старка.

Андрій: Мені дуже подобається, що вони постійно обігрують у фільмах загальний сюжет всесвіту. В інших супергеройських стрічках кожен новий фільм ніби починається спочатку. А тут є загальна історія, яка продовжується.

Тая: І тут це зробити простіше, ніж, наприклад, у «Капітані Марвел», тому що Людину-павука вже інтегровано у всесвіт, у нього вже були свої стосунки з Тоні Старком.

Ярослав: Ну і це перевага довгого формату розповіді історії, який Marvel Studios веде з 2008 року. Поки ніхто інший не розповідає історії на десятки фільмів настільки цілісно. І тут справді є певний фінал загальної історії – якраз із темою відповідальності.

Трейлер стрічки «Людина-павук: Далеко від дому»