Кіно«Три білборди» чи «Форма води»: хто отримає «Оскар-2018»

– Такі розмови зазвичай розпочинають із запитання про загальні тренди – і цього року з хвилею сексуальних скандалів та активізацією руху #MeToo їх не уникнути. Наскільки впливовими, на ваш погляд, будуть ці чинники при визначенні найкращого фільму цього року?

Анна Дацюк: Вважаю, що вони вплинуть і значною мірою. Досвід кіноцеремоній, які вже відбулися цього оскарівського сезону, показав – тема сексуальних скандалів тепер не може бути виключно предметом розмов у кулуарах. Акторки вже не перший рік виголошують промови зі сцени, в яких озвучують претензії щодо рівної оплати праці та вікової дискримінації. Цього року такі промови просто краще «підсвітять софітом». Тому будьте готові до того, що вручення нагород Американської кіноакадемії стане святкуванням досягнень жінок у кіно 2017 року.

Щодо теми самих фільмів – сильні жіночі історії вже не перший рік заправляють на «Оскарі»: торік були «Ла-Ла Ленд», «Прибуття» і «Приховані фігури», позаторік – «Бруклін», «Кімната» і «Керол». Та значно важливіше, як мені здається, розчистити шлях для жінок-кінематографістів, аби такі, як Рейчел Моррісон (операторка «Ферми «Мадбаунд») і Ґрета Ґервіґ (режисерка «Леді Птахи»), частіше з’являлися в номінаціях.

Юрій Шевченко: Сексуальні скандали безпосередньо вплинули на список претендентів. Очевидно, у ньому не було б Крістофера Пламмера, якби Рідлі Скотт не звільнив Кевіна Спейсі, а чудовий «Горе-митець» не обмежився б згадкою у номінації за найкращий адаптований сценарій. «Колесо чудес» Вуді Аллена навряд чи претендувало б на нагороду за найкращий фільм, але Кейт Вінслетт на номінацію могла б сподіватися.

Юрій Самусенко: Кіноакадемія на стадії номінантів підкорюється загальним трендам. Передбачувана номінація для стрічки «Леді Птаха» та непередбачуване нехтування фільмом Джеймса Франко говорить про те, що кіноакадеміки стежать за ситуацією у світі. Та зазвичай серед їхніх фаворитів усе ще переважають або особистісні драми, або соціально-політичне кіно. Якраз цього достатньо у шорт-листі.

– У західних медіа прогнози на нагороди подібного рівня зазвичай розділяють на дві категорії: хто повинен здобути перемогу і хто врешті здобуде перемогу. Можете описати свої очікування у категоріях «Найкращий фільм» у такому форматі?

Ю. Ш. Із переможцем усе ясно. «Три білборди за межами Еббінґа, штат Міссурі» тріумфально збирає нагороди і чекає на головне визнання у вигляді «Оскара». Букмекери не сумніваються в успіху фільму Мартіна Макдони, хоча й залишають невеликі шанси «Формі води». Макдона влучив прямо в ціль – це фільм якраз про те, що нині хвилює американське суспільство, включно з бездіяльністю влади і безкарністю злочинців. До того ж глядачам потрібні сильні характери, а якщо вони ще й жіночі, то академія просто не може не звернути увагу на таку стрічку.

Та мій особистий фаворит – «Дюнкерк» Крістофера Нолана. Рідкісний випадок, коли сюжет і персонажі не мають великого значення. Насамперед – атмосфера. Із технічної точки зору це зразкова і десь навіть революційна робота. Нолан недарма говорить, що «Дюнкерк» – не лише фільм, а досвід, який треба пережити. Сеанс цього фільму в ІМАХ – певно, моє головне кіновраження минулого року.

А. Д. На користь «Форми води» свідчить найбільша кількість номінацій на «Оскар» цього року – 13. Картина взяла ключові нагороди продюсерської та режисерської гільдій, а також приз Critics Choice Awards. Утім, є велике «але» – стрічка не перемогла у номінації «Найкращий акторський ансамбль» на Screen Actors Guild Awards. Цей трофей уже який рік поспіль стабільно бере фільм, що потім визнають найкращим на «Оскарі».

Натомість SAG цього року якраз взяли «Три білборди за межами Еббінґа, штат Міссурі». Я все ж думаю, що «Оскар» візьме саме фільм Макдони, просто тому, що така глибока драматична історія провінційної Америки буде ближчою кіноакадемії за казку мексиканця дель Торо.

Та мій особистий фаворит (щоправда, без шансу на перемогу) – «Примарна нитка» Пола Томаса Андерсона. Це кіно, у якому склалося все – сценарій, режисура, операторська робота, акторська гра, саундтрек, робота художника-постановника. На мою думку, це найкращий фільм року.

Ю. С. Враховуючи нагороди різноманітних гільдій та «Золотий глобус», найбільше шансів отримати «Оскар» має «Три білборди за межами Еббінґа, штат Міссурі». Це дуже актуальне кіно в епоху Дональда Трампа, у якому йдеться про жіночу травму із соціальним підтекстом, спрямованим на рішучість. Рішучих дій бракує США, і стрічка Мартіна Макдони цілком може встановити новий тренд соціального кіно на межі з жанровим.

Лук’ян Галкін: Awkward question – насправді я ще не переглянув усіх номінантів. На «Примарну нитку» піду 2 березня, а «Леді Птаху», яку до останнього чекав на великому екрані, дивитимусь уже перед самим «Оскаром». Думаю, чималі шанси є у «Трьох білбордів», але з тих, кого бачив, перемоги бажаю «Назви мене своїм ім’ям» і «Пастці» – нахабному трилеру, що посилює саспенс ядучою ксенофобією та не дає мені позбутися свого музичного рефрену вже рік. Run rabbit, run rabbit, run, run, run.

– В акторських номінаціях цього року показові протистояння: молоді актори, які вперше в житті тягнуть за собою фільм і розкриваються як справжні майстри (Тімоті Шаламе, Марґо Роббі), проти вже досвідчених і відзначених нагородами Ґарі Олдмана, Деніела Дей-Льюїса, Френсіс Макдорманд і Мерил Стріп. Академія зазвичай відзначає вже відомі імена. Чи буде так цього разу?

Л. Г. Деніел Дей-Льюїс і Мерил Стріп – оскарівські улюбленці, чиї номінації навряд чи когось здивують. З іншого боку, їхні нагороди можуть стати історичними: обоє мають в активі по три статуетки, тож Стріп має шанс дорівнятися до чотирьох перемог славетної Кетрін Гепберн. Дей-Льюїс, своєю чергою, може побити власний рекорд: нині, крім нього, жоден актор трьох «Оскарів» за найкращу чоловічу роль (а тим паче – чотирьох) не має.

Поки я вболіваю за Тімоті Шаламе, але ще не бачив «Примарну нитку». Щодо акторок – перемога Марґо Роббі чи Френсіс Макдорманд буде для мене особистим святом. Передбачати ж у цих категоріях не берусь нічого з часів, коли Дженніфер Лоренс обійшла Еммануель Ріву в 2012 році.

А. Д. Так, академія схильна до такої тенденції, але буквально щороку є новачки, які виринають і беруть штурмом «Оскар»: Емма Стоун, Брі Ларсон, Алісія Вікандер, Лупіта Ніонґо, Дженніфер Лоренс.

Ґарі Олдман візьме «Оскар», тому що академіки дуже люблять фізичні трансформації акторів для своєї ролі. До того ж Олдман свій «Оскар» заслужив давно. Скажу лише, що якби не Олдман, «Оскар» точно взяв би Шаламе. У жіночій категорії якби не Макдорманд, статуетку віддали б Сірші Ронан (хоча більше її заслуговує Марґо Роббі)

Ю. Ш. «Персонажів треба створювати, а не перевтілюватися в них», – сказав мій колега, який надає перевагу писати про спорт, а не про кіно. Це камінь у город Ґарі Олдмана, який отримає цього року «Оскар» не так за акторську майстерність (у ній сумнівів немає), як за шар гриму, що перетворив його на легендарну історичну постать.

У жіночій номінації історія складніша. Статуетку напевно віддадуть Френсіс Макдорманд, яка дуже переконливо боролася із системою у «Трьох білбордах». Але в моєму ідеальному світі її отримує Марґо Роббі за фільм «Я, Тоня». Це, певно, перша роль Роббі у кар’єрі, у якій вона не просто має красивий вигляд у кадрі, а справді грає.

– У номінації «Найкращий режисер» цього року Пол Томас Андерсон, Крістофер Нолан і Гільєрмо дель Торо – візіонери, яких академія часто обділяла увагою. Водночас, як доводять нещодавні перемоги Алехандро Гонсалеса Іньярріту та Альфонсо Куарона, «Оскар» у цій номінації виділяє не так візіонерство, як технічне виконання проекту. Який режисер, на ваш погляд, заслуговує цьогоріч на відзнаку за «видатне досягнення у постановці»?

Ю. С. Можливо, візіонерство і технічне виконання поєднаються в одному переможцеві – Гільєрмо дель Торо, який уже завоював чимало нагород за режисуру «Форми води». Академія неодноразово виражала прихильність до мексиканських режисерів: уже згадані Іньярітту та Куарон отримали свої статуетки. Кращої нагоди, ніж ескапістська картина про кохання людини до амфібії, не знайти. До того ж дель Торо розписується цим фільмом у щирій любові до старого Голлівуду, а це неабиякий нагородний триґер – згадаймо лишень перемоги «Ла-Ла Ленду» чи «Артиста».

А. Д. Якраз трійка Пол Томас Андерсон, Крістофер Нолан і Гільєрмо дель Торо найбільше і заслуговує на режисерський «Оскар». Об’єктивні причини для нагородження є в кожного. Андерсон зняв неквапливе і неймовірно красиве кіно, у якому хронометраж дозволяє розкласти основну ідею на атоми і виростити з теми стосунків закоханих кілька підтем, серед яких: одержимість владою, експлуатація любові ближнього, едипів комплекс.

Нолан, своєю чергою, дуже сміливо обійшовся із жанром військової драми. «Дюнкерк» – приклад насамперед візуального сторітелінгу, а картина Гільєрмо дель Торо видатна саме постановкою. Його фільм найбільш детально пропрацьований з візуальної точки зору. Саме він візьме «Оскар», на мою думку.

Утім, якщо у Нолана і дель Торо з постановкою проблем немає, то до сценаріїв претензії можуть бути. А ось в «Примарній нитці» недоліків я не знайшла. До речі, Андерсон у фільмі не лише режисер, а ще й сценарист і оператор.

Ю. Ш. «Дюнкерк» є технічно ідеальним фільмом, і Крістофер Нолан, який створив цей грандіозний атракціон виживання, повинен бути відзначений нагородою – мова йде про справді видатне досягнення. Але цього разу академія, схоже, вирішила, що глядачеві потрібна історія і красива картинка, а не смикання у кріслі кінозали під звуки пострілів і вибухів. Гільєрмо дель Торо як фаворит у цій номінації, відверто кажучи, мене дивує. Мексиканський постановник, звісно, давно заслуговує на визнання, але зараз конкуренція могла б бути більшою, ніж є насправді.

– Інші два номіновані режисери – це режисери-початківці Ґрета Ґервіґ і Джордан Піл. Змагаються вони і в номінації «Найкращий оригінальний сценарій». Здебільшого саме Ґервіґ і Піла називають головними відкриттями року – чи виділили б ви у цьому когось іншого?

Ю. С. Сам факт, що тепер не лише фільми «Санденсу», а і їхні режисери отримують номінації, неабияк тішить. Така кількість фільмів з фестивалю інді-кіно справді вражає (окрім «Пастки», звідти прийшли «Леді Птаха», «Любов – хвороба», «Назви мене своїм ім’ям» та «Ферма «Мадбаунд»). Це хороша практика – номінувати дебютантів, адже за цим рішенням може спалахнути показовий тренд до створення оригінальних фільмів у Голлівуді.

Поряд із цьогорічними номінантами, як на мене, не вистачає сценаристів, які набили руку на цьому ремеслі: Тейлора Шерідана за «Вітряну ріку», Ноя Баумбаха за «Історію сім’ї Мейровіц» чи хоча б Едгара Райта за інноваційний сценарій, у який вбудована музика з фільму «На драйві». Однак жалітися на нестачу в цих авторів номінацій означатиме забрати шанс у когось з шорт-листа, а там уже й так занадто серйозна конкуренція.

А. Д. Серед акторів я однозначно виділила би Тімоті Шаламе із «Назви мене своїм ім’ям» – у нього потенціал, як у молодого Ді Капріо. Вікі Кріпс із «Примарної нитки» дивовижна, за нею раджу стежити. Дуже рада, що Берлінале відкрив нам Даніелу Вегу з чилійського номінанта на «Оскар» – «Фантастичної жінки». Серед операторів відкриттям року я точно назвала б Рейчел Моррісон («Ферма «Мадбаунд»). Якщо виходити за оскарівські межі, то брати Сафді («Хороші часи») – режисерське відкриття року.

Ю. Ш. Ґервіґ і Пілу, з одного боку, не пощастило – якщо статуетка не дістанеться навіть Нолану, то шанси на нагороду за режисеру в них нульові. Творцям «Леді Птахи» взагалі варто радіти, що їхню роботу відзначили. Ґервіґ розповіла явно дуже особисту історію, але вона навряд чи резонує з широкою аудиторією. Це симпатичне фестивальне кіно, але абсолютно не обов’язкове. Тож номінація Ґервіґ – радше аванс і визнання таланту, ніж реальна можливість здобути перемогу.

Своєю чергою, Піл серйозно претендує на успіх у номінації за найкращий сценарій – дуже цікаво, кому врешті віддасть перевагу академія. Головний конкурент «Пастки» у цій категорії – ті самі «Три білборди». Багато в чому це показове протистояння: якщо «Оскар» отримає горор-сатира, це стане величезною мотивацією для молодих режисерів експериментувати і створювати щось справді оригінальне, як це вийшло у Піла.

– Цього року кіноакадемія обмежилася дев’ятьма фільмами у шорт-листі категорії «Найкращий фільм», хоча максимально до неї могло потрапити десять стрічок. Який фільм ви додали б до цього списку?

А. Д. Я би додала одразу два фільми – «Історію привида» Девіда Ловері та «Фатальну спокусу» Софії Копполи. Якщо перший точно не є оскарівським форматом, то щодо відсутності Копполи на «Оскарі» я навіть здивована. Усе-таки у «Фатальної спокуси» є каннська нагорода за режисуру, а сама Софія Коппола не новачок на «Оскарі».

Ю. Ш. Як на мене, «Убивство священного оленя» Йорґоса Лантімоса заслуговувало навіть не одну номінацію: тут і відзнака за найкращу режисуру, і «Найкращий актор другого плану» – персонаж Баррі Кеогана справді наганяв страх. «Я, Тоня» і «Горе-митець» – їхній появі серед претендентів також навряд чи здивувалися б. Урешті-решт, є прекрасне «Воно» – найбільш успішний горор в історії Голлівуду, у якому можна знайти безліч смислових підтекстів, якщо академію не влаштовує історія про клоуна, який їсть дітей.

Л. Г. Я додав би «Того, хто біжить по лезу 2049» Дені Вільньова, це чи не наймастерніший із сиквелів, що обернувся касовим провалом не в останню чергу через шанобливе ставлення до оригіналу. Або ж «Удачу Лохана», тріумфальне повернення до великого кіно Стівена Содерберґа, котрий примудрився знайти у рідному жанрі кримінальної комедії місце для сатири на Америку реднеків. Здивований відсутністю у цій номінації «Я, Тоня», актуального за посилом і вельми ядучого щодо сімейних цінностей фільму. Та загалом дивуватися, чому когось немає в оскарівських номінантах – марна справа. У них там, як то кажуть, своя атмосфера.