Перший рядДивимося нові «Фантастичні звірі» з Іваном Малковичем

Фото: «Кіноманія»

Портрет: UA: Радіо Культура

– Коли я переглянув перші «Фантастичні звірі», я був вражений. Адже книги про Гаррі Поттера стали чимось значно більшим, це вже не просто книги. Не знаю, чи підштовхували Джоан Ролінґ на розширення цього всесвіту. Але вона чудово це зробила. У новому фільмі авторка розповідає передісторії – зокрема, Дамблдора та інших персонажів.

– І власне розповідає про злочини Ґріндельвальда.

– Адже ми знали, що він скоїв щось погане, але в книжці не розповідали про ці дальноминулі часи детально.

– Це було абстрактне зло, а тут його деталізують.

– Ми знали, що це було – що він також злочинець за прикладом Волдеморта. А тут вона розкриває ці характери. Серед іншого – Ньюта Скамандера, книжку якого про фантастичних звірів додавали до Гоґвортської бібліотеки. Мені здається, що це велика знахідка – те, як Ньют любить своїх звірят. Вони можуть бути щонайжахливішими, на перший погляд, а він дає їм раду і знає, кого як упокорити і заспокоїти.

– Немає жахливих звірів, є люди з дрібним розумом, як кажуть у фільмі.

– Так-так! Мені дуже цікавий саме цей образ. І другий фільм ще більше розповідає нам про Ньюта.

– Що вам ще запам’яталося у фільмі?

– Нові «Фантастичні звірі» можуть здатися епізодичними, у фільмі, можливо, занадто мало екранного часу для всіх героїв. Але я думаю, що «Злочини Ґріндельвальда» зав’язують дуже багато ниточок, які Ролінґ розв’яже в наступних трьох фільмах. Зрештою, вона вже це робила: я був приємно вражений, як у фінальній сьомій книжці про Гаррі Поттера вона розв’язала всі раніше зав’язані вузлики. У першій, другій, третій частинах авторка залишала щось таке, що потім могло бути пояснене. Ми могли вже про це забути, але вона не забула!

– Усі рушниці на стіні врешті вистрілили.

– І в сьомій книжці справді все зійшлося докупи. Тож я думаю, що у «Фантастичних звірах» може статися так само.

– У «Злочинах Ґріндельвальда» з’являється також низка вже відомих персонажів. Як вам молодий Дамблдор у виконанні Джуда Ло?

– Мені подобається ця гра – це ж актор, який виконував роль «Молодого папи». Молодий Дамблдор, молодий папа – це ж не випадково. [Сміється]. Мені подобається цей вибір.

– Я думаю, що це не спойлер, тому що цього персонажа показували і в трейлері – як вам поява Фламеля?

– Це було цікаво, тому що раніше ми не бачили його в екранізаціях, про нього тільки згадували в книжках. Якщо я не помиляюся, було описано, що він дуже-дуже старий. Тут він, ясна річ, старий і кумедний. Я навіть подумав, що було б гарно, якби його дали озвучити Вікторові Морозову (перекладач серії книжок про Гаррі Поттера – ред.). Йому вдалося б озвучити це все дуже кумедним голосом. [Сміється].

– Ми знаємо, що ви також озвучили одну з ролей. Але, крім цього, для вас є окрема подяка у титрах як перекладачеві. Можете розповісти, як саме ви співпрацювали з дистриб’ютором під час перекладу?

– У нас є умова, що вони беруть наші книжки і використовують усе, що треба для перекладу. Мені це подобається, тому що люди, які читали книги про Гаррі Поттера в українському перекладі, під час перегляду фільму уникнуть різночитань. У героїв такі самі імена, до прикладу. Ми ж не спотворювали імена, як це роблять деякі наші сусіди. Я чув якісь несусвітні нісенітниці: Снейпа, як його знають у всьому світі, там називають якимось Злеусом Злеєм. Це ж на голову не налазить! [Сміється]. Зрештою, у контракті на переклад книжок, який ми підписували, був пункт, що ми повинні максимально дотримуватися вихідних назв, щоб не дуже їх спотворювати.

– А були випадки, можливо, коли локалізатори не знали, як перекласти певний термін, і зверталися до вас за порадою?

– Усі імена використовували так, як було перекладено в наших книгах – якщо, звичайно, це персонажі, які були в книжках. Хоча у перших «Фантастичних звірах» такі герої були, і локалізатори адаптували їхні імена дуже гарно. Нас із Віктором Морозовим це задовольнило. Проте було прикро, коли раніше перекладали фільми про Гаррі Поттера і відштовхувалися від російського варіанту. Стрічки ніби дублювали українською, але було видно, що за основу брали не оригінал, а російський переклад.

– Усесвіт Гаррі Поттера можна порівняти із валізою Ньюта Скамандера – як виявилося після «Фантастичних звірів», він значно більший, ніж могло здатися на перший погляд. На вашу думку, чи варто все ж було розширювати його ще на п’ять фільмів?

– Тут усе залежить тільки від цієї геніальної жінки. Можливо, ми досі не віддаємо належне всьому генію Джоан Ролінґ. Вона створила щось таке, про що сотні мільйонів людей ще довго будуть говорити. Мені здається, що вона може все. Вона настільки вигадлива… Це ж жінка, яка вигадала навіть абсолютно новий вид спорту, квідич! Якщо вона таке змогла, то вона може все.

– Але чому, на ваш погляд, Ролінґ вдалося зробити цей всесвіт глобальним феноменом?

– Вона створила бум на читання у дітей. Пригадую, з яким шоком я прийшов додому, коли довідався, що п’ята книжка про «Гаррі Поттера» має тисячу сторінок. Я уявив, що це щонайменше п’ять місяців роботи над перекладом і редагуванням. Видати настільки товсту книгу – це величезний виклик для видавництва. Але, коли я сказав про тисячу сторінок синам, вони закричали: «Ура!» Уже можна стверджувати: саме Ролінґ породила цих безстрашних читачів – людей, які сьогодні працюють у великих видавництвах, які рухають книжковим бізнесом. Вони змушують письменників по-новому писати, змушують розширювати, розширювати, розширювати ці нові літературні світи.