КіноПроти системи: Без чого не можна уявити фільми Стівена Содерберґа

7 вересня в український прокат виходить фільм «Удача Лохана» з Ченнінґом Тейтумом («Супер Майк»), Адамом Драйвером («Зоряні війни: Пробудження Сили») і Деніелом Крейґом («007: Координати “Скайфол”») у головних ролях. Стрічка стане першою за чотири роки для режисера Стівена Содерберґа. На прохання дистриб'ютора «Артхаус Трафік» The Village Україна розповідає про те, без чого неможливо уявити творчість оскарівського лауреата.

Обман

Стівен Содерберґ увійшов в історію як другий наймолодший лауреат «Золотої пальмової гілки» Каннського кінофестивалю і перший за понад півстоліття режисер, номінований на «Оскар» двічі за один рік. У 2001 році він отримав номінації за стрічки «Ерин Брокович» і «Трафік» – і в другому випадку здобув золоту статуетку.

Утім, найбільш успішною (принаймні з комерційної точки зору) роботою 54-річного американця залишається «Одинадцять друзів Оушена». Це ремейк фільму-пограбування 1960 року, у якому Джордж Клуні приміряє на себе оригінальну роль Френка Сінатри.

За словами самого Содерберґа, історія Денні Оушена, що згодом переросла у трилогію, є гімном винахідливості та хлоп’яцькому азарту. Команда Клуні щоразу не стільки грабує казино, скільки вправляється в тому, аби зробити кожне наступне пограбування більш ефектним за попереднє. Ідеальний результат – коли опонент і не підозрює, що його надурили.

Приблизно так само режисер ставиться і до глядачів. Содерберґ грає на очікуваннях публіки, що небезпідставно очікує на успішне пограбування казино у фільмі про пограбування казино. Та нелінійна розповідь, кліповий монтаж та візуальні пастки у його руках перетворюються на наперстки. Спритність – і жодного шахрайства. Врешті-решт, навіть дебютний повний метр Содерберґа має назву «Секс, брехня і відео», а його головний герой – патологічний брехун.

Ностальгія і синефілія

Найпрестижнішу режисерську нагороду провідних міжнародних кінофестивалів за «Секс, брехню та відео» Содерберґу вручили у Каннах у 26 років – у тому ж віці, у якому Пол Томас Андерсон зняв «Ночі в стилі буґі». Та якщо майбутній режисер «Нафти» зробив не менш упевнений другий крок із «Магнолією», то Содерберґ обрав менш очевидний шлях.

Другий фільм уродженця Атланти – вільна екранізація чи то творів, чи то життя Франца Кафки із Джеремі Айронсом у головній ролі. Експеримент із стилю і жанру, «Кафка» запам’ятовується завдяки режисерським рішенням – стилізації стрічки під механіку чорно-білого кінематографу, яку свідомо підкреслює контраст із низкою кольорових сцен. Той варіант, коли фільм як спосіб висловлення доповнює фільм як мистецтво.

Трепетне ставлення Содерберґа до кінематографу помітне й окремо від експериментів «Кафки» та ремейків класики. Так, у першій співпраці з Клуні у «Поза полем зору» він здійснює спробу воскресити жанр вестерну. В «Англійцеві» можна угледіти спробу воскресити вже інші атрибути класики – акторів «старшої школи» Пітера Фонду і Теренса Стемпа. Про ремейк «Соляріса» Тарковського за підтримки друга Джеймса Кемерона після такого годі й згадувати. Ще один вияв пошани Содерберґа кінематографу – нові обробки класичних фільмів на кшталт «Індіани Джонса» та «Психо», які режисер регулярно публікує на персональному сайті.

Протест проти системи

На підтвердження цієї тези найпростіше було б пригадати чотиригодинну розвідку Содерберґа у легенду про Ернесто Че Гевару. Але, по-перше, фільм у двох частинах із Бенісіо Дель Торо у головній ролі не варто сприймати як маніфест політичних поглядів автора. По-друге, у нього є більш тонкі методи висловлення позиції.

Насамперед мова йде про біографічний фільм «Ерин Брокович», за головну роль у якому акторку Джулію Робертс відзначили «Оскаром». Адже це історія у рівній мірі про сильну жінку, що долає кожну перепони на своєму шляху, та про загрозу індустріальної потуги, що їй протистоїть. У цьому випадку – великої енергетичної корпорації, що забруднює довкілля і цинічно про це бреше.

Іншому великому бізнесу, аграрному, Содерберґ ставить діагноз у комедії за реальними подіями «Інформатор!». Критичну позицію Содерберґ артикулює і в двох роботах пізнішого періоду, «Заразі» та «Побічних ефектах». У першому випадку йдеться про симуляцію поширення глобальної епідемії. У другому – про наслідки масового зловживання антидепресантами.

В обох фільмах водночас простежується розчарування автором комерціалізацією сучасної медичної системи. Частково до цієї тези можна прив’язати і серіал «Лікарня Нікербокер», який Содерберґ зняв кілька років тому. Та в цьому випадку медичну тематику в Нью-Йорку початку ХХ століття він раніше використовує як декорації.

Сильна жінка

Матір-одиначка, що врешті стає найвідомішою правозахисницею у світі – одним лише байопіком «Ерин Брокович» Содерберґ міг би заробити собі імідж прогресивного автора.

Проте сильні жіночі образи режисер відтворював неодноразово. Від героїні Енді Макдавелл у «Сексі, брехні та відео» до Кейт Бланшетт у «Доброму німцеві», від порно-акторки Саші Ґрей у «Дівчині за викликом» та спортсменки Джини Каррано у «Непередбачуваній» – він зарекомендував себе чутливим до складних і нешаблонних жіночих персонажів. Содерберґ не приховує: краще розуміти жінок і виписувати їхні ролі йому допомагає дружина.

Не менш важливим є і той факт, що Содерберґ не уникає сміливих спроб розвіяти гендерні стереотипи. У «Супер Майку» він за допомогою особистої історії Ченнінґа Тейтума розповідає про те, як працює чоловічий стриптиз. Своєю чергою, у телефільмі «За канделябрами» він слідом за Абделатіфом Кешишем і Раяном Мерфі доводить – нове слово у романтичному жанрі нині найчастіше пишуть фільми, що змальовують кохання у ЛГБТ-спільноті.

Спроба змінити правила гри

У 2013 році Содерберґ оголосив про рішення вийти на передчасну пенсію. Аргументував його автор у публічному виступі на кінофестивалі у Сан-Франциско. Фактично він заявив про те, що не може працювати в умовах студійної системи Голлівуду.

Якщо таким чином Содерберґ і підписував капітуляцію, то точно не через брак старання змінити ситуацію. Тривалий час він виконував роль продюсера; зокрема, у продакшені, заснованому ним спільно з Клуні. Завдяки студії свої проекти змогли втілити в життя режисери штибу Крістофера Нолана, Річарда Лінклетера і Тодда Хейнса.

Понад те, у 2005 році він здійснив спробу революції на кіноринку, випустивши фільм «Пузир» за неперевіреною досі схемою паралельного виходу в кінотеатрах і на кабельному телебаченні. До того ж фільм знімали без затвердженого сценарію і виключно з непрофесійними акторами.

Нова спроба вплинути на застоєну систему пов’язана із першим за чотири роки фільмом Содерберґа. «Удача Лохана» була знята без залучення студійних коштів: профінансували знімальний процес попередні продажі прав на стрічку – від дистриб’юторів поза Сполученими Штатами та сервісів цифрової дистрибуції. Поширенням же фільму у США Содерберґ опікувався власноруч – через новостворену компанію. Режисер навіть власноруч монтував усі трейлери стрічки.

За словами Содерберґа, головна перевага цього підходу полягає в тому, що виробничий процес проходить без посередників. Понад те, кожен із учасників цього процесу – від Тейтума до гримера на зйомках – може стежити в режимі реального часу за результатами стрічки в прокаті. «Питання полягає в тому, чи вдасться нам забезпечити прокат фільму на 3 тисячах екранів по країні, витративши вдвічі менше коштів, ніж студія, і при цьому стати успішними», – пояснює режисер «Удачі Лохана».

***

«Удачу Лохана» – історія про пограбування автодрому. За характеристикою самого Содерберґа, це «далекий родич трилогії про Оушена». Тільки якби його героями були не шахраї-інтелектуали, а звичайні американці.

Фільм використовує за традиційну схему давню формулу фільмів-пограбувань, але водночас актуалізує її завдяки новому меседжу. Грабують герої насправді не стадіон, а уособлення сучасної корпоративної Америки. Власне, через це головний сюжетний поворот стрічки так само зав’язаний на обмані – зокрема, й обмані публіки.

На рівні з героями Тейтума і Драйвера в інтризі бере участь їхня сестра у виконанні Райлі Кіо. Понад те, як виявилося, сценарій фільму під псевдонімом написала дружина Содерберґа.

---

Обкладинка: Bleecker Street