Редакція дивиться«Нео воскрес! Воїстину воскрес!»: обговорюємо фільм «Матриця: Воскресіння» (без спойлерів!)

Фільм «Матриця: Воскресіння» вийшов в український прокат 22 грудня. Це четвертий фільм у серії, який повертається на екрани вперше з 2003 року. Редакція The Village Україна в складі Андрія Баштового і Ярослава Друзюка заздалегідь переглянула стрічку та ділиться враженнями (без спойлерів!).

Андрій Баштовий: Свіженька «Матриця» виходить прямо сьогодні!

Ярослав Друзюк: «Матриця: Воскресіння»!

Баштовий: Так Нео воскрес?

Друзюк: Нео воскрес, воїстину воскрес! [сміється]

Баштовий: Але давай пояснимо контекст: на екрани після перерви в майже 20 років повертається фільм, що є символом мого дитинства. Головний фільм мого дитинства повертається на екрани.

Друзюк: Розкажи про цей контекст, тому що для мене «Матриця» – це те, про що мені розповідали старші, більш просунуті [друзі]. Бо коли вийшла перша «Матриця», мені було три роки.

Баштовий: Мені зараз стало ще менш комфортно вести цей подкаст. [сміється] Дивися, я тобі поясню: коли трішки підріс і був у середній школі, я людям навколо, щоб показати, що я трохи інакший, розповідав, що мені «Матриця» подобається менше, ніж «Еквілібріум». Дуже кльовий фільм, дуже його люблю.

Друзюк: Тобто Крістіан Бейл тобі подобався більше, ніж Кіану Рівз?

Баштовий: Так. Але це була така «Матриця» для бідних. [сміється] Але «Матриця» – це все-таки культовий фільм. Культовіше за «Матрицю» у свідомості хлопчика, який ходить у школу вулицею Першого травня, далі по Київській до гімназії імені Івана Франка, міг бути лише «Термінатор».

Друзюк: Я теж, коли йдеться про наукову фантастику, якраз передусім думаю про Джеймса Кемерона. А тоді – про «Матрицю».

Для чого воскресили Нео

Баштовий: Перше запитання було про воскресіння Нео, але скажи, будь ласка, для чого вони це зробили?

Друзюк: Це цікаве запитання, і режисерка Лана Вачовскі, в принципі, відповідає на нього в перші хвилини фільму з прекрасним метажартом про те, що студія Warner Bros. однаково б зробила цей фільм. Причому зробили б із Вачовскі або без. Тому вона вирішила очолити цей процес, а не залишатися збоку.

Баштовий: Якщо не можеш із чимось боротися, то очоль його.

Друзюк: І це ж насправді стосується попередньої тези, яку ми з тобою проговорювали: «Матриця» – це глобальний феномен, якому дуже мало рівних у попкультурі. І було зрозуміло, що з дефіцитом оригінальних ідей і франчайзів студії будуть повертатися (і повертаються) до таких усесвітів. Рано чи пізно нова «Матриця» мала б бути, тому що є культурний імпакт [цієї серії] і ціле покоління людей, яке на ній виросло.

Баштовий: І четверта «Матриця» є доказом того, що цей імпакт, цей вплив настільки великий, що можна знімати стрічку лише для людей, які в цьому контексті. Наприклад, якщо подивитися останнього «Людину-павука», не бачивши жодного попереднього, це однаково буде непоганий фільм. Так, якісь жарти ти не вкуриш, десь будуть незрозумілі мотиви героїв. Але у випадку з «Матрицею» взагалі немає сенсу йти на новий фільм, якщо ти не бачив попередні. Узагалі немає. Ти просто не зрозумієш, про що йдеться. І всі прикольні моменти, які є у фільмі, є прикольними посиланнями на попередні.

Друзюк: Це не спойлери (тому що третя «Матриця» вийшла у 2003 році): у фіналі заключної частини трилогії «Матриці: Революції» помирають і Нео, і Трініті.

Баштовий: Але, якщо ви бачили трейлер, то здогадуєтеся, що людина з обличчям Нео у фільмі є. Для чого його повертають? По-перше, зрозуміло, щоб потягнути нас назад у кінотеатри. Тому що, як і всі головні фільми, що ми їх обговорюємо, ідеться про продукт, який має приносити комусь прибуток…

Друзюк: Та водночас це така спроба зробити сиквел, який чітко розуміє, що він є сиквелом, створеним для заробляння грошей. І режисерка Лана Вачовскі, яка цього разу без сестри [Ліллі] повертається до нової частини, якраз будує «Матрицю» дуже самосвідомою. «Ми розуміємо, для чого ми всі повернулися, але давайте принаймні зробимо це оригінально. І в процесі висміємо, що ми повертаємося за 20 років, щоб заробити гроші».

Баштовий: І це їй вдається. І це додає фільму найбільше динаміки. Ця самоіронія, як на мене, є найприкольнішим елементом цього фільму. Це дуже сміливо, вона там настільки неприхована, що ти починаєш вірити й усьому іншому. Герої у фільмі буквально обговорюють, про що ж були попередні «Матриці». І це не спойлер, я буду ділитися тільки своїми міркуваннями, але це така відкрита спроба критикувати сучасний лад. Більш топорним проявом цього може бути хіба що «Атлант розправив плечі» Айн Ренд.

Друзюк: Цікаво, що окрема категорія людей називає її своєю улюбленою книгою. [сміється]

Баштовий: Я з повагою ставлюся до їхнього вибору, але мені їх шкода. Я просто не хотів би мати стільки спрощень, тому респектую «Матриці», бо вона залишає дуже багато можливих прочитань. Про що хотіла сказати Айн Ренд, можна запакувати в одне речення, а у випадку з «Матрицею» все можна трактувати в 15 різних варіантах. І у «Воскресіннях» усі ці версії, які фанати обсмоктували десятиліттями, проговорені відкрито та самоіронічно. І цих різночитань залишається ще більше.

Так про що «Матриця»?

Друзюк: Прочитань може бути дуже багато, але оригінальна «Матриця» – це передусім фільм про штучний інтелект, який перемагає людей…

Баштовий: Ні, «Матриця» – це не про підкорення людство штучним інтелектом!

Друзюк: Чекай, я описую зараз світ «Матриці», а не ідею фільму.

Баштовий: «Матриця» – це про систему й правила гри, яким ми часом підкоряємося, бо це дуже комфортно. І ми стаємо настільки безвільними в цей момент…

Друзюк: Я з тобою не сперечаюся, але ти описуєш зараз ідею, а я описую світ, у якому живуть герої. Це світ, у якому людей перетворили на живі батарейки роботоподібні створіння. І це фактично те, чого люди боялися останні 50 років і що ще більш актуально зараз.

Баштовий: І це не спойлери, це якийсь базовий контекст.

Друзюк: Так, це такий страшний сон Ілона Маска: світ, у якому штучний інтелект досягнув самосвідомості й підкорив людство, і в нас немає можливостей використовувати цей самий штучний інтелект, щоб йому протистояти.

Баштовий: Але ж це не зовсім штучний інтелект, тобто вони навіть штучний інтелект олюднюють. Вони в кожному фільмі показували нам, як він розвивається, як різні фракції починають протистояти одна одній; у кожного свої цілі, внутрішні конфлікти чи логіка…

Друзюк: В принципі, це досі один із головних страхів людства, за минулі 20 років ми ще ближче до цього підійшли. Тому з цього погляду «Матриця» стала ще більш актуальною.

Баштовий: Як на мене, те, про що «Матриця» сюжетно, – це третьорядно. Важливо те, про що конкретно йдеться. Бо світ «Матриці» – це не світ майбутнього, від якого застерігають автори фільму. Це вже світ минулого й теперішнього, у якому ми давно живемо. І якщо хтось спробує мені довести, що ми не безвольні батарейки, які валяються в бочках і за натисканням кнопки біжать скуповувати все в «чорну п’ятницю», за сигналом когось хейтять чи кенселять… Це абсолютна «Матриця», у якій ми живемо. І четвертий фільм доводить це до повного абсурду, бо в попередній трилогії нам показували, що є ще лицар на білому коні Нео, а «Воскресіння» ставить крапку в цій дискусії й каже: «У цих безвольних роботів є ще більш цинічна функція в цій системі».

Друзюк: Так, це одна з переваг нової «Матриці». Ще в трилогії основною темою була тема волі, що ми є суб’єктами, що ми ухвалюємо рішення й визначаємо свою долю. І мені дуже подобається, як цю тему продовжують у новій частині, показуючи, що вибір це також ілюзія та що все насправді ще складніше.

Баштовий: Але водночас умудряються зняти голлівудський солодкавий геппіендовий блокбастер, який має зібрати купу бабла. І це навіть не геппі-енд, а затравка на наступні частини.

Друзюк: Але це якраз дуже природно для «Матриці» й цього світу загалом. Історія, яку розповідають Вачовскі, – це історія про те, що навіть із перемогою штучного інтелекту й війни, що не припиняється, урешті перемагає любов. І в принципі це тема, яка у «Воскресінні» теж повертається. Це не спойлер, тому що «Матриця» завжди була історією Нео й Трініті, і це хороше продовження історії Нео й Трініті.

Для кого нова «Матриця»

Баштовий: З хорошого: Нео досі знає кунг-фу. [сміється]

Друзюк: Це дуже крутий момент. І ця сцена, як на мене, розкриває не так Нео, бо Нео ми всі знаємо, а нового Морфея. Його тепер грає Яя Абдул-Матін ІІ. Це дуже крутий актор, який уже грав Доктора Манхеттена в новій екранізації «Вартових» і поганця в «Аквамені». І він не сперечається з Лоренсом Фішберном, який грав Морфея в оригінальній трилогії, а в процесі стає Морфеєм.

Баштовий: Він підхоплює, так. Але ти знаєш, у який момент я верещав у кінотеатрі. [сміється] Появи Кіану Рівза й Трініті мене не здивували, а от…

Друзюк: Тільки не кажи, що це Ніл Патрік Гарріс. [сміється]

Баштовий: Саме Ніл Патрік Гарріс! Я як фанат «Як я зустрів вашу маму» просто не міг байдуже реагувати на цього персонажа. [сміється] Але давай відійдемо ще трохи назад. Сукупно чотири фільми, як на мене, тепер є кращою моделлю сучасного суспільства, ніж раніше. Четверта частина доповнює цю картинку, додає самоіронію. І водночас прибирає можливість існування в цьому світі «лицаря на білому коні», який такий класний, у білому пальто ходить, а всі інші…

Друзюк: Мені здається, що «Матриця» такою й не була. Але тут ще важливо пояснити, що це дуже метафільм. Це фільм, який розуміє, що він фільм, що оригінальна «Матриця» була феноменом і що це все треба обіграти…

Баштовий: Й обігрують стару «Матрицю» просто чудово. Кльово, органічно, і не відчувається, ніби це намагання зіграти на емоціях, це було зрозумілою частиною сценарію, і навіть візуально дуже органічно сприймалося.

Друзюк: Ти згадав про «Людину-павука», якого ми розбирали минулого тижня. І насправді, коли ми дивимося нові «Матрицю» й «Людину-павука» в межах тижня, то вже не можна сперечатися з твердженням, що в сучасному світі перемогли ґіки. Принаймні сучасний Голлівуд передусім обслуговує ґіків.

Баштовий: Бо це настільки великий масив платоспроможної аудиторії, який дозволить заробити. Усі карантинні рекорди спокійно б’є «Людина-павук». «Матриці» ж, мабуть, якраз через це не пощастило з датою прем’єри.

Друзюк: Ми просто нещодавно згадували з тобою [в подкасті ВЧОМПРИКОЛ] дуже крутий документальний серіал «Крізь об’єктив», який для Netflix зробив Девід Фінчер. І там у першому візуальному есе розповідають про феномен «Щелеп» Стівена Спілберга як першого блокбастера. Водночас авторка пояснює, що успіх фільму зробило насамперед те, що це був фільм для всіх. А вже після цього Голлівуд чомусь вирішив, що треба орієнтуватися тільки на аудиторію молодих чоловіків, і після цього почалися «Зоряні війни», «Індіана Джонс» і так далі. Я не кажу, що «Матриця» є історією тільки для фанбоїв і ґіків. Насправді якраз помітно, що Вачовскі в серії виходять з того, що це має бути історія для всіх. Це фільм, частиною всесвіту якого себе може уявити будь-хто, до того ж допомагає величезний простір для прочитання історії.

Кіану Рівз і персональна історія

Баштовий: Мені було цікаво в процесі зрозуміти, чи є нова «Матриця» для режисерки Лани Вачовскі суто комерційною історією чи чимось більшим. В інтерв’ю вона багато розповідала про персональний досвід, який надихнув її на новий фільм…

Друзюк: Про смерть мами, так.

Баштовий: І я не до кінця для себе визначив, це було щиро чи просто публічне пояснення, чому вона повернулася до комерційного фільму. Вона розповідала, що Нео та Трініті для неї найважливіші герої в житті, до того ж вона асоціює їх з мамою й татом. Тому бажання повернути їх у фільм натхненне і її особистими переживаннями.

Друзюк: Але навіть з цього боку це цікаво. Тому що так, з одного боку, вона повертається до співпраці з великою студією Warner Bros., якою вже давно керують люди, що передусім думають про прибутки, а не про кіно. З іншого боку, ці ж люди дозволяють їм жартувати про себе. Це не те щоб щось нове: ми вже бачили цю самосвідомість і в «Дедпулі», і в «LEGO: Фільмі», і частково в Marvel. Але цікаво, як ця самоіронія розкривається у великому блокбастері, у який вклали багато грошей і від якого очікують багато грошей у прокаті.

Баштовий: Ми можемо скільки завгодно сперечатися, але маємо застерегти: якщо ви не бачили попередні «Матриці», вам дійсно може бути незручно на сеансі.

Друзюк: Я передивився всі три «Матриці» за минулі два тижні, і мені це дуже допомогло на сеансі. Я не те щоб розгубився б на новому фільмі, якби не освіжив у пам’яті, але загалом це допомагає краще сприймати історію. [...] Але ми не згадали головне в обговоренні про «Матрицю».

Баштовий: Що?

Друзюк: Який крутий Кіану Рівз!

Баштовий: А, я забув. Я думав, що це так очевидно, що не треба й згадувати.

Друзюк: [57] років людині!

Баштовий: Але він не грає центрального півзахисника, він актор.

Друзюк: Але він тут стрибає з будівель і ганяє на мотоциклі! І Керрі-Енн Мосс теж дуже крута. І я був дуже радий, що на перший план не висувають тільки Кіану, у неї теж крута лінія, усе добре.

Ілюстрації: Kinomania