Мало хто знає, що якби не меценати, ми могли би ніколи не побачити «Народження Венери» Сандро Боттічеллі чи, наприклад, статую Давида Мікеланджело Буонарроті. Саме меценати, вони ж покровителі, підтримували молодих митців і часто покривали витрати на матеріали, які були досить дорогими. Сьогодні, щоби бути меценатом, не потрібно мати великих статків, треба лише бажання підтримати сферу, до якої ви небайдужі.

Родинний фонд Великих Історій Zagoriy Foundation реалізують благодійні проєкти та поширюють знання про українське меценатство та його вплив на формування країни.

The Village Україна разом із Родинним фондом Великих Історій Zagoriy Foundation розповідають про відомих і невідомих українських меценатів, звідки вони брали ресурси та чи були серед них жінки.

ПОЧАТОК ІСТОРІЇ МЕЦЕНАТСТВА:

Що спільного в князя Володимира та родини Медічі

Меценат для Мікеланджело

Меценат для Мікеланджело

Меценатство існує вже понад 2000 років, а свою назву отримало від імені Гая Цільнія Мецената, державного діяча Стародавнього Риму. У різні епохи були люди, чия благодійна робота виділялася на тлі інших. Серед відомих благодійників епохи Відродження, наприклад, була родина Медічі. Представників цієї династії неодноразово обирали правити Флоренцією з 15 до 18 століття. І вони добре розуміли, що підтримувати митців і розвивати культуру важливо.

Саме завдяки Лоренцо Медічі з’явилися великі доробки Мікеланджело Буонаротті. Він помітив майбутній талант у художній школі та покривав витрати молодого митця. Тепер же ми можемо спостерігати результати цього меценатства, зокрема статуї Давида та П’єта.

У легендарного Леонардо да Вінчі теж були покровителі. Серед них – політичний діяч Чезаре Борджіа, мислитель Нікколо Макіавеллі, король Франції Франциск І і герцог Сфорца. До речі, на службі в останнього Леонардо організував свята. Невелика плата за це дала змогу йому у вільний час написати «Таємну вечерю».

Меценат руських монастирів

Меценат руських монастирів

Українське меценатство почало розвиватися ще за часів Київської Русі. У той час князі вкладали власні кошти в суспільно важливі речі або ж розпоряджалися податками на користь благодійності.

Князь Володимир, наприклад, офіційно зобов’язав духовенство займатися громадським піклуванням та скеровував десятину (десяту частину доходів) на втримання монастирів, церков, богаділень і лікарень.

 НЕ ЛИШЕ БАГАТІ ЧОЛОВІКИ:

Хто був серед українських благодійників?

Галшка Гулевичівна – хрещена мама Могилянки

Галшка Гулевичівна – хрещена мама Могилянки

На відміну від багатьох українських діячів, зокрема й меценатів, про Галшку Гулевичівну мало хто знає. Проте саме вона 407 років тому заклала основу для створення Києво-Могилянської академії.

Галшка походила з давнього православного роду. Тож на початку 17 століття, коли в Києві загострилася релігійна боротьба між унійною та православною церквами, вона вирішила матеріально підтримати останню. Адже саме церква була на той час важливим осередком освіти та культури. У жовтні 1615 року Галшка оформила дарчу на землю Київському братству – релігійно-культурній організації, яка захищала православних від тиску державної влади та представників інших церков. Саме воно створило Київську братську школу, яка згодом стала Києво-Могилянською Академією.

Терещенки – шлях
до цукрової імперії

Терещенки – шлях
до цукрової імперії

Артемій Терещенко народився в бідній родині, проте підприємницький хист допоміг йому побудувати власний бізнес. У нього було три сини, Микола, Федір і Семен, разом із якими він чумакував. Вони возили в Крим хліб, а звідти постачали на Сумщину сіль і рибу.

У 1855 родина побудувала перший цукровий завод у Глухові та змогла заробити дійсно великі статки. Цьому сприяло, зокрема, і скасування кріпацтва 1861 року, адже багато поміщиків не були готові до нової реальності. До кінця століття заводи Терещенків виробляли приблизно 10% усього цукру Російської імперії.

Учені говорять, що Терещенки пожертвували на розвиток Глухова приблизно півтора мільйони рублів. Сьогодні це були би кілька десятків мільйонів доларів. Завдяки ним у місті з’явилися навчальні заклади, притулок для сиріт і церква.

У 1870-х роках Микола Терещенко з частиною родини переїхав до Києва, де продовжив благодійну справу. У місті після нього залишилася П’ята чоловіча гімназія, де сьогодні розташований Національний транспортний університет, і міське зразкове початкове училище, де тепер навчаються студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

Давид Марголін – господар водних шляхів Києва

Давид Марголін – господар водних шляхів Києва

Більшість меценатів фокусувалися на підтримці освіти, мистецтва та медицини. Проте були й ті, хто інвестував у корисні для містян галузі, які згодом допомагали бізнесу. Давид Марголін був одним із найщедріших меценатів Києва. Окрім шкіл і церков, він також вкладав кошти в інфраструктуру.

Давид активно формував систему пароплавства в Києві, а також сприяв розвитку трамвайного сполучення, навіть за власні кошти проклав колію до Кадетського корпусу (сьогодні це Міністерство оборони), яку згодом передав місту.

Також меценат вкладав кошти в міський водопровід і систему освітлення. А ще підтримував інфраструктуру селища на Трухановому острові, яке під час Другої світової війни знищили.

ШКОЛИ ТА ЦЕРКВИ ВЖЕ Є:

Чим зараз займаються меценати
в Україні?

Великі компанії –великі справи

Великі компанії – великі справи

Добра традиція меценатства в Україні продовжується й зараз. У 2020 році благодійний фонд Zagoriy Foundation разом із фармацевтичними компаніями «Дарниця» й «Інтерхім» допомогли врятувати стіни та фундамент Софійського собору, які почали руйнуватися через надмірну вологу.

​​«Меценатство – це велика ресурсна підтримка освітніх і мистецьких проєктів, оскільки освіта та мистецтво – це ніби клей, що робить людину та суспільство цілісними, допомагає поєднати земні бажання з амбітними мріями»,

– розповіла Катерина Загорій, співзасновниця Zagoriy Foundation.

Маленькі люди – грандіозні результати

Маленькі люди – грандіозні результати

Меценатами можуть були не лише заможні люди та великі компанії, адже не розмір пожертви визначає, благодійник ви чи ні. Завдяки комплексному підходу та бажанню теж можна робити добрі справи.

Наприклад, три родини, Герга, Берник та Онишкевич вирішили врятувати старовинний палац Яблоновських-Бруницьких, що розташований у селі Підгірці на Львівщині. Ще донедавна він був занедбаним, але меценати власними силами вже реконструювали дах і стелю, дві бокові вежі й тераси, цокольний поверх і декілька кімнат. Загалом у палаці 60 кімнат, тож роботи ще триватимуть.

Чому освіта та мистецтво досі потребують підтримки

За даними дослідження «Благодійність очима українців у 2021», освіта та культура є найменш популярними сферами для допомоги в Україні. Українці більше підтримують медицину, армію та соціально незахищені верстви населення. Це важливі сфери для розвитку країни, проте саме освіта та культура допомагають нам зберігати українську історію та передавати її поколіннями.

Попри дані дослідження, культура знаходить шляхи для розвитку: медіа пропонують читачам їх підтримати, музеї та галереї отримують гранти, розвиваються та стають більш сучасними. Люди активніше беруть участь у відновленні пам’яток архітектури та мистецтва та дбають про їхній захист.

Стати меценатом і допомоги освітньому, мистецькому чи культурному проєкту сьогодні може кожен. Якщо хочете займатися благодійністю, спробуйте підтримувати музей у невеликому місті чи опікуватися історичною пам’яткою, яка залишилася в занедбаному стані.

Дізнатися більше про меценатство в Україні

Матеріал підготовлено
за підтримки