КіноПолітика і медіа: без чого не можна уявити фільми Джорджа Клуні

16 листопада у прокат виходить фільм «Субурбікон» із Меттом Деймоном, Джуліанною Мур та Оскаром Айзеком у головних ролях. Стрічка, що брала участь в основній конкурсній програмі Венеційського кінофестивалю, стане першою за три роки для режисера Джорджа Клуні. На прохання Артхаус Трафік The Village Україна розповідає про те, без чого неможливо уявити творчість зірки «Одинадцяти друзів Оушена» як режисера.

Джордж Клуні

«Субурбікон» – шостий повнометражний фільм у режисерській кар’єрі Джорджа Клуні і перший, у якому дворазовий оскарівський лауреат не знімає себе. У режисерському дебюті «Сповідь небезпечної людини» Клуні виділив собі пам’ятну роль агента Центрального розвідувального управління, який спокушає персонажа Сема Роквелла стати чи то розвідником, чи то вбивцею на замовлення. У «Добраніч, та нехай щастить» Клуні грав продюсера новинної програми, що протистоїть маккартизму. Своєю чергою, у «Березневих ідах» режисер поміняв амплуа журналіста на політика і виконав роль кандидата у президенти США. Ролі лідерів він виписував собі і в двох найменш успішних фільмах, «Коханні поза правилами» та «Мисливцях за скарбами».

На одному з етапів підготовки «Субурбікону» Клуні повинен був з’явитися на екрані й у цьому фільмі. Річ у тім, що ідея проекту з’явилася ще близько десяти років тому – причому не в Клуні, а в режисерів Ітана та Джоела Коенів, із якими він встиг попрацювати на фільмах «О, де ж ти, брате?» та «Нестерпна жорстокість». Автори «Фарґо» і «Старим тут не місце» написали «Субурбікон» як чорну комедію про вбивство, яке йде шкереберть. Клуні, своєю чергою, вони бачили у ролі страхового слідчого, котрий встановлює обставини злочину.

Та поставити стрічку на початку століття не вдалося. Пригадав про цей сценарій Клуні кілька років тому, коли розпочав розробку проекту про расистські настрої в американському суспільстві 50-х років ХХ століття. Урешті-решт «Субурбікон» став поєднанням двох сюжетних ліній: історії братів Коен про вбивство заради страхової виплати та лінії Клуні з переїздом родини афроамериканців до заможного білого передмістя. Свою роль страхового слідчого Клуні вирішив віддати Оскару Айзеку – відомому, зокрема, за новою трилогією «Зоряних війн» та «Усередині Льюїна Девіса».

Відомі сценаристи

Окрім братів Коен, із якими Клуні працював і над стрічкою «Прочитати і спалити», фільмографію режисера визначає співпраця з іншими помітними голлівудськими сценаристами. Приміром, у своєму режисерському дебюті «Сповідь небезпечної людини» він працював із матеріалом Чарлі Кауфмана, сценариста «Бути Джоном Малковичем» і «Вічного сяйва чистого розуму». Інша річ, що врешті Кауфман залишився незадоволеним цією роботою.

Постійним партнером Клуні є Ґрант Хеслов: разом із давнім знайомим він написав сценарії кінострічок «Добраніч, та нехай щастить», «Березневі іди», «Мисливці за скарбами» та, власне, «Субурбікону». Понад те, у перших двох випадках спільна робота була номінована на «Оскар». Варто зазначити, що у випадку з «Березневими ідами» Клуні та Хеслов адаптували п’єсу Бо Віллімона – творця серіалу «Картковий будинок».

Друзі Джорджа Клуні

Клуні визнає, що зірковий статус дозволяє йому отримувати фінансування для фільмів, які не отримали б необхідних коштів без його участі – власне, як і у випадку із «Субурбіконом». Окрім цього завдяки своєму імені режисер здатен залучати провідних голлівудських зірок. У «Сповідь небезпечної людини» Клуні запросив товаришів по фільму «Одинадцять друзів Оушена» Бреда Пітта і Метта Деймона для камео – і далі його було не зупинити.

У «Добраніч, та нехай щастить» Клуні зробив не менше, ніж Девід Фінчер чи Шейн Блек для того, аби Роберт Дауні-молодший згодом отримав роль Залізної людини. «Березневі іди» стали другою після «Драйву» серйозною роллю Раяна Ґослінґа, а крім цього Клуні працював у фільмі з оскарівськими лауреатами Філіпом Сеймуром Гоффманом і Марісою Томей. Проте водночас треба зазначити, що «Мисливців за скарбами» не врятував навіть акторський склад із Біллом Мюрреєм, Кейт Бланшетт і Джоном Ґудменом на чолі.

Політика

«Cубурбікон» – не перша спроба Клуні-режисера порушити політичну тему. Власне, це навіть не перша спроба режисера зняти фільм на політичні мотиви у декораціях США 50-х років ХХ століття – він уже робив це із «Добраніч, та нехай щастить». За що фільм і отримав шість номінацій на «Оскар».

Не менш показовими у цьому сенсі є й «Березневі іди» – стрічка про інтриги передвиборчої кампанії у Сполучених Штатах, у якій персонаж у виконанні Клуні втілює лицемірство політиків.

Власне, навіть «Сповідь небезпечної людини» Клуні розпочинає з нарізки політичних роликів – таким чином режисер нагадує про декорації США Річарда Ніксона, у яких відбуваються основні події фільму. Атмосфера розчарування владою, притаманна Сполученим Штатам після імпічменту Ніксона, є одним із ключових аспектів фільму.

Медіа

Чак Берріс, персонаж Сема Роквелла у «Сповіді небезпечної людини», розпочинає кар’єру з найнижчого рангу працівника телекомпанії NBC і врешті (принаймні за розповідями самого Берріса) стає одним із найпопулярніших продюсерів американського телебачення. Водночас головний герой виконує обов’язки найманого убивці для ЦРУ – і проводить спецоперації у Мексиці та східному Берліні. Екранізація автобіографії Берріса, фільм не ставить під сумнів ці розповіді, але й не припускає, що це правда; натомість дає розгулятися автору на повну.

Клуні цікавить не так реальна історія, як оповідь Берріса. Водночас для нього це спроба романтизувати одне з улюблених його захоплень – телебачення. Ще більше для цього режисер, який став відомим завдяки ролі у телесеріалі NBC «Швидка допомога», робить у «Добраніч, та нехай щастить». Це історія, яку не потрібно надмірно романтизувати – це і так класична історія протистояння медіа та влади.

Своєю чергою, у «Березневих ідах» Клуні зображає медіа як невід’ємну частину сучасної політичної системи США. Зокрема, для цього він записує новинні сюжети про події фільму зі справжніми американськими журналістами Рейчел Меддоу і Крісом Меттьюзом, не обходиться і без згадки про консервативного радіоведучого Раша Лімбо. Понад те, ключовий сюжетний хід «Березневих ід» пов’язаний із персонажем журналістки у виконанні Маріси Томей – саме інформація у її володінні стає каталізатором розв’язки стрічки.